Анатолій ВИСОТА: РАДІСТЬ І ЗДОРОВ’Я (2017) (1, 01.2018 р.)

В цьому дописі я хочу поглянути на щойно проминулий 2017 рік під кутом зору здоров’я українців. Які події, на вашу думку, здоров’я нам додали, а які й зменшили його? Давайте разом спробуємо розібратися в цьому.

Радісні люди не хворіють
Я не бачив радісних людей хворими. А ви? Мабуть позитивний настрій людини, її радісний стан і хвороба є несумісними. Дехто каже, що люди тому й сумні, що хворіють, і яка вже там радість на лікарняному ліжку. Давайте розберемося. Більшість українців все ж таки визнають, що мають крім тіла ще й душу. А дехто вже й здогадується, що крім тіла й душі має ще в собі й часточку Духу Творця. Марно щось говорити матеріалістам про назву цієї статті, бо вони впевнені, що матеріальне (тобто потреби тіла!) і визначає свідомість. Хоч правдою є й те, що голод, холод, війна та інше, не додають нам радості і здоров’я, але це є наслідком деформованої свідомості суспільства.
Читаючи пресу і дивлячись телебачення, можна прийти до висновку, що більшість українців незадоволені своїм життям, стан їхній пригнічений і дивляться вони в майбутнє з песимізмом. А от соціологи КМІС провели заміри настроїв людей і на початку січня ц.р. вияснилось, що 59% українців почуваються щасливими.То що ж діється насправді у нашому спільному домі?

