#ОБЛИЧЧЯ_ЩО_ПОТРІБНО_ЗНАТИ!

Богдан (Зиновій-Богдан) Хмельницький — Гетьман Війська Запорозького (1648–1657).

6 січня 2021 року виповнюється 425 років від дня народження Гетьмана Війська Запорозького, талановитого воєначальника і полководця, який здобув ряд великих перемог, що увійшли в історію, Богдана Зиновія Хмельницького.

Народився Богдан Хмельницький під Чигирином, над річкою Тясмин, на хуторі Суботів. Його батько Михайло з молодості служив у польського воєводи Даниловича, який мав великі коронні маєтки в Україні: Корсунське й Чигиринське. Своє господаство на Суботові Михайло Хмельницький поставив міцно, жив заможно, у достатках. Батько хотів дати сину гарну освіту. Підучивши вдома, Богдана відправили до Львівської єзуїтської колегії. Він старанно набирався знань, опанував кілька мов, включно з латиною. За роки навчання знайшов друзів, серед яких був і майбутній київський митрополит, визначний церковний та культурний діяч Петро Могила.

Отримавши освіту, Богдан не став шукати прибуткової та спокійної служби у суді чи у якогось великого пана, а вирішив стати до лав реєстрового козацтва. Саме там можна було найкраще навчитися військовій справі, стати досвідченим воїном. Він потрапив до кінної сотні свого батька і разом з ним брав участь у Польско-турецькій війні. У 1620 році у битві під Цецорою Михайло Хмельницький загинув, а Богдан потрапив до турецького полону.

У 1622 році вірні козаки, побратими Михайла Хмельницького, викупили Богдана з неволі. Він повернувся в Україну і продовжив козацьку службу в Чигиринському полку, брав участь у декількох військових походах проти татар. Його авторитет серед козацтва зростав, що дозволило стати військовим писарем на Січі. Це була дуже важлива посада, яка дозволяла беспосередньо впливати на козацьку політику. Зокрема, восени 1638 року Б. Хмельницький був участником переговорів з польским королем Владиславом IV.

Взагалі у той час він уникав участі у численних повстаннях проти польскої шляхти та сподівався відстояти козацьки привілєї дипломатичним шляхом. Та ці надії виявилися марними – польська влада скасувала автомномію Війська Запорозького. Не стало й посади війського писаря. Хмельницький повернувся до свого полку та став чигиринським сотником.

Загалом політика Речі Посполитої стосовно українських земель полягала у полонізації та окатоличуванні мешканців. На місцевому рівні шляхта дуже часто поводила себе надзвичайно брутально, буквально не вважаючи українських селян за людей. Усе це поєднувалося з постійними наругами над православною вірою. Та й відношення до козацької старшини було вкрай зверхнім та образливим, що призводило до численних конфліктів.

Свавілля шляхти не оминуло і Богдана Хмельницького. На його родинний хутір Суботів заявив права чигиринський підстароста Чаплинський. Скориставшись відсутністю Богдана, він став грабувати хутір та тероризувати родину. За наказом Чаплинського слуги забили найменшого сина Богдана Хмельницького канчуками, від чого той скоро помер. Старші сини Тиміш та Юрко, дочки Катерина та Стефанида були залякані погрозами. Дружина Ганна від всього того тяжко захворіла та незабаром померла. Хмельницький звернувся за допомогою до вищої польської влади, дійшов у пошуках правди до короля та фактично нічого домогтися так і не зміг.

У грудні 1647 року разом зі старшим сином Тимішем та невеликим загоном козаків Богдан Хмельницький вирушив на Січ.“Так вони ставляться не тільки до мене, – говорив він однодумцям, – так ляхи відносяться до всього народу українського, який вважають бидлом і схизматиками… Чого ми тільки не терпіли! Вольності наші знищені, землі відібрані, більша частина вільних лицарів перетворена у холопів… З’єднаймося, браття, повстанемо за віру православну, відновимо волю народу нашого і будемо єдині!.. ”

Повстання Б. Хмельницького підтримала значна частина реєстрових козаків. Прибувши на Запоріжжя, 25 січня 1648 року повстанці знищили польсткий гарнізон на дніпровському острові Базавлук та відновили контроль козаків над Січчу.

