Про «Укрінком» та чесні суди
Джим Слеттері, розповів в інтерв’ю про те, чи очікує він зниження уваги до України, дозволу бити західною зброєю вглиб рф, та як впливає тиск на бізнес в Україні на виділення допомоги з США, зокрема, про справу банку «Укрінком» і судову тяганину з Фондом гарантування вкладів.
Багато українців стурбовані подальшою підтримкою України. Із 61 мільярда доларів підтримки України, ми досі отримали не все, на який час вона розрахована? І чи не зникне Україна з фокусу після президентських виборів у США?
Я не думаю, що Україна зникне з фокусу після президентських виборів. Я вважаю, що люди в Конгресі США, які вже переважною більшістю голосували за підтримку України, продовжать це робити. Майте на увазі, що майже 70 сенаторів США з обох партій підтримали допомогу Україні. Це дуже значний голос у Сенаті США, враховуючи, наскільки розділена наша політика в Сполучених Штатах сьогодні. І в Палаті представників понад 300 осіб з обох партій підтримали допомогу Україні. І знову ж таки, це дуже значна більшість. Коли зі 435 членів 300 голосують за пакет допомоги в розмірі 61 мільярда доларів для іноземної країни - це історично для Сполучених Штатів. Тож я думаю, що українці повинні це розуміти і розуміти, що підтримка України в Конгресі сьогодні широка і двопартійна. Майже половина республіканців у Палаті проголосували за допомогу Україні, як і всі демократи в Палаті представників. Це дивовижно, що ми мали таку сильну двопартійну підтримку. Я особисто вірю, що це триватиме після цих виборів, незалежно від результату на президентському рівні. І я не вірю, що Трамп, якщо його оберуть, просто припинить допомогу Україні. Я не вірю, що це станеться.
Сполучені Штати поступово, іноді із запізненням, але надають Україні зброю, яку вона просить. Нині ми просимо ракети далекого радіусу дії, і є думки, що нам слід дозволити вражати російські військові аеродроми вглибину рф. Як Ви думаєте, чи Сполучені Штати підуть на такий крок і коли?
Я думаю, що ми рухаємося в цьому напрямку. Дехто вважає, що це слід було зробити ще кілька місяців тому. Я б хотів, щоб це було зроблено раніше. Але факт залишається фактом, що зараз Україна має право використовувати зброю, надану НАТО, для ударів по Росії, щоб захистити себе від неминучих атак з російської території. Що, на мою думку, повинно статися, і це думка людини, яка має 20 років досвіду тут, в Україні, і мала можливість зустріти кожного президента від Кучми, а також знайомий з багатьма членами Ради, багатьма людьми в політичному світі, бізнесі та релігійній спільноті тут, то моя особиста думка, що зараз дуже вдалий час для припинення вогню в цій війні. І, сподіваюся, розумні люди з обох сторін зможуть врешті-решт вирішити цей конфлікт за столом переговорів, що забезпечить довгострокову безпеку України. І водночас - припинити це насильство, ця війню [що] забрала життя сотень тисяч українців і росіян. Це абсолютна трагедія того, що тут сталося. Це, як я б назвав, божевільна війна. Вона не мала реального морального виправдання з точки зору російської агресії. Мене вражає те, що деякі релігійні лідери в Росії благословили цю війну. Подумайте про це. Це нібито християнські церковні лідери в Російській Православній Церкві благословили цю війну. Це для мене неймовірно. І я сподіваюся і молюся, що релігійні лідери в Росії, які благословили цю війну, зрозуміють помилковість своїх дій і повинні очолити зусилля щодо припинення цієї війни, яку вони благословили. І я знаю, що це, можливо, вимога чогось надзвичайного, щоб релігійні лідери змінили свої позиції щодо чогось подібного до війни, але вони повинні це зробити. І якщо вони цього не зроблять, я вірю, що вони стикнуться з дуже важким судом перед Всемогутнім Богом одного дня. Вибачте, що перейшов на релігійну дискусію, але це центральна частина цієї війни, яка не отримує достатньо уваги в Сполучених Штатах і по всій Європі. Але нам потрібно зрозуміти релігійний вимір цієї війни і те, як Путін використав Російську Православну Церкву та лідерів Російської Православної Церкви на найвищому рівні, щоб благословити аморальну війну. Це те, що ви очікували б у часи [династії] Романови, або в часи Бурбонів, або середньовічні часи, коли була така комбінація церкви і держави, можна так сказати. Але Путін блискуче маніпулював Російською Православною Церквою і переконав Кирила благословити свою війну тут, в Україні. Це немислимо.
