Програма природоохоронних заходів, спрямованих на охорону довкілля, раціональне використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки міста Запоріжжя
ЗАТВЕРДЖЕНО Рішення загальних зборів політичної партії «Справжні дії»
___07.2020 №____
ЗМІСТ
Паспорт програми
- Загальні положення
2. Основна мета Програми
3. Сучасний стан навколишнього природного середовища
3.1. Стан атмосферного повітря та основні тенденції його змін, фактори впливу, у тому числі, стаціонарні та пересувні джерела викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря
3.2. Характеристика ризику, який створюється здоров’ю населення викидами шкідливих речовин в атмосферне повітря, ранжування території міста Запоріжжя по рівню ризику
3.3. Стан санітарно-захисних зон промислових підприємств міста, об'єкти, що знаходяться у їх межах
3.4. Загальний стан водних ресурсів, основні тенденції його змін, фактори впливу
3.5. Використання водних ресурсів, скидання забруднюючих речовин, проблеми, пов'язані з очисткою зворотних вод
3.6. Стан комунального водопостачання та водовідведення, джерела питного водопостачання та якість питної води
3.7. Характеристика підтоплення території
3.8. Стан земельних ресурсів та ґрунтів, основні тенденції змін, фактори впливу
3.9. Охорона і раціональне використання надр
3.10. Охорона, використання та відтворення рослинного і тваринного світу, основні тенденції змін
3.11. Біологічне та ландшафтне різноманіття, у тому числі, об'єкти природно-заповідного фонду, рекреаційні ресурси
3.12. Відходи та небезпечні хімічні речовини – структура утворення та накопичення, поводження з відходами та їх використання, вплив на навколишнє природне середовище та здоров'я населення
3.13. Стан екологічної безпеки, у тому числі, радіаційної та біобезпеки, тенденції змін, надзвичайні ситуації
3.14. Стан шумового та електромагнітного забруднення, шкідливі вібрації, іонізуюче випромінювання
3.15. Стан системи моніторингу навколишнього природного середовища
4. Обґрунтування шляхів і засобів розв'язання проблеми, обсягів та джерел фінансування; строки та етапи виконання Програми
5. Очікувані результати виконання Програми, ефективність
6. Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми, науково-технічне забезпечення
Програма природоохоронних заходів, спрямованих на охорону довкілля, раціональне використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки міста Запоріжжя (далі – Програма) розроблена згідно рішення загальних зборів політичної партії «Справжні дії» від _________ №______.
Програма розроблена на підставі діючого в Україні природоохоронного законодавства та нормативних актів Кабінету Міністрів України. Вона передусім орієнтована на виконання стратегічних цілей та завдань, які визначені Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» від 28.02.2019 № 2697-VIІІ.
Під час розробки Програми використані матеріали з відкритих джерел, дані підприємств, установ та організацій.
Мета Програми
Розробка комплексу узгоджених і взаємопов’язаних природоохоронних, правових, економічних, організаційно-технічних та інших заходів для відновлення і забезпечення сталого функціонування екосистем міста, захист природних ресурсів від забруднення та виснаження, створення екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності.
Джерела фінансування
Державний та місцевий бюджети, цільові фонди ОНПС, власні кошти підприємств, інвестиції, залучені кошти з інших джерел, не заборонених законодавством.
Вартість Програми
7 700 млн. грн.
Очікувані результати
Створення умов для сталого розвитку м. Запоріжжя у 2020-2025 роках на основі забезпечення пріоритетності екологічного фактору при здійсненні соціально-економічного розвитку міста.
1. Загальні положення
Екологічна безпека на теперішній час розглядається як компонент національної безпеки. Стан навколишнього природного середовища є інтегральним показником розвитку держави.
Місто Запоріжжя є одним з основних центрів розвитку промисловості України. Промисловість міста налічує промислові підприємства різних галузей: чорної та кольорової металургії, машинобудівної, промислових будматеріалів, хімічної, легкої, харчової тощо.
Першопричинами екологічних проблем міста, як і всієї України є:
- успадкована структура економіки з переважаючою часткою ресурсо- та енергоємних галузей, негативний вплив якої був посилений переходом до ринкових умов;
- зношеність основних фондів промислової і транспортної інфраструктури;
- повільні темпи модернізації виробництв;
- відсутність ефективних способів збирання, зберігання та видалення відходів;
- існуюча система державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища, регулювання використання природних ресурсів, відсутність чіткого розмежування природоохоронних та господарських функцій;
- недостатнє розуміння в суспільстві пріоритетів збереження навколишнього природного середовища та переваг сталого розвитку;
- недотримання вимог природоохоронного законодавства.
Аналіз стану навколишнього природного середовища в місті свідчить, що екологічна ситуація не відповідає сучасним вимогам і залишається вкрай складною.
Програма спрямована на реалізацію державної політики України у галузі довкілля, забезпечення екологічної безпеки, захисту життя і здоров’я населення міста від негативного впливу зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи.
У Програму включено природоохоронні заходи по основним підприємствам-забруднювачам м. Запоріжжя. Валові викиди забруднюючих речовин, обсяги скидів стічних вод, обсяги утворення та накопичення відходів цих підприємств становлять близько 99 % від загального впливу на різні компоненти навколишнього середовища міста.
При опрацюванні заходів Програми враховані основні природоохоронні заходи, які увійшли до виданих дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємств, дозволів на спеціальне водокористування, а також іншими документами у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Ця Програма формує стратегічну мету кожного з визначених напрямків охорони довкілля та першочергові заходи на період 2020-2025 роки.
Комплексне вирішення проблем по всіх напрямках, які передбачені Програмою, приведе до поліпшення екологічної ситуації в місті, сприятиме захисту життя і здоров’я населення.
2. Основна мета Програми
Основною метою Програми є забезпечення екологічно безпечних умов проживання населення міста. Програмою визначені пріоритетні напрямки та комплекс заходів щодо підвищення рівня суспільної екологічної свідомості, мінімізації та запобігання викидам і скидам забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення відходів, поліпшення стану водних ресурсів, ліквідації підтоплення, берегоукріплення, охорони та раціонального використання надр, забезпечення екологічно збалансованого природокористування, належного утримання зелених насаджень та об’єктів природно-заповідного фонду, а також зменшення негативного впливу викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря на здоров’я населення
Ця мета досягається шляхом:
- модернізації виробництва, удосконалення технологічних процесів виробництва, впровадження найкращих доступних технологій для мінімізації техногенного впливу на навколишнє середовище;
- удосконалення діючих та впровадження нових систем очищення викидів та скидів;
- впровадження технологій утилізації відходів з метою максимального залучення відходів у технологічні процеси виробництва;
- забезпечення охорони земель як основного національного багатства українського народу;
- дотримання вимог екологічної безпеки в галузі охорони надр і раціонального використання мінеральних ресурсів;
- активізації робіт з організації, утримання та розширення об’єктів екомережі;
- проведення спеціальних заходів, спрямованих на запобігання знищенню чи пошкодженню природних комплексів територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
- забезпечення енергоефективності та ресурсозбереження (впровадження застосування альтернативних джерел енергії та видів палива, зниження питомих енергетичних витрат та мінімізація втрат);
- підвищення ефективності систем екологічного моніторингу.
Для поліпшення існуючого екологічного стану необхідно зосередження зусиль органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, працівників усіх галузей господарства та громадських організацій на виконання першочергових заходів, які можуть дати екологічний ефект.
3. Сучасний стан навколишнього природного середовища
Сучасний стан навколишнього природного середовища міста охарактеризований на підставі аналізу стану компонентів довкілля – атмосферного повітря, водних ресурсів (водопостачання, водоспоживання, водовідведення, поверхневі водойми), зелених насаджень й тваринного світу, земельних ресурсів й ґрунтів, а також поводження з відходами, проявів небезпечних морфо-динамічних процесів, акустичного забруднення, екологічної освіти й роботи з громадськістю.
3.1. Стан атмосферного повітря та основні тенденції його змін, фактори впливу, у тому числі стаціонарні та пересувні джерела викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря
Запоріжжя – один з найбільших індустріальних центрів України, що входить до переліку міст України, найбільш забруднених викидами промислових підприємств.
Екологічна ситуація у м. Запоріжжі утворилася під впливом тривалої інтенсивної діяльності промислових підприємств. Несприятлива структура промислового виробництва з високою вагою найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості, яка сформувалася ще в 30-ті роки минулого століття, призвели до високого рівня забруднення поверхневих вод, повітря і накопичення великих обсягів відходів.
Як свідчить динаміка викидів забруднюючих речовин по м. Запоріжжю, найбільший внесок в забруднення атмосферного повітря вносять викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел ПАТ «Запоріжсталь». Обсяги викидів ПАТ «Запоріжсталь» за 2019 рік склали 52,294 тис. т. Основний внесок у забруднення атмосферного повітря м. Запоріжжя вносять промислові підприємства - найбільші забруднювачі, викиди яких становлять 60 – 70 % від загального валового обсягу викиду забруднюючих речовин: ПАТ «Запоріжсталь», ПрАТ «Дніпроспецсталь», АТ «Запорізький завод феросплавів», ПрАТ «Український графіт», ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат», ПрАТ «Запоріжкокс», ТОВ «Запорізький титаномагнієвий комбінат», ПрАТ «Запоріжвогнетрив», ПрАТ «Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів» та інші.
Спостереження за рівнем забруднення атмосферного повітря міста проводиться Державною гідрометеорологічною службою на 5 стаціонарних постах по наступним забруднюючим речовинам: пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид азоту, оксид вуглецю, фенол, фтористий водень, хлористий водень, формальдегід.
За даними спостережень стаціонарних постів Запорізького центру по гідрометеорології за останній період середньорічні концентрації перевищували гігієнічні нормативи по двоокису та оксиду азоту, фенолу, формальдегіду.
Найбільш забруднене повітря по місту у Заводському, Вознесенівському районах, де до 25,7 % усіх досліджень атмосфери перевищують ГДК.
Вище середньоміського рівня атмосферне повітря забруднене в Дніпровському (Шосте та Восьме селища; проспект Металургів) та Олександрівському районі.
Нижче середньоміського рівня реєструється забрудненість атмосфери в Комунарському та Шевченківському районах (за винятком зони впливу ПАТ «Запорізький абразивний комбінат»).
Майже не відмічається перевищення ГДК під факелом промислових підприємств у Хортицькому районі.
Оцінка рівня забруднення атмосфери, проведена у відповідності з вимогами п. 8 ДСП-201–97 «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними і біологічними речовинами)», показала, що рівень забруднення атмосферного повітря залишається «неприпустимим», а за ступенем небезпеки – «помірно небезпечним».
Основними забруднювачами атмосферного повітря в місті залишаються підприємства чорної, кольорової металургії, хімічної промисловості, машинобудування.
Валові викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел найбільших підприємств-забруднювачів атмосферного повітря (ВАТ «Запоріжсталь», ПАТ «Запорізький завод феросплавів», ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», ПАТ «Запоріжкокс», ПАТ «Дніпроспецсталь», ПАТ «Український графіт», ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та інші) та становлять більш 95 % викидів від стаціонарних джерел по місту.
Основною причиною забруднення атмосферного повітря міста залишаються: застарілі технології та зношеність устаткування, на базі яких функціонують підприємства; морально та фізично застаріле газоочисне обладнання, відсутність ефективних методів очищення газоподібних викидів (оксиди азоту, оксид вуглецю, діоксид сірки та інші), особливо від стаціонарних джерел підприємств металургійної галузі; великі обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від неорганізованих джерел, які сприяють значній загазованості житлових районів; виконання не в повному обсязі заходів основними забруднювачами атмосферного повітря по зменшенню викидів забруднюючих речовин, передбачених Програмою охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки м. Запоріжжя.
Одним із основних факторів, що впливає на забруднення атмосферного повітря є викиди від автотранспорту, який обумовлений значним збільшенням автомобільного парку.
Від автомобільного транспорту у процесі його функціонування викидаються з відпрацьованими газами токсичні речовини, створюється високий рівень шуму, забруднюються ґрунти та водойми у результаті змиву з автомобільних доріг витоків паливо-мастильних матеріалів. Автомобільний транспорт здійснює несприятливу дію на навколишнє природне середовище та безпосередньо на людину.
Основними проблемами забруднення атмосферного повітря пересувними джерелами є:
- використання палива, яке не відповідає вимогам сучасних екологічних норм;
- навантаження головних магістралей міст транзитним транспортом;
- відсутність нейтралізаторів в основній масі автомобілів вітчизняних марок та старих іномарок.
Внесок у загазованість повітря міста викидів автотранспорту оцінюється майже до 50 % від загальних викидів.
Обсяги викидів від пересувних джерел у 2019 році склали 49,3 тис. тонн.
Кількість забруднюючих речовин, що надходять в атмосферу від автотранспорту, залежить, як від якості палива, так і від загального технічного стану автомобілів.
Необхідно зазначити, що більш 60 % автопарку міста складають транспортні засоби, вік яких перевищив 10 років.
