Том Купер про наступ Росії, загрози для Запоріжжя, Дніпра, Харкова, Херсона та Сум, війну в Ірані та технопрорив ЗСУ
Інтерв’ю з Томом Купером Учасники: Том Купер, Cергій Чернявський, Катерина Сінкевич . Повне відео на ангійській мові
Сергій: Поїхали. Привіт, Томе.
Том: Вітаю. Катерина: Привіт, Томе.
Том: А в Україні кажуть «Здраствуйте» чи ні? Катерина: Добрий день.
Том: Добрий день. Сергій: [Сміється] Добрий день. Я зараз в офісі Національної спілки журналістів України, у головному офісі в Києві, на Хрещатику, і записую з вами інтерв’ю. Катерина: А я перебуваю в Пярну, в Естонії.
Том: В Естонії, зрозумів. Радий бачити вас, Катерино.
Катерина: Мені також приємно, знову. Тож, почнемо.
17 березня Росія розпочала свій весняний наступ. Ви зазначали, що Генштаб надає неточну інформацію. Яка, на вашу думку, найбільша загроза виникає через цей російський наступ?
Том: Ну, найбільша загроза від самого наступу ...для Запоріжжя, вибачте. Росіяни вже десь за 10–15 кілометрів від міста і просуваються в його напрямку. Ми бачили ще в січні та лютому, що вони подекуди запускають свої БПЛА в передмісті Запоріжжя, де ті зависають в очікуванні відповідних цілей. На мою думку, це найбільш вразливе місто чи місце в Україні зараз. Також, звісно, є загроза для Слов’янська і для... зараз, забув назву того містечка... для цього району там, у центрі лінії фронту...
Том: Ні. Я просто... вибачте, це забере багато часу, якщо я буду... Бо я весь час, знаєте, стежу за двома війнами одночасно (війною в Україні та війною проти Ірану). І нелегко все втримати в голові. Менше з тим...
Катерина: У нас так само. Усі уважно стежать і за нашою війною, і за тим, що відбувається в Ірані.
Том: Так. Це досить напружені, скажімо так, і заклопотані дні. Менше з тим, суть у тому, що росіян розбили в Куп'янську, у самому центрі міста, і це хороша новина. Вони все ще залишаються на околицях, на півночі, і намагаються тиснути зі сходу. Загалом, я очікую, як уже казав, що до кінця цього року вони продовжуватимуть тиснути насамперед у напрямку Запоріжжя. Там їм не так просто, не так легко, як на півночі чи північному сході, просто тому, що їхні логістичні ланцюги до південного Запоріжжя набагато довші, ніж, наприклад, до Куп'янська чи Слов'янська. Але це мої найбільші побоювання щодо України, якщо можна так сказати.
Катерина: Це якраз було наше друге питання: які з великих міст України опиняться під прямою загрозою, якщо росіяни не припинять свій весняний наступ? Зокрема, який рівень ризику для Харкова, Дніпра, Херсона, Сум?
Том: Харків просто занадто великий. Тому росіяни триматимуть його під тиском: бомбитимуть, обстрілюватимуть з артилерії та ракет при кожній нагоді. Ми бачили за останні... скільки там... два дні зокрема, як росіяни дуже сильно били по Харкову. Те, що там відбувалося, було справді жахливим для України. Але місто просто занадто велике, щоб росіяни намагалися взяти його штурмом. І воно занадто далеко. Тож я не бачу ніякої безпосередньої загрози в плані наземної атаки на Харків.
Дніпро, ймовірно, буде наступним після Запоріжжя. Там вони можуть спробувати просунутися аж до самого Дніпра і відрізати обидва міста, Запоріжжя і Дніпро, від правого берега річки.
Херсон ...подібний до Харкова. Вони продовжуватимуть бомбити його і тероризувати населення.
Суми також надто далеко. Ми бачили, що сталося раніше... десь два чи три місяці тому, коли місцевому українському угрупованню військ вдалося відбити їхній наступ... їхню спробу атакувати в напрямку Сум. Росіянам це не вдалося. Вийшло так, що навіть «слабкі» українські сили (принаймні на початку, це було минулого року, наприкінці літа-восени, українські сили в районі Сум були фактично досить дезорганізовані, ослаблені виведенням важливих підрозділів), але їм все одно вдалося втримати росіян подалі від міста. І це те, що має значення. Тож поки росіяни далеко і не мають сил спробувати ще раз, я не очікую від них нічого серйозного в Сумах.
Тому, як я вже казав, моє найбільше занепокоєння зараз ...це Запоріжжя.
