Працівниця компанії «Сігнет-Центр» виготовляє унікальні крафтові сири
Поєднувати хобі та роботу цілком можливо. І працівники «Сігнет-Центру» вчергове це доводять. Наприклад, економіст з нарахування заробітної плати Надія Борейко займається сироварінням.
«Сироварінням я почала займатися три роки тому, коли була в декреті з другою дитиною. До цього я займалася випічкою. І ось жінка замовила у мене черговий торт і попросила доставити його машиною "за подяку". Тоді я і не знала, що цією подякою буде сир. Ця жінка із сусіднього села займається сироварінням, і вона, по суті, стала моїм першим наставником та людиною, яка повірила в мене. Корови у мене на той час не було, ми брали молоко у батьків чоловіка. Я вагалася, але спробувала: з шести літрів молока зварила свою першу головку бринзи вагою приблизно 700-800 грамів. Для мене це була магія з самого початку. Я аж не вірила, що сама зробила сир. І після цього мене захопило: я почала робити різні види сиру, пробувала і вчилася на своїх помилках. Потім я почала шукати все більше інформації проходила різні курси і навчання від відомих українських сироварів. Коли проходила курс по камамберу і побачила ту саму "білу шубку" — ледь не до стелі стрибала. А ось найважчий сир, який мені не піддавався — сулугуні. Він витяжний, і я ніяк не могла зрозуміти, як зробити так, щоб він набрав кислотність. Однак зараз він у мене виходить бездоганно», - розповідає Надія.
Жінка встигає і улюбленою справою займатися, і працювати в «Сігнет-Центрі», і виховувати двох донечок.
«Я працюю в "Сігнеті" восьмий рік економістом з нарахування заробітної плати. У мене вища освіта, але певний час я не працювала, бо була з маленькою дитиною на руках. Після декрету влаштувалася в "Сігнет", працювала підсобним робітником, а вже наступного року зайняла вакансію економіста з нарахування заробітної плати. В перші дні роботи я практично ночувала там, сиділа до півночі. Було дуже важко, але я хотіла цю роботу, бо агросфера мені цікава, та й загалом умови роботи були до вподоби. Я доклала чимало зусиль. Але воно того варте, та і згодом стало значно легше. Вже з цієї роботи пішла в декрет з другою дитиною і повернулася у 2021 році. Тоді мене перевели у тракторний парк. І мені тут подобається більше», — говорить Надія.
«Коли я створювала власну сторінку в інстаграмі, хотіла показати, що, живучи в селі та маючи корову, можна не просто здавати кудись молоко, а й створювати унікальний продукт. Мої сири будуть до смаку як любителям сиру, так і справжнім гурманам. Я захоплена своєю продукцією. Для мене це свого роду творчість. Я продумую стилі зйомки, створюю сценарії для відео. Дуже люблю створювати цікаві образи, фотографії з молоком і з сиром. Бо люди думають, що село та корова — це бруд і неприбраність. А я хочу це спростувати і показати, що, живучи тут, можна гарно виглядати, а всі ці сільські турботи дарують ось таку красу», — розказує працівниця «Сігнета».
«Для мене сироваріння — це хобі. Займаюся ним у вихідні або після роботи, щоб голова відпочила від цифр. Згодом я зрозуміла, що хочу, щоб мій сир могли куштувати люди по всій Україні. Для цього ми купили корову, щоб бути на 100% впевненими у якості нашого молока. Через рік змогли купити холодильну вітрину. Вона близько двох метрів довжиною та призначена для визрівання сиру. Я дуже її хотіла, адже сир не можна зберігати просто в холодильнику з їжею. Зараз у продажі є п’ять видів сиру та згущене молоко. Я витримую сир місяць-два, для нашої родини це якраз ідеальний смак. З витриманих у мене зараз є лише гауда і авторський, у досить обмеженій кількості, і їх можна замовити раз на місяць чи два. На одній із "сирних зустрічей" я куштувала гауду трирічної витримки. Він досить пікантний, з такими особливими кристаликами. Тоді у мене промайнула думка, що не все дається одразу, іноді потрібно "дозріти" до чогось — так, як я до сироваріння», — каже Надія.
«У цей непростий для України час я вирішила, що можу завдяки своєму хобі допомагати нашим захисникам. Я регулярно влаштовую в інстаграмі благодійні лотереї. Разом з моїми підписниками ми зібрали три тисячі гривень, потім ще три з половиною. Останні кошти, зібрані завдяки лотереї, я відправила жінкам у сусідню ОТГ. Вони роблять для хлопців на передову тушонки, різну смачну домашню їжу в банках», — розповідає жінка.
Надія вважає, що для повноцінного життя однаково важливо мати і улюблену роботу, і захоплююче хобі.
«Завдяки своїй роботі я набралася впевненості у собі. І в поєднання роботи з хобі мені вдалося досягти внутрішньої рівноваги. Можливо, я не все в житті встигаю, але обожнюю і свою роботу, і хобі. Це невід’ємні частини мого життя», — говорить Надія.