Щоб перемогти Путіна, нам потрібні не тільки зброя, а й успіх у функционуванні економіки. Як би Ви оцінили дії українського уряду та влади? Чи є якісь позитивні аспекти за останні два роки, і які проблеми все ще залишаються?
Я вважаю, що немає сумніву, що президент Зеленський та його команда заслуговують високих оцінок за те, як вони відреагували на вторгнення в лютому 2022 року. Президент Зеленський дійсно енергійно мотивував людей у всьому світі звернути увагу на Україну. Я думаю, що він заслуговує на високі оцінки за це, і його команда заслуговує на високі оцінки за те, як вони об’єднали український народ для протистояння російській агресії. Як завжди, є критики лідерів. Вони знаходяться на арені, так би мовити. Я це розумію. Але важливо, щоб керівництво України було об'єднаним у боротьбі з цією жахливою агресією з боку Росії. Якщо у мене є одне послання до президента Зеленського, воно буде таким: заради Бога, зверніться до всіх політичних фракцій в Україні та спілкуйтеся з ними. Робіть те, що робив Черчілль під час Другої світової війни. У військовому кабінеті Черчілля були його політичні противники з Лейбористської партії, Консервативної партії та Торі в Англії того часу, і вони були в його військовому кабінеті. Вони брали участь у рішеннях, які приймав Черчілль. І це було ключем до збереження єдності англійців у Сполученому Королівстві під час їх найтемнішої години, коли вони буквально стояли наодинці проти Гітлера в 1940 році. І це було до того, як Гітлер вторгся до Радянського Союзу. Тож це було справді лише Сполучене Королівство. Це був Вінстон Черчілль, який вів і надихав англомовний світ на єдність проти Гітлера. І я думаю, що президент Зеленський може багато чого навчитися з прикладу Черчілля, віддаючи себе справді важкій роботі, наскільки це важко, і я знаю, що це дуже складно, але намагаючись об’єднати своїх політичних опонентів. Але коли ваша нація стикається з такою загрозою, як сьогодні Україна, він має робити все необхідне, щоб об’єднати різні політичні фракції та зберегти їх разом. Тому що ця війна закінчиться за столом. Вона закінчиться за столом. Усі війни врешті-решт закінчуються за столом. Це або стіл капітуляції, або стіл переговорів, де досягається угода. І я вірю, що ця війна закінчиться за столом переговорів, якщо можна так сказати. І коли настане цей момент, буде абсолютно необхідно, щоб лідер України, хто б це не був у той час, міг говорити одним голосом за цим столом, коли вони протистоять Росії.
Як Ви оцінюєте стан реформи судової системи України?
Ви знаєте, у мене немає достатнього особистого досвіду роботи із [українською] судовою системою. Але у мене є деякі друзі в Україні, які дуже розчаровані судовими реформами. Але я думаю, що, можливо, ще рано робити висновки. Я залучений в одну справу, де є суперечливі судові рішення, що важко узгодити. Але боротьба за реформу урядових інституцій у демократії — це постійне зусилля. Сьогодні в Сполучених Штатах ми гостро потребуємо деяких реформ у нашому Конгресі та реформах у нашій судовій системі. Наприклад, я хотів би, щоб у Сполучених Штатах було встановлено віковий ценз для членів Верховного суду США, а також для всіх політичних посад у Конгресі та Білому домі. Я хотів би, щоб були встановлені терміни повноважень для суддів Верховного суду та для членів Конгресу, так само як і для президента. У нас є обмеження на два терміни для президента, і я думаю, що ми повинні мати обмеження для нашого Конгресу та Верховного суду. Я згадую це лише тому, що в демократії ніколи не досягаєш остаточної точки щодо форми інституцій. Інституції повинні еволюціонувати разом із країною. Тому ми завжди будемо мати питання щодо, мабуть, судової реформи та правоохоронних органів. Але в демократії у вас є можливість обирати лідерів, які приймають ці рішення, а потім притягати їх до відповідальності на наступних виборах. І це те, що важливо в демократії. Зрештою, все повертається до людей.
Є багато розмов про те, що в Україні чиниться тиск на бізнес, вплив на суддів, особливо у питаннях великого бізнесу…
Думаю, це, ймовірно, правда, але у мене знову-таки немає великого особистого досвіду в цьому. Тому я не можу коментувати окремі випадки щодо цього.
Нещодавно Ви публічно зверталися до президента України у справі банку "Укрінком". Що ви мали на увазі? І чому ця справа цього банку важлива?