Катерина: Ми також кілька днів тому обговорювали з Сергієм ці великі міста, що перебувають під ударами Росії та розташовані біля кордону, порівнюючи ситуацію всередині них з української точки зору. Бо Херсон, Харків, Запоріжжя, Суми постійно під атаками. Проте ми бачимо різку різницю, наприклад, між двома південними містами ...Запоріжжям і Херсоном. Запоріжжя все ще працює, живе, справляється з умовами війни. А Херсон ніби повільно помирає. Бізнес іде, люди їдуть. Які тут перспективи? Бо війна триває, і ми боїмося найгіршого для менших міст і того, як ними керують.
Том: Ну, ви самі у своєму описі пояснили, що росіяни певною мірою успішні в тому, що стосується знищення Херсона. Чому? Тому що люди не можуть там вижити через цей постійний тиск, постійні терористичні атаки на цивільних, на рятувальників, навіть по машинах, що евакуюють людей, б'ють. І не тільки в Херсоні, те саме, наприклад, у Краматорську. Оце те місто, назву якого я забув раніше.Тому я боюся, що те саме станеться із Запоріжжям. [вагається, чи правильно назвав місто] Так, Запоріжжя, вибачте. Хоча місто зараз все ще функціонує, зрештою воно опиниться під жорстким російським тиском, раніше чи пізніше, просто тому, що воно вже так близько до лінії фронту.
І це те, чого прагнуть росіяни ...зробити життя неможливим на великих територіях України, щоб люди залишали ці райони. Ми бачимо, що це зараз відбувається в Краматорську, наприклад, де місто описують як таке, що вже майже без цивільних, і все більше людей виїжджає. Організованої евакуації фактично немає, але люди самі хочуть поїхати. Багато хто, принаймні. Виживати важко, бо місто під постійними бомбардуваннями, постійними атаками БПЛА і так далі. Тож у Краматорську, наприклад, зростає відчуття відчаю та фрустрації.
І Слов'янськ зовсім поруч. Звісно, обидва міста оточені потужними українськими укріпленнями ще з 2014 року. Як тільки українські збройні сили відновилися, вони почали будувати укріплення навколо Слов'янська та Краматорська. Але, ну, у довгостроковій перспективі я не бачу значного покращення ситуації просто тому, що структура командування «на горі» в Україні не стає кращою.
Тож вибачте, що не маю для вас кращих новин зараз, але так... Я б сказав, що Запоріжжя зараз під найбільшою загрозою. У Херсоні ситуація майже безнадійна, тому що Україні так і не вдалося створити плацдарм на східному березі Дніпра і розширити його, щоб відтіснити російську артилерію та БПЛА подалі від міста.
Але в порівнянні з цим, позиція Харкова набагато краща, а Дніпру до подібної ситуації ...як зараз у Херсоні та дуже скоро в Запоріжжі ...залишається ще десь від шести до дев'яти місяців.
Сергій: Наступне питання, Томе.
Катерина: Так-так. Я якраз дочитую повідомлення. Том: Без проблем.
Катерина: Отже, ми надіслали вам список запитань, можемо йти по ньому пункт за пунктом.
Катерина: Наступне питання: Чи мав відключення сервісів Starlink серйозний вплив на полі бою в березні? І якщо так, чи могли б ви навести конкретні оперативні приклади?
Том: Так, це справді дуже сильно вплинуло на спроможність російських формувань, підрозділів російської армії, особливо в південному Запоріжжі, тримати зв'язок. На певний час вони втратили контроль над кількома підрозділами, і ми бачили, як Україна негайно скористалася цією можливістю для контратаки. Це не був якийсь механізований прорив аж до Азовського моря, але все одно було приємно бачити, як Україна хоча б раз просунулася. Щодо конкретних прикладів ...дозвольте мені глянути на карту, бо я це обговорював. [перевіряє карту] Так, переважно в районі на захід від Прилук, наприклад, а також на схід від Запоріжжя, десь за 30-40 кілометрів на схід, на річці Янчул і так далі. Там досі є просування ЗСУ у південно-східному напрямку, хоча водночас росіяни вже запускають свої перші контратаки, намагаючись просочитися на позиції між ділянками українського просування. Наприклад... мені треба змінити масштаб карти. Вибачте, секунду. Отже, це все район на південний захід від Покровського, або точніше між Гуляйполем на півдні та Покровським на півночі. Саме там росіяни вже намагаються контратакувати, знову інфільтруватися і повернути собі ініціативу.
