Микола Ващук, пожежний СВПЧ-6
Микола Ващук. Пожежний, командир відділення самостійної воєнізованої пожежної частини №6 по охороні міста Прип'яті.
Фото: Євген Шваб Джерело: Facebook
Лідія Вірина «Тієї вогняної ночі», 1989 р.:
Вася працьовитий, і на службі, і у вільний час в усьому допоможе. Микола Ващук — те ж саме. Слів на вітер не кидав. Скаже, то й зробить. [...]
Водій СВПЧ-6 сержант Анатолій Найдюк:
— Виїхали всі наші машини, дві цистерни і механічна драбина. На драбині водій Михайло Крисько. Зі мною Вася Ігнатенко, Володя Тишура. Перший хід у Петра Пивовара. З ним Микола Ващук, Микола Титенок. І начальник чати лейтенант Кібенок Віктор Миколайович. [...]
Під’їхали і зразу шукаємо Правика, він — перший РТП. І саме він спускається згори. Дав команду ставити драбину, Крисько її підігнав до стіни, всі наші ствольники зразу ж — догори, Ігнатенко, Тишура, Ващук, Титенок — усі на дах над реактором, начальник чати Кібенок з ними, і Правик теж. [...]
Петро Пивовар подав у сухотруби воду, вона фонтаном — до неба. Сухотруби розірвані. Микола Ващук збігає вниз, відібрав рукави невеличкого діаметра, знову нагору. Метрів з тридцяти скинув мені вірьовку. Я їх прив’язав, він підняв.
Вони не дуже довго, як для звичайної пожежі, працювали там. Якихось хвилин тридцять. Але пожежа була атомна. Титенок вниз йшов першим, тримався на ногах. За ним Коля Ващук. Прогін пройде, сідає. Вася Ігнатенко, Володя Тишура йшли останніми, з Вітею Кібенком. їм було дуже кепсько.
Фото: Євген Шваб Джерело: Facebook
Зі статті «Подвиг Миколи Ващука» від 14 червня 1986 року, за авторством П. Петрова:
— Миколу в Москву відправили, — розповідає його сестра Люба. — Все що могли, робили там, аби врятувати його. Кістковий мозок пересаджували... Ось [брат] Саша донором був... Ми постійно перевідували його. Тоня щодня в палату заходила...
Антоніну він взяв за дружину з двома дітьми (перший чоловік її помер). Не злякався труднощів, не шукав вигоди... Любив її, любив дітей.
— Вже в цьому вчинку розкривається велика душа Миколи
Народився 5 червня 1971 року у селі Велика Хайча, Овручського району, Житомирської області.
Зі слів сестри Люби, Микола помер 11 травня, а був похований 14 травня. При цьому на надгробній плиті вказана дата 14 травня 1986 року. Також ця дата вказана на меморіальних табличках та на всіх інтернет-ресурсах.
У статті «Подвиг Миколи Ващука» та зі слів сестри, Микола вже був одружений на Антоніні, проте у репортажі та статтях ДСНС вказано наступне:
"26 квітня чергував замість товариша – так заробляв собі вихідні дні, щоб на початку травня одружитися"
23 квітня 2013 р.: https://zt.dsns.gov.ua/uk/news/ostanni-novini/2559
10 травня 2019 р.: https://youtu.be/Fng-a3XxxN8?t=852
"Серед перших героїв і наш земляк з Овруччини Микола Ващук, командир відділення 6 СВПЧ по охороні м. Припять, який 26 квітня чергував замість свого товариша, аби 1 травня одружитися"
09 грудня 2021 р.: https://zt.dsns.gov.ua/uk/news/ostanni-novini/20707
Військовий квиток виданий Миколі у 19-ти річному віці
Спогади сестри Люби та Бориса Чумака – колишнього керівника пожежної охорони Житомирщини, працівника обласного управління ДСНС та голови благодійного фонду «Пожежні Чорнобиля»