“Є колектив, який підтримає в будь-якій ситуації”
Наполегливість, вмотивована праця та бажання розвиватись - це риси, які дуже цінуються в Сігнеті. І завдяки ним можна досягати нових кар’єрних вершин. Наприклад, Дмитро Березовський кілька років працював диспетчером, але завдяки своєму потенціалу цьогоріч отримав посаду начальника відділу GPS-моніторингу.
“Я прийшов у Сігнет у відділ цукровиробництва, на посаду начальника заготівельного цеху. Це було шість років тому. Потім з’явилась вільне місце у відділі GPS-моніторингу. Так я почав працювати ще диспетчером, а на період сезону, з вересня по грудень, виходив знову на цех. Але робота диспетчером була для мене набагато цікавішою. Ми моніторимо всю техніку, яка задіяна на польових роботах, контролюємо заправку, завантаження, вивантаження. Якщо якась поломка - це також йде через диспетчера. Починається посівна - і у нас стає роботи. Йде посів, потім обприскування. Ми знімаємо ці дані та обробляємо. Від нашого відділу залежить точність внесення границі поля, розрахунку кількості гектарів, дотримання норм висіву - чи нема ніде просіву. От зараз пішов обмолот, калібрування комбайнів, щоб потім ми мали карту врожайності поля, по якій маємо робити диференційоване внесення. І отак ми всі в активній роботі до самої зими. А цього року мене призначили начальником відділу GPS-моніторингу”, - розповідає Дмитро.
Дмитро говорить, що всі труднощі вдається перейти завдяки злагодженій роботі всього відділу та взаємодії з керівництвом: “На кожній посаді спочатку страшно, бо навіть не знаєш, за що перше взятися. Але в Сігнеті завжди було класним те, що ти не один. Є колектив, який підтримає в будь-якій ситуації, допоможе, ввійде в положення. І керівництво Сігнету завжди порадить, немає жодного страху подзвонити, уточнити, запитати. На новій посаді я розумію власну відповідальність за своїх людей, стикаюсь з новими програмами. Але коли всі зацікавлені в результаті - як у нас і є, то процес рухається і ми стаємо краще. Це не може не радувати”.
Інтереси Дмитра не залишили байдужими його сина, який допомагає татові у справах.
“Я сам люблю риболовлю. Не менш за мене цим цікавиться мій десятирічний син Ілля. Може сам встати в четвертій ранку і до мене: “ти ж мені обіцяв, що завезеш”. Ну і все, тато встає, і ми їдемо, куди він каже. Та і до роботи моєї він вже почав проявляти інтерес. До повномасштабного вторгнення він вже зі мною обльоти полів на дроні робив, малював мені квадратики для посадки дрона. Весь час питав, що і чому я натискаю на джойстику, скачав собі програму, щоб теж зі мною дивитись. Зараз, звісно, вже так вільно не політаєш. Але працюємо, віримо в перемогу і чекаємо на повернення на робочі місця наших колег, які сьогодні стоять на захисті України” - говорить начальник відділу.
