Прийняття
У продовження теми, якої ми торкнулись. Давай внесемо трохи конкретики в таку філософську тему.
Прийняття – це те, без чого все інше втрачає сенс. Хоча б тому, що ми починаємо/продовжуємо шлях пізнавання себе. «По дорозі додому» нам доведеться подивитись в очі тому, що хотів/ла б не бачити. Щоб все було по-справжньому. Чесно і ніжно. До себе.
Прийняття починається із дуже земних речей. Першим на цей світ (опустимо всю міфологію - сьогодні факти), з’являється тіло. Воно ж і іде першим у списку «НЕ прийняття».
-не подобається зовнішність в цілому: вага, асиметрії, волосся, форма ___(обери свій варіант), зріст…цей список можна продовжувати без кінця.
З іншими аспектами не прийняття якось зрозуміліше…а от як прийняти те що не подобається у самому собі?
Після тіла формується «Я». З усіма звичками, вподобаннями, симпатіями, бажаннями. Не з такими як у інших. З реакціями. Емоціями. Тут починається новий список «НЕ прийняття». Частіше за все він виглядає так:
-а можна було б по іншому відповісти, можна було б не кричати, не сваритись, можна було б скромніше себе поводити, я лінивий/а, я не можу відповісти (коли ображають), я занадто(мало) емоційний/а….
Після «Я» формуються «Ми». Далі список:
-невже неможна по іншому себе поводити?, він/вона мене дратує, я ій/йому заздрю, він/вона занадто(мало)_____(свій вариіант)… і також немає кінця.
Давай розберемо на практиці. Як це «приймати»?
Давати цьому увагу = любов. Підкреслювати, милуватись. Говорити про це, якщо, наприклад, це твій продукт. Ось чому так багато розмов у молодих мам про власних дітей. Тому що там цілковите безумовне прийняття.
Соромитись, уникати. Приховувати. Не давати увагу = любов.
Не обов’язково своє прийняття виставляти на загал. Це буде відчутно і так…по іншому світінню, яке буде іти від тебе. Повір.
Почнемо із того, що тобі не подобається у фізичному тілі. Ти можеш казати, що приймаєш абсолютно всього/сю себе…тим краще. Будеш рухатись трошки швидше. А якщо все ж таки щось є…для тебе домашнє завдання:
1. Перші 2 дні просто дивись. На себе, на те що поки не приймаєш. Довго. Уважно.
2. Наступні 2 дня розмовляй з цим. (не відділяй цю частину тіла, або що це є, від себе самого/ої. Кажи: «ти це я. Я тебе бачу, відчуваю. Ми разом робимо мене мною»)
3. Наступні 2 дні дивись, розмовляй, торкайся.
Прийняти – не означає залишити як є. Зміни із відчуття «ти (те що тобі не подобається) – це я. Я люблю і хочу кращого. Я допоможу і буду поряд» - це завжди краще ніж зміни із відчуття «фу, не хочу це бачити». Відчуй різницю.
Погоджусь, що це дивні речі, але зміни починаються там, де закінчується звичність.