Лист тобі
Привіт, любий/а, це твій земний янгол-охоронець. Давно не зустрічались з тобою ось так…рядками.
Я хочу тобі нагадати, що ти цінна/ий. Завжди. У будь який момент життя твоя цінність не зменшується. Ніколи. В кожному моменті ти маєш цінність. Знай. Чому це так важливо пам’ятати. Бо я чую як ти свариш себе за свою лінь, прокрастинацію.
Ми живемо в тілі. Якому потрібні деякі умови. Їх багато, але сьогодні мова іде про відпочинок. Перезагрузку. Можливо ти чув/ла про те, що лінь може сигналізувати про перенапруження фізичного тіла і емоційного стану.
Зараз ти вчишся чути себе і такі деталі важливі на цьому етапі. Продовжуючи сердитись на себе через лінощі, ти відступаєш на сходинку назад. Бо за старою звичкою вважаєш це пороком.
Хочу показати тобі іншу сторону прокрастинації.
У цьому стані ти знаходишся між часом і простором. Не у минулому і не у майбутньому. І не тут. Тоді де ти? У своєму світі. Він може здатись тобі не дуже привабливим. Я скажу більше - він ніякий. Твій світ багатогранний. Один його бік сповнений найчарівнішими фарбами, бурхливими емоціями, вирієм щастя. Інший - сірий та гнітючий. Є ще цей. Ніякий. Але він потрібен. Як і сам стан. Для відпочинку. Щоб продовжувати відчувати (=жити) на повну. Без відчаю не пізнаєш щастя. Його повноти. Всі емоції дуальні. А без стану «ніяк» не пізнаєш благо-получчя. Прокрастинація як можливість почати знову. Бути відкритим/чистим/оновленим. Готовим до прийняття і віддачі.
Тому прошу тебе, не сердся. Прийми себе у цьому стані, звичайно не затримуйся надовго щоб не заблукати, адже ти потрібен/а тут. Дай собі час.