На Марсі знайдено найдавніші органічні сполуки
Марсохід NASA К′юріосіті зробив багатообіцяльне відкриття на холодній та опроміненій поверхні Червоної планети.
Про це повідомляє видання Останні події з посиланням на пресреліз NASA.
Інструмент для пошуку молекул на борту К′юріосіті, який називається "Аналіз зразків на Марсі" (SAM), ідентифікував найдавніші органічні сполуки, знайдені на Марсі. Це можуть бути фрагменти "жирних кислот", будівельного матеріалу земного життя, з якого складаються клітинні мембрани. Хоча знахідка в марсіанському грязьовому камені не є остаточним доказом наявності у минулому життя на Марсі (ці жирні кислоти також можуть утворюватися за допомогою небіологічних процесів) вона показує, що такі потенційні докази можуть зберігатися в надзвичайно суворих умовах марсіанської поверхні.
Це також підкреслює, що марсоходи NASA виконали свою роботу -- виявили потенційні докази життя -- і що тепер зразки повинні бути ретельно вивчені вченими на Землі.
"Ми готові зробити наступний великий крок і доставити марсіанські зразки додому, в наші лабораторії, щоб завершити дискусію про життя на Марсі", - заявив Деніел Главін, старший науковий співробітник з повернення зразків у Центрі космічних польотів NASA імені Годдарда.
Однак дебати про марсіанське життя не будуть завершені найближчим часом. Місія NASA з повернення зразків з Марса перебуває в підвішеному стані, оскільки космічне агентство шукає дешевші й простіші способи транспортування зразків (зібраних роботом-братом К′юріосіті, Персеверансом) в герметичних титанових трубках. Плани не будуть завершені до 2026 року, і малоймовірно, що зразки будуть повернуті на Землю до середини наступного десятиліття.
Ці нещодавно знайдені органічні молекули, подібні до тих, що має більшість життя на Землі, безумовно, додають більшої ваги потрібності поверненню зразків. Така подорож на Марс і назад все ще може коштувати від 6 до 8 мільярдів доларів.
Дослідження було опубліковане в рецензованому журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Інтриги зразкам додає місце, де вони були знайдені. К′юріосіті пробурив гірську породу з регіону в обширному кратері Гейла під назвою "Затока Йеллоунайф", що являє собою давнє висохле озерне дно. На Землі ми знаємо, що життя процвітає в таких водних, часто багатих на поживні речовини середовищах. Чи могло б воно процвітати й на Марсі?
"Існують докази того, що рідка вода існувала в кратері Гейла мільйони років, а можливо, і набагато довше, а це означає, що було достатньо часу для того, щоб у цих кратерно-озерних середовищах на Марсі могла відбуватися життєтворча хімія", - говорить Главін, який є співавтором нового марсіанського дослідження.
Щобільше, кожна з жирних кислот, виявлених за допомогою мікрохвильового приладу "Аналіз зразків на Марсі", являє собою ланцюжок вуглеців довжиною від 11 до 13. "Примітно, що небіологічні процеси зазвичай утворюють коротші жирні кислоти, з менш ніж 12 вуглецями", - зазначили в NASA.
Все це створює значну кількість наукових інтриг, але не дає чітких відповідей. Сьогодні Марс в 1 000 разів сухіший за найсухішу пустелю на Землі. Але в теплішому, гостинному кліматі, в якому існували великі озера, довгі берегові лінії та великі марсіанські океани, мільярди років тому життя могло знайти шлях до виникнення. Марсіанське життя також могло колись процвітати далеко за межами досяжності марсоходів NASA, глибоко в надрах планети, захищене від радіації та екстремальних кліматичних умов.