Тож, власне, проблема в наступному... я намагаюся підібрати дипломатичну мову для всього, що відбувається. У нас в Україні новий міністр оборони, і, як ви правильно зауважили раніше, він намагається компенсувати всі втрати та брак піхоти в ЗСУ розгортанням роботів. Тобто він намагається посилити виробництво БПЛА ...як літаючих, так і наземних. І це, безумовно, скажімо так, рішення у правильному напрямку, або крок у правильному напрямку. Але проблема ось у чому.
Хоч виробництво БПЛА посилюється і їх стає все більше, їх все одно недостатньо, щоб закрити всю лінію фронту. Є лише окремі сектори, які добре захищені дронами та перехоплювачами, тоді як інші сектори ...ні. І понад усе, скажімо так, якщо ви дасте дитині в руки олівець чи ручку, не навчивши її користуватися ними, то не буде користі ні від дитини, ні від ручки. Якщо ви дасте тій самій дитині Glock 19, то максимум, чого можна очікувати ...це що дитина застрелиться, бо вона не вміє ним користуватися, якщо їй, звісно, не пояснити. Це абсолютно марно і, перш за все, небезпечно для неї самої.
Такий самий синдром спостерігається і щодо Збройних Сил України. У вас на горі, на жаль, абсолютно некомпетентний президент і абсолютно некомпетентний Главком. Ви можете дати їм усе озброєння НАТО, але вони не зроблять із ним нічого кращого, ніж те, що вони вже роблять із тим, що мають.
У цьому й проблема. Ситуація така (як висловився один український офіцер ще в лютому): ви чудово справляєтеся зі знищенням величезної кількості росіян на тактичному рівні, але у вас все ще відсутні цілісні операції на оперативному рівні. Нічого подібного не видно, окрім локальних контратак окремих бригад... вибачте, не бригад, а батальйонів і рот, відірваних від бригад з зовсім інших ділянок фронту.
І на фронті панує загальний хаос. Ба більше, Сирський накачує все більше військ у свої, я називаю їх «іграшкові солдатики», ...вибачте, я не хочу образити самих військових, я маю на увазі те, що він із ними робить. І те, що його командування цих штурмових військ робить зі своїми людьми ...батьками, синами, чоловіками, яких приписують до цих незалежних штурмових полків. Їх відправляють у безглузді контратаки, де вони зазнають важких втрат. Це потім прикривається брехнею чи чимось іншим. А якщо їм пощастить не бути відправленими в такі контратаки, їх витрачають на якісь інші спроби відбити позиції чи досягти якихось «успіхів» (вибачте на слові), які потім широко піаряться в соцмережах. Це робиться для того, щоб у Сирського були хороші або «чудові» новини для Зеленського, а Зеленський міг набирати бали та лайки у соцмережах. Так війна не ведеться.
І навіть якщо у вас раптом з'явиться два мільйони БПЛА, ситуація не покращиться, тому що їх все одно використовуватимуть неправильно, так само, як неправильно використовують людей і важку техніку. В Україні досі є проблема: її Збройні Сили не пройшли жодної реформи, офіцери не стали краще навченими, топ-командири досі некомпетентні, з військами досі поводяться неналежним чином, з ними погано поводиться керівництво і так далі. Всі ці проблеми ...ті самі, про які ми говоримо вже два роки, насправді.
Тому не варто очікувати якихось «супер-турбо» результатів раптом лише тому, що з'явилося багато БПЛА. Там, де українцям вдається розгорнути багато дронів, ми чуємо скарги росіян: «О боже, на нас напали 300 БПЛА одночасно, або 400, ми зазнали жахливих втрат» і таке інше. Але який результат? Результат ...рух лінії фронту на два, п'ять, можливо, десять кілометрів і не більше.
Ви не виграєте війну. Ви не виграєте локальну битву. Ви навіть не виграєте битву оперативного рівня ...лише локальний тактичний бій. Ось у чому проблема.
Тож те, що відбувається зараз: Україна виграла кілька тактичних боїв протягом березня (у лютому-березні), і це все. Лінія фронту по суті повернулася туди, де вона була, скажімо, у листопаді минулого року ...принаймні в районі на захід і на південь від Покровська.
Я не бачу, щоб це щось принципово змінювало в цій війні. У цьому моя претензія до всього цього. Тому коли ви питаєте мене, чи вплинуло відключення Starlink на Росію ...так, вплинуло, але можливості були втрачені Україною, бо армія просто не має засобів (або ще не має засобів), щоб воювати інакше.
І я сумніваюся, що вона взагалі колись матиме засоби воювати інакше та використовувати такі можливості в майбутньому, тому що її командири залишаються тими самими, хто не скористався цими шансами раніше.