19 квітня 1648 року Богдан Хмельницький був обраний гетьманом. Починаючи збройну боротьбу, він розіслав універсали до українського народу із закликами вступити до лав козацького війська, налагодив виробництво пороху, організував закупівлю зброї та боєприпасів. Вдався він і до дипломатичних заходів: у лютому–березні 1648 року у Бахчисараї українські посли уклали угоду з кримським ханом Іслам-Гіреєм ІІІ про військову допомогу у війні проти Речі Посполитої.

Наприкінці квітня – у травні 1648 року повстанське військо під проводом Богдана Хмельницького розгромило армії Потоцького та Калиновського під Жовтими Водами і Корсунем. У вересні було виграно битву під Пилявцями. І це були тільки перші перемоги у визвольній війні. Вони запалили всенародне повстання в Україні проти адміністрації й шляхти Речі Посполитої. Саме тоді було здійснено облогу Львова й Замостя, визволено з-під влади Речі Посполитої велику територію України. 27 грудня Хмельницький триумфально в’їхав до Київа. Тут його урочисто вітали київський митрополит Сильвестр, єрусалимський патріарх Паїсій та багатотисячний натовп містян.

У своїй боротьбі проти Речі Посполитої Богдан Хмельницький створив, одну за однією, три коаліції.

Першою була українсько-кримсько-османська коаліція, утворена у 1647–1648 pоках. Вона допомогла Україні здобути великі військові успіхи, завершені Зборівською угодою 1649 року. Але внаслідок дворазової зради кримського хана (Берестечко – 1651 рік, Жванець – 1653 рік) та пасивності Османської імперії Б. Хмельницькому не вдалося повністю використати успіхи й здобути остаточну перемогу над Річчу Посполитою.

Друга коаліція – українсько-московська, була утворена у 1654 році з царем Олексієм Михайловичем. Вона не принесла Україні всіх тих воєнних і політичних успіхів, на які розраховували Б. Хмельницький та його однодумці. У 1656 році московський цар зрадив домовленостям з Військом Запорозьким і без участі українських представників підписав у Вільно договір між Московією та Річчю Посполитою.

Перша і друга коаліції мали на меті завдати Речі Посполитій військово-політичної поразки та забезпечити незалежність козацької держави. Метою третьої коаліції став розподіл Речі Посполитої. Вона була утворена в жовтні 1656 року зі Швецією, Семигородом (Трансільванія), Бранденбурґом, Молдовою і Волощиною. Гетьман сподівався зайняти західноукраїнські землі та з'єднати їх з правобережною Україною. Але інтереси учасників цієї коаліції були розбіжні. До того ж Річ Посполита дістала дипломатичну й військову підтримку від, Московського царства, а також Криму. У січні 1657 року україно-семигородське військо зайняло Галичину та значну частину самої Польщі. Та в подальшому військо Речі Посполитої спромоглося до контрнаступу і у взаємодії з кримсьмими татарами завдало союзним військам декількох поразок. Таким чином, ця кампанія завершилася невдало, що прискорило смерть Богдана Хмельницького.

Гетьман помер у Чигирині 6 серпня 1657 року. Поховали його в церкві св. Іллі в Суботові.

Богдан Хмельницький став найвидатнішим представником українського козацтва. Його воєнні успіхи стали свідченням непересічного полководчого таланту. Хмельницький проявив себе у битвах справжнім новатором і носієм передових ідей у воєнному мистецтві.

Новатором Богдан Хмельницький був не тільки в організації козацького війська, а й у державній діяльності. Він став першим організатором адміністративного управління в Україні. Багато сил доклав до зміцнення зовнішньополітичного становища козацької держави. Як до нього, так і після ніхто не вмів так уміло використовувати суперечності між Польщею, Османською імперією та іншими країнами.

У пантеоні українських національних героїв Богдан Хмельницький, безумовно, займає чільне місце. Саме він став символом українських державницьких прагнень нової доби, саме з ним пов'язане формування української нації.

Джерело: Навчальний посібник з національно-патріотичної підготовки особового складу Збройних Сил України на 2021 навчальний рік / В. Топальський, В. Мараєва, О. Мацагор та ін. / За заг. ред. В. Мороза. – К.: НДЦ ГП ЗСУ, 2020. – 140 с.