Скільки потрібно рекрутерів, щоб узяти одне посилання?
Пишет Анонимус: «Вітаннячко, шановні читачі. Сьогодні розповім про компанію Lanars. Можливо, в ній працюють досвідчені фахівці і просто гарні люди, який було б чудово мати за співробітників, і взагалі цій фірмі тут не місце. Можливо, тому що далі нижніх палуб познайомитися з компанією не вийшло, попри всю мою стриманість та наполегливість.
Почалося з повідомлення від рекрутера на Djinni. Відкрив контакти. Оскільки посилання на
вакансію не відкривалося, перейшли у LinkedIn. Я повідомив, що тестові завдання не виконую і натомість запропонував подивитися проект за посиланням, вказаним у резюме.
Також попросив про всяк випадок завантажити його з профілю ще раз, бо саме нещодавно
його оновлював.
Отримав відмову з порадою стосовно коду, яку, власне, я втілив ще раніше. Вирішив
переписати і спробувати ще раз, бо чому б і ні. Знову отримав несподівану відповідь.
[3](картинка потерялась, Анонимус, пришлите еще раз плз — прим.ред.)
А несподівана вона тому, що проект я писав і виштовхував на GitLab у кінці січня 2021, тож
звідки там червень 20 – для мене було загадкою. Вище я згадав, що нещодавно оновлював резюме. Вирішив перевірити – там усе гаразд, посилання вірне, про що я повідомив рекрутера. Втім, це лишилося без відповіді.
Подумавши, що Ольга, бідолашна, не звикла до таких залізних аргументів, бо вона нічого не
відповіла, звернувся до її колеги Аліни, повідомивши її про вище описане непорозуміння.
Уже прямо надіслав і резюме, і окремо посилання.
Нарешті з’ясовується походження червня 2020 – заповнений ще 2 чи більше років тому рядок
у профілі на Djinni із посиланням на GitHub, і це попри прохання взяти посилання з РЕЗЮМЕ.
Замість перепросити і написати, що актуальне посилання щойно переслали, я отримую
по-справжньому чудернацьке запитання – пропоную в коментарях влаштувати змагання на
найдотепнішу відповідь.
Написали мені майже через 3 робочих дні, що вже мають 2 людей на фінальному етапі, тож
мою кандидатуру не розглядатимуть. Тобто через недбалість обох рекрутерів компанія
отримала меншу вибірку, розмова розтягнулася на 10 днів, і я марно витратив свій час на
їхню ж пропозицію. Сам я і так маю роботу, як і попит на свої послуги взагалі, тож втрата одного можливого роботодавця не так сильно засмутила, як сам підхід до спілкування, з яким довелося зіштовхнутися вперше.
P.S.
Переказую вітання расово неповноцінним, які у статті про миску супу писали коментарі про
ціну джуна $200 та висловлювали неймовірні припущення про досвід її автора. Так от:
чортили, якщо ви пишаєтеся тим, що працювали за 3 копійки на морозі і сидячі на пляшці
замість крісла і щиро переконані, що всі мають вас у цьому наслідувати, то ви нічим не ліпші
від совкових бабок-короїдок з установкою «самі не жили, й іншим не дамо». В рота сцяв
усім, хто не цінує власну працю і тим самим знецінює працю інших людей».
Прислал Анонимус