Головні події минулого року
Згадаймо, що на початку минулого року сотня активістів заблокувала залізничне сполучення з Донбасом, щоб «припинити торгівлю з ОРДЛО, на якій наживаються олігархи». І мільйони наших родин захвилювалися, чи буде тепло й електрика, чи не замерзнемо ми взимку. Бо й справді час акції був вибраний геніально: в розпал зими припинити постачання з Донбасу мільйонів тон антрациту на українські ТЕС. Україна вистояла й не замерзла і влада не впала, але довелося спішно переводити ТЕС з антрациту на інше вугілля. Але сивого волосся додалося не лише в президента.
У січні 2017 р. у США відбулася передача влади від Обами до нового президента Трампа. Нині відома лиш частина тих зусиль, які задіяла Росія, щоб привести цього президента до влади. Пригадаймо, як москвини пили шампанське у госдумі, приказуючи «наш трампушка!». Але сталося навпаки: чи то Трамп прозрів, чи то на нього натиснули, але санкції проти Росії не тільки не були зняті, а ще були й посилені. Але ми таки переживали, щоб не втратити такого потужного партнера, як США. І ці переживання то збільшували суспільний неспокій українців, то зменшували.
6 квітня 2017 р., Європейський парламент проголосував за надання безвізового режиму з ЄС для громадян України. За це проголосували 521 євродепутат. Проти були радикали і ліві. Нагадаю, що ще в грудні 2015 р. європейські інституції ухвалили, що Україна виконала всі вимоги по безвізу. Чого ж так довго довелося нам чекати? Дві причини: корупція і тиск Росії. (У Нідерландах був навіть проведений референдум, щоб не допустити асоціації України з ЄС!). Нагадаю, що з червня і до кінця 2017 р. безвізом вже скористалися 400 тисяч українців. Ті вікна і двері у європейський світ, які колишній СССР так старанно зачиняв, нарешті перед нами відкрилися і ми побачимо, як живуть-поживають більш-менш вільні європейці. Ця подія безсумнівно додала нам оптимізму.
7 травня 2017 р. в неділю у Франції відбувся другий тур виборів і новим президентом став Емануель Макрон. Пригадаймо, що в першому турі перемогли Марін Ле Пен, яка набрала трохи більше 20% і Емануель Макрон, який набрав менше 23% і, що Росія робила все, щоб перемогла ця прихильниця Москви. У війні з Росією для України важливою є міцність антиросійської коаліції. Колишній президент Олланд не продав Росії замовлені нею кораблі МІСТРАЛІ – ми за це не забули. Ці вибори у Франції таки заспокоїли трохи українське серце.
У травні 2017 р відбулася ще одна позитивна подія для українців: на Євробачення (ЄБ) в нашу столицю приїхали представники 41 країни, а з Україною разом 42. Росія ЄБ-17 проігнорувала: Кремль не міг допустити, щоб росіяни побачили квітучий Київ і усміхнених українців, бо хіба ж на таке здатна «хунта»?
Згадаймо, що в 2004 р. Україна вперше стала переможцем Євробачення. Своїми ДИКИМИ ТАНЦЯМИ наша Руслана несподівано перемогла тоді всіх у Туреччині. А минулого 2016 р. як Росія не підкладала палиці в колеса Україні, а перемогла наша Джамала піснею «1944». Звичайно, ми хвилювалися, щоб у Києві диверсанти не підірвали раптом, наприклад, сцену разом із євроартистами. Обійшлося і, слава Богу.
У серпні-17 Україна святкувала свій 26-й рік Незалежності. Ми з дружиною і тещею дивилися по ТБ парад у Києві. На нашу армію вся наша надія. На наших воїнах вже були нові однострої. За ними крокували підрозділи країн-членів НАТО, навіть з далекої Канади. А у серпні 2014 р. Росія ж скористалася нашим святом у Києві й оточила наші війська під Іловайськом, а потім москвини підступно їх розстріляли. Схоже вже не могло статися у 2017 р., бо були б оточені й розгромлені ворожі сили. Оце усвідомлення й було причиною нашої загальної радості.
У вересні 2017 р. нарешті остаточно Україна стала асоційованим членом Європейського Союзу. Те, чого найбільше боялася Росія, нарешті відбулося. Україна остаточно відійшла від Росії і нашою стратегічною перспективою є набуття членства у НАТО та в ЄС. Під тиском ЄС буде змінене й реконструйоване все наше народне господарство, надійдуть велетенські зовнішні інвестиції, відбудеться бурхливий розвиток економіки і багатократне зростання добробуту українців. Гадаю, що ця подія ще не була належно оцінена українцями і вплив її на суспільні настрої був незначним.
У жовтні-грудні в Києві сталися події, пов’язані з активністю колишнього президента Грузії М. Саакашвілі. (Особливим прихильникам М.С. раджу звернути увагу на його почерк!). Києвом пройшлися багатотисячні демонстрації і лозунги були різні: за створення антикорупційного суду, за відставку президента, за дострокові вибори у 2018 році та інші. Учасники цих демонстрацій найбільше були обурені киянами, які їх не підтримали. Було утворене наметове містечко коло Верховної Ради, підтримане кількома депутатами на чолі з Є. Соболєвим. Але Майдану-3 так і не вийшло. Люди оцінили, мабуть, пов’язані з цим ризики втрати державної незалежності і масово не вийшли на вулиці проти «корумпованої влади». Зрозуміли, що на Донбасі йде війна з Росією саме за нашу незалежність.
І ще була нам одна радість: в кінці грудня-17 Україна виграла у стокгольмському суді проти російського Газпрому: якісь дикі 56 мільярдів доларів нам не доведеться платити Росії.