Значний вплив на обсяг викидів відіграє організація руху автомобілів у місті (значна частина викидів відбувається в «пробках» і на світлофорах).
У зв'язку з тим, що шкідливі викиди від автотранспорту надходять у приземний шар атмосфери, а процес їхнього розсіювання поблизу автомагістралей незначний, забруднюючі речовини перебувають практично в зоні життєдіяльності людини.
Для вирішення проблем забруднення атмосферного повітря пересувними джерелами, необхідно запровадження наступних заходів:
- перенаправлення потоків транзитного транспорту за межі населених пунктів, скорочення кількості автостоянок та паркувальних майданчиків в центрі міста, житлових забудовах, рекреаційних зонах, а також перегляд маршрутів міських перевезень;
- зменшення кількості автомобілів, які не забезпечені нейтралізаторами, шляхом оснащення діючих автомобілів нейтралізаторами, перейняття практики європейських країн щодо введення податку на використання автомобілів з великим вмістом забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (без нейтралізаторів) або виведення цих автомобілів з експлуатації.
Але ці заходи вимагають прийняття ряду відповідних нормативно-правових актів, а також суттєвого підняття матеріального рівня населення.
Крім того, для міста важливо вирішення питання розширення доріг з поліпшеним покриттям, збільшення кількості метанових заправок для активізації роботи по переходу на природний газ, як більш екологічно-чистого палива.
Парникові гази – гази, які затримують інфрачервоне випромінювання земної поверхні, що призводить до глобального потепління на планеті. До основних парникових газів відносяться: діоксид вуглецю (CO2), метан (CH4), оксид азоту (N2O), гідрофторвуглець (ГФВ), перфторвуглець (ПФВ) та гексафторид сірки (SF6).
За 2019 рік у м. Запоріжжі викиди вуглецю діоксиду від стаціонарних джерел забруднення склали 9298,1 тис. тонн.
Виходячи з аналізу стану атмосферного повітря м. Запоріжжя, політика в області охорони атмосферного повітря повинна бути спрямована на скорочення викидів забруднюючих речовин від стаціонарних і пересувних джерел.
Основними напрямками діяльності по охороні атмосферного повітря від стаціонарних джерел забруднення мають бути:
- технічне переозброєння підприємств;
- зниження викидів забруднюючих речовин в атмосферу від промислових об'єктів за рахунок модернізації технологічного устаткування й оснащення джерел викидів сучасним газоочисним обладнанням;
- мінімізація викидів за рахунок ефективного використання промисловими підприємствами якісної сировини, підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів;
- сприяння розробці методів та обладнання очистки викидів газоподібних сполук підприємств металургійної та енергетичної галузей із залученням науково-дослідних установ;
- визначення стаціонарних джерел викидів, які формують неприйнятний рівень ризику для здоров’я населення.
Основними напрямками діяльності по охороні атмосферного повітря від пересувних джерел забруднення мають бути:
- удосконалення транспортно-планувальної структури;
- удосконалення організації дорожнього руху;
- розвиток громадського транспорту;
- облік транзитного транспорту, що сприяє забрудненню атмосферного повітря основних транспортних магістралей у житловій забудові;
- розробка транспортних маршрутів з урахуванням фонового забруднення атмосферного повітря.
3.2. Характеристика ризику, який створюється здоров'ю населення викидами шкідливих речовин в атмосферне повітря, ранжування території міста Запоріжжя по рівню ризику
Активістами ГО «Справжні дії» були скореговані дані щодо діяльності джерел забруднення 29 підприємств міста, розроблені пропозиції щодо зниження навантаження забрудненого повітря на здоров’я населення м. Запоріжжя. В межах експертних робіт пріоритезовані токсичні речовини у відповідності до міжнародних вимог, розраховані усереднені концентрації забруднюючих речовин для різних умов розсіювання, порівняні песимістичний та оптимістичний сценарії забруднення атмосферного повітря стаціонарними джерелами викидів, виготовлені матеріали для розташування на електронній карті міста, встановлені цільові ризики та виявлені зони підвищеного ризику. Окремо було проведено аналіз ризику розповсюдження пилу по районах міста, розраховані імовірнісні збитки від впливу дрібнодисперсного пилу (РМ10) та оцінені приклади планованих екологічних заходів щодо зниження викидів пилу.
Результати проведеної роботи свідчать про те, що ризик є неприйнятним та потребує негайних заходів по його зниженню.
Під час підготовки програми, використані дані підготовлені Інститутом гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзєєва, проведена науково-дослідна робота щодо оцінки екологічних ризиків від діяльності автотранспорту м. Запоріжжя.
Виконана робота дозволила проаналізувати та оцінити внесок автотранспорту у загальне забруднення атмосферного повітря та визначити території найбільшої небезпеки проживання населення:
1. б. Вінтера – вул. Гребельна
2. пр. Соборний – пр. Металургів
3. вул. Перемоги – вул. Тюленіна
4. вул. Перемоги – вул. Патріотична
5. пр. Соборний – вул. Українська
6. вул. Лепіка – Набережна
7. пр. Соборний – вул. Артема
8. вул. Радгоспна - вул. Культурна
9. вул. Задніпровська – вул. Новгородська.
Значення рівнів ризику для неспецифічних забруднювачів атмосферного повітря (РМ10) на досліджуваних перехрестях коливаються на рівні IR = 6,7×10-7÷4,7×10-5. Такі величини індивідуальних ризиків, згідно прийнятих Всесвітньою організацією охорони здоров’я критеріїв прийнятності ризиків, відносяться до другого діапазону та потребують періодичного спостереження. У деяких випадках при таких рівнях ризику можна проводити заходи щодо їх зниження.
3.3. Стан санітарно-захисних зон промислових підприємств міста, об'єкти, що знаходяться у їх межах
Санітарно-захисна зона (СЗЗ) – це особлива функціональна зона, що відокремлює підприємство від сельбищної зони, або від інших зон функціонального використання території з нормативно закріпленими підвищеними вимогами до якості навколишнього середовища.
На сьогодні основними промисловими підприємствами міста розроблені та узгоджені проекти санітарно-захисних зон підприємств, зокрема: ВАТ «Запоріжсталь», ПАТ «Запоріжкокс», ПАТ «Запорізький завод феросплавів», ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», ПАТ «Український графіт», ПАТ «Запоріжвогнетрив», ПАТ «Запоріжтрансформатор», АТ «Мотор Січ», ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод», ЗДП «Кремнійполімер», ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», ПАТ «Запоріжсклофлюс», ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич».
Велике значення для підтримки СЗЗ підприємств у належному стані відіграють заходи по озелененню територій та недопущенню вторинного пилоутворення. В місцях найбільшого запилення на постійній основі необхідно проводити вологе прибирання територій.
Одним із методів вирішення проблем СЗЗ, згідно з законодавством різних країн, являється створення та проектування єдиних СЗЗ для промислових виробництв. Єдина санітарно-захисна зона (ЄСЗЗ) промислового вузла або групи промислових підприємств, утворюється в результаті накладання індивідуальних СЗЗ, обмежена загальним описуючим кордоном, в рамках якого визначені права, обов'язки окремих суб'єктів і порядок їх взаємодії щодо земельних площ, природних об'єктів, житлової забудови та об'єктів загального користування. Суб'єкти ЄСЗЗ – підприємства, що мають індивідуальні санітарно-захисні зони в рамках ЄСЗЗ.
У випадку м. Запоріжжя – це може бути ЄСЗЗ промислових вузлів, розташованих в окремих районах міста. Промислові підприємства металургійного комплексу розташовані у Заводському та Вознесенівському районах. Потужні машинобудівні підприємства сконцентровані у Шевченківському та Комунарському районах.
Перевагою ЄСЗЗ є концентрація коштів для вирішення проблемних питань по відселенню, можливість об’єднання споріднених виробництв, тощо.
Недоліком є те, що у разі необхідності розширення виробництва, реконструкції, нового будівництва на території окремого підприємства виникне питання про коригування ЄСЗЗ. Витрати на таке коригування будуть значно вищі, ніж у випадку індивідуального проекту СЗЗ.
Єдина СЗЗ – це добровільний захід на основі проведеної інвентаризації всіх джерел забруднення атмосферного повітря розташованих в ній підприємств.
3.4. Загальний стан водних ресурсів, основні тенденції його змін, фактори впливу
Водні ресурси є одним із життєво важливих компонентів екологічного середовища та необхідною частиною соціально-економічного розвитку в цілому, задоволення основних потреб людей, діяльності у галузі виробництва продовольства, збереження екосистем.
Водопостачання України майже на 80 відсотків забезпечується використанням поверхневих вод.
Підземні води багатьох регіонів України (у тому числі – Придніпров’я) або відсутні, або за своєю якістю не відповідають нормативним вимогам до джерел водопостачання.
Таким чином, екологічний стан поверхневих водних об’єктів і якість води в них є основними чинниками санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Місто Запоріжжя з огляду водопостачання України не є виключенням, оскільки знаходиться у межах Українського кристалічного масиву, де запаси підземних вод незначні.
Поверхневі води м. Запоріжжя відносяться до басейну р. Дніпро. Крім р. Дніпро, по території міста протікають декілька малих річок – Мокра Московка, Суха Московка, Верхня, Середня та Нижня Хортиця, Кабиця, велика кількість струмків та балок.
Загальна довжина малих річок в межах м. Запоріжжя складає 26 км, струмків – 11,5 км, балок із водотоками – 22,3 км.
Річка Мокра Московка є лівою притокою р. Дніпро та найбільшою з малих річок міста (довжина у межах м. Запоріжжя – 11 км).
На трикілометровій ділянці гирлової частини річка знаходиться у підпорі Каховського водосховища, що негативно впливає на її гідрологічний режим, знижує швидкості водяного потоку чим сприяє виникненню застійних явищ.
Заплаву річки перетинає мережа інженерних комунікацій (водоводи, каналізація, кабелі зв'язку, високовольтні лінії електропередач), трубопереїзди і пішохідні містки.
На сьогодні р. Мокра Московка втратила своє рибогосподарське значення та відноситься до водойм I ступеня забруднення. За даними Запорізького обласного центру по гідрометеорології в таблиці 3.4.2. наведено показники стану води р. Мокра Московка.
У порівнянні з попередніми роками якісний склад води р. М. Московка в 2 км вище гирла практично не змінився і перебуває в межах ГДК для водойм комунально-побутового призначення.
Річка Суха Московка є лівою притокою р. Дніпро, на підході до гирла з'єднується з руслом балки Капустяна. Довжина р. Суха Московка – 15 км. У декількох місцях річка перетинається автошляховою мережею міста, а також залізничним насипом. Ширина русла змінюється від 1 м до 3 м. По загальному вмісту солей річка відноситься до високомінералізованих, що робить її непридатною для зрошення та риборозведення.
Річки Верхня, Середня та Нижня Хортиця є правими притоками р. Дніпро. На екологічну і санітарно-епідеміологічну обстановку басейнів цих річок істотно впливає індивідуальна забудова. Присадибні ділянки приватної забудови розорані до урізу води. Заплави частково засмічені побутовими відходами, що в умовах високих літніх температур швидко розкладаються з утворенням хвороботворних бактерій. Застосування хімічних препаратів при обробці дерев і ґрунтів приводить до підвищення мінералізації води, виникнення нових нерозчинних сполук, що порушують рівновагу мікро- і макроелементів.
Таким чином, більшість малих річок міста, струмків та балок знаходяться у незадовільному стані, що є одним з факторів погіршення якості водних ресурсів м. Запоріжжя.
Основними факторами, що поступово погіршують стан малих річок, є:
- скид у малі річки забруднених зворотних вод через відсутність або неефективну роботу очисних споруд;
- змив забруднюючих речовин з урбанізованих територій безпосередньо у малі річки;
- змив хімічних добрив та отрутохімікатів (за межами м. Запоріжжя на вище розташованих ділянках русла);
- порушення режиму господарської діяльності у межах прибережних захисних смуг і водоохоронних зон;
- недодержання санітарних правил та Водного кодексу України.
Загальна довжина р. Дніпро в межах м. Запоріжжя складає 24,2 км, середній багаторічний об’єм стоку (у створі м. Запоріжжя) складає 53 км3, у маловодний рік він знижується до 32,7 км3. Природний режим стоку р. Дніпро зарегульований каскадом шести водосховищ, у тому числі, безпосередньо впливають на формування гідрологічного і гідрохімічного режимів у районі міста Дніпровське і Каховське водосховища.
Контроль за станом поверхневих вод здійснюється Запорізьким регіональним управлінням водних ресурсів, Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області, Запорізьким обласним центром з гідрометеорології, ДЗ «Запорізька міська санітарно-епідеміологічна станція Запорізької област
3.5. Використання водних ресурсів, скидання забруднюючих речовин, проблеми, пов'язані з очисткою зворотних вод
Водні ресурси в м. Запоріжжі використовуються у таких галузях господарства: 1) питне і господарсько-побутове водопостачання населення; 2) промислове водоспоживання; 3) водоспоживання і водокористування у рибному господарстві; 4) рекреаційне водокористування; 5) природоохоронне водокористування; 6) відведення стічних вод.
