Віхи розвитку українського війська

Україна святкує 30-ту річницю Незалежності. Разом з нею ювілей цьогоріч відзначатиме й наше військо. Три десятиліття існування. Але ж хіба наше воїнське коріння настільки юне? Аж ніяк! Манускрипти, що дійшли до нас із сивої давнини, свідчать, що люди, які населяли терени сучасної України, завжди тямили у тому, з якого кінця братися за меч. І те, що ми, українці, наразі живемо на родючих землях, що омивають води двох морів, то якраз заслуга войовничих пращурів. Адже жодний ворог, хоч який би сильний був, не зміг, зрештою, витиснути наш народ із цих земель. У чому ж феномен української військової доблесті? Зробімо разом невеличкий екскурс у нашу багату історію.

«Береженого Бог береже, а козака — шабля»

Влучне прислів’я, що добре розкриває суть існування професійно навченого воїна. Ними й були українські козаки. Найпершу писемну згадку про козаків у Західній Європі знаходимо в генуезькій хроніці за 1474 рік. Перша в історії офіційна згадка про дії козаків на морі та згадка про запорізьких козаків узагалі — 1489-го у «Хроніці Польській» М. Бельського, що описує похід польського війська під проводом королевича Яна Ольбрахта проти татар.

До слова, правдива уява іноземців про українське козацтво добряче спаплюжена московсько-імперськими наративами, що століттями продукувалися. Мовляв, пиячать, неорганізовані тощо.

Насправді ж усе не так. Запорізьку Січ по праву називають першим демократичним об’єднанням у світі. Якщо взяти до уваги, що багато люду прийшли сюди через соціальну несправедливість, то це не дивно. Всі питання життя й діяльності козаків розв’язувались голосуванням на радах. А якщо додати сюди конституцію Пилипа Орлика 1710-го, яка на пів століття старша за конституцію США, то питання про «неорганізованість» українського козацтва — не більше, ніж московські побрехеньки.

Воювали козаки не лише на суходолі, а й на морі. Походи човнами-чайками на ворога, сміливі десантно-диверсійні напади на противника з води єднають козаків-чорноморців із сучасною українською морською піхотою.

Українці та «остання джентльменська»

Саме так історики називають Першу світову війну. Можливо, так її бачили тогочасні монархи. Але для простих людей вона була страшною бійнею. І Україна — як завжди, опинилася в епіцентрі війни.

На боці Російської та Австро-Угорської імперій, за підрахунками істориків, билися… понад 4,5 мільйона українців!

Перша світова стала підґрунтям для утворення регулярних українських військових підрозділів, які надалі послужили кузнею кадрів для національних військових формувань періоду визвольних змагань. Зокрема, це легіон Українських Січових Стрільців. У складі австро-угорського війська вони звитяжно билися з росіянами. Пригадаймо лише бій за гору Маківка у Карпатах, коли дії бійців УСС зірвали плани російського командування. Добровольці з легіону Січовиків згодом заснували регулярне військо Західноукраїнської народної республіки — Української Галицької Армії. У березні 1919 року це формування нараховувало близько 150 тисяч вояків та старшин. До слова, саме відзнаки УГА взято за основу розробки сучасного зовнішнього вигляду знаків розрізнення військових звань ЗС України!

Друга світова і українці

Трагедія Українського народу в роки Другої світової у тім, що на час початку війни він був розділений між кількома державами. Українці, позбавлені власної державності, змушено воювали за чужі інтереси й вбивали інших українців. У межах Другої світової в Україні тривали кілька воєн, ареною для яких були наші землі.

На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії і Канади (45 тис. осіб), Польщі (120 тис.), СРСР (понад 7 млн), США (80 тис.) і Франції (6 тис.), а також визвольного руху в самій Україні (100 тис. в УПА) — разом понад 7 млн осіб. Понад 2,5 млн українців нагороджені радянськими і західними медалями й орденами, більше ніж 2 тис. стали Героями Радянського Союзу, з них 32 — двічі, а найкращий ас союзної авіації Іван Кожедуб — тричі.

І повіє вогонь новий з Холодного Яру!

І ще раз про виняткову здатність українців до самоорганізації задля відбиття збройної агресії. Приклад — холодноярці! 5 квітня 1919 р. на теренах нинішньої Черкащини у Мотронинському монастирі проголошено Холодноярську Республіку. Це місце стало осередком українського повстанського руху проти загарбників (німецьких окупантів, російських «білих» і «червоних»), який очолювали брати Чучупаки. Чисельність першого відділу самооборони становила 22 козаки.

Згодом утворилась Холодноярська Республіка, територія якої охоплювала 25 навколишніх сіл і мала 15-тисячну селянську повстанську армію, бійці якої називали себе козаками, а командирів — отаманами (на згадку про минувшину).

У березні 1920-го Степова Дивізія армії УНР визволила Херсон від більшовиків і розпочала вдалий наступ на захід (через Білозерку) по лінії Кам’янка — Єградівка — Ружичів — Чигирин. Зупинилась дивізія в урочищі Холодний Яр, де з’єдналась зі збройними силами Холодного Яру. Холодноярська Республіка проіснувала до 1922 року.

Українська Повстанська Армія

УПА створена 14 жовтня 1942-го за рішенням політичного проводу ОУН для захисту мирного населення України від знущань німецької окупаційної влади. Воїни «лісової армії» — єдині у світі, хто воював водночас проти гітлерівців і проти СРСР.

УПА була неймовірно організована — можливо, саме завдяки нащадкам її воїнів українці змогли організувати Євромайдан. В УПА були чітка структура із субординацією, розклад і жорстка дисципліна: наприклад, вживання алкоголю (без дозволу командира) каралося розстрілом. Багато істориків вивчали та продовжують вивчати УПА як ідеальний приклад підпільної організації.

Окрім безпосередніх бойових дій, найважливішою складовою діяльності УПА була пропаганда. «Лісова армія» дещо випередила час, зробивши основну ставку на поширення інформації.

Вік членів УПА в середньому становив 18-22 роки.

За час існування організації спроєктовано приблизно 10 тисяч «криївок», у яких розміщувалися збройові склади, шпиталі, друкарні й навіть швейні цехи. Це споруди під землею з вентиляційними отворами, де вояки в деяких випадках могли, не виходячи, прожити кілька місяців.

Тактику дій українських вояків з УПА вивчали у військових вишах США як приклад надзвичайно винахідливої й ефективної методики партизанської та диверсійної роботи.

Доба новітня — ворог давній

1991 року розпався СРСР, і Україна отримала Незалежність. І… третій за величиною ядерний потенціал у світі. На озброєнні військових формувань в Україні було 130 міжконтинентальних ракет РС-18 на рідкому паливі з шістьма ядерними боєголовками кожна та 46 ракет РС-22 на твердому паливі з десятьма боєголовками. У світі ці ракети відомі як СС-19 і СС 24 відповідно. В Україні також було розгорнуто повітряний компонент стратегічних сил — 21 бомбардувальник ТУ-95мс та 19 бомбардувальників ТУ-160 з боєкомплектом до 500 крилатих ядерних ракет.

Події «військового будівництва та реформування» українського війська в період з 1991 року по 2013-й можна охарактеризувати однією влучною, але нецензурною фразою. Утім, оговтатись від власної жадібності й недалекоглядності український народ і можновладців змусила агресія РФ у Криму, а згодом на Донбасі. Війна триває вже 8 років і забрала життя понад 14 тисяч наших співгромадян. Утім, у горнилі цієї війни зродилося нове українське військо, що не боїться пустити ворогу кров.

Слава Україні! Героям Слава!