Чого Росія напала на Україну?
Поверхнева відповідь така: Росія скористалася ослабленням України, зміною влади у Києві і спочатку окупувала Крим, а потім розв’язала війну на Донбасі. О. Арестович пояснює це ненавистю москвинів до українців: «Побутує у нас забавне переконання, нібито добрі російські люди не люблять нас тому, що їх обдурила жахлива путінська пропаганда. Саме за європейські прагнення вони вас/нас і ненавидять. За щедрика, за віночки, за вишиваночки, за толерантність.
У них глибоке відторгнення саме нашої культури і способу жити. Нашої ідентичності і критеріїв вибору. Кухні та організації дому. Манери спілкуватися і будувати відносини.
Саме тому, більша їхня частина, хтиво хекаючи, рубала руки нашим бійцям з українськими татуюваннями, топтала і шматувала прапори і »… мочила укропів", а ще більша — хтиво це схвалює і підтримує. Фашисти, хлопчики (розіп’яті – А.В.) і снігурі, просто дозволяють їм зручніше влаштуватися — з цією своєю ненавистю, «вони ж — цивілізований народ», нелегко зізнатися собі, що ти просто, чистою ненавистю, ненавидиш цілу культуру і бажаєш її знищити. Щоб все було, як у них».
Насправді пояснення ненависті сусіднього народу до українців сховане глибше. Кожен з нас хоч раз у житті та піддавався спокусі. А спокусою є пропозиція уявно легшого шляху для досягнення певної мети, наприклад: хочеш розбагатіти? треба пограбувати банк. Але спокушеного завжди чекає розплата. Та є й спокушені народи. Народи спокушають уявною «богообраністю». Москвини здавна увірували, що вони «народ-баганосєц; Масква — трєтій Рім, а чєтвьортава нє бивать!». Це розпізнав і Т. Шевченко 170 років тому. Ось почитаємо з поеми «Кавказ»:
«…Ми християни: храми, школи,
Усе добро, сам бог у нас!
Нам тільки сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці! Чом ви нам
Платить за сонце не повинні!..»
Триста років тому москвини окупували нашу землю, а потім і вкрали нашу києво-руську історію, бо їхня мати Золота Орда і татарські хани далеко від Європи. Зайшли вони в Київ і побачили, що тут живе інший народ. Триста років русифікували українців і випалювали українську мову. Знищували голодом і війнами і коли вже стали за крок до «новой исторической общности – советского народа» — тут все й розвалилося. І коли в 2014 р. остаточно стало ясно, що Україна вибирає шлях до Європи, Москва і пішла на нас хитрою війною. Отже справжньою причиною ненависті і війни проти України є війна москвинів за власну фальшиву ідентичність. Домовитися з ними можна лише про умови нашої капітуляцію або їх перемогти. Розуміння цього породжує сум’яття і тривогу в душах українців, що негативно впливає на здоров’я громадян.

Стрічка новин
Прагнучи зачепитися за якийсь позитив у житті, українці прагнуть побачити українське життя по телевізору, а там його майже нема. А може є хоч у новинах? Ось я відкриваю УКРНЕТ і переглядаю стрічку новин 14.1.18 р. з 16=00 до 18=00. «В Ірані 25 загиблих протестантів; Одна людина загинула і 20 травмованих при землетрусі у Чилі; Чотири українки потрапили до 20 найкращих по біатлону; Є вплив Кремля на голосування у Раді; Следком РФ завів сотні справ про злочини в Україні; У Держдумі РФ запропонували денонсувати договір про кордони України; У Грузії впевнені, що листи Порошенка до ФСБ справжні; Електрички стануть довшими; У Києві знову підняли вартість проїзду у маршрутках; Жителів окупованого Криму залишили без українського м’яса; Бездомний помер, бо йому не надали медичної допомоги; П’яна водійка BMW знесла стовп і дерево, тікаючи від копів; Рука українки годину пеклася при 190 градусах; Відкритий реєстр педофілів; Псевдомінера присудили до 4 років; Знесення кіосків супроводжувалося пожежею…».
І так день за днем в інтернеті, по радіо і по ТБ. Такі новини краще не читати, не чути й не бачити. Вони породжують уяву, що Україна і весь світ рухаються до загибелі. Наслідком є роздратування людей і їхні хвороби. Це розуміє й телеведучий Микола Вересень. Ось недавно він розмірковував уголос: Президент бере й збирає всіх власників телеканалів та пропонує їм публікувати хоч 10% позитивних новин, а ті зчинять вереск, що це буде утиском свободи слова. А позитивні новини в Україні є і їх багато, просто треба доносити їх до людей і тоді за душевним спокоєм настане й покращення здоров’я нації.

