Второй запуск «Орешника» или блеф Путина про новую ракету. Том Купер, избранное, в трех частях
От редактора: Тексты военного эксперта, Тома Купера (ТК), из-за «белого информационного шума» могли пропустить. Тема «Орешника» актуальна, после вчерашнего обстрела Киева россиянами. Собрал про «Орешник» три части от ТК, с указанием, кто переводил. Сергей Чернявский
Часть 1 Путина лжет про Орешник (перевод НВ)
Часть 2 РФ запускала еще один Орешник (перевод НВ)
Частина 3 (частина статти ТК от 14 грудня, переклад: Аналітика: переклади і першоджерела)
Часть 4 - немного сарказма от редактора или почему назвали "Орешник" и про возможную цель в Киеве по которой россияне никогда не ударят
Часть 1
Том Купер: Путин лжет об Орешнике. Что произошло на самом деле
Если хотите, назовите это гиперболой, и не сомневайтесь: нижеследующее является чем-то вроде «резюме или предварительных оценок», но опросив несколько человек, я не могу избежать следующего впечатления: верховное командование украинских ВВС и войск ПВО впало в истерику, Путин раздражен, и главное — и первые, и второй лгут.
Начнем с того, что, вопреки утверждениям ВСУ, ракета, выпущенная русскими по Днепру, не была «межконтинентальной баллистической ракетой» (МБР). Это была «баллистическая ракета средней дальности»(БРСД).
При этом Путин солгал, заявив, что это «новая ракета». Конечно, он дал ей новое имя: «Орешник». Однако это не «совершенно новая ракета», а «обычная версия» РС-26 «Рубеж». «Рубеж» был разработан еще в 2010-х годах, но так и не поступил на вооружение: проект был закрыт в 2017—2018 годах. Возможно, во время испытаний в 2017 году он «продемонстрировал» дальность в 5500—5800 км.
И вот русские — вероятно, по совету Дмитрия Рогозина, бывшего заместителя министра военно-промышленного комплекса (снятого с должности за коррупцию), и в попытке сделать Путина счастливым — пришли к идее вытащить из нафталина один из прототипов «Рубежа»(они редко выбрасывают такие вещи) и использовать его для пропагандистских целей.
Американо-российская система предотвращения эскалации все еще работает
Судя по тому, что было видно в Днепре, русские оснастили эту ракету чем-то вроде «6 блоками наведения и 6 боеголовками» в каждом; каждая боеголовка весит около 30 кг, но не имеет никакой взрывчатой начинки. Идея заключается в том, что когда такая «боеголовка» спускается на землю на скорости 10 махов, то она непременно разнесет все на своем пути.
Потому что РС-26 «Рубеж» не обладает точностью, необходимой для размещения обычных боеголовок. По некоторым данным, эта ракета настолько неточна, что имеет «вероятную круговую ошибку» (ВКО) в 200−500 метров (на самом деле, такой степени точности недостаточно, чтобы поразить футбольный стадион). Поэтому нужна была боеголовка, которая имела бы больше шансов «попасть во что угодно». Как следствие, этот вариант Орешника оснащен 36 небольшими боеголовками: ожидаемый эффект от них сопоставим с эффектом от кассетной боеголовки.
Вот почему на некоторых видео видны шесть «больших вспышек», проходящих сквозь облака над Днепром: каждая из этих шести «больших вспышек» состояла из шести «полос», которую оставил позади себя MIRV (MIRV — разделяющаяся головная часть с блоками индивидуального наведения).
Сказано — сделано. В результате сверхдорогая ракета (стоимость одной РС-26 оценивалась примерно в $50 млн) была запущена всего на 800 километров, что соответствует ее минимальной дальности — для того, чтобы нанести минимальный ущерб, но позволить при этом Путину угрожать, хвастаться и представлять себя суперменом перед российской публикой и зарубежными фанатами. Хотя, на самом деле, он вряд ли сможет повторить этот «этюд», просто потому, что осталось не так много РС-26, чтобы переделать их в «Орешники», по крайней мере, не раньше, чем его «ракетники» завершат расширение своих ракетных производств(что, по сообщениям, уже происходит).
Что еще более важно: администрация Байдена позвонила в Москву и объявила об изменении политики в отношении ATACMS — заранее. И, хотя от Москвы этого не требовалось (поскольку это была не МБР), она позвонила в Вашингтон, чтобы объявить об этом запуске по Днепру — заранее. Так что, по крайней мере, американо-российская система предотвращения эскалации на самом деле все еще работает.
