Епіцентр-25
Анатолій ВИСОТА: Епіцентр-25, 1,09.25
#Україна.
Сьогодні 28 вересня 2025 року і почався 1313 день війни. Минув місяць, а Покровськ ми боронимо й далі. Орки щодня йдуть у кроваві штурми і ми знищуємо їх до тисячі за добу. Під Покровськом і Добропіллям наші пішли у контрнаступ і за місяць звільнили 360 квадратних кілометрів нашої землі. Багатьох полонили і до тисячі оточили. Горить, палає Московія. Наші розбомбили дронами до 20% нафтопереробних потужностей Московії і там закрилися вже 370 АЗС, бо нема бензину. Трамп вперше заявив, що Україна може перемогти Московію і звільнити всі окуповані території і навіть піти далі. У нас у Красному кілька днів тому десь, мабуть, збивали дрони, а кулями пошкодили огорожу Галини Духлій і вбили собаку...
Війна війною, а город ми попорали і запаслися овочами і картоплею на зиму. Завершилося велике будівництво і в Обухові відкрився Епіцентр.
Про це докладніше.
Це сталося 20 вересня 2025 року, здається, в суботу. А у минулий вівторок 23 вересня я підготував омегу і з дружиною, дочкою та онукою поїхали в Обухів на екскурсію. Там за Центром навпроти автошколи, де був цвяховий завод, склади і промзона, ще взимку почали будівництво Епіцентру. На плакаті якось я прочитав, що його відкриють у липні 2025 року. Але там було багато допоміжних робіт, наприклад, довелося прокладати довгу підземну високовольтну лінію. Поглядаючи проїздом на те будівництво, я сумнівався, що там вистачить місця для машин і людей. І ось ми під'їжджаємо і здалеку бачимо красень Епіцентр. Повільно повертаємо ліворуч і під шлагбаумом заїжджаємо на його територію. Кілька рядів машин.
Я знайшов місце і для омеги. Знимкуємося коло машини, а за нами споруда Епіцентру.
Ззовні він великий, а зайшли всередину, то здавався величезним.
Це будівельний супермаркет, яких вже збудовано 80 в Україні, а 8 московити вже розбомбили. Недавно і у Фастові. Ми ходимо і роздивляємося з онукою ламінати для підлоги і стін. Сотні зразків. Ціна десь 300-600 гривень за метр квадратний. Підлога виблискує широкою плиткою. Я задираю голову і бачу високо конструкції стелі і даху. А з боків там приміщення другого поверху. Загалом торгівельних площ більше 2800 метрів квадратних. Триста працівників. Мільйонні виторги і мільйонні податки. Під будинком паркінг, який при тривозі захистить 2 тисячі людей. (А ось і я праворуч):
Ось зал із сантехнікою та ваннами і душовими кабінами. Здалеку бачу зал із світильниками. А мені треба купити перехідник на півдюйма. Знаходимо, ціна 48 гривень. Дві години онука носить його і крутить на пальці. Величезним ескалатором їдемо на другий поверх.
Дружина вибирає пару ручок і ми розглядаємо гарні глобуси діаметром 26 сантиметрів і ціною коло 600 гривень. Хотів купити. Дружина роками мріяла про глобус. Але де я його поставлю? Вже й на піаніно нема місця. Потомилися, ходячи. Сидимо на блискучій металевій лаві із зручною спинкою.
Ось величезний зал із живими квітами. Там свій мікроклімат.
Оце такий вереск? Ціна тисяча... Є й дешевші, показує продавчиня. Бачу гарні троянди на прилавку. А там що? Товари для дітей! Чогось називається ЕПІК.
Молодичка штовхає каляску з товарами, а попереду сидить синок і крутить кермо. Людей багато, снують туди-сюди. З другого поверху спускаємося безшумним ліфтом.
Показують, що там далі праворуч зала з продуктами. Читаю food.
Онука пояснює, що це їжа. Серед тої їжі можна заблудитися. Знаходимо і вибираємо собі по шоколадці (Мілка 65 гривень за 85 грам). Дині ціною менше 60 за кг. Вибираємо красуню й купуємо. Та тут можна ходити до вечора. Онука купила собі щось для миття посуду. Їй пора їхати в Київ. На виході черги до кас. Розраховуюся за покупки карткою. Сідаємо в омегу і їдемо на Школу. Там в молочному кафе ЛУКАВИЦЯ ми замовили по молочному коктейлю. Тепло і сонячно. Ми надворі за столиком смакуємо. Згадуємо за коктейлі у Шостці. По шоколадному морозиву ще. Провів онуку до маршрутки. Вертаюся. Якраз дружина доїла морозиво. Ну що додому? Але спочатку купимо на Ранковому ринку щось із продуктів. Тут дешевше ніж в Епіцентрі. Без пригод приїхали потомлені в село. Три години подорожі, мирного життя, а скільки приємних вражень...