Слід зазначити, що для м. Запоріжжя поверхневі води, насамперед, р. Дніпро є не тільки єдиним гарантованим джерелом водних ресурсів, але і природним водним об’єктом для скидання неочищених і недостатньо очищених стічних вод, що є головною екологічною проблемою водних ресурсів м. Запоріжжя.
Фактичний скид стічних вод від підприємств м. Запоріжжя в поверхневі водні об'єкти у 2019 році склав 151,4 млн. м3, з них:
- забруднених без очистки – 0,299 млн. м3
- недостатньо очищених – 61,82 млн. м3,
- нормативно чистих без очистки – 38,97 млн. м3,
- нормативно очищених – 50,32 млн. м3,
Але це зменшення скиду забруднених вод принципово не змінило загальної картини використання водних ресурсів у м. Запоріжжі та не вирішило проблем, пов'язаних з очисткою зворотних вод.
За даними форми 2-ТП (водгосп) за 2019 рік скид зворотних вод у водні об'єкти мають 54 підприємства і організації м. Запоріжжя, 22 з них мають очисні споруди, сумарна потужність яких 331 млн. м3, але тільки 13 підприємств і організацій скинули нормативно очищені стічні води в р. Дніпро, тобто 41 % очисних споруд працюють не ефективно. 112,43 млн. м3 зворотних вод пройшли через очисні споруди, і при цьому нормативна очистка була забезпечена тільки 50,32 млн. м3, тобто 45 %.
Причиною неякісної очистки зворотних вод є застарілі технології очищення стічних вод, фізична та моральна зношеність обладнання, несвоєчасне проведення поточних та капітальних ремонтів, відсутність дієвих економічних стимулів для будівництва нових очисних споруд у промисловому секторі, відсутність коштів на повне оновлення очисних споруд у житлово-комунальному господарстві.
Найбільшими забруднювачами водних об'єктів в межах м. Запоріжжя залишаються промислові об'єкти чорної, кольорової металургії та житлово-комунальне господарство.
Основним промисловим підприємством, що забруднює водні об’єкті у м. Запоріжжі є ВАТ «Запоріжсталь». Обсяг скидання зворотних вод цього підприємства, разом з обсягами скидів промислових підприємств Заводського району (які здійснюють скиди у шламонакопичувач ВАТ «Запоріжсталь») складає більш ніж 45,9 % від загального обсягу скиду зворотних вод від підприємств міста, та склав за 2011 рік 69,57 млн. м3, у тому числі, недостатньо очищених – 60,17 млн.м3 – 39,7 % від загального обсягу скиду зворотних вод.
У шламонакопичувач б. Капустяна здійснюється скидання зворотних вод від підприємств Заводського промвузла у кількості 60,17 млн. м3 за 2019 рік.
Фактичні обсяги скидання стічних вод безпосередньо від ВАТ «Запоріжсталь» у шламонакопичувач за 2019 рік склали 55,14 млн. м3 – 89 % від загального скиду забруднених стічних вод у водні об’єкти м. Запоріжжя. Друге місце після ВАТ «Запоріжсталь» за обсягами скидання стічних вод у шламонакопичувач займає ПАТ «Дніпроспецсталь». Обсяги скидання стічних вод у шламонакопичувач підприємством за 2019 рік склали 4,368 млн. м3.
Другим забруднювачем р. Дніпро є КП «Водоканал» – загальний обсяг скидання зворотних вод складає більш ніж 42,9 % від загального обсягу скидання зворотних вод підприємствами міста і склав за 2019 рік 65,04 млн. м3.
Значний внесок до обсягів скидання у водний об'єкт забруднених стічних вод здійснює ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат».
Зворотні води цього підприємства, що надходять у р. Дніпро, відносяться до категорії недостатньо-очищених з перевищенням концентрацій по солевмісту та вмісту кальцію.
Основним підприємством по скиданню забруднених стічних вод у р. М.Московка залишається АТ «Мотор Січ».
За обсягами надходження забруднень до водних об’єктів з дощовими і талими водами зливова каналізація міста займає одне з чільних місць після промислових підприємств. Під час випадіння опадів чи танення снігу відбувається змив забруднюючих речовин з урбанізованих територій у р. Дніпро, її притоки.
Балансоутримувачами систем зливової каналізації міста є відділи житлово-комунального господарства районних адміністрацій міської ради по районах. При цьому, до міських мереж підключені ряд крупних промислових підприємств міста, здійснюється скид зворотних вод з територій, на яких розташовані об’єкти торгівлі, адміністративні будівлі, автотранспортні підприємства, автосалони, автостоянки, тощо.
Проведена у 2005 році інвентаризація зливової каналізаційної мережі з метою встановлення потенційних джерел забруднення стічних вод по 7 випускам Орджонікідзевського району показала, що основну частину площі водозбору складає житлова забудова (більше 85 %), обсяги скидання поверхневих вод з території житлової забудови складають до 97 % від загального скиду.
З метою запобігання забрудненню р. Дніпро зливовими стоками Запорізькій міській раді необхідно провести системну роботу по прочистці мереж зливової каналізації, улаштуванню ґрат на зливоприймачах, очистці доріг від наносів, вологому прибиранню автодоріг, упорядкуванню газонів вздовж доріг, приведенню у належний санітарний стан прибережних захисних смуг водних об’єктів, отримати дозвіл на спеціальне водокористування. Виконання цих заходів дозволить значно зменшити надходження у р. Дніпро забруднюючих речовин, однак проблема залишається не вирішеною більш ніж 15 років поспіль.
У північно-східній частині міста у сел. Павло-Кічкас розташована водовідвідна система промислових та поверхневих стічних вод по б. Маркусова.
Запорізьким коксохімічним заводом на відведеній у 1954 році території для складування породи збагачення вугілля у гирловій частині б. Маркусова у 1968 році було збудовано водогінний випуск для пропуску до р. Дніпро стоку, який формується у балці.
В зв’язку з аварійним станом водопропускної споруди внаслідок випадання великої кількості атмосферних опадів, або високої весняної повені існує ймовірність накопичення великого об’єму води перед спорудою, що може викликати затоплення значної території, виникнення зсувів на схилах «Чорної гори», в наступному – прориву потоку у Дніпровське водосховище. Це може призвести до надзвичайно високого рівня забруднення селевою масою даного водного об’єкту, який служить єдиним джерелом питного водопостачання м. Запоріжжя.
З метою попередження виникнення аварійної ситуації і забруднення Дніпровського водосховища необхідно терміново відновити пропускну спроможність водопропускної споруди та в подальшому постійно підтримувати її в належному робочому стані.
3.6. Стан комунального водопостачання та водовідведення, джерела питного водопостачання та якість питної води
Вода річки Дніпро являється єдиним джерелом питного водопостачання міста Запоріжжя.
Водопостачання правобережної й лівобережної частин міста роздільне.
Лівобережну частину міста з 1938 року забезпечує питною водою Дніпровська водопровідна станція ДВС-1, яка має проектну потужність 519200 м3/добу.
Правобережну частину міста з 1970 року забезпечує питною водою Дніпровська водопровідна станція ДВС-2, яка має проектну потужність 110000 м3/добу.
ДВС-1 та ДВС-2 постійно модернізуються і працюють у встановленому режимі, але зараз потребують капіталоємкої реконструкції для відповідності сучасному законодавству щодо охорони навколишнього природного середовища.
Надважливою екологічною проблемою водопостачання м. Запоріжжя, яка потребує вирішення, є щорічне скидання у р. Дніпро більш ніж 13 млн. м3 забруднених технологічних стоків – промивних вод, які є результатом очищення природної води на ДВС-1 та ДВС-2.
Для вирішення цієї проблеми необхідно продовження модернізації ДВС-1 та ДВС-2 з будівництвом сучасних енергозберігаючих споруд для очищення та повторного використання промивних вод. Очікуваний екологічний ефект – припинення скидів забруднень у р. Дніпро в районі водозабору, запобігання забрудненню довкілля і замуленню джерела водопостачання, раціональне використання водних та енергетичних ресурсів.
Потребують вирішення менш капіталомісткі, але не менш важливі проблеми. Наприклад, рибозахисні пристрої на водозаборах ДВС-1 та ДВС-2 є малоефективними і не відповідають сучасним вимогам охорони тваринного світу.
Контроль якості води на виході зі споруд ДВС-1, ДВС-2 та в розподільній мережі міста Запоріжжя здійснюється лабораторіями КП «Водоканал» згідно з відповідними робочими програмами виробничого контролю безпечності та якості питної води, а також санепідемслужбою міста.
Очищена на станціях водопідготовки ДВС-1, ДВС-2 вода по більшості показників відповідає вимогам діючого ДСанПіН 2.2.4-171-10. Слід відмітити, що в останні роки біологічне забруднення р. Дніпро поступово збільшується, що виявило серйозну проблему при підготовці питної води по класичній технології: неможливість знизити окислюваність, гарантовано забезпечити біологічну безпеку питної води згідно ДСанПіН 2.2.4-171-10:
- при знезараженні води вільним хлором на ДВС-2 утворюються токсичні хлорорганічні сполуки;
- при хлоруванні води зв'язаним хлором на ДВС-1 вміст шкідливих хлорорганічних сполук у питній воді знижується, але при цьому підвищується знебарвленість води.
Серйозні труднощі продовжують залишатися у системі розподілу води у мережах міста – магістральні водоводи, які виконані із сталевих, чавунних та залізобетонних труб, металеві і азбестоцементні вуличні мережі значно зношені, що призводить до частих аварій й втрат більш третини всього обсягу підготовленої питної води.
Довжина водоводів та водопровідних мереж м. Запоріжжя складає 2,5 тис. км.
Таким чином, стан водопровідних мереж поступово погіршується, що призводить не тільки до зростання втрат води у мережах, а і до зростання вторинного забруднення води у мережах та погіршення якості питної води, яка надходить до споживачів.
Таким чином, основними проблемними питаннями забезпечення якості питної води є:
- необхідність модернізації та будівництво блоків доочистки ДВС-1;
- недостатність фінансування для заміни потрібної кількості мереж з метою запобігання вторинного забруднення питної воді.
Системи водовідведення (каналізування) правобережної, лівобережної частин м. Запоріжжя та о. Хортиця роздільні.
Повна довжина колекторів каналізаційних мереж м. Запоріжжя складає 0,9 тис. км.
Колектори експлуатуються: у Вознесенівському районі – з 1959 року; у Шевченківському і Олександрвському – з 1966 року; у Комунарському і Заводському – з 1967 року, у Дніпровському – з 1971 року. Через це більше половини колекторів і внутрішньо-квартальних мереж знаходяться не просто у незадовільному, а аварійному стані.
У зв’язку з реструктуризацією системи водовідведення міста КП «Водоканал» приймає на свій баланс каналізаційні колектори і мережі відомчих організацій. Більшість цих мереж знаходиться у незадовільному стані, виконавча документація на них відсутня або низької якості, діаметри труб занижені, нормативні ухили не витримані, є ділянки, які просіли.
Окремі головні каналізаційні колектори Д = 600-1200 мм, які передані на баланс КП «Водоканал», знаходяться в умовах щільної міської забудови. Аварія на них може привести до забруднення великої території міста та р. Дніпро і значним матеріальним збиткам.
Роботи по будівництву і реконструкції каналізаційних колекторів і відновленню мереж необхідно включити у першочергові і перспективні плани розвитку.
Очищення стічних вод лівобережної частини м. Запоріжжя забезпечують центральні каналізаційні очисні споруди ЦОС-1, потужністю 280000 м3/добу.
Очищення стічних вод правобережної частини м. Запоріжжя забезпечують центральні каналізаційні очисні споруди ЦОС-2, потужністю 110000 м3/добу.
ЦОС-2 потребують реконструкції з використанням технології нітри-, денітрифікації для більш глибокого видалення біогенних елементів.
Одночасно, очисні споруди ЦОС-1 та ЦОС-2 працюють в установленому режимі.
Технологічні відході ЦОС-1 та ЦОС-2 – мулові осади накопичуються на мулових майданчиках, які займають великі земельні ділянки (муловий майданчик ЦОС-1 – понад 250000 м2, муловий майданчик ЦОС-2 – понад 80000 м2).
Для звільнення територій, зайнятих під висушування осаду, та зменшення негативного впливу осадів на навколишнє природне середовище на ЦОС-1 та ЦОС-2 збудовані цехи механічного зневоднення мулових осадів, але в цілому проблема утилізації висушеного осаду для ЦОС-1 і ЦОС-2 не вирішена.
Побутові стічні води від профілакторіїв, шкіл, турбаз, готелів, житла на о. Хортиця по самопливним колекторам та за допомогою 4-х каналізаційних насосних станцій надходять у південну частину острова на очищення, але сьогодні та вже досить тривалий час не очищуюються, в неочищеному вигляді скидаються в р.Дніпро, що завдає суттєвої шкоди екосистемі водної артерії України.
Очищення стічних вод о. Хортиця раніше забезпечувались окремими очисними спорудами, які складаються з 2 вертикальних відстійників, 2 мулових майданчиків (площею 0,6 га) та полів фільтрації. Сьогодні обєкт не експлуатується.