Вот и все. Все о провокациях и эскалации. Перевод NV Текст публикуется с разрешения автора. Впервые напечатано на substack.com
Часть 2
Том Купер: РФ запускала еще один Орешник. Что произошло 23 ноября
После того, как я помог подготовить к печати еще одну книгу об этой войне, потом несколько часов отдыхал, пока не захотел узнать, что происходит на поле боя. Тем более, что накануне вечером я узнал об очень интересном развитии событий.
Соответственно, 23 ноября — через день после попытки нанести удар по Пивденмашу (бывший Южмаш) в Днепре — россияне запустили свою вторую баллистическую ракету средней дальности «Орешник».
По данным народной разведки, как обычно в таких случаях, запуск был немедленно зафиксирован американскими спутниками Defence Support Program (DSP). По сути (и очень упрощенно), DSP используют инфракрасный датчик для обнаружения тепла, излучаемого шлейфами-носителями на («холодном») фоне Земли. В кругах таких людей, как я, они считаются «высоконадежными».
Очевидно, что запуск ракеты был неудачным
Почти излишне говорить: сегодня DSP является одним из важнейших инструментов раннего оповещения для вооруженных сил США (конечно, они постоянно используются для поддержки Израиля, регулярно обнаруживая каждый запуск баллистической ракеты в Иране и Йемене, например).
Дело в том, что DSP потеряли след этой ракеты «за считанные секунды».
Чуть позже кто-то опубликовал видео в социальных сетях, на котором показан запуск ракеты: по словам людей, которые видели это видео, ракета поднялась примерно на 2000 метров, а затем исчезла в ярком взрыве.
Очевидно, что запуск ракеты был неудачным.
К сожалению, видео было удалено из социальных сетей, поскольку оказалось, что это был кадр из видео, на котором показан неудачный запуск другой российской ракеты, сделанный много лет назад.
Опережу ваши вопросы. То, что я написал, — это все, что мне известно по этому поводу. Ответы на вопросы вроде, было ли это очередное«боевое испытание» и/или «если да, то какая была цель», пока недоступны.
Перевод NV Текст опубликован с разрешения автора. Впервые напечатано на substack.com
Частина 3
ПОВІТРЯНА/РАКЕТНА ВІЙНА
Протягом останніх трьох тижнів росіяни тримали в напрузі як українські Військово-повітряні сили, так і Сили протиповітряної оборони (ПС ЗСУ; я скорочую це до ППО) своєю «підозрілою активністю», яка, як вважається, пов'язана з розгортанням (ще більшої кількості) балістичних ракет середньої дальності (БРСД) «орєшнік». Це трохи важко пояснити, але я спробую.
Як згадувалося ще в листопаді, ця «експериментальна БРСД “орешнік” не є серійним виробом. Принаймні поки що. У кращому випадку в росіян є кілька «прототипів, що залишилися з початку 2010-х років» – і навіть у такому разі їм доведеться скласти їх докупи, щоб мати «робочий» зразок. Такі ракети, як «орешнік», є великогабаритними, і тому їх (відносно) легко відстежувати за допомогою розвідувальних супутників. Це означає, що якщо росіяни захочуть промахнутися повз такий гігантський завод, як «Південмаш» у Дніпрі, з шістьма рядами шести ракет з багаторазовим входом в атмосферу - знову ж таки, як вони промахнулися 21 листопада - США (і «НАТО», і Україна) зможуть відстежити їх підготовку до нового запуску.
Звичайно, США (а отже, і «НАТО») не можуть ігнорувати таку підготовку. Україна – тим більше. Відповідно, всі вони ретельно стежать за тим, що відбувається в Капустиному Яру (та кількох інших місцях). Звісно, росіяни знають, що за ними стежать. Тому 6 грудня вони поводилися так, ніби готують запуск чергової ракети. Звісно, це негайно змусило Київ привести країну в стан бойової готовності до чергового удару «орешніком». Потім, через кілька годин, тривогу було скасовано (і, як не дивно, цього разу не було евакуації західних посольств з Києва, як це було перед ударом 21 листопада).
