Домашнє насильство: Як визначити і куди звернутися по допомогу
За даними Міністерства соціальної політики, протягом 2020 року кількість звернень щодо домашнього насильства зросла на 66%, порівняно із 2019 роком. Однією із причин такого різкого збільшення стала пандемія та вимушена ізоляція.
Як розпізнати домашнє насильство та хто його може вчиняти?
Згідно із Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" воно буває фізичним, сексуальним, психологічним та економічним. Погрози вчинення насильства будь-якої форми також вважають насильством.
Перелік осіб, щодо яких застосовують законодавство про домашнє насильство, не залежить від того чи проживають особи разом. Під вищезгаданий закон можуть підпадати колишнє подружжя, люди, які спільно проживають, але не є сім'єю, опікуни, люди, які мають спільну дитину, прийомні батьки, інші родичі (дядько/тітка та племінник/ця, двоюрідні брати і сестри), вчителі-вихователі тощо.
Як притягнути кривдника до відповідальності?
Важливо повідомляти до поліції навіть про одиничний випадок образ, погроз чи побоїв. Окрім заяви, за наявності підстав, слід просити про винесення термінового заборонного припису (ТЗП). Його працівники поліції виносять на строк до 10 діб. ТЗП може зобов’язати кривдника залишити місце проживання/перебування постраждалої людини та заборонити кривднику у будь-який спосіб контактувати з нею.
Важливо: ТЗП можна застосувати, навіть якщо житло є власністю нападника.
Якщо кривдник не виконує вимог припису, його можуть притягнути до кримінальної відповідальності.
Що робити, якщо насильство стає систематичним?
Якщо кривдника двічі притягували до адміністративної відповідальності за домашнє насильство (ст. 173-2 КУпАП), наступного разу можна притягти його до кримінальної відповідальності за систематичне вчинення насильства (ст. 126-1 ККУ).
Окрім цього, суд може винести обмежувальний припис строком до 6 місяців із можливістю його подовження.
Цей припис дає жертві певний захист, зокрема:
- заборона нападнику жити/перебувати в одному місці з постраждалою людиною;
- усунення перешкод у користуванні майном, що знаходиться у спільній власності;
- обмеження спілкування із постраждалою дитиною (якщо дитина не зазнала насильства безпосередньо, але була його свідком, вона теж є постраждалою);
- заборона наближатися на визначену відстань до місць, які вказує постраждала (дім, робота, школа тощо);
- заборона особисто або через третіх осіб розшукувати постраждалу;
- заборона будь-як контактувати із постраждалою особою.
Як і у випадку із ТЗП, не має значення кому належить житло, щодо якого застосовують обмежувальний припис.
Найголовніше пам’ятати, що ваша безпека понад усе.
Залишаємо кілька номерів гарячих ліній, куди можна терміново звернутися, якщо ви постраждали або стали свідком домашнього насильства:
