«Агросфера — це можливість розвитку для багатьох»
В компанії «Сігнет» з’являється все більше й більше молодих працівників. Часом студенти агротехнічних коледжів залишаються працювати після проходження практики, а інколи хтось із місцевих мешканців приходить у пошуках хорошої роботи в селі.
Каріна Мельник працює обліковцем на елеваторі «Сігнет-Центру» в Андрушках. Їй 24 роки, родом дівчина з Попільні. Довгий час вона займалася волонтерством і громадською діяльністю.
«Це був поклик серця. Ще до повномасштабного вторгнення ми організовували різноманітні заходи для дітей та батьків із кризових сімей. Після 24 лютого така діяльність відійшла на другий план, натомість я зайнялася гуманітарною допомогою для військових, переселенців та інших людей, які цього потребували. Так тривало два роки, після цього я пішла працювати за фахом у виконавчу службу. Згодом мені запропонували ще один волонтерський проєкт. Я поїхала у Нідерланди, де займалася з дітьми-біженцями з різних країн. Здебільшого це були українці, але чимало було діток з різних країн Африки. Пропрацювала я там місяць, повернулася на рідну землю і почала шукати роботу», — згадує дівчина.
Каріна має дві освіти: перший бакалаврат за спеціальністю «Економіка», а другий — «Право». Після тривалої активної громадської діяльності дівчина хотіла знайти стабільну роботу за фахом. Вона моніторила сторінку «Сігнета» у фейсбуці, й одного дня наважилася написати у месенджер і надіслати своє резюме.
«Я запитала, чи є якісь вакансії для мене, і мені швидко надіслали список. Того ж дня я приїхала в офіс, поспілкувалася з працівниками відділу персоналу. Потім була друга співбесіда на елеваторі. Ми швидко знайшли спільну мову, і з листопада я працюю тут», — каже Каріна.
Обліковець займається первинною документацією, веденням папок реєстрів, підготовкою документації для бухгалтерії тощо. Каріна каже, що спочатку було нелегко, бо вона мала запам’ятати дуже багато нової інформації. Але дівчина все швидко вивчила.
«Тут дуже дружня атмосфера. Всі підказували й допомагали мені, допомагають і зараз, коли є якісь питання. Мені найбільше подобається робота з системою документообігу та комунікація з контрагентами. Хоч система для мене й нова, але з підтримкою колег та власними зусиллями вдалося швидко у всьому розібратися», — розповідає Каріна.
В колективі можна знайти друзів
Двадцятирічний Владислав Сероветник працює в «Сігнеті» вже майже рік. Він родом із села Макарівка, проживає там і зараз. Навчався в автодорожньому коледжі в Житомирі. Після навчання повернувся в село та за порадою знайомих пішов працювати в «Сігнет» на посівну різноробочим. А потім вирішив спробувати свої сили у відділі GPS диспетчером .
«Прийшов, подивився — сподобалося. Трохи підучив Excel та познайомився з програмою "Агроконтроль". З комп’ютером я був знайомий, тож особливих труднощів не було. А якщо щось незрозуміло, то завжди можна в когось запитати. Ми моніторимо роботу техніки, усі роботи та робимо звіти. Для компанії це дуже важлива складова, адже попереджає виникнення проблем: вихід за межі свого поля, неправильний розрахунок кількості засіяних гектарів тощо. Завдяки моніторингу ми чітко бачимо перебіг робіт і знаємо витрати на них», — розказує Владислав.
Хлопець каже, що відразу знайшов спільну мову з колективом: «Ми всі товаришуємо між собою, ніколи в спілкуванні проблем не було. Поза роботою теж інколи зідзвонюємося та списуємося. У нас усі почуваються на рівних, і це дуже комфортно в роботі».
Дмитру Решетарю 23 роки, і він працює водієм-експедитором в «Сігнет-Центрі». Сам він родом із Житомирської області. Навчався у Білій Церкві на автослюсаря, після чого пішов на строкову службу.
«Після демобілізації я повернувся в село та шукав роботу. Знайомі працюють у "Сігнеті", тож порадили іти сюди. Я влаштувався водієм КамАЗа. Далі мені запропонували пересісти на бус, і так я став водієм-експедитором», — говорить Дмитро.
В обов’язки Дмитра входить забезпечення гаража запчастинами. Менеджери їх закуповують, а він їздить містами країни, щоб забрати і привезти їх у гараж.
«Їжджу щодня, багато де вже побував: Київ, Вінниця, Житомир, Хмельницький… Іноді буває доволі весело. Одного разу приїхав за запчастинами в Київ, а там кілька центрів поруч, і хтозна, який мій. Але такі проблеми швидко вирішуються», — розповідає Дмитро.
Пів року тому Дмитро одружився. Молода родина проживає у Ружині.
«Ми разом три роки, і кохана чекала мене зі служби. Коли я повернувся, вже планував пропозицію. Ми поїхали в Бердичів, сіли у кафе. Там я відійшов ненадовго, а вернувся з обручкою та пропозицією. Вона нічого подібного не очікувала, адже ми взагалі в інших справах їхали. Після її "так" ми щасливі повернулися додому, а згодом у Ружині відсвяткували весілля», — пригадує хлопець.
«Хочемо ми чи ні, але сучасний світ влаштований так, що головна мотивація при виборі роботи — зарплата. Я можу впевнено сказати, що тут вона дійсно конкурентна. Другий важливий аспект — колектив, адже на роботі ми проводимо значну частину життя. З цим теж дуже пощастило, я працюю в оточенні чуйних людей, які охоче приходять на допомогу та підтримують у робочих та особистих питаннях», — каже Каріна Мельник.
«У мене не агрономічна спеціальність, проте робота дуже сподобалася. Значна перевага для мене ще й те, що це поруч із домом. О 7.30 приїжджає розвозка, і за 15 хвилин я вже на роботі. Маю комфортний для себе графік і хорошу зарплатню. Це дуже круто, що можна працювати в рідних краях і мати те, за чим люди їздять у великі міста», — говорить Владислав Сероветник.
«Агросфера дає людям різних фахів можливість знайти собі справу до душі. Та ще й їхати далеко не треба, усе під боком і з хорошою зарплатою. Я додому їжджу на тому ж бусі, на якому працюю. Мені і близько, і зручно», — каже Дмитро Решетар.