Ганді vs християнство: хронічна кривда вчення про ненасильство. Ексклюзив

Сьогодні опозиція в Білорусі говорить про ненасильницький опір. Вони стверджують, що такими методами як мирні демонстрації та страйки зможуть домогтися відходу диктаторавід влади. Їхні методи і тактика в значній мірі запозичені у Махатми Ганді — вождя індійського національного руху, ідеолога ненасильства. А давайте подивимося, що таке його вчення «сатьяграха»? Ця концепція була синтезована самим Ганді з… абсолютизування індуїстського принципу «ахімси» — ненасильства та практики «громадянської непокори». Ідею Ганді запозичив у Льва Толстого, зв’язавши її з традиціями та філософією індуїзму… Махатмі Ганді належать і такі рядки: «Росія в особі Толстого дала мені вчителя, який надав теоретичну основу мого ненасильства… Саме він пророчо передбачив у своєму листі до мене, що я очолю рух, якому судилося принести звістку надії пригнобленим всього світу». Але чи багато доброго вийшло з Росії в ХХ столітті?

Ганді далеко не у всьому слідував заповітам свого названого вчителя з Росії. Що стосується його боротьби проти расової дискримінації, то він маніакально відстоював виключно інтереси індійської громади, не звертаючи уваги, наприклад, на дискримінацію чорношкірих. Від його поглядів на прогрес, устрій держави і суспільства разило утопією. Його доктрина-це щось на зразок толстовського царства Божого на землі, де немає місця машинному виробництву, яке вбиває гармонію людини з природою, централізована влада і закони відсутні, а населення самоврядне. Згідно гандізму, передбачається впливати на розсудливість та совість агресора, щоб переконати його в правоті носіїв «сатьяграхи».

На практиці це повинно виглядати так. Маса людей, що бажають чинити опір злу, повинні відмовляти в громадянській покорі та без опору терпіти будь-яке зло щодо себе. Тоді гвалтівнику стане соромно, і він зрозуміє, як він був неправий. В основі цієї практики лежить уявлення, що воля людини завжди спрямована до добра, навіть якщо вона творить зло, і потрібно лише зазнати зло без опору, і тоді гвалтівник сам звернеться до добра. Або мета людини завжди добра, просто вона помилково приймає зло за допустимий інструмент. Коли вона зрозуміє, що злом не можна досягти бажаної мети, вона сама від нього відмовиться.

Чому це брехня? Тут перед нами хибна концепція природи людини. Воля людини цілком може бути пошкоджена злом настільки, що вона вже навіть не буде мислити ніякого іншого способу дії крім звичного.

Християнське вчення говорить про схильність людської природи, що робить натуру людини «схильною до зла». (А дискусія між католиками та православними з одного боку і протестантами з іншого, лише в питанні «наскільки пошкоджена»). Тобто людина цілком може звикнути до зла настільки, що не буде вважати його злом. Особливо це стосується людини, природа якої пошкоджена не тільки «загальним пошкодженням», але і наслідками власних гріхів та злочинів.

Проти джентльмена та аристократа Вінстона Черчілля «сатьяграха» спрацювала. Адже в 1945-му Вінстон Черчілль програв вибори, а до влади у Великобританії прийшли лейбористи, які взяли курс на деяке зближення з СРСР та якнайшвидший відхід з Індії. Закінчення британського колоніалізму супроводжувалося тепер уже неминучим розділом країни на власне Індію і Пакистан, але в силу накопиченої недовіри між індуїстами та мусульманами розділ вийшов вкрай кривавим. За підсумками взаємної різанини загинули близько мільйона людей, вісімнадцять мільйонів стали біженцями, і чотири мільйони з них при наступних переписах населення так і не були виявлені. І мені здається, що не вона стала основною причиною відмови Британії від влади над Індією.

Продолжение: https://newssky.com.ua/gandi-vs-hristiyanstvo-hronichna-krivda-vchennya-pro-nenasilstvo-eksklyuziv-2/