(1750) Чугунно-литейный и механический завод В. Я. Мюльнера. Одесса

Одесса. Заводы по производству весов и гирь - https://teletype.in/@funtofil/197563.html

В 1857 году местный промышленник Я. Мюльнер приступает к постройке чугунолитейного и  механического заводов.

Чугунно-литейный завод В. Я. Мюльнера. Основан в 1892 — 1893 годах. В 1909 году предприятие располагалось по адресу Внешняя ул., 48.
Заведующий тгр. Вильгельм Мюльнер. Завод производил печи и переносные очаги. Годовое производство 22000 р., рабочих 25, завод был оснащён одним двигателем в 8 л. с. [ФЗ/1910, С. 324].

В 1912 году на предприятии работало 67 рабочих. Завод был оснащён паровым двигателем в 10 л. с. Годовой оборот составил 46000 р. [ФЗ/1913, С. 150].

Тогда же в 1912 году новый владелец перестроил завод в жилой дом.

Подробнее - http://deutsche.in.ua/uploadfiles/admin/Odessa_Spaziergang.pdf

Подробнее - http://dspace.onu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/22472/1/147-178.pdf

"Одесские новости" от 19 мая (1 июня) 1910 г.  Судебная хроника.

У 1892-1895 роках на ділянці,, що була розташована між вулицями Мечнікова та 10 квітня було споруджено механічний завод по виробництву залізних печей Вільгельма Яковича Мюльнера. Ділянка навпроти, по вулиці 10 квітня належала наприкінці ХІХ ст. його батьку Якову Йосиповичу Мюльнеру де ще у 1857 році також було споруджено механічний завод. Пізніше батьківська ділянка відійшла до Алоїза-Августа Яковича Мюльнеру, які, враховуючи прізвища міг бути братом Вільгельма Мюльнера.

У В.Я. Мюльнера було невелике підприємство, на якому у 1897 році працювало лише 13 робітників. За даними довіднику “Вся Одесса” у 1898-му році завод був розташований не на власній ділянці, а на ділянці Л. Шавикіна на вул. 10 квітня, 10 (колишня Манежна вул., 40). У довіднику “Вся Одесса” на 1901-й рік відбувається реорганізація розділів і ім’я Вільгельма Мюльнера у цьому виданні зникає, однак вже у довіднику на 1903-й рік у розділі “Залізно-лудильний та покрівельне залізо” В.Я. Мюльнер знову з’являється, причому вказано, що завод по виробництву печей розташований на його власній ділянці.

У 1900 році на ділянці відбувалися деякі будівельні роботи. Ймовірно у наслідок яких і був споруджений наявний завод. За довідником В. І. Тимофієнко  у 1902-м році, за проектом Г. К. Шеврембрандта на ділянці В. Я. Мюльнера був побудований ливарний завод. Однак у збережених архівних справах на 1902 рік такі відомості не містяться.

Первісно споруда могла виглядати по іншому — двоповерховий неоготичний будинок можливо був симетричним з таким ще самим щипцем у південній частині, а вже під час перебудови у 1912 році південна частина була розібрана і замість ній споруджений триповерховий корпус. Також припустимо, що споруда первісно не мала штукатурки.

Південний об’єм будинку виглядає дещо відокремленим і має три поверхи, тоді як інші об’єми будівлі лише два поверхи. З боку вулиці Мечнікова фасад триповерхового об’єму оздоблений у стилі бельгійського модерну, причому по формі він нагадує надмірно вузькі будинки Брюсселя. У триповерховому об’ємі влаштовані балкони з достатньо великим перетином прута. Північна двоповерхова частина виконана у модернізованих німецьких ремінісценціях з елементами фахверкової архітектури, романського стилю та готики. В південному об’ємі влаштований один вхід, а в південному два входи, центральний з яких оздоблений у вигляді порталу. Центр фасаду з боку вулиці Мечникова прикрашає еркер стилізований під фахверкову споруду, дах над яким вінчається фронтоном. На даху влаштована низька вежа з вікнами-бійницями та шпилем. Огорожі сходів у триповерховому об’ємі виконані у неоготичному стилі і є типовими – даний візерунок використовувався у огорожах службових сходів значної кількості будинків.