Це важливо, тому що мова йде про приблизно 35-50 мільйонів доларів. І це гроші, які "Укрінкомбанк" хоче зібрати від позичальників, які брали кредити в банку за останні 15 років. Ці кредити не були погашені. Після вторгнень росіян у 2014 та 2022 роках банк втратив 30-40 відсотків своїх активів через російське вторгнення. Росіяни знищили будівлі, вкрали комбайни, трактори та різне обладнання, яке було заставою за кредитами, наданими цим банком. У багатьох випадках позичальники, які брали гроші у банку, мають повну можливість погасити ці кредити. Коли відбулося вторгнення і росіяни знищили або вкрали 30-40 відсотків активів банку, банк опинився у фінансовій скруті, як можна очікувати. І тоді в ситуацію довелося втрутитися Фонду гарантування вкладів, щоб захистити вкладників. Фонд гарантування витратив мільйони доларів на захист вкладників. Тепер питання полягає в тому, як Фонд гарантування може отримати відшкодовання. Це, по суті, державні гроші, які Фонд гарантування витратив на захист цих вкладників. Банк "Укрінком", хоче зібрати гроші від позичальників, які взяли їх в банку, щоб мати кошти для повернення Фонду гарантування. Ми сподіваємося, що Фонд гарантування та урядові посадовці в Україні визнають, що інтереси уряду та мого клієнта збігаються. Це збір грошей з позичальників та негайне повернення Фонду гарантування того, що йому належить, і що він витратив на захист вкладників банку, який опинився у фінансовій скруті через російське вторгнення. Якщо цього не буде зроблено, уряд України все одно буде відповідальним за 35-50 мільйонів доларів, витрачених Фондом гарантування на захист цих вкладників. Мій клієнт хоче зібрати гроші з позичальників, які законно винні ці гроші банку, щоб банк мав ресурси для повернення Фонду гарантування. Це трохи довга історія, але я пояснив її так просто, як міг. Існує багато неправдивої інформації про цю банківську справу. Було висунуто деякі звинувачення щодо шахрайства з боку мого клієнта. Я не бачив доказів цього. З того, що я знаю сьогодні, мій клієнт готовий зробити все можливе, працюючи з Національним банком України та Фондом гарантування, щоб зібрати всі можливі гроші з позичальників, які законно винні банку мільйони доларів, і використовувати всі ці гроші для повернення Фонду гарантування та інших кредиторів. І якщо щось залишиться, акціонери банку отримають вигоду з цього. Але вони не отримають жодної копійки або гривні до тих пір, поки Фонд гарантування не буде відшкодований повністю і поки кредитори не будуть відшкодовані. Це те, над чим я працюю.
Я хотів би попросити Вас підсумувати все сказане. Чого Ви очікуєте від справи "Укрінкомбанку"? Яке рішення щодо цього банку Ви очікуєте?
Я завжди оптиміст і вірю в молодих людей, які зараз керують урядом в Україні. Я збираюся дати всім кредит довіри і сподіваюся, що вони зроблять правильні речі. І коли вони дізнаються всі факти, я вірю, що вони зроблять правильні речі. І правильне рішення полягає в тому, щоб мій клієнт, банк "Укрінкомбанк", співпрацював з Фондом гарантування, щоб зібрати гроші з позичальників, щоб Фонд гарантування міг бути відшкодований - цими 35 або 40 мільйонами доларів, або якоюсь іншою сумою. Ми не знаємо точно, яка вона. Але яка б ця сума не була, давайте працювати разом, щоб зібрати гроші з позичальників, які законно винні ці гроші банку, щоб банк міг повернути гроші Фонду гарантування, щоб Фонд гарантування міг, по суті, повернути гроші уряду України. Як американський платник податків, я дбаю про це, тому що Сполучені Штати надали Україні мільярди доларів фінансової допомоги. І ми хочемо переконатися, що ці гроші використовуються ефективно. Якщо ці 35-50 мільйонів доларів не будуть зібрані з позичальників, які їх винні, тоді уряд України повинен буде знайти спосіб заповнити цей бюджетний дефіцит. І одним із шляхів, куди вони [уряд] звертаються - їхні партнери на Заході, включаючи Сполучені Штати, щоб допомогти фінансово підтримати бюджет. Отже, всі гроші тут є взаємозамінними. Вони всі в одному великому котлі, так би мовити. І якщо ми не зберемо ці 35-50 мільйонів доларів із позичальників, це створить зобов'язання для уряду України та потенційний тягар для платників податків США. Тому я хочу, щоб всі ці гроші, які приходять сюди [в Україну], використовувалися ефективно.