Можете робити ставки в обсязі свого річного доходу (якщо не більше), що росіяни весь час стежать за роботою ППО ЗСУ - перш за все, засобами комунікаційної, радіоелектронної та радіотехнічної розвідки (COMINT, ELINT & SIGINT). І оскільки їм відомо, що США (і «НАТО», і Україна) постійно стежать за їхньою «активністю» в Капустиному Яру, вони знають, що якщо вони зроблять «щось підозріле» на цьому об'єкті, буде реакція: дивіться, ПС ЗСУ піднімуть своє ППО на позиції, увімкнуть свої радари і тому подібне. Дійсно, будь-які «підозрілі дії» в Капустиному Яру також змушують ПС ЗСУ зосередити більшість своїх «найкращих» систем протиповітряної оборони в районі Києва.
Таким чином, це дозволяє росіянам завдавати ударів іншими засобами в інших місцях по території України.
Водночас, ці «підозрілі дії» в Капустиному Яру наразі відбуваються десь так «раз на тиждень».
Тим часом росіяни користуються ситуацією: зосередження ППО України на захисті Києва та Одеси дозволяє їм завдавати нових масштабних ударів.
Учора, після кількох днів «перерви», росіяни здійснили найбільшу на цей момент комбіновану атаку безпілотниками та ракетами по Україні. Можливо, кількість крилатих ракет не була рекордною, але кількість БПЛА точно встановила новий максимум. Офіційний Київ оприлюднив таку статистику:
193 ударні БПЛА: ПС ЗСУ заявили про збиття 80 та придушення 105 засобами радіоелектронної боротьби. Цікаво, що українські джерела повідомляють про високий рівень відмов компонентів, здебільшого виготовлених у КНР. «Очікувано», лише близько 1% дронів досягли своїх цілей.
55 крилатих ракет Х-101, запущених з повітря; 24 крилаті ракети «калібр», запущені з моря; та 7 крилатих ракет «іскандер-к», запущених із землі: ПС ЗСУ заявили про збиття 80 із 86 цих ракет. Джерела в Україні зазначають, що багато з них було збито за допомогою F-16.
4 гіперзвукові ракети «кінжал», запущені з літаків МіГ-31К: жодну не було збито.
2 квазібалістичні ракети «іскандер-м»: заявлено про збиття однієї з них.
1 балістична ракета KN-23 (щось на кшталт «іскандера-м», але північнокорейського виробництва, менш точна): не була збита.
1 ракета Х-59 з високоточним наведенням, запущена з повітря: не була збита.
Хлопці з @war_monitor_ua (на X) підготували наступну карту:
На противагу повідомленням українського Генштабу, на карті позначені атаки щонайменше шістьма Х-22. Це гіперзвукові крилаті ракети, що випускаються з бомбардувальників Ту-22М-3 (насправді майже всі такі ракети, якими досі обстрілювали Україну, були Х-32, тобто модернізованою, або принаймні капітально відремонтованою версією). Очевидно, що ПС ЗСУ не змогли їх виявити, а тому — як завжди — не згадали про них у звіті.
Далі, як завжди, ударні БПЛА (жовті маршрути) було використано для «картографування» українських сил ППО: щоб змусити їх увімкнути радари, і тоді росіяни прокладуть маршрути крилатих ракет «в обхід» їхніх позицій.
Варто пам'ятати, що крилаті ракети летять на дозвуковій швидкості, але все одно в 3-4 рази швидше, ніж ударні БПЛА. Тому їх запускають через кілька годин після ударних БПЛА. Нарешті, балістичні ракети — найшвидші, і їх зазвичай запускають лише тоді, коли ударні безпілотники ось-ось досягнуть цілей. У такий спосіб росіяни намагаються придушити (або пересилити) українську ППО: протиставити їй «занадто багато різних цілей одночасно».
Наскільки відомо, головною мішенню була, знову ж таки, українська енергосистема. І, зокрема, енергосистема Львівської області. Справді, основну масу ударів було спрямовано на об'єкти, які в цьому році вже кілька разів піддавалися атакам, але потім були відремонтовані. Зокрема одна електростанція, яку, за повідомленнями, було «знищено» (якщо є якісь сумніви щодо того, що саме було об'єктом обстрілу, рекомендую порівняти наведену вище карту з наступною).
Коли ж мова заходить про українські операції такого роду... то... ех...
