Медитація
Внутрішня дитина, це я маленький з іграшкою медведем в руках. Вона тримає його міцно і дитина сумна. Голова опущена, вона шукає маму, їй сумно шо мама пішла і покинула її. Їй сумно що мама обрала гроші а не її.
Дитина хоче любові, пітримки, присутності і піклування, спонтанності, дозволити їй бути собою і не судити її.
Дитина ховається від світу, йому соромно коли його бачать інші, він як ранена дитина, яка хоче в світ, але боїться. На другий день медитації відчуття шо він хоче час від часу виходити ранений, але йому важко і страждання відчуваються сильні, я думаю потрібна підтримка його в цей момент як дорослого!
Мені стало неприємно відвідувати дитину, так як це стровює біль і дискомфорт, хочеться уникати її.
Я спробував таки зайнуритися і зрозумів шо шукаюча дитина не наднто щаслива зі мною, він хоче мама. Я привів до нього маму і він дуже зрадів його було безпечно і весело.
Коли я підійшов до дитини там був критик біля неї і осуджував її. Назакував працювати. Коли я підійшов він сів збоку і дивився. Я обняв дитину почав з нею бавитися, привів до неї мама, їй стало весело і приємно.
Дитина зустрілася без ведмедика і щастям мене чекла. Ми провели прекрасний час разом. Я дав її розуміння шо вона цінна без умов, що любов за гроші це ілізя, це помилка. Вона потрібна і прекрасна така яка є. На фоні був нутрішній критик, яких не знав шо робити і вирішив відійти на деякий момент.
Другий етап медитації. Дитина відчуває причини свого страждання вона розуміє наскільки їй боляче і рада наскільки я допомагаю їй. Вона получає любов і їй це дуже потрібно. Вона получає нове розуміння шо вона потрібна вона цінна і що її люблять не через гроші.
Дитина пропала взагалі. Я неможу її найти, приходить думки що дитина тепер доросла вона в мені, вона ніби виросла!