Перепони на шляху до початку заняття. Як прибрати і почати займатись у задоволення?

Два шляхи і їх складнощі.

Перший варіант - це почати займатись в цілому. Записатись на перше заняття, або зустрітись з тренером після довгої перерви. І другий варіант - як продовжувати і не здатись. Причини перегукуються і цих варіантах. Я знаю як воно буває…

Чому виникають ці бар’єри?

• це новий досвід. Нове завжди викликає недовіру, як би ти не пояснював/ла собі раціональність цієї ідеї. Поки не спробуєш просвітлення не настане🤷🏽‍♀️
• страх того, що не зможеш займатись регулярно, підведеш тренера і власні очікування, свій намір. Чому ми віддаємо свій вибір під владу обставин і безлічі зовнішніх факторів? Це величезна перемога над собою, коли ти кожен раз обираєш себе. Після цього усвідомлення страху стає менше, а впевненості у власних силах - більше.
• Буває все ж таки, що обставини видаються сильнішими за бажання…або це лінь?😏 навчись задавати собі питання…Якщо б за кожен пропуск занять треба було писати пояснювальну записку?😏 як ти вважаєш її зміст був би гідний великої мети - здорове, гнучке, витривале і вдячне тіло у поєднанні із спокійним розумом?

Так як же бороти ці перепони?

Бути чесним/ою з собою. Задавати собі питання (чого я боюсь насправді/за що переживаю? Чи є в цих переживаннях сенс? Чи є причина гідною відмови від мети? А що буде якщо я так і ненаважусь?)