Трошки історії
Ландшафтний дизайн або ландшафтне проєктування, як наука і мистецтво створення парків і садів, бере свій початок з глибини століть. Визначення "ландшафтна архітектура" вперше з'явилося в США близько двохсот років тому, але найяскравіший шлях виникнення та розвитку стилів ландшафтного дизайну обчислюється багатьма століттями.
У місцях поселення й життєдіяльності стародавніх землеробів починається формування антропогенних ландшафтів – істотно змінених людиною природних ландшафтів. Перші спроби обробітку садових ділянок, на думку вчених, робилися в Межиріччі (Мала Азія).
У X-VIII століттях до нашої ери мистецтво створення парків і садів з'являється в Стародавній Греції. На початку основною характеристикою садів була їх утилітарність. Пізніше прямолінійні доріжки та алеї в саду, прикрашені колонами, вазами та скульптурою, стали відмінною рисою давньогрецького стилю.
Про особливості ландшафтного дизайну Стародавнього Риму відомо з творів Горація (65-8 року до нашої ери). Басейни, гроти, фонтани, прямі алеї, що розділяють сад – присутність усіх цих елементів була характерною для давньоримського ландшафтного дизайну.
У Китаї наука та мистецтво ландшафтного дизайну зародилися близько трьох тисяч років тому. Формування ландшафтного стилю в Стародавньому Китаї відбувалося під впливом релігії та філософії, зокрема, теорії дотримання законів всесвіту. Наприклад, великий вплив даосизму, волає до єднання природи й людини, до проходження інтуїції на шляху пізнання. Не можна не згадати й філософію фен-шуй, яка зародилася приблизно шість тисяч років тому і мала незаперечний вплив на формування ландшафтного стилю парків і садів Китаю.
Традиції японських садів сягають корінням в глибоку старовину. В Європі останнім часом користується величезною популярністю японський стиль ландшафтного дизайну, пронизаний філософією дзен-буддизму й синтоїзму, споконвічної японської релігії. У японському стилі на перших порах простежувалися мотиви китайського ландшафтного дизайну. Згодом в Японії встановився власний національний стиль ландшафтного моделювання зі своїми принципами, ідеями та теорією. Варто відзначити, що теорія стилю японського саду надзвичайно складна й сповнена символів: японський сад – невелика земельна ділянка – символізує собою картину світу, людина, з'єднуючись з природою, відкриває для себе суть буття.
Епоха Відродження є своєрідною межею у розвитку ландшафтного дизайну. Для цього періоду характерним є прагнення до гармонії ландшафтного й архітектурного ансамблів. Найпильнішу увагу звертали на сад. Сади Епохи Відродження рясніли скульптурними ансамблями, штучними водоймами та розлогими деревами.
Піком розвитку науки та мистецтва ландшафтного дизайну вважаються XIX-XX століття нашої ери. У цей період вся увага спрямована на рослинність, пошук і впровадження нових елементів композиції та прагненню до об’єднання стилів ландшафтного дизайну та архітектурного.
Історія виникнення й становлення професії ландшафтного архітектора також насичена. У Росії ХVII-XIX століть не існувало поняття "дизайнер" або "архітектор", і ця професія називалася "організатор садів і парків". Потрібно відзначити, що в більшості випадків шедеври дизайну парків і садів того часу створювалися художниками. Максимально повно і точно показує призначення ландшафтного дизайну і розкриває його суть цитата того часу: «Якщо завдання архітектора полягає в покритті простору, то задача організатора саду полягає в його відкритті». Це висловлювання охоплює весь діапазон моделювання навколишнього середовища від найменших композицій до масштабних проєктів і не втрачає своєї актуальності до цього дня.
Ландшафтне проектування на території України має тривалу історію. З самого початку паркобудівництва було тісно пов'язане із сільськогосподарською діяльністю, адже перші сади і парки часто мали не стільки естетичну, скільки утилітарну функцію, забезпечити замок або маєток фруктами, овочами, свіжими травами, створити комфортне місце відпочинку на обмеженому ділянці внутрішнього двору фортеці, упорядкувати дику природу, забезпечити собі джерело води. М'який клімат України її родючі грунти, і навіть рельєф створили всі умови для створення садів, розвитку паркобудівництва.