Фасад з боку вул. 10 квітня виконаний у стилі раціонального модерну і вкритий фактурним тиньком. На дану вулицю виходять виробничі флігелі, які мали 1 та 2 поверхи. У 1912 році новий власник у рамках переобладнання споруд надбудував флігелі поверхами.  Отвори вікон мають велику ширину, а рами вікон – складну конфігурацію. Всередині фасаду влаштована брама, стулки якої виконані у еклектичному стилі. Над брамою на другому поверсі будинку влаштований еркер на двох колонах. Дах еркеру виконує роль балкону для одного з приміщень третього поверху.

У цілому споруда вийшла дуже яскравою та ознаменувала новий етап творчості архітектора Г.К. Шеврембрандта, який до того виконував будівлі у пишному еклектичному стилі. Пізніше у подібному ключі було споруджено будинок Ю. і Л. Лантьє. Вірогідно, що саме Г.К. Шеврембрандт був проектантом житлового комплексу Бодаревської, який виконаний із застосуванням схожих стилевих прийомів, що і завод В.Я. Мюльнера.

На початку ХХ століття. В. Я. Мюльнер збанкрутів, але згідно довідників підприємство ще продовжувало працювати.

У довіднику “Вся Одеса”, 1911 на 1910-й рік завод Мюльнера був перенесений у розділ чавунно-ливарних заводів, однак за даними довідника “Вся Одесса” Одеського листка у 1911-му році В.Я. Мюльнер продовжував виробляти печі. У 1911 або 1912 році на заводі було 93 робітника, одна парова машина у 10 к.с., а річний оборот досягав 46 тисяч рублів.

У 1912 році ділянка В. Я. Мюльнера перейшла до Бориса Федоровича (Феліксовича) Лемеша-Лемешинського, а ім’я В. Я. Мюльнера зникає з переліку довідника “Вся Одесса” видавництва “Одеські новини”.

Новий власник перебудував будинок під житло та надбудував поверхи з боку вул. 10 Квітня.
Подробнее - https://archexplorer.wordpress.com/2012/12/14/одеса-завод-в-я-мюльнера-по-виробництв/

Металлолитейный механический завод Мюльнера на Мечникова (нач. 20 в., арх. Г. К. Шеврембрандт) – яркий образец национального немецкого романтизма эпохи модерна.

Здание изобилует самобытными, стилистически не традиционными для Одессы деталями и обладает выразительным силуэтом.

Мюльнеровские железные ворота, ограждения лестниц и балконов, флагодержатели, колесоотбойные столбы и т.д. сегодня относятся к самым изысканным в городе.
А здание его завода — к шедеврам дореволюционной промышленной архитектуры.

2-эт. плановый дом с подвалом австрийского подданного Якова Иосифовича Мюльнера (вероятно для завода печей), получение разрешения: Цеханович Е. И., надзор: заварзин П. А., 1891 — ? гг.
Реконструкция (вероятно), получение разрешения: Ройтенберг Б., 1900 г. [ГАОО].

Вильгельм Яковлевич Мюльнер 10.03.1900 (ст. ст.) подал прошение на устройство склада стройматериалов на тротуаре по по Манежной, 33 и Старопортофранковской, 40.
Разрешение доверено получить Б. Ройтенбергу. Разрешение выдано 13.03.1900 [ГАОО, ф. Ф-16, оп. 76, д. 238, л. 136].

В 1907, 1909 годах адрес чугунно-литейного завода В. Я. Мюльнера указан по адресу Манежная, 11 [ВО/1908, С. 528, 605; ВО/1910, С. 553].

В 1910 году завод В. Я. Мюльнера указан по адресу Внешняя, 48 / Манежная, 9. Тел. 22-17 [ВО:ОН/1911].