Військова журналістика.

Військова журналістика — жанр журналістики, який спрямований на пряме висвітлення бойових і конфліктних дій: війн, релігійних та етнічних конфліктів, контртерористичних операцій, дозволяє висвітлити політику держави в період бойових дій щодо засобів масової інформації.

Військова журналістика бере початок з виникнення комунікаційних технологій. Досить рано значення військових сполучень усвідомив Александр Македонський. У походах його супроводжували спеціально навчені люди, які фіксували його військові успіхи й увічнювали їх в історії.

Ситуація змінилася з винаходом Йоганна Гутенберга 1450 року друкарського верстата, що дозволило сповіщати широку публіку про події на війні. Однією з перших таких згадок було взяття острова Лесбос французькими і венеціанськими військами. Для газет війни стали основним сюжетом.

Військова журналістика в умовах бойових дій на сході України

Під час збройних конфліктів, чи то міжнародних, чи то внутрішніх, роль засобів масової інформації набуває особливого значення. Враховуючи те, що під час війни фактично відсутні організації громадянського суспільства, які могли  б контролювати органи влади та збройні сили, журналісти стають головним (якщо не  єдиним) джерелом неупередженої та об’єктивної інформації. Як наслідок – сьогодні для  багатьох журналістів військова журналістика перетворилася на небезпечну професію, яка вимагає бути в  центрі подій – поряд зі смертями, ризикуючи власним життям, адже в зоні збройного конфлікту життя і здоров’я журналіста може піддаватися великий небезпеці.

Міжнародна організація Комітет із захисту журналістів (Committee to Protect Journalists, CPJ) веде сумну статистику працівників ЗМІ, які загинули при виконанні своїх професійних обов’язків. У  2014 році, під час активної фази конфлікту на  Сході, на  території України загинуло під час виконання своїх обов’язків 5 журналістів. Це стало підставою включити Україну разом із Сирією, Іраком, Ізраїлем, Сомалі та Пакистаном за підсумками 2014 до списку країн які є найнебезпечнішими для роботи працівників мас-медіа. Це поставило питання володіння навичками фізичної безпеки та правилами роботи у зонах бойових дій у особливу пріоритетність для українських журналістів.

Незважаючи на те, що журналісти знаходяться в зоні збройного конфлікту під протекцією міжнародного і національного права, не  варто розраховувати виключно на такий захист. Він гарантований лише в разі дотримання стороною конфлікту міжнародно визнаних правил ведення війни – що буває не завжди; також слід зважати на психологічний і психічний стан озброєних учасників конфлікту. Але не варто і недооцінювати значення норм міжнародного гуманітарного права, що визначає права журналіста та захищає його в зоні збройного конфлікту.

Прикладом мужності військового журналіста є Дмитро Лабуткін – український військовий кореспондент, капітан III рангу (посмертно).

На початку 2015 року Дмитро Лабуткін прибув у сектор «С», де в той час знаходилася найгарячіша точка АТО – місто Дебальцеве. Постійні обстріли не заважали йому відправляти до Києва вкрай цінні докази відкритої присутності регулярних російських військ на території України.

16 лютого близько 9-ї ранку колона українських військових, яка виходила з Дебальцевого , потрапила у засідку. Бронетранспортер в якому був Дмитро наїхав на залізничні колії. Українські воїни прийняли бій, але сили були нерівні…

Український військовий журналіст від перших днів ворожої агресії був поруч із нашими військовослужбовцями – у Слов’янську, Луганському, Авдіївській промзоні, Світлодарську, Волновасі, Щасті, Станиці Луганській, Трьохізбенці, Мар’їнці, Талаківці, Широкиному, інших найгарячіших локаціях війни. Разом із ними ризикував життям, відстрілювався, коли треба, допомагав цивільним, але встигав виконати свою місію. І його робота на висвітлення звитяг та труднощів, свят і буднів війська заслуговує на таку ж повагу і шану, як служба десантника, танкіста, артилериста чи зв’язківця.

Військові журналісти у складі прес-центрів і мобільних груп виконали і виконують тисячі завдань за призначенням, організовують роботу представників вітчизняних та іноземних медіа на передових позиціях сил ООС.