Про біль джуніорів: я програміст чи просто добре дружу з гуглом?

09.07.20. ⏰- 4 хв

Google став невіднятною частиною нашого повсякденного та робочого життя, а для джуніор програміста, замінивши безліч книг, конспектів та інструкцій, без перебільшення, — найкращим другом. Тут можна знайти всі відповіді, достатньо тільки запитати. Тільки от нюанс, який турбує більшість початківців: досвідчені програмісти використовують лише свій досвід чи так само гуглять?

Гуглити — НЕ соромно

Ви тільки зробили свій перший крок, опанували базові знання, а на проєкті з'являється завдання, з яким ще не зіштовхувались, що робити? Очевидно, що пошукати різних розв'язань у Пана Гугла! В таких ситуаціях джуніори, нервово оглядаючись та ховаючи браузер від чужих поглядів, починають конвульсивно вписувати питання в строку пошуку.

А що, якщо ми скажемо, що чогось не знати — нормально? Навіть більше, Ви постійно будете зіштовхуватись з тим, що присутні прогалини або якась інфа вивітрилась з голови.

Люди, що працюють на інтелектуальній роботі, іноді витрачають аж від 40% до 60% свого часу на пошуки інформації та шляхи розв'язання. А це означає, що майже половина Вашої роботи як розробника складається з вміння користуватися Google.

Колись Вінстон Черчіль сказав, що «Хто володіє інформацією, той володіє світом». В сучасному світі ми б трішки трансформували цю фразу на "Хто володіє інформацією, той програміст". І йдеться як про новачків, так і про досвідчених сініор розробників.

Голосно заявляємо, що усі без винятку хороші програмісти використовують Google!
І роблять це дуже та дуже часто, а можливо й частіше, ніж початківці, і це НЕ соромно!

Фізично мозок людини не може вмістити в собі такий великий обсяг інформації, з часом вона починає стиратися, а особливо, якщо Ви програмуєте кількома мовами, ще й використовуючи безліч бібліотек.

Біда! В мене синдром самозванця

Ох, найпопулярніші хвороби, якими страждають джуніор спеціалісти — це безпощадний "синдром самозванця" та її антипод "ефект Даннінга-Крюґера". І якщо перший описує якісного спеціаліста, який не відчуває впевненості у власних силах, сприймає себе шахраєм не вартим успіху та поваги, то другий свідчить про завищену самооцінку низькокваліфікованих спеціалістів. Звучить сумно, чи не так?

Саме через синдром самозванця в розробників часто виникає це болюче питання: "Я програміст чи просто добре дружу з гуглом?".

Не варто катувати себе цим, тому що більшість крутих спеціалістів сумніваються у собі. І ще більше серед них не усвідомлюють, що відчувати себе обманщиком — це переживати період росту та професійного розвитку. Завжди будуть на шляху ситуації, коли ти не знатимеш відповіді, й тільки знайшовши розв'язок та зрозумівши його, можна переступити сходинку і підійнятися вище.

Тому ні, ти не обманщик, ти шукач розв'язань. Адже яка ціль розробника?
Правильно, зробити цей світ простішим, кращим і зручнішим для людей!

В чому різниця між джуніором та сініором?

Отже, ми вже знаємо, що гуглять всі, але таки присутня певна різниця у відношенні до цієї нехитрої справи.

• Сініор цього не соромиться. Він знає, що не знати — це окей. Він задовільняє свою цікавість та вчиться кожного дня.
• Всі круті програмісти знають, що проблема, яку вони не можуть вирішити, вже була розв'язана. Тож вони користуються Google, щоб знайти різні можливі відповіді, ретельно перевіряють результат та обирають найбільш раціональний варіант. Вони не роблять це наосліп, "копіпастячи" все підряд.

Тож, народ, ми в CURSOR не соромимось гуглити, а яке ваше ставлення до цього? Пошукаєте відповідь в неті чи переглянете парочку книжок? Діліться з нами своїми думками в коментарях під статтею.