Том: Мені прикро це казати. Я не в захваті від цього. Навпаки, це надзвичайно розчаровує. Вибачте, що перебиваю.
Це надзвичайно прикро і сумно бачити, що ваші війська... Знаєте, я також займаюся невеликою благодійністю: ми збираємо кошти і намагаємося дістати обладнання, яке просять підрозділи ЗСУ, щоб допомогти їм. Знаєте, хлопці... ми щасливі, якщо вони отримують польовий генератор, зарядну станцію чи павербанки для телефонів, ноутбуків тощо. Я маю на увазі ...на це так сумно дивитися.
А потім ця евакуація поранених на Volkswagen T5 без будь-якого обладнання всередині, просто щоб витягти їх із зони бойових дій і вивезти в безпечне місце. Ех... на це боляче дивитися, знаєте, бо я знаю ...принаймні я навчився і зрозумів ...на що здатні українці. І це не те, чого ви заслуговуєте.
Те, що ваше командування та політичне керівництво роблять із вами як з людьми ...це просто нижче будь-якого прийнятного рівня. Ось що мене по-людськи бісить, з моєї точки зору.
Сергій: Старлінки. Вплив. Вплив відключення Старлінків? Катерина: Старлінки, так. Хочете повернутися до Старлінків? Том: До Старлінків, так. Слухайте, росіяни завжди знайдуть вихід.
Якщо вони не можуть використовувати Старлінк, вони використають щось інше. Вони тягнуть свої кабелі вперед і так зв'язуються зі своїми передовими штабами, а польові штаби так зв'язуються з тими, хто в тилу. А їхнім військам, зважаючи на те, як вони діють, Starlink не так вже й потрібен для координації чи чогось подібного.
Вони просто беруть двох-трьох солдатів і кажуть їм: «Окей, ваша мета ...дійти до села за 10 кілометрів звідси. Ідіть і робіть». Потім наступна група, і наступна, і наступна. Поки одна, дві чи три з них не виживуть там. Тоді вони відправляють БПЛА. Вони стежать за тим, що відбувається на лінії фронту, за допомогою дронів без жодного Старлінка. Якщо знаходять своїх там, то скидають їм рації, батарейки, їжу, воду, боєприпаси. Забезпечують їх. Вони опиняються на 5 чи 10 кілометрів за позиціями ЗСУ.
А в українських сил занадто мало військ, щоб контролювати лінію фронту. Це означає, що лінії фронту як такої немає ...є лише лінія розрізнених позицій: десь вони зайняті, а наступні п’ять чи навіть десять кілометрів ...ні. Тобто існують величезні прогалини, через які росіяни можуть просочуватися.
Тож ця втрата Старлінків не має такого впливу на росіян, як мала б втрата Старлінків на українському боці.
Сергій: Роботи і дрони. Міністр оборони сказав, що хоче зробити 150-кілометрову зону. На його погляд, це реально?
Катерина: Сергій запитує про мету нашого міністра [оборони] побудувати 150-кілометрову зону контролю з наземних та повітряних дронів. Це зараз виглядає як величезний проєкт. І я також хотіла додати від себе: насправді в українських соцмережах триває дискусія про те, що зброя НАТО стає застарілою ...у тому сенсі, що вона дорога і в дефіциті. Її порівнюють з українськими наземними дронами та дронами-перехоплювачами, які дешевші та швидші. Раніше жартували, що ці дрони роблять на кухнях і що це «війна домогосподарок».
Том: Так, так. Дозвольте мені допомогти вам із цим...
Катерина: [Продовжує] Проте ми успішніші у перехопленні ракет і зупинці
«шахедів», ніж зброя НАТО.
Том: Так, і це справді так. Причому з великим відривом.
Але повірте мені ...це найменша з ваших проблем. БПЛА та розробка дронів-перехоплювачів ...це дрібниці порівняно з іншим. Рано чи пізно ви зможете виготовляти понад 1000 штук на день, а отже, зможете протистояти таким масованим російським атакам, як за останні два тижні, коли вони запускають до 900 безпілотників за чотири години.
Тож за це я переживаю менше, бо ви справляєтеся з цим попри всі вимкнення світла, хоча ваша енергосистема зруйнована майже вщент. У вас залишилося лише п’ять чи шість робочих електростанцій, але вам все одно вдається підтримувати виробництво БПЛА та їх розгортання для потреб ППО.
