КОЛИСКОВА

Чорним оксамитом землю вкрила нiч,

Лиш в дiбровi темнiй сумно кричить сич,

Стихло все довкола, вечiр сон привiв,

– Надобранiч, сонце, гарних тобi снiв!

Мiсяць дивне сяйво посила довкiл,

Зорi в небi чистiм стали на прикiл,

Сяють мерехтливо, просять ясних днiв,

– Надобранiч, пташко, гарних тобi cнiв!

Спи, моя перлинко, добрi дивись сни,

Хай тобi присняться пахощi весни,

Квiти, степ широкий, сотнi добрих слiв,

– Надобранiч, щастя, гарних тобi снiв!

Спи, моя кохана, хай у снах твоiх

Доля вiдкривае тисячi дорiг,

Щастя нехай сяє мiльйоном лiхтарiв

– Надобранiч, люба, гарних тобi снiв!

Автор: Василь Полюхович