Мінідослідження про фемінітиви

Що ж таке фемінітив (коректно також і «фемінатив»)? На жаль, єдиного визначення цього слова не існує. Мовознавці та мовознавиці досі сперечаються, яке визначення цього терміна є правильним. Усім відома вікіпедія дає таке визначення:

Фемініти́ви (фемінативи; nomina feminativa, nomina feminina; від лат. fēmina — жінка, fēminīnus — жіночий) — група морфологічних одиниць, маркованих граматичним жіночим родом, альтернативних або парних аналогічним одиницям чоловічого роду, що утворює здебільшого стилістично забарвлений прошарок словникового складу, сфера вжитку якого часто перебуває за межами літературного мовлення.

Звичайно, простіше сказати, що фемінітиви – це слова, утворені від маскулінитивів (антонім до фемінітива), проте це не зовсім правильно, і далі ми ще повернемося до цього. А зараз ми відповімо на запитання, яке виникло у більшості з вас: «Навіщо вживати фемінітиви?»

Навіщо використовувати фемінітиви?

Споконвіку чоловіки займали престижні посади, отримували Нобелівську та інші премії, літали у космос, досліджували природні явища, мали право голосу… Словом, робили усе те, що було заборонено для жінок. Звичайно, деяким жінкам вдалося себе реалізувати, попри усі заборони: наприклад, Марія Кюрі – визначна французька фізикиня, хімікиня, педагогиня, громадська діячка польського походження; Софія Ковалевська стала відома завдяки винятковим досягненням у теорії диференційних рівнянь та математичної фізики; Розалінд Франклін, біофізикиня, яка вперше отримала рентгенівське зображення ДНК, але вона не дожила до вручення Нобелівської премії, яку отримали Крік та Вотсон, які в той час були у всіх на слуху. Окрім того, відомі випадки, коли чоловіки присвоювали відкриття жінок собі. Навіть існує гіпотеза, що теорію відносності винайшов не Ейнштейн, а Мілева Марич, яка була першою сербкою й однією з перших жінок у світі, які здобули вищу математичну та фізичну освіту.

Є такі люди, які виступають проти фемінітивів, аргументуючи свою позицію тим, що в історії та науці ми бачимо дуже мало жінок, а тому краще використовувати маскулінитиви як гендерно-нейтральні слова (така позиція не витримує навіть найпростішого спростування). Хтось ображається на те, що фемінітиви «псують» мову. Дуже часто жінки самі не хочуть, щоб їх називали з використанням фемінітивів, бо їм здається, що це применшує їх самих, а також їхні досягнення. Це пов’язано зі століттями патріархату. Якщо ми подивимося у словник, то побачимо, що маскулінітивів у половину більше, ніж фемінітивів. Звичайно, стає зрозуміло, що суспільство протягом кількох століть жінок зневажало. І це залишилося, тому що не так багато часу минуло відтоді, як жінки вибороли половину прав, які мають чоловіки. І така реакція – лише незаперечне підтвердження того, що ми живемо у патріархальному світі. А хтось ще може доводити, що мові не потрібні зайві слова, бо працює закон мовної економії. Чому ж люди так опираються використанню фемінітивів?..

Тепер, коли я змогла спростувати ваші заперечення щодо вживання фемінітивів (якщо у вас їх не було – це прекрасно), наведу 5 причин (насправді їх більше) чому ми усі повинні вживати фемінітиви.

Мова формує соціальну систему.

Мова впливає на те, як ми бачимо світ. Це беззаперечно. Ізраїльський лінгвіст Ґай Дойчер (Guy Deutscher) у своїй книзі «Через мовне скло: чому світ виглядає різним різними мовами» докладно пояснює, як відрізняється світобачення носіїв та носійок різних мов. Наприклад, є мови, які не використовують таких термінів, як «ліворуч», «праворуч», чи навіть «спереду», «ззаду». Натомість вони вживають географічні орієнтири для всього. Тобто, їхньою мовою, я зараз сиджу і пишу цю статтю не перед комп’ютером, а на південь від комп’ютера. Ми краще розуміємо різницю між блакитним та синім кольором, аніж, наприклад, англійці, у мові яких існує лише одне слово на позначення цих кольорів, - blue. Відтак, ми вже бачимо взаємозв’язки: мова формує світобачення людей, люди формують соціальну систему, соціальна система характеризує нас, наш характер і поведінку, на основі неї формується культура, наші норми, заборони, закони врешті-решт.

Саме тому фемінітиви – це не просто слова, якими ми називаємо жінок. Це наша мова, яка дискримінує жінок, бо мова – це спосіб нашого мислення. Якщо українська мова буде применшувати досягнення жінок відсутністю фемінітивів – це неминуче призведе до певних суспільних порядків.