Моє найбільше занепокоєння ось у чому. Через некомпетентного президента, який вимагає від армії того, чого вона не може зробити, та через некомпетентного Главкома, який мусить «годувати» свого президента хорошими новинами, ви почнете кидати в бій щойно виготовлених роботів, наземні дрони та всі ці FPV-дрони, які зараз виробляються у величезній кількості. Ви кинете їх у дію занадто рано ...як на мене, ви вже це робите. А це дасть росіянам можливість розпізнати нові загрози та адаптуватися, підлаштувати свою тактику. Це означає, що коли у вас нарешті з'явиться справді серйозна кількість цих нових повітряних і наземних дронів, ви зіткнетеся з росіянами, які вже готові цій загрозі протидіяти. Ось що мене хвилює.
Тож замість того, щоб просто замовкнути і дати армії реформуватися, Зеленський створює ще більше проблем. І робить це суто з політичних та популістських міркувань, які не мають абсолютно нічого спільного з реальним веденням війни чи перемогою над росіянами. Повторю це в 172-й раз: вам потрібно дати армії час на самореформування. Потрібно знайти нового Главкома, новий Генеральний штаб, нових командувачів родів військ. Потрібно перенавчити офіцерський корпус, створити новий корпус сержантів (сержантів, капралів і так далі) і почати нарешті піклуватися про своїх солдатів.
Це «А» і «Я» того, що ви маєте зробити як країна, як нація і як Збройні сили. У цьому напрямку вже понад два роки нічого не відбувається, і поки це не зміниться ...вибачте, ви можете привезти хоч мільйони БПЛА, ви можете показувати фантастичні результати у їх виробництві та розробці (тут я знімаю перед Україною капелюха), але якщо люди, які врешті-решт вирішують, як використовувати ці дрони і всю цю нову технологію, не справляються ...нічого не вийде. Вони не на своїх місцях ...вони мають піти. Тільки тоді можна очікувати, що нова зброя, яку розробляє ваш народ, матиме серйозний ефект на полі бою. Поки цього не станеться ...вибачте, навіть дрони не допоможуть.
Тому я симпатизую коментарям вашого народу і навіть вашого президента щодо некомпетентності керівництва Rheinmetall. Я згоден з цим, але, знаєте, загальний ефект все одно буде обмеженим. У цьому проблема.
Насправді на це сумно дивитися. Це те, що найбільше дратує в цій війні в Україні. Ви могли б уже двічі вишвирнути росіян з України. Але ви цього не зробили, бо ваш президент і ваші топ-командири некомпетентні. Перепрошую за різкість. Я можу лише повторюватися: це не зміниться, скільки б і якої нової зброї ви не вводили в стрій.
З іншого боку, переходячи до другої частини питання, НАТО відстає настільки сильно, що це вже смішно, порівняно з бойовим досвідом України. Вони навіть не усвідомлюють, наскільки вони позаду. Я часто порівнюю НАТО з давніми афінянами на піку їхнього розвитку. У них була демократія, справедливі закони ...все було чудово. Вони були настільки розвиненими, що не могли навіть уявити своєї поразки в якійсь війні ...і саме так Афіни зрештою занепали. Через власну пиху та віру у свою неперевершеність. НАТО думає так само: «Ми такі круті! Ми такі великі! У нас професійні армії, така розвинена артилерія, такі топові ВПС, ми так блискуче виглядаємо на парадах!». А потім на якихось навчаннях з'являється один український офіцер, вони розігрують певні сценарії, і раптом цей офіцер перемагає всіх, бо НАТО просто не здатне воювати в сучасній війні.
Ми бачимо це також ...це виродження західного військового мислення зараз у Перській затоці, чи на Близькому Сході, якщо хочете, а фактично в Західній Азії, бо ця війна постійно розширюється. Ми бачимо американські війська, сили ППО США, які використовують такі складні й наддорогі системи, як THAAD або Patriot. Вони прибувають до Саудівської Аравії, Йорданії, Бахрейну та ОАЕ і припускаються такої фундаментальної помилки, як паркування радарів на одному місці протягом тижня, двох, місяця, а то й чотирьох! Це те, що зараз «навіть в Україні», на щастя (вибачте за такий вислів), уже немислимо. І коли ваші радники приїжджають туди, вони не вірять своїм очам: що роблять американці? І не тільки вони.
Чому? Бо для українців нормально після кожної стрільби зібрати речі й переїхати хоча б на 50 метрів. Чому? Тому що як тільки ви відкрили вогонь, у ворога є ваші координати, і він обов'язково вдарить по них. Тож переїзд лише на 50 метрів у деяких випадках достатній, щоб уникнути вогню у відповідь. Звісно,
краще переїхати на 500 метрів ...тоді ви навіть не помітите, що ворог б'є по вашій старій позиції.
Але американці так не думають. Вони настільки догматичні у своєму навчанні, що офіцери нижчої ланки нічого не роблять без наказу зверху. А зараз це проявляється ще сильніше, бо відтоді як Трамп вдруге прийшов до влади, Хегсет проводить чистки в Пентагоні, прибираючи кожного, хто каже «ні» або «я не впевнений». Усі мають казати «так» і крапка. Це як колишній Радянський Союз під керівництвом Хегсета.
І як ви думаєте, ці офіцери, що замінюють людей, звільнених Хегсетом ...як вони тепер збираються прищеплювати ініціативність своїм підлеглим? Вони всі чекають лише найкращих новин, точно як Зеленський і Сирський. І кожен, хто приносить погані новини, вважається некомпетентним і підлягає звільненню. І їх звільняють.
Тож ми маємо ту саму проблему ...точно таку ж, як в Україні. І тепер очікуйте, що збройні сили США покажуть себе набагато краще. Вони не зможуть, з тих самих причин, що й в Україні.
Іронія в тому, що ЗСУ все одно діють набагато краще за росіян, бо російська система ще більш дегенерована, ніж українська чи західна. Тож ми бачимо деякі дуже перспективні зразки та розробки в певних аспектах, особливо в Україні. Але з іншого боку, ми бачимо багато генералів, які псують це до неймовірної міри.
І спостерігати за цим [глибоко зітхає] так само трагічно, як за будь-чим іншим. Це надзвичайно втомлює, мушу сказати. Питання лише в тому, як довго Захід зможе це собі дозволяти? Адже навіть Європа, ЄС, частина НАТО ...навіть зараз не інвестують у своє майбутнє і не кажуть: «Окей, хлопці, давайте займемося цим серйозно», інвестуючи у високі технології, технології майбутнього, розробку ШІ, робототехніку тощо.
Ні, вони позичають гроші, а потім віддають виробництво на аутсорс. Давайте віддамо виробництво Україні, трохи Румунії, Польщі ...де завгодно, де дешево. Ми просто не хочемо інвестувати, бо у нас тут мир, знаєте, і все чудово. А люди
мають просто думати, де провести наступну відпустку і як купити наступну китайську машину (будь ласка, якщо можливо, бо ми на цьому теж заробляємо).
Ось так працює система. Немає загальної фундаментальної реформи політики, тому немає фундаментальної реформи збройних сил. Ми все ще зарозумілі, задерли носи, ми расисти до мозку кісток ...особливо в армії, де панує ставлення: «Звісно, ви як українці ...східноєвропейці, нам до вас байдуже. Хто ви такі, щоб нас чомусь учити? Ми ...культурні західні люди, і ми за походженням знаємо краще, не кажучи вже про освіту». Кого хвилює бойовий досвід? І так далі, і так далі.
Тож ми постійно крутимося в цьому замкненому колі, і це триватиме, поки не станеться щось таке, що розіб'є нам носа або поставить фінгал під обома очима (сподіваюся, лише це). І тоді, можливо, хтось прокинеться і щось змінить.
Катерина: То повертаючись до головного питання: у підсумку, міністр оборони України заявив, що має намір замінити людські війська робототехнічними системами. Які ваші очікування? Це реалістично чи ні?
Том: Це цілком реалістично. Він збирається замінити більшу частину піхоти роботами та пілотами, які сидітимуть у тилу, десь за 10–15 кілометрів (сподіваюся, навіть далі), і керуватимуть цими БПЛА чи роботами дистанційно. Прекрасно. Чудово. Фантастично.
Якщо тільки росіяни не вирахують базу пілотів і не вдарять по них, що трапляється дедалі частіше. Зараз у Збройних Силах України небезпечніше служити пілотом [дрона], ніж піхотинцем на позиції. І по-друге, проблема залишається тією ж: командування не знає, як користуватися цією новою технологією. Вони не слухають порад, тому ви можете розгорнути хоч 5 мільйонів роботів і кинути їх на російські позиції ...нічого не зміниться, бо командування не вміє цим розпоряджатися.
У цьому й трагедія. Ви як українці ...люди, які розробляють усіх цих роботів, винаходять нові системи ...робите чудові речі, фантастичні, дуже перспективні. І якби вас зараз виставили проти будь-якого іншого супротивника, крім росіян (наприклад, проти когось із НАТО, іншої невеликої армії), ви б їх просто
переїхали. Взагалі без проблем. Ось настільки реалістично те, що ви розробляєте. У цьому немає жодних сумнівів.
