#ОБЛИЧЧЯ_ЩО_ПОТРІБНО_ЗНАТИ

Антін Лотоцький

140 років тому в селі Вільховець поблизу Бережан у сім'ї галицького педагога і письменника Лева Лотоцького народився Антін Лотоцький - один із активних діячів «Пресової квартири» легіону Українських Січових Стрільців, письменник і видавець.

Практично все його життя було пов'язане з літературою, творчістю, книгами та часописами. Ще під час навчання в Бережанській гімназії він разом із братом Володимиром він видав гумористичний журнал «Небилиці». У Рогатині, де він з 1911 року вчителював у місцевій гімназії, він регулярно друкував свої вірші, оповідання, нариси.

А під час Першої світової війни в легіоні Українських Січових Стрільців він став одним із активних діячів ідеологічного та культурно-просвітницького відділу «Пресова квартира», був співредактором стрілецьких часописів.

Пізніше література таки візьме своє. У 1923 році Антін Лотоцький разом з Миколою Угрином-Безгрішним заснував у Рогатині видавництва «Журавлі», «Сині дзвіночки», видавав журнал «Рогатинець», тісно співпрацював із львівським часописом «Світ дитини».

Діти зачитувалися його віршами, історичними оповіданнями, нарисами. Але найбільшу славу Антіну Лотоцькому приніс чотиритомник «Історія України для дітей», що побачив світ у 1934 році. Довгий час ця книга була підручником з історії для українських дітей у діаспорі.

Можливо, саме заглибленість у дитячу літературу і врятували Антіна Лотоцького від радянських репресій (що, з огляду на його просвітницьку діяльність та участь в УСС було цілком реальним). Більше того, у 1946 році його прийняли у Спілку письменників УРСР. Хоча велика популярність не принесла великих статків: кінець життя письменник провів у Львові в інтернаті для старих, часто хворів і страждав від голоду.

Після смерті в 1949 році Антіна Лотоцького спробували викреслити з української літератури і з пам'яті. Але на початку 1990-х його твори знову набули величезної популярності. Його історичні повісті «Смертне зілля», «Руслан і Либідь», «Було колись на Україні», «Княжа слава» та інші твори давали ту візію української історії, якої й близько не було в радянських підручниках. Вони будили в українцях історичну пам'ять - і в цьому їхня беззаперечна цінність.

За матеріалами Українського інституту національної пам'яті у соціальній мережі Facebook