Стічні води (середньодобова кількість 1200 м3) скидаються в р.Дніпро.
3.7. Характеристика підтоплення території
Однією з гострих проблем для м. Запоріжжя залишається підтоплення.
Житлова забудова міста представляє собою багатоповерхові будинки, обладнані усіма необхідними інженерними комунікаціями: водопровід, газопостачання, побутова і зливова каналізації. Значну частку території міста займає одноповерхова забудова, яка, головним чином, розташована по берегах річок, заплавних низин. Будинки були збудовані багато років тому, частіше без інженерних вишукувань і проектів.
Виконуючи аналіз містобудівних, природних, техногенних, соціальних та інших факторів, які впливають на підтоплення території м. Запоріжжя, встановлено, що основними причинами підтоплення є:
- розташування житлової забудови на понижених ділянках місцевості, зокрема в заплавах річок Мокра Московка, Суха Московка, Верхня Хортиця, Кабиця;
- розораність заплав малих річок, струмків до урізку води, що призвело до ерозії ґрунту;
- кліматичні, геологічні та гідрогеологічні умови (опади, ерозія річкових долин, водний режим річок, ступінь дренованості товщ рельєфоутворюючих відкладень та глибина залягання водоупору);
- порушення умов стоку поверхневих вод з території одноповерхової забудови;
- незадовільний стан природних дренажних систем, замулення русел річок та водойм, захаращення прибережних захисних смуг, засипання балок і ярів побутовими відходами, скид неочищених вод;
- відсутність централізованої каналізації на території приватної забудови, у зв’язку з чим обладнана велика кількість вигрібних ям фільтруючого типу;
- відсутність організованого скиду поверхневих вод;
- незадовільний стан мереж водопостачання, теплопостачання та каналізації, їх зношеність, що призводить до постійних втрат води та інше;
- засипані, частково замулені, а місцями взагалі відсутні водопропускні споруди під автошляхами.
На сьогодні ряд підприємств, таких як: АТ «Мотор Січ», ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» та інші здійснюють скидання зворотних вод у малі річки міста. Також, у русла річок надходять дощові і талі води з прилеглих територій та через мережі міської зливової каналізації. Безумовно це негативно впливає на стан річок, але не меншої шкоди завдає господарська діяльність населення.
Внаслідок порушення природної рівноваги під дією природних і техногенних факторів у водному балансі відбувається підвищення рівня ґрунтових вод, що призводить до забруднення води і ґрунтів, заболочення значних ділянок земель, розвитку небезпечних гідрологічних процесів, пошкодження або руйнування будівель, споруд і мереж, погіршення стану забудованих територій та санітарних умов проживання людей.
Усі ці фактори призвели до того, що на території міста підтоплені 22 ділянки загальною площею 1200 га, на яких знаходиться 1800 будівель.
Найбільш несприятливі умови склалися на території житлової забудови уздовж річок Мокра та Суха Московка, Верхня Хортиця (район вулиць Шушенська, Зачиняєва, Істоміна), балок Кабиця, Капустяна, Поповка, у селищах Леваневського, Тепличному.
Для зниження рівня ґрунтових вод, запобігання подальшому підтопленню міста, забезпечення організованого відводу ґрунтових та поверхневих вод та з метою системного підходу до вирішення цієї проблеми у 1999 році була розроблена, а у 2000 році відкоригована Схема підтоплення ґрунтовими водами території міста. У 2005 році була розроблена Схема підтоплення населених пунктів Запорізької області, до якої увійшли об’єкти підтоплення, розташовані на території м. Запоріжжя.
Отже проблема підтоплення залишається не вирішеною.
У більшості випадків стан прибережно-захисної смуги визначається як незадовільний та такий, що потребує покращення. Наявні випадки улаштування несанкціонованих сміттєзвалищ, розорювання земель у їх межах, миття транспортних засобів та техніки, будівництво, тощо.
Таким чином, поліпшення ситуації можливе лише за умови реалізації політики, спрямованої на попередження і усунення причин підтоплення, а саме:
- суворе дотримання затверджених Генеральних схем та будівельних норм і правил при плануванні і забудові міської території;
- дотримання законодавства щодо режиму використання ПЗС та водоохоронних зон;
- функціонування існуючих підприємств і об’єктів, побудованих в межах водоохоронних зон, лише при суворому дотриманні водоохоронного законодавства;
- забезпечення своєчасного прибирання сміття та очищення забудованих територій у ПЗС та водоохоронних зонах, суворого контролю за станом утримання забудованих територій міста;
- забезпечення контролю за будівництвом та використанням земель на підтоплених територіях;
- упорядкування відведення поверхневого стоку з території міста;
- відновлення сприятливого гідрологічного і санітарного стану річок;
- запобігання аварійним ситуаціям на інженерних спорудах і мережах;
- своєчасний ремонт та заміна спрацьованого обладнання дренажних насосних станцій, гідротехнічних споруд;
- систематичний контроль за роботою дренажних систем та станом гідротехнічних споруд;
- будівництва та реконструкції захисних дамб, берегоукріплення.
3.8. Стан земельних ресурсів та ґрунтів, основні тенденції змін, фактори впливу
Земельні ресурси м. Запоріжжя характеризуються надзвичайно високим рівнем освоєння.
Загальна площа м. Запоріжжя становить 33150 га, в тому числі під житловою та громадською забудовою знаходиться 11570 га або 35 %. Значна кількість земель зайнята промисловими об’єктами – 4800,0 га (14,5 %), об’єктами транспорту та зв’язку 1259,6 га, всього забудовано земель 19909,5 га (60 %).
Площа земель під об’єктами природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення становить 1436,6 га, що складає 6,0 % територій міста.
Землі водного фонду займають 2741,3 га, у тому числі: природні водотоки – 471,6 га, штучні водотоки – 63,0 га, озера, прибережні замкнуті водойми – 2190 га, штучні водосховища – 16,7 га.
Основними чинниками антропогенного впливу на земельні ресурси міста є промисловість, енергетика, транспорт. Природокліматичні умови та нераціональне використання земель збільшують площу деградованих ґрунтів. Ерозія, засолення, ущільнення, підтоплення – всі ці види деградації земель характерні для міста.
ґрунт є невід’ємною складовою довкілля, але його функції значно різняться від функціонального призначення земель. Нажаль, задекларовані у Земельному кодексі України нормативи міського стану ґрунтів опрацьовані лише для земель сільськогосподарського призначення.
До найпоширеніших ризиків деградації ґрунтів у міському середовищі, окрім механічного зняття верхнього родючого шару або його екранування, слід віднести процеси техногенного і селітебного забруднення, засмічення, засолення, переущілення та біологічної деградації, спричинену як вище переліченими явищами, так і накопиченням шкідливої та патогенної мікрофлори. Забруднений ґрунтовий покрив поступово перетворюється на джерело надходження токсикантів до суміжних середовищ і природних вод, рослин, повітря.
На природне відтворення ґрунтів значною мірою впливає «запечатування» ґрунтів, тобто скорочення відкритих ділянок ґрунтового покрову, особливо в центральних районах міста.
Одним з вагомих джерел аеротехногенного забруднення ґрунтів є автотранспорт. Його вклад в емісію забруднювачів в м. Запоріжжі складає від 40 до 60 відсотків. Основною причиною інтенсивного забруднення атмосфери автотранспортом є значне збільшення його кількості, аварійний стан шляхів, невідпрацьовані режими швидкостей дорожнього руху, низька якість паливно-мастильних матеріалів. Внаслідок збільшення кількості автотранспорту і розвитку мережі автостоянок та АЗС, в міських ґрунтах зріс вміст нафтопродуктів і бенз(а)пірена. Основними елементами-забруднювачами ґрунтів вздовж автомагістралей є свинець, цинк та кадмій.
Великої шкоди завдають берегові ерозійні процесі, які приводять до втрати цінних прибережних земель. Загальна довжина берегової лінії, що зазнає активного впливу ерозійних процесів, досягає 3,5 км.
Дніпровське водосховище зруйнувало більше 20 га територій в районі селища Павло-Кічкас.
Структура промислового виробництва, як і взагалі по України, характеризується питомою вагою ресурсо- та енергоємних технологій. Високий рівень ресурсовикористання, обумовлений недосконалістю технологій та процесів, що застосовуються у виробництві, призводять до утворення та накопичення великих обсягів відходів на полігонах, шламонакопичувачах, площа яких складає близько 800 га, або 2,5 % загальної площі міста.
Площа земель під твердими побутовими відходами складає 47,7 га. Крім того, на узбіччях доріг, землях лісового фонду, на територіях зелених насаджень загального використання та спеціального призначення, будівельних майданчиках утворюються несанкціоновані сміттєзвалища.
Найбільшу небезпеку для навколишнього природного середовища становить забруднення ґрунтів важкими металами, засолення, ущільнення.
У структурі міста значні площі займають ґрунти з незадовільними властивостями (деградовані та інші малородючі ґрунти).
Розбудова схилових земель негативно позначилась на стійкості агроландшафтів і зумовила значне техногенне навантаження на екосферу.
Проблеми у сфері охорони земель значною мірою зумовлені незавершеністю процесу інвентаризації земель.
Рішенням Запорізької міської ради від 28.02.2011 № 40 «Програма земельної реформи у м. Запоріжжі на 2011-2013 роки» передбачені основні напрямки охорони земель міста. Реалізація заходів дасть можливість зберегти та примножити рекреаційний потенціал міста та поліпшити його екологічну ситуацію.
Площа зсувонебезпечних ділянок в місті складає майже 262,8 га. Наявність зсувонебезпечних територій та збільшення їх площі зумовлено складними природними інженерно-геологічними умовами та техногенними факторами (підтоплення).
Площа підтоплених територій складає 1200 га, більша частина яких має несприятливу меліоративну та санітарну обстановки.
Порушені території складають 3,7 % від загальної площі міста.
3.9. Охорона і раціональне використання надр
Територія міста розташована в межах південно-східної окраїни Українського кристалічного масиву. Відповідно, в геологічній будові території приймають участь докембрійські, третинні та четвертинні відклади.
Докембрійські породи фундаменту залягають на водорозділах на глибинах до 40-60 м, на о. Хортиця та вздовж берегів Дніпра місцями виходять на поверхню. Літологічно вони представлені гранітами та гнейсами. На продуктах їх руйнування залягають третинні піски та глини, які перекриваються четвертинними лесами, лесовидними суглинками, пісками. Глини та монолітні граніти, а місцями їх близьке залягання (до 10 м) обумовлює підтоплення окремих районів міста.
Гідрологічні умови території у відповідності з геологічною будовою несприятливі для організації централізованого водопостачання міста за рахунок підземних вод питної якості, оскільки запаси підземних вод тут незначні. Використання підземних вод обмежується незахищеністю їх від забруднення хімічними сполуками з поверхні землі.
Алювіальний водоносний горизонт має обмежене поширення на окремих ділянках р. Дніпро. Глибина горизонту змінюється від 1 м до 10 м.
Кристалічні породи докембрію на значній території не обводнені. Найбільш обводнений горизонт в долинах Дніпра і балок, де він залягає першим від поверхні та є безнапірним. В інших місцях він залягає на глибинах від поверхні до 20-30 м, а місцями глибина залягання перевищує 100 м. Дебіт свердловин горизонту незначний.
Таким чином, поширені водоносні горизонти через їх слабку обводненість та локальне поширення не можуть бути використані для централізованого водопостачання міста підземними водами.
Відсутність інвентаризації зелених насаджень не дає змоги отримання достовірних даних щодо якісних характеристик зелених насаджень на території міста.
3.10. Охорона, використання та відтворення рослинного і тваринного світу, основні тенденції змін
За матеріалами генерального плану розвитку міста площа зелених насаджень загального користування складає 625 га (1,9 % від загальної площі міста). Лісові масиви в межах міста займають площу 1590 га (за матеріалами звітності). Нормативне забезпечення в зелених насадженнях загального користування у відповідності до ДБН 360-92** складає 14,4 м2/людину, фактичне забезпечення - 28,5 м2/людину.
На теперішній час значна кількість існуючих зелених насаджень знаходиться в незадовільному стані та потребує заміни або проведення комплексу доглядних робіт. Відсутність системного підходу до озеленення та нестача фінансування – основні чинники, які впливають на стан зелених насаджень.
Актуальною залишається проблема виникнення та ліквідації несанкціонованих звалищ відходів на території зелених насаджень. Неконтрольоване розміщення відходів приводить до зниження біорізноманіття та погіршення ландшафту.
За даними відділів житлово-комунального господарства районних адміністрацій міської ради по районах на території міста 19 парків та 56 скверів.
Серед основних містобудівних причин, які негативно впливають на екологічні умови і стан озеленення територій, слід зазначити такі:
- черезсмужжя розташування промислових комунально-складських і сельбищних районів, природоохоронних і рекреаційних територій, яке історично склалося;
- неупорядковане розростання підприємств в попередній період розвитку промислового комплексу;
- наявність потужної транспортної мережі та швидке зростання кількості автомобільного індивідуального транспорту;
- зменшення ділянок зелених насаджень.
