Мистецтво маленьких кроків
Любимо ставити цілі, втомлюємось іти до мети. Впізнаєш? Тоді давай спробуємо розібратись. Інколи важливо нібито зі сторони почути свої думки. Слова, які кружляють наче журавлі і ніяк не зберуться в ключ. Сам/а знаєш від чого. Сьогодні це про цілі.
Зазвичай процес постановки цілей відбувається коли ти у піднесеному настрої. Багато енергії, бажання, натхнення. Прекрасний стан. А за ним, як у колесі фортуни приходить спад. Навіть буває наступного дня згадуєш/читаєш і вже присутня думка «Щось я погарячкував/ла». І після цієї думки, адже вона щира , вона так само як і ті слова записані у блокноті, де ти пишеш цілі, сповнена того настрою який у тебе сьогодні, мозок активно продукує пояснення чому ти сьогодні правий/а у цьому твердженні. Якось так влаштовано, що нам легше згенерувати чому «ні», аніж чому «так!». Так і живемо.
А буває що все ж таки вдається не потрапити в цю ловушку. Починаєш діяти. Зроблено начебто і багато. Адже виявляється що є ще купа дрібниць, які не було враховано. Сил витрачено вже більше ніж планувалося, а ціль наче ще далі видніється. Зроблено багато а чи помічено? Тобою ж самим/ою.
На сцену виходять головні герої спектаклю: «я мало роблю», «я цього не заслуговую», «може мені воно і не треба раз так важко дається». Режисер спектаклю Я (Ти), який/а не бачить зроблених маленьких кроків. Чули що треба святкувати перемоги? І це про кожну маленьку. Всі ми чули, але мало хто робив. Як виявляється важко їх помічати. Як важко хвалити себе і приймати компліменти і похвалу у свій бік. Зазвичай мені не подобається фраза «зі сторони видніше», але в цьому контексті ТАК. Видніше. Інколи люди відзначають ті твої риси, або вміння про які ти навіть і не думав/ла. Не відхрещуйся. Зі сторони видніше. Сприймай те що піде тобі в плюс. Краще скажи собі «Цікаво, а я виявляється ще й така/такий».
✨не сідай читати цілі/плани, коли ти не в гуморі/хворієш/посварилась/вся;
✨візьми велику ціль (у кожного своя величина виміру, не треба хотіти того що хочуть всі, придумай вже своє щось😉), розбий на маленькі кроки (чим менше тим краще, більше деталей і подробиць);
✨підкресли перші п’ять, потім наступні п’ять, далі дивись за важкістю (може бути і три наступні, не обов’язково збільшувати дистанцію😏) і відмічай цю відстань для себе.
Зроби собі якийсь невеличкий подарунок, або зводи себе на каву в гарне нове місце.
І так кожну дистанцію. Кожні п’ять кроків (цифри твої). Так ти і не помітиш як наближається те саме заради чого все починалось.
✨ навчись на компліменти і похвалу не прибіднятись. Для початку просто «Дякую» і без коментарів по типу «ой та мені це не важко було», «ой звичайна кофтинка, знайшла стару, давно не носила». Просто «Дякую»;
✨ запам’ятай, що твоя ціль сама по собі вдячною тобі не буде. Це ти своє бажання бажав/ла, а не воно тебе. Тому все що буде з тобою відбуватись на цьому шляху має бути для тебе, щоб навчитись новому, щоб перемогти свої страхи, щоб посунути свої горизонти, а не для самої цілі.