Мова формується на перетині влади, ідеології, політики. Сила слів залежить від віри в їхню легітимність, а також легітимність тих, хто їх промовляє.

Відтак, якщо ви кажете «Я сходив/ла до лікаря», коли ви насправді були у лікарки, то це не просто ваша невинна репліка, а частина нашої культури, в якій століттями існувало та існує досі зневажливе ставлення до жінок або їх ігнорування. Самі того не помітивши, ви підтримали дискримінацію за ознакою статі, що суперечить законодавству України, бо там написано, що ми всі рівні.

Чоловічий рід на позначення жінки суперечить морфолого-синтаксичним нормам української мови.

«Фемінітиви можна знайти вже у словниках 16-го століття, проте за часів

Радянського Союзу їх із тих словників прибирають, бо російська, мова братів

наших менших, надає перевагу іменникам чоловічого роду», - говорить кандидат філологічних наук, викладач Острозької академії, Віталій Максимчук. Проте внаслідок русифікації фемінітивів в українській мові поменшало, а ті, які зосталися, набули «несерйозного» значення. Отже, фемінітиви існували, вони раптово не з явилися у 2019 році, коли було затверджено закон про новий правопис. І, виявляється, вони природні для нашої мови.

Використання фемінітивів лише у розмовному стилі знецінює внесок жінок у здобутки людства.

Чоловічі і жіночі позначення професій відображають різні поняття. Ось порівняйте: майстер - чоловік, який уміє робити корисні речі, вправно працює, натомість майстриня - жінка, яка вишиває, робить прикраси, тобто займається «жіночою» роботою (до речі, розподіл у трудовому навчанні сприяє цим сексистським уявленням.).

Господар, який займається фінансами родини та господиня, яка варить борщ. Для того, щоб демократія у нашій країні набула свого значення, ми мусимо частіше вживати фемінітиви у всіх стилях, в тому числі і офіційно-діловому.

Чоловіча форма слова не тотожна жіночій.

Тут я не наведу кращого прикладу, аніж у статті Олени Синчак «5 причин вживати фемінітиви», тому дослівно її процитую:

До прикладу, годі вважати тотожними поняття громадянин та громадянка. Адже якщо підставити їх у силогізм:

а) Усі громадяни заслуговують на рівні права, Микола громадянин. Отже, він заслуговує на рівні права.

б) Усі громадяни заслуговують на рівні права. Мар’яна громадянка. Отже, вона не заслуговує на рівні права?

Стає очевидним, що тотожність не справджується. Згідно із законами логіки, громадянин не тотожний громадянці, а відтак, громадяни не асоціюються із жінками.

Ми завдаємо напрям розвитку мови.

У близьких нам словацькій, чеській, польській мовах фемінітиви вживають у різних стилях — як у публіцистичному, так і в художньому та науковому. Система російської мови трохи інша, там немає 13 суфіксів (в українській мові 13 суфіксів для утворення фемінітивів, проте в активному ужитку 4-6) для утворення фемінітивів. Їх лише чотири, і більшість з них має додаткову негативну конотацію, інше значення.

Отже, тепер ви знаєте відповідь на найпоширеніше запитання щодо фемінітивів. Окрім перерахованих вище, є й інші причини, які підтверджують важливість ужитку фемінітивів. Якщо ви зацікавилися у створенні сприятливої атмосфери для жінок, покращенні мови, культурних чинниках суспільства за допомогою фемінітивів, то ви можете самостійно прочитати літературу та статті на цю тему.

Цікавинка з вікіпедії: «Однією з активних кувательок фемінітивів в українській літературі була Наталена Королева (1888—1966), яка у своїх творах «Таврійська бай» і «Скитський скарб» вжила авторські фемінітиви: їздкиня, центавреса, стражкиня.».

Як утворювати фемінітиви?

Якщо вам ліньки щось створювати, то можна подивитися у словничку фемінітивів, який був опублікований у 2018 році. Там фемінітиви на позначення професій та особистих якостей. Але якщо там немає потрібного вам фемінітиву? Тоді спробуйте створити його! Для цього вам треба вивчити правила творення фемінітивів.