Враховуючи викладене, доцільно за рахунок більш повного освоєння прибережних територій, створити парки та рекреаційні зони вздовж Прибережної магістралі в правобережній частині міста.
В умовах інтенсивного господарського впливу на природні ландшафти природоохоронні території є своєрідними природними оазами, які характеризуються великою різноманітністю. Важливу роль в збереженні біорізноманіття міста відіграє р. Дніпро з його затоками, притоками, островами.
Під впливом зростаючого тиску міста на осередки живих організмів відбувається деградація як окремих видів, так і цілих біогеоценозів. В парках міста гніздяться ряд диких видів птахів (соловей, чорний дрізд, коноплянка, лебідь-шипун, кряква, шпаки, сизий голуб, горобці, сіра мухоловка). Різновидність видового складу та значна кількість комахоїдних птахів є основним чинником у боротьбі зі шкідниками зелених насаджень.
3.11. Біологічне та ландшафтне різноманіття, у тому числі, об'єкти природно-заповідного фонду, рекреаційні ресурси
Особливо гостро проблема збереження сучасного природного різноманіття стоїть в містах з високим ступенем перетворенності території, яким є м. Запоріжжя, де порушено співвідношення між промисловими об’єктами та природними комплексами. Природно-заповідний фонд має особливу природоохоронну, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, сприяє збереженню природної різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтриманню загального екологічного балансу.
В місті налічується 13 територій та об’єктів природно-заповідного фонду, загальна площа яких складає 1436,6 га, або 6 % від загальної площі міста.
На сучасному етапі спостерігається посилення впливу антропогенних чинників на території та об’єкти природно-заповідного фонду.
3.12. Відходи та небезпечні хімічні речовини - структура утворення та накопичення, поводження з відходами та їх використання, вплив на навколишнє природне середовище та здоров'я населення
Висока концентрація промисловості та техногенність м. Запоріжжя створює значне навантаження на навколишнє природне середовище. В результаті проведеного аналізу ситуації щодо організації, управління та поводження з відходами можна констатувати, що однією з найважливіших екологічних проблем у місті є утворення та накопичення промислових та твердих побутових відходів (далі – ТПВ). Відходи є одним з найбільш вагомих факторів забруднення навколишнього природного середовища і негативного впливу на всі компоненти довкілля.
За даними Головного управління статистики в Запорізькій області станом на 01.01.2019 в місті накопичено 114143459,4 тонн відходів І-ІV класів небезпеки, у тому числі 8201685,2 тонн відходів І-Ш класу небезпеки.
У цілому по місту на початок 2019 року переважна кількість відходів І-Ш класів небезпеки була зосереджена на таких підприємствах: ПАТ «Дніпроспецсталь» та ПАТ «Запорізький завод феросплавів».
У зв’язку зі скороченням обсягів промислового виробництва на підприємствах спостерігається зменшення обсягів утворення відходів. Таким чином, зменшилась і кількість відходів, розміщених на промислових полігонах.
З метою зменшення обсягів відходів, які розміщуються та утворюються на підприємствах, необхідно провести ряд заходів щодо поводження з відходами, передбачених природоохоронними Програмами.
Одним із засобів щодо запобігання токсичному забрудненню навколишнього природного середовища є організація місць для зберігання, складування, утилізації, видалення та захоронення відходів.
На сьогодні у місті відходи розміщуються на наступних полігонах: полігон твердих побутових відходів № 1 (загальна площа – 47,0404 га), накопичувач-випарювач АТ «Мотор Січ» (1,55 га), полігон ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» (2,5 га), полігон промислових відходів у б. Середня (загальна площа – 221 га). Також на території міста знаходиться відстійник-шламонакопичувач б. Капустяна (площа – 148,46 га), який входить до комплексу позамайданчикового шламовидалення ВАТ «Запоріжсталь». На території б. Середня розташовані ділянки наступних підприємств-користувачів: ТОВ «Технопромекспорт» (6,0 га), ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (15,5 га), ПАТ «Запоріжкокс» (45,8 га), ВАТ «Запоріжсталь» (3 ділянки загальною площею 112,8 га), ПАТ «Дніпроспецсталь» (2 ділянки загальною площею 40,69 га).
Побутові відходи – відходи, що утворюються у процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов’язаних з виробничою діяльністю) і не використовуються за місцем їх накопичення.
Розміщення твердих побутових відходів у місті здійснюється на полігоні твердих побутових відходів № 1 (ПТПВ № 1), який розташований в сел. Леваневського. Початок експлуатації полігону – 1952 рік. Він відноситься до категорії – високо навантажених. Вже тривалий час полігон працює у режимі перевантаження, його технічна спроможність не може довго витримати навантаження по захороненню відходів зі всього міста.
ПТПВ № 2, який обслуговував правобережну частину міста, був закритий у лютому 2007 року, оскільки вичерпав свої можливості.
Відсутність діючого полігону на Правому березі, призводить до виникнення несанкціонованих звалищ відходів по всьому місту, особливо в правобережній частині та прилеглих територіях Запорізького району
Останнім часом змінився морфологічний склад ТПВ. Якщо раніше найбільш вагомою їх складовою були харчові відходи, то нині ТПВ на 50 % складаються з використаної упаковки, здебільшого полімерної та комбінованої, більшість різновидів якої не піддається процесам біологічного розкладання і може багато років знаходитися у ґрунті. Морфологічний склад ТПВ, %: ПЕТ пляшки – 8,8; скло – 8,5; папір, картон – 28,8; метали – 5; поліетилен низького тиску – 0,43; ремонтні відходи – 3,82; харчові відходи – 24,3; дерево – 1,1; текстиль – 3,1; шкіра, гума – 4; інші відходи – 12,15.
У сучасному побуті зростає кількість небезпечних відходів: гальванічні елементи, акумулятори, речовини побутової хімії, лаки, фарби, тощо. Їх розміщення на полігоні та звалищах значно підвищує ризик забруднення атмосфери, водних ресурсів, ґрунту токсичними аліфатичними, ароматичними та хлорорганічними речовинами, сполуками важких металів та ін.
Широке застосування електричного та електронного обладнання, враховуючи технологічні нововведення, зумовлюють швидкість заміни цього обладнання. Це призводить до того, що в складі ТПВ все частіше з’являються такі відходи. У складі такого обладнання найбільш небезпечними є: важкі метали, речовини, що вміщують галогени, азбест, тощо.
Не меншу загрозу становлять специфічні відходи лікувально-профілактичних установ, які потрапляють у контейнери ТПВ та можуть стати джерелом різноманітних інфекцій. Епідеміологічно-безпечне поводження з відходами лікувально-профілактичних установ залишається проблемою; недосконалість і недоліки нормативно-законодавчої бази щодо поводження з відходами лікувально-профілактичних установ вимагає серйозного наукового аналізу і сучасних технологічних рішень.
На теперішній час патологоанатомічні відходи лікувально-профілактичних установ м. Запоріжжя направляються для подальшого дослідження до КУ «Запорізьке обласне патологоанатомічне бюро», а також для захоронення, яке здійснює СКП «Запорізька ритуальна служба». Вивезення і утилізація перев’язувального матеріалу, після обеззараження деззасобами, здійснюється спеціалізованими підприємствами. Крім того, частина відходів біологічного та перев’язувального матеріалів знищуються у спеціальних печах, які розташовані на території лікувально-профілактичних установ. Використані медичні шприці збираються окремо та, пройшовши обеззараження, передаються на утилізацію спеціалізованим організаціям.
У результаті робіт з будівництва та перепланування утворюються великі обсяги ремонтних відходів, які повинні збиратись окремо від інших видів побутових відходів. Вони складаються з бетону та цегли, а також змішаної фракції відходів, до якої входить деревина, метал, пластмаса, тощо та, зазвичай, спрямовуються на полігон.
Значна частка ремонтних відходів може повторно використовуватись та перероблятись. Видалення такого типу відходів, якщо вони звалені біля контейнерних майданчиків, не піддається механізації та потребує ручної праці. Ремонтні відходи є важкими та великогабаритними і не можуть бути вивезені за допомогою звичайних сміттєвозів, оскільки питома вага їх значно вища побутових, вони не створюють особливої загрози для навколишнього середовища, проблема, в основному, полягає у відсутності схеми їх збирання.
Значні резерви ресурсозбереження зосередженні саме у відходах. Як сировинний потенціал, відходи можуть замінювати первинні ресурсні джерела і відігравати важливу роль в інтеграційному потенціалі сталого розвитку, зменшуючи ресурсоспоживання і сприяючи забезпеченню сировинної незалежності територій, створюючи додатковий експортний потенціал та ін.
З метою покращення екологічної ситуації у сфері поводження з відходами на території міста впроваджуються нові технології перероблення та знешкодження відходів, що призводить до загального зменшення обсягів розміщення відходів, а також створює умови для недопущення потрапляння переважної кількості вторинних відходів на полігони для захоронення.
Незважаючи на це, система збирання відходів в цілому недосконала та носить фрагментарний характер в частині роздільного збору, економічні інструменти, які б стимулювали збільшення використання відходів, також практично відсутні.
Необхідно розвивати мережу пунктів з приймання вторинної сировини, в яких здійснювати прийом сировини від населення за певну плату чи в обмін на товари широкого вжитку.
На території міста знаходиться ряд заготівельних підприємств, які здійснюють первинну переробку вторинної сировини, відбір та сортування, пакетування, постачання переробним організаціям, а також підприємства, які мають ліцензію на поводження з небезпечними відходами.
Незважаючи на те, що рівень заготівлі вторинної сировини в останні роки зріс, він залишається надзвичайно низьким. Як показує аналіз фракційного складу побутових відходів міста, у них міститься (по вазі) 28,8 % макулатури; 9,23 % полімерних матеріалів та поліетилену; 8,5 % скла; 5 % металів, що представляють собою коштовну вторинну сировину. Раціонально організована система збору ТПВ повинна враховувати цей фактор і бути орієнтованою на вилучення цих корисних компонентів з метою їхнього використання.
Сьогодні в місті залишається незадовільна ситуація з розміщенням несанкціонованих звалищ відходів. Щорічно на території міста виявляється понад 250 місць несанкціонованого складування відходів. Однією з головних причин виникнення несанкціонованих звалищ залишається низька культура громадян.
Ефективне вирішення питань, пов’язаних з ліквідацією чи обмеженням негативного впливу побутових відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людей, можливе тільки на основі заходів, які враховують сучасний стан економіки і перспективи соціально-економічного розвитку.
Концептуально проблема відходів і становлення мало- і безвідходного виробництва має вирішуватись як на шляху розробки і освоєння технологій, що обмежують (мінімізують) утворення відходів, так і на шляху впровадження технологій повної, комплексної переробки сировини, розширення використання тих відходів, що утворюються або вже накопичились, перебудови матеріальних потоків. Щодо відходів споживання в концептуальному плані переслідується мета «нульового рівня відходів» як за рахунок мінімізації утворення, так і шляхом рециклінгу, повторного використання, відновлення чи утилізації.
3.13. Стан екологічної безпеки, у тому числі, радіаційної та біобезпеки, тенденції змін, надзвичайні ситуації
Загальний стан екологічної безпеки м. Запоріжжя продовжує залишатись складним і здебільшого зумовлений надмірним техногенним навантаженням на природне середовище, концентрацією виробництва, його високою ресурсо- та енергомісткістю.
За ймовірними ризиками в місті можуть виникнути майже всі існуючі надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (за виключенням цунамі та виверження вулканів).
До об'єктів підвищеної екологічної небезпеки відносяться: будівництво каналізаційних систем та очисних споруд, збір, обробка, зберігання, поховання, знешкодження і утилізація всіх видів промислових і побутових відходів, металургія (чорна і кольорова), хімічна промисловість, виробництво електроенергії і тепла на базі органічного палива, гірничодобувна промисловість та ін. (перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 554).
Структура промислового виробництва м. Запоріжжя, з переважаючим розвитком найбільш забруднюючих галузей промисловості - хімічної, металургійної галузей та енергетики, призвела до високої концентрації екологічно-небезпечних виробництв. Зважаючи на відсутність дієвих, і, в першу чергу, економічних стимулів та механізмів, рівень застосування інноваційних, ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій залишається низьким.
На території міста розташовано 250 потенційно небезпечних об’єктів, 18 хімічно-небезпечних об’єктів, на яких зберігається та використовується у виробничій діяльності небезпечні хімічні речовини, у тому числі хлор та аміак.
Ці об’єкти розподілені по ступеням хімічної небезпеки: І ступінь – 2 об’єкта, ІІ ступінь – 4 об’єкта, ІІІ ступінь – 3 об’єкта, ІV ступінь –9 об’єктів.
До найбільш хімічно-небезпечних об’єктів відносяться:
ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», де може зберігатися до 520 тонн хлору (в одиничній максимальній технологічній ємності 150 тонн), для зберігання якого призначені три танки об’ємом по 125 м3 на відкритому майданчику (висота обвалування Н = 3 м), та в герметичному будинку – 4 ємності по 38 м3 та 2 по 32 м3, піддон h = 0,6 м, є система зрошення.
