Знищення сепаратистів. Уроки Хорватії.

4-7 серпня 1995 року збройні сили Хорватії провели операцію “Буря” або «Шторм» зі звільнення окупованої частини Хорватії – самопроголошеної Сербської Країни.

“Буря” (хорв. Operacija Oluja) блискавичною і тривала 84 години. До 7-серпня була звільнена територія понад 10 тисяч квадратних кілометрів, армія Сербської Країни була повністю розгромлена, її залишки втекли в Сербію.

Об’єднання 1990 року двох німецьких держав — ФРН та НДР — стало наслідком загальної кризи соціалістичного ладу, зокрема гострої кризи в СРСР, і відбулося воно фактично в політичній площині. Принципово інший — силовий метод відновлення територіальної цілісності країни застосувала Хорватія.

Під час збройного конфлікту на Балканах у першій половині 1990-х років, який спровокувала Сербія після розпаду Югославії, сербські війська окупували низку прикордонних районів Хорватії. Водночас Сербія обґрунтовувала свої дії «необхідністю захисту етнічних сербів від хорватських націоналістів».

Хорватія використовувала дипломатичне перемир’я 1992 року дуже грамотно і цілеспрямовано. Політичне керівництво країни взяло курс на проведення радикальних реформ, на об’єднання всього суспільства заради звільнення своєї окупованої території.

За три роки була створена професійна армія, ядром якої стало п’ять професійних зразкових бригад Національної гвардії. Професіонали-добровольці стали стрижнем армії, штурмовими частинами, при цьому була розгорнута і велика мобілізована армія. Бригади Нацгвардії були наконечниками настання, забезпечивши подавляючу кількісну і якісну перевагу в кожній точці прикладання своїх зусиль.

Хорватська армія не була ідеальною. В країні була криза і грошей на все не вистачало. Недоліки озброєння і оснащення хорвати компенсували ефективної розвідкою, управлінням, гнучкою тактикою, високим рівнем бойової підготовки і мотивації. Основне фінансування йшло на оснащення професійних штурмових з’єднань, а не однаково на всіх мобілізованих піхотинців.

Хорватія за три доби повністю відмобілізувалась для досягнення військової перемоги. Велика армія, миттєво розгорнута з резервістів, забезпечувала фланги прориву і закріплювалася у другому ешелоні.

При цьому мирні переговори про врегулювання тривали безперервно, хорватські політики всіма силами боролися за мир, це анітрохи не заважало генералам і солдатам, які втомилися терпіти і чекати.

Сербські політики кричали про підтримку країнських сепаратистів, проте хорватська армія наступала так стрімко, що часу на реакцію у сербів не було – фронт країнських сепарів був розгромлений протягом першої доби операції.

При цьому лідери країнських сепаратистів наступ очікували, проте швидкість, масштаб і ефективність дій хорватської армії приголомшили сербів. Сербія не зважилася застосувати силу і вступити у війну, оскільки сербська армія просто не встигала втрутитися і врятувати ситуацію. Щоб не отримати черговий пакет санкцій і відключення від світових фінансових ринків, керівництво Сербії було змушене піти на переговори і визнати хорватську перемогу.

Загальні втрати Хорватії у війні за незалежність, яка тривала в 1991-1995 роках склали близько 13 500 чоловік загиблими і зниклими безвісти.

Під час операції “Буря” втрати склали всього 189 воїнів загиблими і зниклими безвісти.

Загальні хорватські військові втрати становили 174 загиблих, 1100 поранених (важко — 572 і легко —528), полонених 3, пропалих безвісти 15, загалом 1314.

Безповоротні втрати сербської армії Країни були значно вищими від хорватських. За хорватськими даними, до 21 серпня 1995 року прибрано і належним чином поховано 560 загиблих бійців сербської армії Країни.

Воєнні трофеї, захоплені Хорватією: 4112 одиниць стрілецької зброї, 159 ручних пускових установок, 120 різних мінометів, 98 артилерійських гармат (калібру 76-152 мм), 6 багатозарядних ракетних установок 128 мм, 59 зенітних гармат, 54 бронемашини, 22 інженерні машини, 497 військових транспортних засобів, 6 винищувачів-бомбардувальників тощо.

1998 року Хорватія добилася підписання миру та здобула цілковиту незалежність.