Психолог

Після попереднього заняття, я перший раз обговрив тему стосунків, а не гарантій грошей, і це ніби було важливим, це то що приховувалося десь в глибині, а ось ця замітка, що статус поганого батька який визиває сором, це механізм щоб не піти від сімї. Це мені відгукнулося як щось дуже близьке і зрозуміле.

Я чомусь вважав і не докінця навіть перестав вважати, що ці думки звязані з проблемами в стосунках і небажанні бути батьком, спонукають мене позбутися сімї, вірячи що вирішення це розвід, а я цього не хотів, але як виявилося, проблема в стосунках це необовязково розвод, а навпаки якшо дозволити їм бути, взяти на себе відповідальність і пробувати їх покращувати, дає можливість діяти.

Того дня, я більше не відчував що я поганий батько, в мене не було думки що треба гарантій забезпечувати сімю, і це дуже тішило, що я відчуваю якось по новому все. Я зрозумів шо ця тема важлива і її треба пропрацьовувати.

Ми поспілувалися з жінкою і вона навіть каже шо знала шо проблема в стосунках, і підозрювала шо я ховаюся від неї. На ділі це уникання сімї, тікання. І в цей момент коли я зрозумів проблему цю, я перший раз вибрав інший шлях, я захотів з нею обговорити це, я захотів більше спілкуватися, більше проводити часу, а не тікати. Це тянеться ще до сина я ще до нього тікав від Іри і почалося це з її слів після одруження, до того так не було. Сама жінка вважає шо я дуже похожі дію роблю як моя мама, яка хоче мати сімю, але так деколи і на фоні задньому. Я з нею згідний. Можливо саме тому я і тікаю, бо немає розуміння шо таке бути в сімї, що таке обовязки і відповідальність, що таке жертвувати власним комфортом раді інших інколи. Я думаю саме цих навичок мені і не хватає, саме тому виникає проблема в стосунках і їх уникання, взяти відповідальність на себе, зрозуміти шо я чоловік і маю певні обовязки і я з ними справлюся я це можу. Я можу обрати інших шлях ніж мої батьки. Нічого не мішає мені балансувати в житті, жінка не забороняє проводити час самому чи з друзями.

Я відчуваю каяття а не сором, я уникав і тікав, я боявся сімї, і не брав відповідальність за неї за те що це мій вибір був. Я беру цю відповідальність я її не боюся, я готовий стати чоловіком і батьком, я доросла людина, і я відмовляюся боятися стати як батько, бо це він, а це я. Я відповляюся вірити в те що якшо в моїх батьків були проблеми в стосунках то і в мене мають бути такі ж. Життя не шаблон, воно як райдуга має багато відтінків, багато шляхів, і тільки я сам маю змогу вибирати куди мені рухатися. Від тепер я люблю себе я став трошки впевненіший в собі, немає сенсу вимагати швидких результатів, але я знаю що я на вірному шляху йду!

Проблема ж не в грошах, я активно працюю, в мене знову пішов дохід, і навіть коли я заробляв багато, проблема не пропадала. Гарантій фінансових неіснух в природі, і це стосується і моєї мами і і всіх людей на світі. А мама пішла від батька бо він взагалі не давав сімї грошей. Я ж працюю і повноцінно лише я її і забезпечую.

Істина причина в тому що ти боїшся бути батьком. Я вимагаю від себе нереалністичних стандартів, щоб не отримати осудження і сходства з моїм батьком. Я свілую абстрактним вимогам мами як казала сімю треба забезпечувати, любити і тд.і можливо саме тому що я заставляю вірити цим стандатам мій організм не витримує таке навантаження і це впливає на відносини і сімю в зворотню сторону.

Коли мова йде про поганого батька який хоче покинути сімю, через те що не відчуває почуттів до жінки, ця ідея перекривається поверх, навязливою думкою, гарантій грощей для своєї сімї, це ніби навязана ідея моєї мами.
"Не думай про покидання сімї, думай про те як їх забезпечити, ти ж маєш бути хорошим батьком, а не похожим на свого батька".

Пазл ніби складений: Я посилаю собі вдумках шоб не думати за реально проблему ідею "Я поганий б неможу дати гарантій сімї шо змоду їх забезпечити" і це породжує захист шоб не піти з сімї.

Наспраді ж в мене проблеми в стосунках з Ірою, я невідчуваю що вона та людина з якою я хочу бути, але вже ніби пізно щось міняти йти від неї, бо тепер в нас сімя і дитина.

І думка покинути сімю, заводить мене в тупік, це робить мене автоматично поганим батько, бо мама ж казала не бути як мій батько, казала любити сімю, забезпечувати, на ділі ж виходить шо мені хочеться ніби бути самим, вільним без стосунків і відповідальності.

Але є частка мене яка хоче сімї і хоче бути з нею, але просто незнає як вирішити цю проблему без втрачання сімї, атже зрештую це може бути помилка покинути сімю, і я потім буду жаліти і хотіти повернутися, а вже буде пізно, і це дуже схоже на сценарій батька мого.

Тому мені здається це питання відповідальності за інших людей, я цього не хочу, а точніше навіть просто боюся бути відповідальним за когось іншого крім себе, бо несправившись з ціїю відповідалністью можна отримати осудження.