ЗДП «Кремнійполімер», де може зберігатися до 246 тонн хлору та 50 тонн аміаку (в одиничній максимальній технологічній ємності до 150 тонн хлору та до 50 тонн аміаку). Хлор зберігається в 1-му танку об’ємом 125 м3 на відкритому майданчику (висота обвалування Н = 4 м) та у герметичному будинку 3 ємності по 40 м3, піддон h = 0,6 м, є система зрошення. Аміак зберігається відкрито в 2 ємностях по 50 м3 з висотою обвалування Н = 3 м, піддон h = 0,6 м, є система зрошення.
Найбільшими забруднювачами водних ресурсів, діяльність яких становить підвищену екологічну небезпеку, являються: ВАТ «Запоріжсталь», КП «Водоканал».
Радіаційне випромінювання негативно впливає на організм людини (руйнує клітини, пошкоджує тканини органів, призводить до раку, генетичних порушень, а інколи й смерті), тож проблема вивчення його природи, закономірностей, а також впливу на людський організм та навколишнє середовище стала однією з найбільш актуальних.
Джерелами радіаційного забруднення в м. Запоріжжі є:
- шлакові відвали промпідприємств;
- джерела іонізуючих випромінювань, які використовуються на промислових підприємствах, у медицині, науково-дослідний роботах;
- матеріали, які використовуються в будівельній індустрії.
Спостереження за потужністю експозиційної дози гамма-випромінювання проводяться Запорізьким обласним центром з гідрометеорології. Рівень радіації не перевищує природний фон і змінюється від 9 до 13 мкр/год. Щоденно проводиться відбір проб атмосферних опадів на авіаційній метеорологічній станції (АМС) м. Запоріжжя. Випадків радіоактивного забруднення територій не зафіксовано.
За даними ДЗ «Запорізька обласна санітарно-епідеміологічна станція» на території м. Запоріжжя відсутні промислові підприємства, які є джерелом радіоактивних викидів, але ж існує ряд підприємств, які використовують джерела іонізуючого випромінювання (далі – ДІВ) у промисловості, медицині, науково-дослідних роботах, навчанні та інших галузях.
Технології використання джерел іонізуючого випромінювання пов’язані з певним ризиком. Ступінь ризику залежить від потенційної небезпеки джерел, їх кількості та типу випромінювання. Всі радіоактивні джерела являють собою сконцентровану в малому об’ємі значну радіоактивність, через що вони становлять велику небезпеку для людини в разі її контакту з джерелом, що може призвести до дуже суворих наслідків (радіаційні опіки, тяжкі хвороби, ампутації кінцівок та навіть призвести до смерті людини).
Україна перебуває на початковому етапі створення системи біобезпеки в державі. Для нас є необхідним ретельне вивчення та врахування міжнародного досвіду у цій сфері, зокрема країн-членів ЄС. Так, Законом України «Про приєднання України до Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття» від 12.09.2002 № 152-IV Україна приєдналася до вищезазначеного протоколу. Метою протоколу є сприяння забезпеченню належного рівня захисту в галузі безпечної передачі, обробки і використання живих змінених організмів, отриманих у результаті використання сучасної біотехнології, які можуть мати несприятливий вплив на збереження і стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням також ризиків для здоров’я людини та з особливою увагою до транскордонного переміщення.
Законом України від 31.05.2007 № 1103-V «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» передбачено створення національної системи регулювання біотехнологій. Зазначений закон регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками), розробниками, дослідниками, науковцями та споживачами генетично модифікованих організмів та продукції, виробленої за технологіями, що передбачають їх розробку, створення, випробування, дослідження, транспортування, імпорт, експорт, розміщення на ринку, вивільнення у навколишнє середовище та використання в Україні з гарантуванням біологічної і генетичної безпеки. Закон не застосовується до людини, тканин та окремих клітин у складі людського організму.
Дієва система біобезпеки потребує зваженої державної політики, професійного підходу та експертного громадського контролю.
Для створення повноцінної і обґрунтованої законодавчої бази у сфері біотехнологій центральними органами виконавчої влади, зокрема Міністерством охорони здоров’я, Мінагрополітики, Мінприроди розробляються в межах своїх повноважень відповідні проекти підзаконних нормативно-правових актів.
3.14. Стан шумового та електромагнітного забруднення, шкідливі вібрації, іонізуюче випромінювання
Шумове забруднення довкілля є фізичним фактором, що створює серйозну загрозу для здоров’я людини.
Як і для хімічних забруднювачів, установлено нормативи шумів. Допустимим вважається такий шум, тривала дія якого не спричиняє зниження гостроти сприйняття звуку й забезпечує задовільну розпізнаваність мови на відстані 1,5 м від того, хто говорить. Допустимі межі в різних мовах становлять 45-85 Дб.
Унормовано також шумові характеристики місць перебування людей. Наприклад, рекомендуються такі діапазони звукового тиску всередині приміщень: для сну, відпочинку – 30-45 Дб; для розумової праці – 45-55 Дб; для лабораторних досліджень, роботи з персональним комп’ютером – 50-65 Дб; для виробничих цехів, магазинів, гаражів – 56-70 Дб.
Шум діє на організм людини не тільки прямо, а й опосередковано. Так, у міських умовах тривалість життя дерев коротша, ніж у сільській місцевості. Головною причиною цього є вплив інтенсивного шуму. При дії шуму в 100 Дб рослини виживають 10 днів. При цьому швидко гинуть квіти і уповільнюється ріст рослин.
Контроль за рівнем еквівалентного (автотранспортного) шуму здійснює ДЗ «Запорізька міська санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області». Дослідження виконуються на найбільших автомагістралях міста у 121 точці. У 2011 році в 72 відсотках випадках відмічались перевищення (у 2010 році ця цифра була майже ідентичною – 71,9 %).
До негативних фізичних чинників міста належить також вібрація. Джерелами вібрації у містах є: рейковий транспорт, автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислові установки.
Зазвичай вібрація розповсюджується від її джерела на відстань до 100 м. Найбільш потужне джерело вібрації – залізничний транспорт. Коливання ґрунту поблизу залізниці перевищує землетрус силою 6-7 балів.
Інтенсивний розвиток електроніки та радіотехніки призвів до забруднення природного середовища електромагнітними випромінюваннями (ЕМІ). Всесвітньою організацією охорони здоров'я електромагнітні поля визнані найпоширенішим несприятливим фактором навколишнього середовища. Головне їхнє джерело – радіо-, телевізійні й радіолокаційні станції та центри, високовольтні лінії електропередач і підстанції, електротранспорт, телевізори і комп’ютери.
Джерелами електромагнітних випромінювань є: різноманітне промислове технологічне та медичне обладнання, прилади для наукових цілей, електрифікований міський та залізничний транспорт, антени радіоцентрів зв'язку, віщання, телебачення, радіолокаційні станції, базові станції рухомого радіозв'язку, повітряні лінії електропередачі, щитові, підстанції.
Кількість зареєстрованих джерел електромагнітного випромінювання в м. Запоріжжі за 10 років зросла у 10 разів.
У напрямку контролю за електромагнітним випромінюванням ДЗ «Запорізька міська санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області» у 2011 році проведено 839 вимірів, перевищення граничнодопустимого рівня не відмічалось, як і за період 2010 року. Для зниження впливу неіонізуючого випромінювання ДЗ «Запорізька міська санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області» проводиться постійний моніторинг за рівнем напруженості ЕМІ в зоні впливу радіотехнічних об’єктів. Облік і паспортизація всіх його джерел із встановленням зон обмеження забудови й санітарно-захисних зон у вигляді санітарного паспорта проводиться ДЗ «Запорізька обласна санітарно-епідеміологічна станція».
Як й інші технології, технології використання джерел іонізуючого випромінювання пов’язані з певним ризиком. Ступінь ризику залежить від потенційної небезпеки джерел, їх кількості та типу випромінювання.
Надзвичайно важливим завданням для всіх країн світу є застосування джерел іонізуючого випромінювання за їх призначенням та під регулюючим контролем, запровадження заходів щодо радіаційного захисту населення, пацієнтів і персоналу. Для реалізації такої системи в Україні створено нормативно-правову базу (закони, постанови, накази) та інфраструктуру державного регулювання безпеки джерел іонізуючого випромінювання, згідно з якою всі такі джерела та визначені законодавством види діяльності з ними перебувають під регулюючим контролем.
3.15. Стан системи моніторингу навколишнього природного середовища
Дані моніторингу мають допомагати в пошуку шляхів оптимізації взаємин людини й природи. На локальному (міському) рівні — це спостереження за впливом техногенних об’єктів (джерела викидів, скидів, місця утворення та видалення відходів тощо) на стан довкілля (атмосферне повітря, поверхневі та підземні води, ґрунти), складом та обсягами забруднення довкілля, контроль за дотриманням природоохоронного законодавства.
У м. Запоріжжі проводяться систематичні спостереження за рівнем забруднення атмосферного повітря, поверхневих вод та ґрунтів.
Атмосферне повітря
Постійні спостереження за станом атмосферного повітря, атмосферними опадами, джерелами викидів забруднюючих речовин та іншими джерелами забруднення атмосферного повітря виконують:
- Запорізький обласний центр з гідрометеорології;
- ДЗ «Запорізька міська санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області»;
- Державна екологічна інспекція в Запорізькій області.
Запорізький обласний центр з гідрометеорології здійснює аналіз стану атмосферного повітря на основі даних спостережень за вмістом забруднюючих речовин у м. Запоріжжя на 5 постах спостереження. На кожному посту заміри шкідливих речовин проводяться 4 рази на добу по інгредієнтах: пил, двоокис сірки, оксид вуглецю, двоокис азоту, оксид азоту, фенол, фтористий водень, хлористий водень, сірководень, формальдегід, розчинені сульфати, метеопараметри (температура, тиск та вологість повітря, напрямок та швидкість вітру). Крім того, здійснюється аналіз радіаційного стану забруднення повітря на основі даних спостережень на метеостанції. Розраховуються індекси забруднення атмосфери за кожний місяць та за відповідний рік.
ДЗ «Запорізька міська санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області» здійснює нагляд за якістю атмосферного повітря житлових районів шляхом проведення підфакельних досліджень у більш ніж 60 умовно фіксованих точках у всіх районах міста. Пересувною лабораторією виконуються виїзди у всі райони м. Запоріжжя для оцінки фонового забруднення атмосферного повітря. Досліджуються інгредієнти: пил, оксид вуглецю, двоокис азоту, двоокис сірки, сірководень, фтористий водень, фенол, аерозоль фторидів, формальдегід, сірчана кислота, хлористий водень, фтористий водень.
Державна екологічна інспекція в Запорізькій області виконує інструментальні виміри вмісту забруднюючих речовин у викидах в атмосферне повітря від стаціонарних джерел та порівняння їх з дозволеними параметрами викидів.
Поверхневі води
Лабораторія моніторингу вод Запорізького регіонального управління водних ресурсів контролює якість води Дніпровського і Каховського водосховищ.
В межах м. Запоріжжя контролюється створ «р. Дніпро, верхній б'єф ДГЕС», по 28 гідрохімічним показникам, а також визначення стронцію – 90, цезію – 137.
Запорізький обласний центр з гідрометеорології здійснює моніторинг поверхневих вод Дніпровського водосховища (Дніпровське водосховище, гребля ДГЕС), р. Мокра Московка (2 км до гирла).
Державна екологічна інспекція в Запорізькій області здійснює контроль скидів до водних об'єктів промисловими підприємствами міста, контролює якість поверхневих вод в 9 точках (4 точки – Дніпровське водосховище, 4 точки – Каховське водосховище, 1 точка – р. Мокра Московка).
КП «Водоканал» здійснює контроль якості Дніпровського водосховища в районах водозабору ДВС-1, ДВС-2 та р. Дніпро в районах скиду ЦОС-1, ЦОС-2 на межі міста.
Державний санітарний нагляд за охороною водойм здійснюється ДЗ «Запорізька міська санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області» в 5 постійних створах р. Дніпро, а також водойм 1 і 2 категорії водокористування, включаючи зони рекреації (пляжі). Лабораторні дослідження виконуються по 43 хімічним інгредієнтам і за бактеріологічними показниками.
Ґрунти
Державна екологічна інспекція в Запорізькій області здійснює державний контроль ґрунтів в межах міста в 8 точках, а саме: контролює утворення, розміщення, знешкодження і захоронення відходів в місті.
Державний санітарний нагляд за охороною ґрунту від забруднення промисловими відходами здійснюється Запорізькою міською санітарно-епідеміологічною станцією на території міста в 17 точках, а також вибірково на промпідприємствах.
Дослідження ґрунту проводяться по хімічних, бактеріологічних показниках та на гельмінти: у місцях виробництва продукції рослинництва, на території промислових підприємств, на території санітарно-захисних зон промпідприємств, у зоні впливу промислових підприємств, транспортних магістралей, у місцях зберігання токсичних відходів – на території підприємств, поза територією підприємств, в місцях їх утримання чи захоронення (полігони, звалища, кар'єри), у житловій зоні, в тому числі у дитячих закладах, дитячих майданчиках, у зоні пляжів.