Чи є чим гордитися українцям?
Ще з 1991 р. з року-в-рік деякі ЗМІ нав’язували людям думку, як їм буде погано жити при незалежності. Мовляв, поля заростуть бур’янами і українці здихатимуть від голоду. Я полазив по інтернету і знайшов цифри валового збору зернових. Подивіться й ви:
Виробництво зерна в Україні (млн.т):
1950 – 20,4; 1970 – 36,4; 1971-75 – 40 (кожного року); 2003 – 20,3; 2004 – 41,8; 2008 – 53,8; 2013 – 63; 2014 – 63,8; 2015 – 59,96; 2016 – 66,0; 2017 – 60,3 (на 1.12.17 р.). Як же це сталося, що без колгоспів і «битви за урожай» останні 5 років маємо щороку урожай більше 60 млн.т?
Нам стільки не треба і Україна експортує щороку по 30 млн.т зерна; попереду нас лише США і ЄС. А якби експортували хоч половину цього зерна переробленим у борошно, крупи та макарони+, то не треба було б Україні і позики МВФ.
За виробництвом меду Україна посідає 5-те місце у світі, поступаючись лише Китаю, Аргентині, Туреччині та США.

(На нашому городі були влітку-17 шість вуликів, мед отримали липовий — із цвіту липи)

(Ось тут ближче)

Робота із бджолами є ретельною, регулярною і делікатною; вона відповідає національному характерові українців. Тож недарма наш пасічник Прокопович здійснив революцію у бджолярсті, винайшовши РАМКОВИЙ вулик. Ви й самі знаєте, чим ще можуть гордитися українці.

Головне досягнення в 2017 р.
Україна відстояла свою незалежність у війні з Росією. Це сталося завдяки створенню обороноздатної української армії і завдяки військово-технічній незалежності України від Росії, а також завдяки підтримці більшості країн світу.

Чого я хочу у 2018 р.
Найголовнішим пріоритетом й надалі залишається збереження незалежної української держави. Треба й надалі тиснути на владу й олігархів, але в умовах війни й після загибелі більше 10 тисяч наших громадян це має бути виваженим, щоб в черговий раз не втратити державність. Добре було б, якби щотижня була хоч годинна розмова президента або прем'єра із суспільством. І так на всіх рівнях аж до села включно. Це значно поліпшило б довіру людей до влади.
Я сподіваюся, що українці у своїй більшості нарешті усвідомлять, що СССР та РФ це ІМПЕРІЇ ЗЛА; що всякий зв’язок із Москвою був і є збитковим, а тому надалі маємо дотримуватися гасла: ПОДАЛІ ВІД МОСКВИ. Надіюся, що в 2018 р. відбудеться подальша нейтралізація РФ, а потім і перемога у війні. І це стає реальним, бо москвини стають все більшою загрозою не лише для нас, а й для всього світу.
Ми ж хочемо стати здоровими і щасливими? Для цього треба намагатися контролювати свої думки і слова, відсікаючи негатив. Коли більшість українців будуть дотримуватися ЧИСТОТИ ПОМИСЛІВ і стануть казати: «Живемо ми так собі. А завтра буде краще!» отоді насправді й стане жити краще.
Собі ж і нам я хочу ось такого: хай прапор наш стане сонячно-блакитним. А ще покататися б на електромобілі. Будемо жити у радості і творити позитив постійно!

Хай же буде!

Додаток від 23.1.18 р.

До розділу ЧОГО Я ХОЧУ:

1. Щоб були задіяні нарешті СИЛИ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ (ССО) і головні свідки нападу РФ такі, як Гіркін і Бородай+ опинилися в Україні: треба готуватися до Гааги.

Додаток від 2.2.18 р.

Ця стаття була опублікована 23.1.18 р в газеті ОБУХІВСЬКИЙ КРАЙ ном.5 (9984), с.2 під назвою: УКРАЇНЦЯМ — РАДОСТІ І ЗДОРОВ’Я!

Схожі Дописи: