December 16, 2019

Про події та складність вибору...

Вдома нереально нудно. Єдине чим займаюсь - це дивлюсь кліпи на ютубі. Але й це порою набридає. Можна було б вийти прогулятись або піти кудись з друзями, але я інтроверт і вистачить 5 пальців, щоб порахувати. Хоча я думаю, що добре мати тільки парочку друзів і бути впевненим в них, ніж набрати гору ідіотів, а потім страждати через це. Та й виходити просто щоб пройтись нема сенсу. Залишається сидіти вдома і грітись..

з друзями, але я інтроверт і вистачить 5 пальців, щоб порахувати. Хоча я думаю, що добре мати тільки парочку друзів і бути впевненим в них, ніж набрати гору ідіотів, а потім страждати через це. Та й виходити просто щоб пройтись нема сенсу. Залишається сидіти вдома і грітись..

З навчанням не сильно краще, враховуючи, що вже завтра починається моя передостання сесія в цьому бісовому коледжі. Я невимушено задаю себе питаннями "а якби в мене було більше ніж рік, що б я далі робив, чим би займався" і так далі.. але мене не надто цікавить сесія чи здача практики наступної п'ятниці..

Мене не покидають думки про відношення людей до мене. На днях сталась одна не дужн приємна ситуація з людиною, яка дуже багато для мене. Я домовивсяпро зустіч з цією дівчинкою, яка вже досить давно подобається мені, все було добре, вона погодилась і я був на сьомому небі від щастя, бо нереально сильно скучив за нею. К слову, ми живемо один від одного не так уже й далеко, але так вийшло, що їй довелось поїхати до дідуся на інший кінець країни. Мов Наполеон, чекаючи повернення з війни, щоб обняти і пригорнути свою Джозефіну, я чекав цього дня, щоб нарешті побачити її прекрасне обличчя, почути голос, від якого на душі стає тепло і міцно-міцно обняти. Але як буває в дуже сумних фільмах, нам не судилося зустрітись, причиною ж стали якісь раптові і абсурдні "інші плани".. при тому, вона була не проти, заздалегіть спитала дату і приблизний час.. а в один момент просто злилась, як будь-який боягуз перед смертельним завданням. Це засмутило мене. А якби то був останній день мого життя.. вона б теж поміняла свої плани, промінявши людину, яку може більше ніколи не побачити, хіба на фотографії на гробу, на хто-зна що?? Це є нормально!? Не можу стверджувати, але мені шкода цю дівчинку... справді шкода... думаю, мої слова змусили б її задуматись як мінімум.

На вулиці стає все холодніше і холодніше, хоча сніг вже розтопився, на заміну снігу почав падати дощ. А ще вітер завиває так сильно, що здається, мов зараз з'явиться торнадо...

Мені не пощастило, зараз пишу цей текст і замерзаю в руки. Надіюсь вони не відмерзнуть і все обійдеться..

Мов Наполеон, чекаючи повернення з війни, щоб обняти і пригорнути свою Джозефіну, я чекав цього дня, щоб нарешті побачити її прекрасне обл