Крім того, моніторинг навколишнього природного середовища здійснюють підприємства міста шляхом проведення досліджень атмосферного повітря (на межі СЗЗ та у зонах впливу), ґрунтів (на межі СЗЗ та на полігонах промислових відходів), скидів стічних вод (у контрольних точках). Виконуються інструментальні виміри викидів в атмосферне повітря від стаціонарних джерел та перевірка ефективності роботи пилогазоочисних споруд. Періодичність контролю встановлюється відповідно до графіків, затверджених державними контролюючими органами. Результати моніторингу надаються до територіальних контролюючих органів.
На підприємствах міста – основних забруднювачах атмосферного повітря впровадження автоматичного контролю за викидами забруднюючих речовин на сьогоднішній день повинно стати обов’язковою умовою при розгляді проектної документації, будівництві нових об’єктів та переоснащенні обладнання.
4. Обґрунтування шляхів і засобів розв'язання проблеми, обсягів та джерел фінансування; строки та етапи виконання програми
Незважаючи на те, що у попередні роки для вирішення екологічних проблем міста були розроблені і діяли численні та коштовні природоохоронні програми, аналізуючи сучасний стан навколишнього природного середовища м. Запоріжжя, необхідно визнати неефективність виконання вищезазначених програм, про що свідчать результати моніторингу довкілля.
При виборі пріоритетних напрямків екологічної політики було враховано сучасну екологічну ситуацію та стан основних компонентів довкілля у місті, а також першочергові завдання стратегії державної екологічної політики, передбачені чинним законодавством:
- Законом України «Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року»;
4.1. Суспільна екологічна свідомість
Невід’ємною умовою досягнення сталого розвитку міста є формування екологічної свідомості і культури громадян, подолання споживацького ставлення людей до природи та її ресурсів, підвищення рівня інформованості всіх верств населення з питань екологічної безпеки, а також залучення їх до активної діяльності щодо збереження та поліпшення довкілля.
Основними напрямками розвитку екологічної освіти мають стати:
- поступове поетапне реформування екологічної освіти та виховання особистості на наукових і духовних принципах з урахуванням національних традицій, надбань та світового досвіду;
- формування поколінь з новою екологічною культурою, новим екологічним світоглядом на принципах гуманізму, екологізації мислення, міждисциплінарної інтеграції, історизму та системності з метою збереження і відновлення природи та її біологічного різноманіття;
- розвиток міжнародних зв'язків і співробітництва у галузі екологічної освіти і науки, охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів, збереження біосфери і цивілізації;
- підтримка діяльності позашкільних еколого-натуралістичних закладів освіти.
Реалізація поставлених задач можлива шляхом вирішення низки конкретних завдань:
- залучення громадськості щодо обговорення проектів містобудівної документації: генерального плану розвитку міста, планів зонування територій;
- розробка й видання якісної навчальної літератури з екології (підручників, посібників, довідників, словників, методичних розробок) для шкіл, ліцеїв, коледжів і вищих навчальних закладів, розробка й видання екологічної та науково-популярної літератури для дітей різних вікових груп;
- розробка екологічних радіо- і телепрограм, підготовка й організація систематичних показів по телебаченню навчальних, наукових і науково-популярних екологічних фільмів, а також програм з серіями передач по основним екологічним проблемам міста;
- залучення громадських екологічних організацій, просвітницьких товариств до безпосередньої практичної діяльності щодо поширення екологічних знань та елементів екологічної культури серед широких верств населення;
- екологічна освіта, підготовка кадрів, підвищення кваліфікації та обмін досвідом роботи працівників в сфері охорони навколишнього природного середовища, а також спеціалістів підприємств, організацій, установ, підприємців, які мають право і можливість приймати екологічно значущі рішення у сфері практичної діяльності по окремим питанням природокористування.
Для розв’язання проблем у напрямку суспільної екологічної свідомості необхідне фінансування в обсязі 2654,0 тис. грн., у тому числі:
- 2354,0 тис. грн. за рахунок коштів місцевих бюджетів;
- 300,0 тис. грн. за рахунок власних коштів підприємств (проведення власних заходів, участь у міських екологічних акціях з благоустрою та озеленення міста).
4.2. Екологічна ситуація та рівень екологічної безпеки
4.2.1. Атмосферне повітря та негативний вплив шкідливих факторів забруднення атмосфери на здоров’я населення
Політика в області охорони атмосферного повітря повинна бути спрямована на скорочення викидів забруднюючих речовин від стаціонарних і пересувних джерел.
Вирішення цієї проблеми можливо шляхом:
- технічного переозброєння підприємств;
- зниження викидів забруднюючих речовин в атмосферу від промислових об'єктів за рахунок модернізації технологічного устаткування й оснащення джерел викидів сучасним газоочисним обладнанням;
- мінімізації викидів за рахунок ефективного використання промисловими підприємствами якісної сировини, підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів;
- організація єдиних санітарно-захисних зон промислових вузлів міста;
- практичне виконання заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;
- переведення транспортних та інших пересувних засобів і установок на менш токсичні види палива, що в значній мірі пов’язано з забезпеченням постійного контролю за якістю палива на автозаправних станціях;
- поступової заміни автобусів малого класу, задіяних в обслуговуванні міських автобусних маршрутів на автобуси середньої та великої пасажиромісткості;
- розвиток електротранспорту.
- поліпшення стану утримання транспортних шляхів і вуличного покриття.
Для здійснення заходів щодо покращення стану атмосферного повітря, необхідне фінансування в обсязі 9 295 087,7 тис. грн., у тому числі:
- для зменшення обсягу викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел промислових підприємств (у тому числі викидів парникових газів) - 8 864 737,7 тис. грн. власних коштів підприємств;
- для розробки проектів єдиних санітарно-захисних зон промислових вузлів м. Запоріжжя - 1500,0 тис. грн. коштів місцевих бюджетів;
- для здійснення заходів по недопущенню вторинного пилоутворення та організаційно-технічних заходів - 26 900,0 тис. грн. коштів місцевих бюджетів;
- 401 600,0 тис. грн. на виконання заходів щодо розвитку електротранспорту та заміні на міських маршрутах автобусів малого класу на автобуси середньої та великої пасажиромісткості. Враховуючи обмеженість місцевих бюджетів, реалізація цих заходів можлива лише при умові залучення коштів Державного бюджету та інвестицій.
4.2.2. Водні ресурси
Для м. Запоріжжя поверхневі води, насамперед р. Дніпро, є не тільки єдиним гарантованим джерелом водних ресурсів, але і єдиним природним водним об’єктом для скидання зворотних вод від підприємств міста.
Основні шляхи вирішення проблеми у сфері водопостачання:
- модернізація ДВС-1 та ДВС-2 з будівництвом сучасних енергозберігаючих споруд для очищення та повторного використання промивних вод;
- заміни потрібної кількості мереж для запобігання вторинного забруднення питної води.
Шляхи зменшення скиду забруднених вод від комунально-житлового сектору міста:
- продовження реконструкції ЦОС-2 з використанням технології денітрифікації для більш глибокого видалення біогенних елементів;
- продовження реконструкції каналізаційних колекторів;
- ліквідація полів підземної фільтрації о. Хортиця.
В рамках боротьби з підтопленням, поліпшення ситуації можливе лише за умови реалізації державної політики, спрямованої на попередження і усунення причин підтоплення, а саме:
- суворе дотримання затверджених Генеральних схем та будівельних норм і правил при плануванні і забудові міської території;
- дотримання законодавства, щодо режиму використання прибережних смуг та водоохоронних зон;
- функціонування існуючих підприємств і об’єктів побудованих в межах водоохоронних зон лише при суворому дотриманні водоохоронного законодавства;
- забезпечення своєчасного прибирання сміття та очищення забудованих територій в прибережних смугах та водоохоронних зонах, суворого контролю з боку природоохоронних органів за станом забудованих територій міста;
- забезпечення контролю за будівництвом та використанням земель на підтоплених територіях;
- упорядкування водовідводу поверхневого стоку з території міста;
- відновлення сприятливого гідрологічного і санітарного стану річок;
- запобігання аварійним ситуаціям на інженерних спорудах і мережах;
- своєчасний ремонт та заміна спрацьованого обладнання дренажних насосних станцій, свердловин вертикального дренажу, гідротехнічних споруд;
- систематичний контроль за роботою дренажних систем та станом гідротехнічних споруд;
- створення під час реконструкції та забудови житлового сектору мереж зливової каналізації;
- будівництво та реконструкція захисних дамб, берегоукріплення.
З метою запобігання подальшої руйнації берегової лінії, що призводить до погіршення стану земель необхідно:
- виконати комплекс робіт по берегоукріпленню.
Для вирішення питань щодо поліпшення стану водних ресурсів, ліквідації негативних факторів необхідне фінансування в обсязі 1 005 599,2 тис. грн., у тому числі:
- для упорядкування існуючого водовідведення на господарських об’єктах, впровадження мало- і безводних технологій, повторного використання зворотних вод - 26 742,7 тис. грн. власних коштів підприємств (без урахування фінансування заходів ВАТ «Запоріжсталь», кошти на реалізацію яких враховані в заходах щодо зменшення обсягу викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел підприємства і крім того будуть визначені в комплексі будівництва конвертерного цеху);
- на здійснення заходів щодо відродження та підтримання сприятливого гідрологічного стану річок, боротьби зі шкідливою дією вод, берегоукріплення, відведення та організації прибережних захисних смуг і водоохоронних зон - 37 305,2 тис. грн. коштів місцевих бюджетів, крім того, необхідне залучення 6000,0 тис. грн. коштів Державного бюджету, а також співфінансування з Державного та місцевих бюджетів в загальному обсязі 12 000,0 тис. грн.;
- для реалізації заходів щодо поліпшення комунального водопостачання та водовідведення міста - 848 051,3 тис. грн. Враховуючі недостатність коштів місцевих бюджетів та власних коштів КП «Водоканал», необхідне залучення значних обсягів коштів Державного бюджету;
- для здійснення заходів щодо упорядкування існуючого водовідведення на території міста – 5 500,0 тис. грн. коштів місцевих бюджетів та співфінансування з Державного та місцевих бюджетів в загальному обсязі 70 000,0 тис. грн..
4.2.3. Земельні ресурси і ґрунти
Основними напрямками діяльності у сфері охорони земель мають бути:
- охорона земель від вітрової та водної ерозії;
- впровадження комплексу заходів по запобіганню руйнування берегів р. Дніпро;
- запобігання забруднення земель промисловими та побутовими відходами та небезпечними хімічними речовинами;
- відокремлення земель гіршої якості, які можуть бути резервом для відведення під об’єкти бізнесу, комерції та інші виробничі потреби;
- консервація земель;
- здійснення оцінки техногенного навантаження на території та створення режимної мережі спостережень;
- поліпшення умов освоєння малопридатних для використання територій міста;
- проведення оцінки якісного стану ґрунтів з метою урахування при розрахунках земельних платежів, а також кадастрової оцінки міських земель.
Проблеми, пов'язані з охороною та раціональним використанням земель і ґрунтів, у рамках даної Програми вирішуються у процесі виконання заходів по боротьбі з підтопленням та берегоруйнуванням, а також при виконанні заходів у сфері поводження з відходами, тому розробка окремих заходів не потрібна.
4.2.4. Використання надр
Основними напрямками діяльності раціонального використання й охорони надр мають бути:
- впровадження сучасних технологій для зменшення впливу гірничих робіт на підземні води;
- впровадження екологічно безпечних технологій проведення гірничих робіт;
- постійне проведення об’єктного моніторингу за станом навколишнього природного середовища при здійсненні діяльності по розробці родовищ.
Для вирішення проблем щодо охорони та раціонального використання надр орієнтовний обсяг фінансування 880,0 тис. грн. за рахунок власних коштів підприємств.
4.2.5. Відходи та небезпечні хімічні речовини
Відходи, при їхньому накопиченні, є джерелом екологічної небезпеки та соціальної напруги, створюють негативний імідж місту.
Розв’язання проблеми, можливе шляхом:
- впровадження сучасних технологій щодо переробки та повторного використання промислових відходів;
- здійснення постійного екологічного моніторингу на промислових полігонах;
- будівництво ПТПВ;
- розширення системи роздільного збирання та сортування ТПВ з метою їх максимального використання, зменшення земельних площ, необхідних для розміщення;
- створення інфраструктури для окремого збирання небезпечних відходів від населення;
- розробки Схеми санітарного очищення міста;
- виявлення та ліквідація несанкціонованих звалищ на території міста.
Для розв’язання проблем у сфері поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами необхідне фінансування в обсязі 305 612,5 тис. грн., у тому числі:
- заходів щодо поводження з промисловими відходами - 10 712,4 тис. грн. власних коштів підприємств;
- для будівництва цеху утилізації осаду на очисних спорудах ЦОС-1, будівництва ПТПВ № 3 та реалізації заходів щодо поводження з побутовими відходами - 294 900,0 тис. грн. Враховуючі недостатність коштів місцевих бюджетів необхідне залучення, у першу чергу, коштів Державного бюджету, а також інвестиційних та інших коштів.