Але ваш стиль командування некомпетентний до мозку кісток, тому в загальному підсумку мало що зміниться в цій війні проти російського вторгнення.
Катерина: Добре, перейдемо до іншого питання. Яку авіацію Україна отримала від НАТО та партнерів за весь час вторгнення і станом на зараз? Наскільки я знаю, мова йшла про близько 40 одиниць F-16, чи десь із десяток?
Том: Зараз ходять чутки (хоча я не бачив офіційного підтвердження), що прибули перші Gripen і перші літаки AWACS Saab-340. За останні, скільки там, тиждень-два, ми бачили дві незрозумілі втрати російських Су-34. Ніхто не знає, що сталося, і ніхто не каже. Тож я припускаю, що дещо з цього вже в дії. Скажімо, є десь 60 сучасних бойових літаків.
Це вживані натовські літаки 1980-х та 1990-х років. Ми бачимо їх зараз на озброєнні Повітряних сил України. Зокрема, їх використовують під час цих масованих ударів БПЛА з боку Росії. Вони піднімають ці «сучасні»... вибачте, нові... та вони навіть не нові, вони старі. Ці F-16 піднімають за тривогою, відправляють у повітря, і вони збивають купу дронів ...це беззаперечний факт. Але все ще є проблема ...дальність дії.
Це означає, що їм усім бракує ракет «повітря-повітря» дуже великої дальності. Саме тому... коли це було, здається, вчора чи позавчора, F-16 був на завданні в районі Харкова і готувався завдати удару по російських позиціях. Він не зміг, бо під час наближення його виявив Су-35. Су-35 випустив одну ракету Р-37 з відстані десь понад 100 кілометрів. F-16 довелося перервати місію і поспіхом відступати.
Ось у чому проблема. Якби у вас зараз був винищувач-перехоплювач із ракетою, дальність якої подібна до Р-37 (найдальша російська ракета «повітря-повітря»), справи виглядали б інакше. Або якби F-16 не виказував свою позицію, намагаючись підійти на відстань пострілу власних MRAAM (ракет середньої дальності). Тоді за допомогою радіолокаційної картинки з Saab 340
він міг би випустити ракету MRAAM, не вмикаючи власні системи, і заскочити росіян зненацька.
Сподіваюся, ми побачимо щось подібне найближчими днями, тижнями чи місяцями, і що це траплятиметься дедалі частіше. Це було б дуже погано для росіян. Чому? Це зупинило б їхні атаки керованими авіабомбами, які вони зараз запускають із відстані до 120 кілометрів від лінії фронту. Це поступово відтіснило б російську авіацію від фронту. Це було б фантастичне досягнення. Побачимо, чи це станеться і чи це можливо. Поки що я не бачу ознак того, що це відбувається.
Катерина: Нещодавно ми отримали чудові новини про новий етап тривалої ракетної атаки України на Санкт-Петербург.
Катерина: У нас тут у Пярну була безсонна ніч, коли українські дрони кружляли по всій Естонії. Я маю на увазі ...вони долетіли навіть до Пярну, а це досить далеко від російського кордону, одна з найвіддаленіших точок. Проте, попри це, ми все одно змогли атакувати. Чи не могли б ви прокоментувати цей успіх і чи є у вас ідеї, що може бути далі?
Том: Що ж, одним із найприємніших сюрпризів минулого місяця стала ця велика українська атака на російські нафтоекспортні потужності в районі Санкт-Петербурга. Вибачте, я ледь не назвав його Ленінградом. Ситуація наступна.
Так, це був дуже цікавий маршрут цих БПЛА: через Білорусь, а потім вгору повз Польщу та країни Балтії, щоб оминути основні масиви російської ППО. Фантастична ідея. Я не впевнений, що НАТО було в захваті від цього задуму, але їм довелося це терпіти. Бо якщо вони протягом чотирьох років постійно терплять російські БПЛА, що літають над Польщею та Румунією, то це вже не ваша проблема. І ці БПЛА пройшли над країнами Балтії, щоб дістатися аж до самого Санкт-Петербурга.
Катерина: Офіційно маршрут пролягав безпосередньо через Білорусь і Росію, і НАТО заперечує надання будь-яких дозволів на перетин кордону. Вони просто кажуть, що це росіяни намагалися відвести їх [дрони] від своєї території, тому вони проходили через Естонію і доходили аж до Фінляндії.
Том: Таке пояснення цілком підходить. Давайте залишимо це офіційній версії. Я не проти. Жодних проблем.
