Військові журналісти у локальних збройних конфліктах світу. Ірак.

Війна в Іраку розпочалася 20 березня 2003 – го року. Офіційним приводом для вторгнення був заявлений зв'язок режиму Саддама Хусейна з міжнародним тероризмом, зокрема рухом «Аль Каїда». Iнформація ЦРУ про наявність в Іраку запасів хімічної зброї масового ураження знайшла підтвердження. Боєголовки з нервово-паралітичним газом було знайдено саме в зоні, яку контролював один із союзників США по коаліції — Польща. Рішення про застосування військової сили проти Іраку підтримали 45 держав світу. Військові контингенти виділили 32 держави. 98 % військ вторгнення надали США і Велика Британія.

20 березня – 1 травня 2003 – го року об'єднані сили США і антиіракської коаліції провели військову операцію, що отримала первинну назву «Шок і трепет». Потім операція отримала назву «Свобода Іраку». Офіційний Багдад назвав війну «Харб аль Хавасим» — «вирішальною війною».


Участь України у військовому конфлікті

Україна ввела свій контингент на територію Республіки Ірак 11 серпня 2003 року. Контингент складався з 19-ого окремого батальйону радіохімочнобіологічного захисту та 5-ої окремої бригади Сухопутних Військ Збройних Сил України. Загальна чисельність українських військових у зоні конфлікту на початок вересня 2003 становила 1680 осіб на військових базах у містах Кут та Хіла, а також 10 осіб на території так званої «Зеленої Зони» у місті Багдад.

Таким чином, за чисельністю українські сили були третім контингентом після американського та британського. Контингент був виведений з іракської території протягом десяти днів, з 20 по 30 грудня 2005 року, але в Іраку залишилася група військових кількістю до 50 осіб, так званий військовий персонал України в Республіці Ірак. Місце дислокації база «Дельта» в місті Кут.

Телебачення та висвітлення початку бойових дій на території Іраку

Вже з початку збройного конфлікту іракські медіа чітко висвітлювали процес вторгнення Збройних сил США та їх союзників. У період з 23 по 29 березня, під час кровопролитних боїв за місто Ен – Насірія загинуло 32 солдати ЗС США. Телебачення Іраку показало полонених американських солдатів у прямому ефірі.

У неділю телеканал "Аль-Джазіра" та інші арабські телеканали показали кілька сюжетів. На одному з них, рядова Шона (прізвище не назвала, 30 років, штат Техас) повідомила, що вона з ремонтного батальйону. Поранена в ліву ногу афроамериканка розповіла, що їй 30 років, що вона служить в армії 8 років, а в Ірак прийшла разом з військами.

Рядовий Джозеф Персон (штат Техас) повідомив, що прибув до Іраку за наказом командування. На допиті він відмовився назвати ім'я командира частини.

Ще один американський військовополонений - рядовий Персі Міллок стверджував, що "ні в кого не стріляв і не вбивав". За його словами, в Ірак він прийшов, виконуючи наказ. На питання, навіщо ж він прийшов до Іраку, солдат промовчав.

Показаний солдат був одягнений в майку, йому на вигляд років 20. Американець стрижений наголо, носить окуляри.

Крім того, в полон захоплені поранений рядовий Ендрю (прізвище нерозбірливо), також з Техасу і сержант Джеймс Райлі (штат Нью-Джерсі, 31 рік).

Всі вони виглядали дуже переляканими.

Телеканал "Аль-Джазіра" показав також, за його словами, британського пілота, взятого в полон в неділю в Багдаді. Пілот був захоплений в очеретах на березі річки Тигр в Багдаді. Сотні городян спостерігали за його затриманням.

Ніяких імен і подробиць не повідомлялося.

Крім того, "Аль-Джазіра" показала кількох убитих в Іраку американських військовослужбовців зі слідами важких поранень. За даними телеканалу, вони були вбиті в бою під містом Ель-Мансурі, на захід від Багдада.

На кадрах показані тіла шести військовослужбовців. Особи трьох з них були прикриті тканиною. На грудях кожного вбитого викладені особисті жетони, листи, особисті речі.

Окремо був показаний сюжет, на якому убитий американець лежить близько цистерни з водою.

Телеканал показав також документи, зброю і амуніцію, захоплені в бою під містом Ен-Насирія. Під цим містом, за даними американських ЗМІ, морські піхотинці США зазнали важких втрат, коли потрапили в засідку.



Такі сюжети обурили Пентагон показом військовополонених. Голова Пентагону заявив, що це суперечить Женевській конвенції.

Втрати серед журналістів у ході бойових дій

Станом на 2011 – й рік під час збройного конфлікту на території Іраку загинуло 365 цивільних та військових журналістів, кореспондентів та операторів.

Одним із загиблих став український фронтовий оператор Тарас Процюк.

8 квітня 2003 р. в столиці Іраку м. Багдад з балкону одного з номерів висотного готелю «Палестина» Тарас Процюк здійснював відеозйомку військової операції американської армії. Внаслідок прицільного гарматного пострілу з американського танка по готелю було смертельно поранено Процюка. Він помер дорогою в лікарню. Внаслідок вибуху загинув також телеоператор іспанського телеканалу «Telecinco» Хосе Коусо, який перебував із Процюком в тому ж приміщенні. Поранення дістали також троє співробітників агентства «Рейтер»: шеф бюро в Перській затоці, ліванець Саміа Нахул, фотограф Фалех Хебер і технічний співробітник Пол Паскаль.

17 квітня 2008 р. друг Процюка, український журналіст Микола Вересень в інтерв'ю інтернет-виданню «Главред» заявив:

«Я розумію того сержанта, який сидів у тому танку. Я не можу влізти йому в голову і в голову Тарасові. Але як людина, яка була на війнах, можу точно сказати, що насправді дуже боїться сержант. Він їде і дуже боїться, що в нього хтось вистрелить. Це — війна. Інстинкт самозбереження ніхто не скасовував. Усі журналісти, які були тоді у готелі, полізли на дах. Тарас завжди любив мати ексклюзивні кадри, тому міг подумати: „Всі з тієї точки знімуть“ і не пішов на дах, залишився в номері, де і поставив камеру. А той сержант у танку, напевно подумав: там на даху дофіга віддзеркалюється лінз, значить, це — не снайпери і не наводчики. Солдат побачив окремий відблиск у вікні і, рятуючи своє життя й життя тих, хто їде позаду, вистрелив».





Ціною власного життя, журналісти намагалися відкрити очі суспільству та показати правду тієї жахливої війни. Тисячі фото та відеоматеріалів, репортажів – це величезний спадок людям, спадок, який залишений для того, щоб ми побачили страшенні наслідки бойових дій…