4.2.6. Екологічна безпека, енергозбереження та фізичні фактори впливу
Аналіз сучасного стану екологічної безпеки, зокрема: радіаційної, біобезпеки, шумового та електромагнітного забруднення, шкідливих вібрацій, іонізуючого випромінювання, свідчить про те, що ці питання не є нагальними для міста. Розробка та внесення в Програму окремих заходів по цим напрямам - недоцільна. Для недопущення погіршення ситуації достатньо дотримання існуючих нормативів та здійснення загальноприйнятих заходів.
В галузі енергозбереження найбільш важливим завданням для перехідного періоду заміщення природного газу місцевими видами палива та енергії є оцінка структури і потенціалу джерел місцевого палива й енергії.
Потенціал місцевих видів палива і енергії, у тому числі:
- паливо біологічного походження, а саме: сільськогосподарських відходів і відходів деревини, біогазу полігонів і біогазу очисних споруд, синтез газу, що одержано від переробки відходів низькокалорійного палива;
- промислових паливних газів, що відходять від промислового виробництва;
- високо потенційного скидного тепла димових газів у промисловості й комунальних господарствах;
- низько потенційного скидного тепла в промисловості, включаючи системи оборотного водопостачання, системи вентиляції, охолодження технологічного й енергетичного встаткування та агрегатів.
Для розв’язання проблем у галузі енергозбереження, необхідне фінансування в обсязі 31 462,9 тис. грн., у тому числі:
- 14 745,0 тис. грн. власних коштів підприємств;
- 16 717,9 тис. грн. потребує співфінансування за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та власних коштів КП «Водоканал».
Вартість ряду заходів визначається на підставі проектної документації.
4.2.7. Біологічне і ландшафтне різноманіття, екологічна мережа
Для покращення стану озеленених територій, зменшення негативного впливу процесів урбанізації на навколишнє природне середовище, підвищення показників озеленення, збільшення території зелених насаджень необхідно:
- створення кадастру зелених насаджень;
- формування позитивної громадської думки та дбайливого ставлення населення до об’єктів благоустрою;
- прискорення розробки та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж парків та скверів;
- запобігання можливості зайняття озеленених територій міста забудовою нецільового призначення.
Біологічне різноманіття є найважливішим спадком будь якої держави. Збереження та невиснажливе використання біорізноманіття визнано одним з пріоритетів державної політики України в сфері природокористування, екологічної безпеки та охорони довкілля, невід’ємною умовою для поліпшення його стану та екологічно збалансованого соціально-економічного розвитку.
Основними засобами для збереження біорізноманіття є:
- збереження, відтворення та невиснажливе використання природних екосистем;
- попередження антропогенної деградації природних екосистем та регулювання невиснажливого використання їх біоресурсів;
- контроль та моніторинг використання територій у межах допустимого екологічного навантаження.
З метою збереження об’єктів та територій природно-заповідного фонду необхідно:
- розробка проектів землеустрою щодо встановлення в натурі меж територій об’єктів природно-заповідного фонду;
- розробка проектів утримання та реконструкції територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
- посилення контролю за додержанням режиму об’єктів природно-заповідного фонду.
Для розв’язання проблем щодо відтворення біологічного і ландшафтного різноманіття, формування екологічної мережі, необхідне фінансування в обсязі 64 216,5 тис. грн. коштів місцевих бюджетів, із залученням інвестиційних коштів, коштів Державного бюджету для проведення лісовідновлення в лісах держлісфонду міста, а також фінансування за рахунок коштів підприємств для проведення інвентаризації та паспортизації зелених насаджень на підвідомчих територіях.
4.2.8. Розміщення груп населення на територіях з підвищеним ризиком від забруднення атмосферного повітря
За результатами аналізу ризику, який створюється здоров’ю населення викидами шкідливих речовин в атмосферне повітря, визначені основні шляхи розв’язання проблеми:
- оптимізація стандартів якості довкілля за рахунок управління ризиками, зокрема їх попередження;
- розробка та проведення профілактичних заходів по зменшенню ризику здоров’ю населення, яке мешкає на територіях з підвищеним рівнем ризику від антропогенного навантаження на довкілля.
Для вирішення зазначеної проблеми потрібен орієнтовний обсяг фінансування 200,0 тис. грн. за рахунок місцевих бюджетів.
4.3. Здійснення запропонованих шляхів вирішення екологічних проблем можливо за рахунок реалізації програмно-цільового підходу
Реалізація програмно-цільового підходу, зважаючи на масштабність завдань і одночасно обмеженість фінансових ресурсів, зумовлює встановлення відповідних пріоритетів та послідовності здійснення заходів.
Основним пріоритетом екологічної політики в м. Запоріжжя на період 2020-2025 роки повинна стати реалізація заходів, які дозволять зменшити забруднення атмосферного повітря та водного басейну, знизити ризик захворюваності населення, відродити та підтримати гідрологічний стан річок, зменшити шкідливу дію вод, скоротити обсяги утворення побутових та промислових відходів, забезпечити екологічно збалансоване природокористування, збільшити площі земельних насаджень міста, зберегти біологічне та ландшафтне різноманіття, підвищити рівень екологічного світогляду мешканців.
Програмно-цільовій підхід дозволяє реалізувати стратегію поетапного зниження рівня техногенного навантаження на довкілля з метою досягнення нормативів екологічної безпеки.
Для суттєвого поліпшення стану навколишнього середовища міста необхідно забезпечити фінансування першочергових заходів. Враховуючи недостатність власних коштів підприємств та обмеженість коштів місцевих бюджетів, які потрібні для реалізації природоохоронних заходів, необхідне залучення Державного бюджету, а також інвестиційних фондів та кредитів.
Програма передбачає виконання заходів у період 2012-2017 роки, що дасть можливість досягнути конкретних результатів по покращенню стану навколишнього природного середовища та забезпечити екологічно безпечні умови проживання населення міста.
На реалізацію Програми необхідно 10 706 млн. грн., у тому числі: 8 918 млн.грн. за рахунок власних коштів підприємств та 1 788 млн. грн. за рахунок коштів місцевих бюджетів з залученням коштів Державного бюджету та інвестицій.
5. Очікувані результати виконання Програми, ефективність
В процесі реалізації Програми передбачається досягнення збалансованості між соціально-екологічними потребами та збереженням навколишнього природного середовища з урахуванням перспектив розвитку міста, послідовним практичним впровадженням принципів сталого розвитку, необхідністю зміни структури споживання, збереження, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки в місті.
Існує прямий зв'язок між збільшенням економічної активності та зростанням рівнів забруднення компонентів довкілля. Уникнути цьому можна лише за умови впровадження ефективної екологічної політики, яка буде базуватися на досягненнях нових технологій, зниженні ресурсо- та енергоємності економіки, усунення причин забруднення замість ліквідації наслідків забруднення, встановлення економічної відповідальності та відшкодування в повній мірі збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, впровадження соціальної відповідальності всіх структур та залучення громадськості до вирішення глобальних екологічних проблем.
Стратегія екологічної політики повинна базуватися на принципах рівноправності трьох складових розвитку (економічної, екологічної, соціальної), який вимагає переорієнтації на пріоритети сталого розвитку, врахування екологічних наслідків при прийнятті економічних рішень, а також екологічної відповідальності за будь-які порушення екологічного законодавства.
Саме тому розробка та реалізація екологічної політики спільно з екологічним, економічним, соціальним напрямком розвитку міста Запоріжжя є пріоритетним завданням на теперішній час.
Виконання даної Програми дасть можливість забезпечити стабілізацію екологічної ситуації, призупинити темпи антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище, активізувати процес екологізації галузей промисловості, підвищити екологічну свідомість та громадську активність в сфері охорони навколишнього середовища.
Основними засобами забезпечення виконання Програми має бути комплексні поєднання організаційних, управлінських та економічних механізмів, що базуються на наукових засадах.
За підсумками виконання заходів Програми мають бути досягнуті наступні результати:
- підвищення рівня екологічної суспільної свідомості;
- підвищення рівня екологічної просвіти та виховання;
- збільшення частки екологічної інформації та реклами у місцевих засобах масової інформації;
- формування еколого-зорієнтованого мислення підростаючого покоління;
- активізація громадських ініціатив;
- врахування інтересів громади;
- популяризація екологічних знань;
- підвищення екологічної культури суб’єктів господарювання;
- зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами на 25 %;
- запровадження системи автоматизованого контролю за викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря на реконструйованих та збудованих об’єктах;
- зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин пересувними джерелами за рахунок встановлення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах до стандартів Євро 2, заміни автобусів малого класу, задіяних в обслуговуванні міських автобусних маршрутів на автобуси середньої та великої пасажиромісткості;
- зниження ризику захворюваності населення м. Запоріжжя за рахунок розробки та проведення профілактичних заходів;
- економію природних енергоресурсів на 274 тис. тонн у.п./рік, економію електроенергії в розмірі 100 тис. кВт/рік та економію 4,2 млн.м3/рік природного газу за рахунок впровадження промисловими та комунальними підприємствами енергозберігаючих заходів;
- забезпечення покращення якості поверхневих вод та зменшення їх забруднення внаслідок скорочення скидів зворотних вод промислових підприємств;
- покращення якості очистки забруднених зворотних вод;
- ліквідація підтоплення території міста;
- підтримання сприятливого режиму та санітарного стану річок за рахунок запланованих заходів;
- будівництво та реконструкція водогонів та каналізаційних колекторів;
- зменшення кількості промислових відходів, які спрямовуються у відвали на 200 тис. т/рік, за рахунок їх переробки та повторного використання;
- зменшення кількості утворення промислових відходів на 400 т/рік за рахунок впровадження нових технологій у виробництві;
- будівництво полігону твердих побутових відходів № 3 потужністю 120 тис. т/рік, забезпечення раціонального та безпечного для навколишнього середовища поводження з твердими побутовими відходами, які збираються у правобережній частині міста, відповідне зменшення навантаження на ПТПВ № 1, покращення санітарного стану правобережної частини міста;
- ліквідація полів фільтрації площею 8 га на території Національного заповідника «Хортиця»;
- будівництво цеху з утилізації осадів в обсязі 75 тис. тонн/рік, що утворюються на центральних очисних спорудах каналізації лівобережної частини міста (ЦОС-1);
- забезпечення невиснажливого природокористування;
- забезпечення обліку та оцінки кількісного та якісного стану зелених насаджень.
6. Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми, науково-технічне забезпечення
Джерелами фінансування передбачених Програмою природоохоронних заходів відповідно до статті 42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» є: Державний і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, міський та обласний бюджети, кошти підприємств, установ та організацій, добровільні внески, кредити, зарубіжні та внутрішні інвестиції.
Орієнтовній обсяг фінансових витрат, необхідній для реалізації Програми - 10 706 млн. грн., з них – 8 918 млн. грн. (83 %) здійснюється за рахунок власних коштів підприємств. Для фінансування заходів в обсязі 1 788 млн. грн. (17 %) необхідне залучення міського, обласного бюджетів, а також, враховуючи обмеженість місцевих бюджетів, значних обсягів коштів Державного бюджету, кредитних коштів, інвестицій. У випадку недостатності або відсутності фінансування з Державного бюджету можливий перегляд термінів виконання окремих заходів.
При формуванні переліку заходів, по кожному окремому заходу визначені відповідальні виконавці, які самостійно визначають та забезпечують необхідні для виконання заходів матеріально-технічні та трудові ресурси.
Науково-технічне забезпечення Програми передбачає:
- концентрацію наукових знань та інформацію відповідно до пріоритетних напрямів екологічної політики міста;
- опрацювання існуючих наукових знань та інформації для їх прикладного використання при реалізації міської екологічної політики;
- проведення наукових вишукувань за відповідними напрямами;
- проведення наукових робіт щодо:
- збереження ландшафтного та біологічного біорізноманіття як елементів екологічної мережі;
- впливу якості окремих компонентів довкілля на стан здоров’я мешканців;
- прогнозування активізації небезпечних морфо-динамічних процесів та інженерний захист території;
- розробки, стимулювання і впровадження нових галузевих стандартів на граничні допустимі викиди і скиди забруднюючих речовин;
- розробки та реалізації проектів, які забезпечують зменшення об’ємів стічних вод і газо-, пило-викидів, мінімізації надходження в навколишнє середовище токсичних сполук, впровадження оборотних систем промислового водоспоживання;
- широкого впровадження екологічно безпечних маловідходних технологій, що відповідають світовому рівню; опрацювання нових технологій ресурсозбереження і поводження з промисловими та побутовими відходами.
Враховуючи, що м. Запоріжжя має потужний науково-технічний потенціал, який має змогу вирішити практично усі місцеві проблеми, які пов’язані з охороною навколишнього середовища, то науково-методичне та інформаційне забезпечення Програми доцільно покласти на базові галузеві інститути.