Суть у тому, що ці БПЛА нарешті дісталися великих нафтоекспортних об'єктів у районі Санкт-Петербурга і вивели з ладу чотири чи п'ять із них ...і то конкретно підірвали. Це чудово. Цією серією ударів ви вибили десь 40% російських потужностей з експорту нафти.
І це сталося саме тоді, коли Путін уже розраховував на значне зростання доходів від експорту нафти завдяки цій ідіотській чи то дурній війні проти Ірану. Тож це фантастичне досягнення. Я лише сподіваюся, що українське командування продовжуватиме в тому ж дусі.
Чому? Бо минулого року ви зробили щось подібне, але потім загрузли у своєму типовому суперництві між відомствами. Я нарахував десь шість чи сім різних агентств і родів військ, і кожен керує власними БПЛА на власний розсуд. Це означає, що один підрозділ цілиться в нафтову галузь, інший ...у російську оборонку, ще інший ...у склади боєприпасів, а хтось ...у командні центри.
І кожен при цьому використовує різне озброєння, різні типи дронів. Одне відомство працює цього тижня, наступного ...ні. Потім знову через три тижні, а може й ні, а може через шість ...хто знає.
Тобто не було ні організації, ні злагодженості в проведенні ударів на велику дальність. Я людина не релігійна, але я благав і молився, щоб вони нарешті зібралися і зробили все як слід цього разу. Це означає, що вам потрібно знайти спосіб продовжувати цю кампанію і бити по російській нафтовій промисловості й надалі. Чому? Бо це справді боляче б'є по Росії.
Тож у цьому моя надія. А в іншому ...вітаю з цією справді фантастичною ідеєю. І якщо хтось там у НАТО, у країнах Балтії, у Польщі, на Марсі чи Юпітері
засмучений через ваші БПЛА у їхньому повітряному просторі ...це не ваші проблеми, все дуже просто.
Катерина: А якими могли б бути ваші пропозиції щодо цілей?
Том: Я вважаю, що це промисловість: більше нафтопереробних заводів (НПЗ), більше різноманітних фабрик та виробництв, що переробляють це паливо, наприклад, на ракетне пальне тощо. Це ті об'єкти, по яких можна бити ...у них відносно легко влучити, бо вони великі й у них легко цілитися. А у росіян величезні проблеми з тим, щоб захистити всю таку промисловість.
Тож, будь ласка, якщо ви вже щось робите, то продовжуйте бити по цілях одного типу протягом наступних 6, 7, 8, 9, 10 тижнів. А після цих 6–9 тижнів повторіть вправу, щоб знову вдарити по тих самих НПЗ та нафтоекспортних терміналах, які ви пошкодили зараз. Чому? Бо ви не повинні дозволити росіянам їх відремонтувати.
Інакше всі зусилля будуть марними. Ви маєте завдавати повторних ударів по одних і тих самих об'єктах знову і знову, поки через два-три місяці не помітите, що росіяни їх більше не ремонтують. Тоді ви досягнете своєї справжньої мети: цей об'єкт виведено з ладу, і він залишатиметься таким стільки, скільки буде потрібно.
Катерина: І останнє запитання для першої частини інтерв'ю про Україну. Сьогодні ...1500-й день вторгнення. Який ваш висновок із цього приводу?
Том: На мою думку, Україна мала б виграти цю війну вже двічі до сьогодні. І вона не зробила цього через своє некомпетентне командування та політичне керівництво. Це перший момент.
На щастя, росіяни ще більш некомпетентні. І що найкраще: вони настільки нездари, що навіть попри те, що вони вчаться (і наразі вони вчаться краще, ніж ваш Главком і Генштаб), вони все одно не виграють війну. Це везіння. Це фантастика.
З іншого боку, мені дуже шкода мільйони українців, які залишилися без даху над головою через просування Росії. Це трагедія. І я не хочу навіть думати про те,
що відбувається на територіях, які окуповані росіянами вже чотири роки. Я не хочу знати, через що проходять там люди, бо це геноцид.
Тому в мене змішані почуття. Як я вже казав, війна розвивається у дуже невтішному напрямку. І найкраще, на що можна сподіватися, ...це що Главком, який настільки некомпетентний, що не навчився воювати за 20 років своєї військової освіти, тепер (за наступні 1, 2, 3, 4, 5 років) таки навчиться керувати військами та вигравати війну за допомогою роботів.
Це найкраще, на що ми можемо зараз сподіватися для України. Сподіваюся, це спрацює.
Катерина: Ми теж на це сподіваємося.