Сумно на це дивитися і неприємно робити такі висновки, але на стратегічному рівні після майже трьох років війни Повітряні сили ЗСУ все ще ведуть «свою» війну, засоби радіоелектронної боротьби ЗСУ – «свою» війну, ГУР та СБУ – «свої» війни. Між їх операціями немає інтеграції. Відсутнє хоч щось подібне до «єдиного інтегрованого оперативного плану» (single integrated operational plan, SIOP). Одним із очевидних результатів є те, що росіяни, які весь час намагаються модернізувати свої ракети або принаймні адаптувати старі моделі до нових вимог, замінити компоненти, які вже неможливо придбати на Заході й таке інше, постійно застають ПС ЗСУ зненацька – наприклад, додають у свої крилаті ракети дипольні відбивачі та теплові пастки. Бо ГУР не надає відповідні розвіддані. І справді, навіть наприкінці третього року війни ГУР немає ясності ані щодо темпів вироблення росіянами нових ракет, ані щодо наявності чи запасів на зберіганні комплектів для плануючих бомб КАБ.
До речі про КАБ. У росіян почали закінчуватися як комплекти для плануючих бомб, так і ресурси (або життєвий цикл) літаків, які можуть їх випускати – насамперед Су-24 і Су-34. Виробництво КАБ досягло піку цього літа і відтоді падає: виробник «тайфун» два місяці поспіль не може виконати державне замовлення на нові комплекти. Кількість повністю боєздатних Су-24 і Су-34 постійно скорочується: за останні три роки вони багато налітали, і все більше з них потребують комплексного ремонту. Але заводи, які проводять капітальний ремонт літаків, уже більше року не встигають за попитом. Як наслідок – спочатку кількість КАБів, які перед кожним вильотом встановлювалися на літаки, зменшилася із у середньому 4 до у середньому 2, потім загальна кількість випущених плануючих бомб зменшилася до 40 на день, а в останні декілька днів вона взагалі впала приблизно до 20-25.
Теоретично така служба, як ГУР, мала б знати або принаймні передбачити щось подібне і повідомити про це ЗСУ. Звісно, точного підтвердження я не маю, але мій «мізинчик-свербунчик» натякає на те, що – як завжди – вони цього просто не зробили.
Це не дивно – особливо враховуючи те, що за три роки війни Україна так і не розробила свій SIOP. Відсутність SIOP – а також співпраці між різними службами на стратегічному рівні – очевидна і з українських заходів «помсти» за російські авіаудари.
Декілька днів українці уражають російські НПЗ і нафтобази. Потім такі операції призупиняються, а переорієнтації на уражені, але вже відремонтовані об’єкти не відбувається. Тоді цілями – чи то для БПЛА, чи то для ракет ATACMS та Storm Shadow/SCALP-EG – стають військові об’єкти, і після їх уражень такі операції теж призупиняються. Далі обстрілюють промислові об’єкти (як отой вчорашній завод електронних компонентів у ростові-на-дону), а потім призупиняється і це... Цей цикл повторюється по випадковому колу, без жодної координації зусиль. Реально – здається, що кожною такою операцією керує якась інша структура (якщо ними взагалі керує структура; офіційний Київ хвалиться значним збільшенням виробництва БПЛА, але попри це величезна діяльність в Україні, пов’язана із дронами, залишається на приватному фінансуванні).
Якщо вам цього замало, то ось ще факт: кожна українська ударна ракетно-дронова кампанія вимагає також операції із виведення з ладу відповідної російської протиповітряної оборони – щоб «пробити безпечні коридори» до цілей. По суті, це означає, що кожного разу, коли розпочинається нова операція або кампанія, їй має передувати окрема операція із «придушення протиповітряної оборони противника» (SEAD). І справді, після кожної чергової операції SEAD/DEAD якась частина російської ППО виходить з ладу. Однак це має лише тимчасовий ефект, оскільки загальна координація відсутня. Тож у сухому залишку усі ці зусилля – у тому числі витрачання великої кількості незамінної зброї, поставленої Заходом – марні.
Усе це – логічний результат того, що Головком (головнокомандувач ЗСУ) генерал Сирський призначив командирами своїх некомпетентних друзяк, а тепер мусить керувати окремими бригадами та батальйонами на полі бою.
Тобто, замість того, щоб займатися своєю (справжньою) роботою – наприклад, координувати роботу усіх підрозділів ЗСУ та спецслужб, – він працює «за себе і за того парня».
Оригінал тут Дякую за переклад: Ірина Жигалюк, Катерина Соболева, Антоніна Ящук Редакція: Ростислав Семків
Орешник - название ракеты, которое экстренно придумали перед пресс-конференцией Путина, взяв за основу детский стишок из советского мультфильма "Пластилиновая ворона"
Возможная цель в Киеве, по которой россияне никогда не ударят
