Тактична медицина в зоні бойових дій. Частина 1. Введення.

На сьогоднішній день ми підготували цикл статей на тему тактичної медицини спільно з новим тактичним медиком команди PSDinfo, котрий має досвід надання першої допомоги в зоні бойових дій.

Tactical Combat Casualty Care

Останнім часом точиться багато суперечок щодо того, за якою системою навчати військових надавати першу допомогу.
Більш освічені у міжнародних стандартах обирають системи, за якими навчають у країнах НАТО.
Одною з таких систем є загальний протокол надання першої медичної допомоги на полі бою ТССС (Tactical Combat Casualty Care) - витяжка найважливіших дій, розставлених у правильній послідовності.
На відміну від цивільної медицини, це не просто певний алгоритм дій, це ще і тактична складова.

Це розуміння загальної картини поля бою та розмежування різних дій на різних етапах бою або в різних його частинах.

Протокол ТССС доступний для загального огляду на сайті Національної асоціації фахівців з невідкладної допомоги США (NAEMT). (http://www.naemt.org/education/naemt-tccc)

До створення такого протоколу дій допомоги постраждалим у військових умовах прийшли в США наприкінці 1990-х років. Після інвазії Сполучених Штатів в Афганістані у 2001 році цей протокол був розширений та прийнятий за основу для всього медичного персоналу США, а потім і країн НАТО.

Зараз протокол щороку переглядають та навесні видають рекомендації, оновлені згідно з найсучаснішими дослідженнями. Відслідковувати найновіші рекомендації по допомозі постраждалим на полі бою та бути в курсі останніх змін можна на сайті CoTCCC (https://deployedmedicine.com/)

Усі світові протоколи надання догоспітальної допомоги постраждалим так чи інакше базуються на певному алгоритмі дій, який побудований на підтримці життєво-важливих функцій організму таких, як дихання та кровообіг.
Це протокол А-В-С – Airways, Breathing, Circulation.

Бойові дії вносять свої корективи до цього протоколу. До нього додається перш за все зупинка критичної кровотечі, від якої найчастіше гинуть на полі бою, та врахування того, що сам поранений і всі навколо перебувають під загрозою отримати поранення.
Військова медицина відрізняється від цивільної типами травм або ран, зовнішніми умовами, можливістю надавати допомогу постраждалим та часом, який необхідний для евакуації постраждалих (інколи він набагато довший в умовах бою).

Виходячи з цієї точки зору протоколів ТССС тактична медицина поділена на три рівня допомоги:

- Допомога під вогнем. Перш за все спрямована на те, щоб не допустити збільшення кількості поранених, та продиктована умовами бою, коли сам постраждалий і боєць-рятувальник знаходяться під вогнем противника.
Залежить від невеликої кількості медичного обладнання, яке кожен воїн може взяти з собою.

- Тактична медична допомога. Починається, лише тоді, коли і постраждалий, і медик знаходяться в безпечній зоні. Так само обмежена кількістю обладнання, яке доступне медику або іншому військовому, який надає допомогу.
Залежить від часу очікування евакуації: від декількох хвилин до багатьох годин.

- Допомога під час евакуації. Лікування проводиться під час евакуації. Найчастіше, але не завжди, на цьому етапі допомога може бути надана професійними медиками, які мають мінімально необхідний набір обладнання.
Ці стандарти використовують для навчання не тільки військові підрозділи. Вони також є обов’язковими для поліції та медичного персоналу EMT.

Протоколи допомоги ТССС на відміну від цивільної медицини мають алгоритм MARCH (Massive Hemorrhage-Airways-Respiration-Circulation-Hypothermia), однак його зміст не відрізняється від загально визнаного С-А-В-С.

Цей протокол є дороговказом для медичного персоналу та для військових, які пройшли необхідну медичну підготовку.
Він включає в себе такі дії, як внутрішньовенне або внутрішньокісткове вливання рідин, застосування антигемморагічних або гемостатичних лікарських речовин (таких як транексамова кислота), введення колоїдних розчинів, застосування знеболювальних лікарських речовин (таких як кетамін або морфін), застосування антибіотиків та використання медичного обладнання, яке недоступне для бійців.

Важливо усвідомлювати, що боєць не є професійним медиком і його першочергове завдання – вести бій. Перш за все він є стрілком. Військові мають бути навчені перш за все вести вогонь у відповідь та забезпечувати порятунок життя в залежності від умов, які їм диктує бойова ситуація.