Військо Запорізьке

Частина перша: особливості козацького війська, тактика бою та переваги над європейськими арміями.

Запорізьке Військо

Запорізьке Військо славилось своєю високою боєготовністю і військовою майстерністю. Це досягалося в значній мірі тому, що воно було регулярним– на Січі була добре налагоджене військове навчання і значна частина війська жила в куренях на Січі, займаючись щоденно бойовою підготовкою. Козацьке військове мистецтво перевершувало стратегію й тактику феодальних європейських армій.

Військові завдання та функції Запорізької Січі

Запорізька Січ, виконуючи історичну місію захисту рідної землі та порятунку української нації, захищала Україну від турецько-татарської агресії.

Козаки зміцнили фортифікаціями міста й містечка, створили військову систему оборони кордонів України, що проіснувала протягом трьох століть.

Постійно діяли пости зі сторожовими черговими загонами, які спостерігали за степовими шляхами й переправами через річки.

За допомогою оригінальної сигналізації ( у степу на пагорбах та курганах накладалась велика купа гілля, біля якої чатував козак, та коли помічав ворога підпалював її, після чого інші робили те саме по ланцюгу) козаки попереджали населення про просування татарських орд, намагалися організувати опір ворогу.

Козацька піхота та розвідка

Найбільше слави в козацькому війську здобула піхота. Ця риса Запорізького Війська складалася історично, тому що козацтво не мало змоги утримувати потужну кавалерію. Під час бою піхота шикувалася у три лави. Перша лава стріляла, друга подавала, а третя заряджала рушниці. Під час особливо жорстоких битв застосовувалася “битва галасом”, коли козацьке військо змішувалося з ворожим у рукопашному бою.

Найпопулярніший бойовий порядок називався табором. Він будувався з возів, скріплених ланцюгами, і з кожної сторони виводилися гармати. Військо перебувало в середині укріплення. Наступаючи на ворога, піхота виходила

назовні, але в разі небезпеки поверталися в захисне кільце. Табір називали “рухомою фортецею”, бо козаки під прикриттям возів могли долати сотні кілометрів голим степом.

Козацький табір

У козацькому війську були дозір і розвідка. Це підводить нас до особливо цікавої теми: Пластуни - козацький “спецназ”. Їх боялися татари і турки, і вони наводили страх на європейські армії. Пластуни – вихідці із Запорізької Січі. Назва “пластун” походить з українського слова “пластувати” – повзти, але деякі вважають, що це ім’я пішло від козака на прізвище Пластун.

Пластуни на Січі мали свій окремий курінь і не кожен міг потрапити в їх ряди. Найчастіше спеціальність пластуна передавалася у спадок або ними ставали козаки змалку, прислуговуючі досвідченим бійцям/

Пластуни виконували набагато більш широке коло обов’язків, ніж інші військові підрозділи. Вони були слідопитами, розвідниками і диверсантами, їм необхідно було знати артилерійську і саперну.

Артилерія козаків

Запорожці також були майстрами артилерії. Вони віддавали перевагу легким гарматам, які дозволяли вільне маневрування під час бою. Гармата – незамінна для навального козацького наступу. Для штурму козаки використовували різні укриття, зокрема гуляй-городи – пристрої з дерев’яних щитів на колесах з отворами для рушниць і гармат. Козацьке військо відзначалося мобільністю і тому використовувало легкі гармати.

Козацька кіннота

Формування кінноти як окремого роду військ за гетьманування Богдана Хмельницького. Козацькі лідери виробили активну наступальну стратегію концентрованого удару.

Козацька кіннота вела наступ так званою лавою — шикувалася півколом, атакуючи таким чином противника з флангів, фронту, а інколи і з тилу одночасно. Козаки також застосовували і розсипний стрій, в якому кожен окремий козак виявляв власну ініціативу, що свідчило про загальну демократичність запорозького козацтва. Для порівняння, в Європі, на той час використовувався лінійний стрій, що позбавляв воїнів будь-якої ініціативи.

Зброя козака

Зброя козаків була дуже різноманітною. Складалась вона з холодної та вогнепальної. Деяка зброя виготовлялася на Січі, інша – захоплена в боях.

Холодна зброя: Типічна холодна зброя козака – ніж, спис, шабля. Іранський різновид шабель був основним типом шабель Запорожців; відзначається значною кривизною клинка.

Вогнепальна зброя: З вогнепальної зброї частіше за все козаки використовували пістолі та рушниці. Завдяки легкості рушниці (порівняно з мушкетами), з’явилась можливість вести бій у різноманітному положенні, у тому числі і сидячи на коні.

Кожен козак мав з собою лопату або мотику, щоб мати змогу викопати шанці (сучасний окоп). Вони були справжніми майстрами інженерної справи та могли будувати будь які укріплення у короткий час. Це робилось для забезпечення захисту від куль та гарматного вогню (у цей час європейські воїни посили обладунки, а козаки рішуче копали землю віддаючи перевагу мобільності).