Типи пов'язок

Загальні правила накладання бинтових пов’язок.

Хворий або потерпілий набуває зручного положення, щоб вивільнився доступ з усіх боків до поверхні тіла, яку мають бинтувати.Бинтованій частині тіла надають середньо-фізіологічного положення або такого, в якому перебуватиме кінцівка після на­кладання пов’язки. М’язи максимально розслаблені.Бинтована частина тіла перебуває на рівні грудей бинтувальника.Бинтувальник стає обличчям до потерпілого і постійно стежить за виразом його обличчя, аби не спричинити будь-яких незручностей при накладанні пов’язки. Для накладання пов’язки голівку бинта беруть у праву руку, а вільний кінець у ліву, причому голівка бинта повернута догори. У бинтуванні повинні брати участь обидві руки: одна розгортає бинт, інша моделює пов’язку. Закріплюють кінець бинта двома-трьома коловими тура­ми. Бинтують зазвичай в одному напрямку зліва направо, зни­зу догори, покриваючи всю бинтовану поверхню за певною ме­тодикою залежно від форми бинтованої ділянки та її функції. Кожний подальший тур має покривати попередній на 1/2 або 2/8 його ширини. Смужка бинта повинна рівномірно приляга­ти до бинтованої поверхні, не утворюючи складок і випинань, а при накладанні закріплювальної пов’язки ‒ не створювати компресії. Кінець бинта після накладання пов’язки закріплюють та­ким чином, щоб вузол за місцем розміщення не відповідав лока­лізації патологічного вогнища і не спричиняв занепокоєння по­терпілому. Накладена пов’язка має відповідати таким вимогам: міцно утримувати перев’язувальний матеріал, не порушуючи при цьо­му кровопостачання, а також (за можливості) рухів, мати естетичний та охайний вигляд. Після накладання пов’язки треба звернути увагу на забарвлення шкірних покривів і пульсацію периферійних артерій.

Основні типи бинтових пов’язок

Циркулярна (колова) пов’язка. Після закріплення кінця бинта усі подальші тури повністю або майже повністю покрива­ють попередні. Кінці закріплюють на протилежному боці від місця ушкодження

Спіральна пов’язка. Кінець бинта закріплюють звичайним способом дистальніше або проксимальніше щодо місця пошкод­ження. Після цього тури бинта, трохи відхиляючись від цирку­лярних, ідуть у косому напрямку (по спіралі) так, щоб кожний подальший тур покривав попередній на 1/2 або 2/3 його шири­ни. При накладанні висхідної пов’язки кінець бинта закріплюють дистальніше щодо ділянки ушкодження і спіралеподібни­ми турами, піднімаючись знизу вгору, поступово покривають ділянку ушкодження, а кінець бинта закріплюють проксимальніше. При покриванні бинтованої поверхні в протилежному напрямку (від центра до периферії) з закріпленням кінця бинта в дистальній ділянці утворюється низхідна спіральна пов’язка. На поверхнях конусоподібної форми, щоб пов’язка щільно прилягала і міцно трималася, роблять перегини (спіральна пов’язка з перегинами). При цьому хід бинта відхиляється в косому напрямку більше ніж зазвичай, щільно прилягаючи до бинтованої поверхні. Великим пальцем лівої кисті, розміщеним косо, фіксують верхній край бинта, а правою повертають головку бинта навколо своєї осі на 180°, щоб його черевце повернулося до бинтованої поверхні. Після цього роблять обертання навколо кінцівки і залежно від крутості конусоподібної поверхні повторюють повороти після кожного ходу або чергують через певну кількість турів. Слід намагатися робити перегини на одній стороні і по одній лінії.

Хрестоподібна,або восьмиподібна, пов’язка. Кінець закріплюють звичайними турами. Після цього бинт спрямовують по діагоналі до другої ділянки, де роблять поворот і йдуть у поперечному напрямку з протилежного боку. Вийшовши на ту саму поверхню, йдуть у косому напрямку, перетинаючи попередній хід, а дійшовши до місця перших турів, роблять півколо в поперечному напрямку; усі подальші ходи, чергуючи, повторюють попередні. Черепашачу пов’язку, розхідну і збіжну, накладають на ліктьовий і колінний суглоби. При накладанні розхідної черепашачої пов’язки після закріплення кінця бинта на верхній третині передпліччя (гомілки) або нижній третині плеча (стегна) роблять тур через ліктьовий відросток або надколінок, потім роблять подібні тури вище і нижче від попереднього. Таким чином, повторюючи восьмиподібні ходи бинта, покривають усю ділянку суглоба. Кінець бинта закріплюють зазвичай у тій самій ділянці, що й початок.При накладанні збіжної черепашачої пов’язки суглоб покривають такими самими восьмиподібними, але йдучи від периферії до центра,тобто до ліктьового відростка або надколінка, і закріплюють кінець бинта. Цей вид пов’язки тримається не так міцно, а тому й рідше застосовується на практиці.

Поворотну пов’язку накладають на голову, куксу кінцівки за допомогою турів, що йдуть через лобову і потиличну ділянки, або біля основи кукси кінцівки закріплюють кінець бинта. У сагітальній площині бинт перегинають і спрямовують його хід у косому напрямку так, щоб на бічній поверхні він міг покрити коловий хід на 1/2 його ширини. Дійшовши до протилежного щодо місця перегину боку, бинт вдруге перегинають, після чого за допомогою тура закріплюють попередній хід, знову перегинають і, йдучи в косому напрямку, покривають бічний хід на 1/2 ширини бинта. Дійшовши до тура, бинт перегинають, потім роблять коловий закріплювальний хід. Отак, чергуючи зворотні ходи з туровими, поступово покривають всю опуклу частину кукси