Пояснюють у книзі «Гендер для медій»:

суфікс -К-, який є найпродуктивнішим, позаяк за його допомогою утворено більшість фемінітивів новотворів (доцент → доцентка, депутат → депутатка, прем’єр → прем’єрка);
суфікс -ИЦ-, який додається до чоловічої основи на -(н)ик, -ець (засновник → засновниця, підприємець → підприємиця, переможець → переможниця);
суфікс -ЕС- додається до іншомовної основи (барон → баронеса, критик → критикеса), хоча він є найменш продуктивним зі всіх (навіть поетка витісняє поетесу, акторка − актрису);
зростає продуктивність суфікса -ИН-. Раніше використовувався лише в кількох словах (княгиня, графиня, кравчиня, майстриня, мисткиня), а тепер додається і до основ на -ець (виборець → виборчиня, фахівець → фахівчиня). І до основ на приголосний, які тривалий час вважались як такі, що непіддаються фемінізації (шеф → шефиня, член → членкиня, ворог → ворогиня, філолог → філологиня, фотограф → фотографиня).

Загалом, коли утворюємо фемінітиви, варто послуговуватись таким простим правилом:

Якщо можемо утворити слово за допомогою суфікса -К-, то утворюємо;
Якщо з -К- не вдається (наприклад, фахівець, ворог, службовець), тоді вдаємось до -ИН- (фахівчиня, ворогиня) чи -ИЦ- (службовиця).

Дещо про зневагу.

Дослідниця гендерних студій, соціологиня і доцентка Києво-Могилянської академії Тамара Марценюк в лекторії «Поверх фемінізму» (3 лекція) звернула увагу на те, що у класифікаторі професій поміж найменувань чоловічого роду вживаються тільки в жіночому роді назви непрестижних професій: доярка, швачка, покоївка, посудомийка, прибиральниця, медична сестра.

«Директорша» (рос.) – це не українське «директорка» (укр.). Тобто не жінка на директорській посаді, а дружина директора. До того ж суфікс -ш- привносить до значення цього слова компонент зневажливості. І оскільки для російської мови є не таким властивим творення та вживання фемінітивів, під час тиску русифікації відбулося певне витіснення їх з української мови.

Чому твердження про те, що фемінітиви утворені від маскулінітивів є неправильним?

Тому що деякі фемінітиви з явилися раніше, аніж маскулінитиви. Наприклад, фемінітив «няня» утворено дитиною шляхом подвоєння складу ня-. Отже, спочатку був фемінітив, а від нього вже потім утворили маскулінитив. Щоправда, є версія, що слово «няня» походить від nanā́ «матінка, неня», або гр. νέννα, νάννη «тітка», νέννος, νάννος «дядя», або лат. nonnus «монах; вихователь дитини», або nоnna «монахиня; вихователька дитини», або. nanë «мати, годівниця», або кімр. nain «бабка». Простіше сказати, що в різних мовах це слово має зовсім інше походження, а саме в українській воно утворене шляхом подвоєння складу. Деякі маскулінитиви навпаки утворилися від фемінітивів, наприклад, нянь -> няня, мимр -> мимра, русал -> русалка, фей -> фея. Деякі професії називаються переважно фемінітивами, а їхні маскулінитиви є рідкісними, або утворюються в аналітичний спосіб, або ж не утворюються взагалі. Також в окрему категорію виділяють фемінітиви, у яких з певних причин немає альтернативних форм чоловічого роду, як-от: машиністка (це жінка, яка набирає на друкарській машинці), бо машиніст – це водій локомотива, повитуха, покритка, феміністка (чоловіки не можуть бути феміністами).

Чи є слова «мама», «дівчина», «жінка» фемінітивами?

Так, це фемінітиви лексико-сематичної групи «Загальні назви жінок», підгрупи «Назви жінок за біологічними ознаками». У словнику ґендерних термінів фемінітиви визначено як слова жіночого роду, альтернативні або парні аналогічним поняттям чоловічого роду, що належать до всіх людей незалежно від їхньої статі. Проте пропонують відрізняти фемінітиви від іменників спільного роду, якими можуть називатися особи будь-якої статі, наприклад, суддя, староста, старшина, колега, бариста, піцейола, сирота, убивця. Як правило, вони відмінюються за першою відміною. Іменники спільного роду узгоджуються з іншими словами або в чоловічому, або в жіночому роді, залежно від ґендеру означеної особи.

Які ще слова є фемінітивами?

Самиця, голубка, вовчиця, ведмедиця, ворона, пава – ці слова є фемінітивами теж. Просто їх класифікують у групу «Назви самиць тварин та птахів». Ми знаємо, що такі слова як листоноша, слуга, вишибала, роззява, незграба, добряга, хитрюга, єхида, сирота, волоцюга – це іменники спільного роду, проте коли ми говоримо про жінок, користуючись цими словами, - вони стають фемінітивами. Власні назви жінок також є фемінітивами. Такі складні назви як команда-переможниця, фірма-підрядниця – також є фемінітивами.