Чому вчені не можуть визначитися, що таке *інформація* ?

Спробуйте прямо зараз, не гуглячи, пояснити своїми словами, що таке інформація. Не виходить? Нічого дивного: не виходить і в тих, хто вивчає це професійно.

Потім за справу взялися інженери. Клод Шеннон, розбираючись із передачею сигналів, запропонував міряти інформацію тим, наскільки повідомлення знімає невизначеність. Це зручно й точно, а для розрахунків ідеально. Проте сенсу така міра не торкається. Формулі байдуже, вірш вам надіслали чи випадкові літери, якщо вони однаково непередбачувані.

Вільям Росс Ешбі мав інший погляд: інформація є там, де є різноманітність, а де всі елементи однакові, там і повідомляти нічого. Норберт Вінер бачив її в керуванні: система щось отримала і відповідно зреагувала. Закон України «Про інформацію» розуміє під нею відомості, які можна зафіксувати чи оприлюднити, бо юристу потрібне те, що можна вписати в позов. А в побуті це просто те, що вам написали в робочому чаті.

Кожен із них правий у своїй справі. Біда лише в тому, що слово одне. Домовитися про єдине визначення теж не вийде: інженер не захоче працювати з юридичним формулюванням, а юрист не стане рахувати біти.

А тепер про те, що зачіпає мене найбільше. Розбіжності не зводяться до термінів. Вчені по-різному відповідають на питання, де взагалі живе інформація.

Перша відповідь: усюди. Віктор Глушков і Андрій Колмогоров бачили в ній властивість самої матерії, міру її впорядкованості. Візьмімо шматок кам'яного вугілля. За цим поглядом він зберігає «записи» про давні ліси, хоч ніхто їх не читає. Прийде дослідник, і записи відкриються.

Друга відповідь суворіша. Кібернетики, зокрема Вінер, наполягали, що інформація існує лише там, де є система, здатна прийняти сигнал і змінити через нього свою поведінку. Камінь не реагує, отже, читати в ньому нічого. Клітина реагує, і тоді ДНК стає чимось на кшталт програми. Біологам ця логіка припала до душі.

Третя відповідь найжорсткіша. Антропоцентристи вважають, що без мови, свідомості й розуміння ніякої інформації немає, є лише фізика з хімією. Тоді «інформація» і «соціальна інформація» стають одним і тим самим.

Взяти наприклад вчителя який передає інформацію учням та ДНК яке передає інформацію.

Найцікавіше, що ці позиції неможливо розв'язати експериментом. Вони сперечаються не про факти, а про те, чому дати ім'я. Це схоже на суперечку, чи вважати сигнали дельфінів мовою: спостереження в усіх однакові, а вирок залежить від означення.

Грегорі Бейтсон колись сказав, що інформація є відмінністю, яка створює відмінність. Гарно й лаконічно, і кожен із трьох таборів прочитає цю фразу по-своєму. Мабуть, це найкраща ілюстрація того, чому спір триває.

Джерела:

1. Теорія масової інформації: конспект лекцій. тут
2. Закон України «Про інформацію».