"Ми, з пораненими руками" глава 4

Руї: Ви не можете зв'язатися з Мізукі...
Ена: ...Так.
Ена: У день шкільного фестивалю... ми, ну... трохи поговорили і потім...
Руї: ...Зрозуміло...
Ена: ...Але раз ви з Шираїші-сан друзі, то, напевно, зі мною ви говорити не захочете...
Ена: ...Я впевнена, Мізукі буде проти цього.
Руї: ...
Ена: Але якщо все буде так тривати...то нічого не зміниться.
Руї: ...Все одно, моя відповідь - ні.
Ена: Якщо так буде і далі, Мізукі...
Ена: Буде все так само, немов Мізукі зникли у порожнечі.
Ена: Тому я хочу поговорити.
Руї: ...!
Руї: Он воно як.
Руї: Буде важко.
Руї: Але гадаю, мені не варто, ні підбивати, ні відмовляти вас.
Руї: Це вже моя історія.
Ена: Яка історія...?
Руї: ...У мене був такий самий досвід.
Руї: Коли я подумав, що все скінчено, людина, яку я намагався залишити позаду, силою прорвала всі перешкоди.
Руї: У той час мене це навіть дратувало... Але, врешті-решт, я йду тим самим шляхом, що й вони зараз.
Руї: Озираючись назад, я розумію, що їх сила була саме тим, чого я так сильно потребував.
Ена: Та що це таке...
Руї: І справді. Може, я був навіть занадто наполегливим.
Руї: Але це всього лише моя історія.
Руї: Зараз все може піти по-іншому.
Ена: ...
Руї: Раніше Мізукі сказали би "Мені начхати" і обірвали б всі зв'язки.
Руї: Так....
Руї: Взагалі, я думаю, нам не варто про це говорити.
Руї: Коли я познайомився з Мізукі, вони завжди страждали від самотності.
Ена: Страждали... від самотності...?
Руї: Так. Ми зустрілися в середній школі... На даху.
Руї: Я був таким же самотнім. У мене ніколи не складалися як такі стосунки з іншими людьми...
Руї: Мізукі були такими самими.
Руї: Але ті Мізукі і нинішні, абсолютно різні. Вони постійно відштовхував усіх... нікого до себе не підпускав.
Руї: Кожну нашу зустріч ми обмінювалися всього парою слів...
Руї: І тоді я відчув.
Руї: Ми з ними так схожі.
Руї: Неважливо де ти, глибоко всередині, тобі завжди буде самотньо.
Ена: Мізукі...самотньо...
{ Учень А: Ти теж хлопець? }
Ена: (А раптом?)
Ена: (Раз до Мізукі так ставилися з самого дитинства...)
Ена: (Раз люди, що оточували їх, так з ними поводилися і говорили про них таке...)
Ена: ...Неважливо, наскільки жахливо це було... Мізукі...
Руї: Якби це було в минулому, то ніяка наполегливість би не врятувала.
Руї: Але зараз... я не знаю, як усе буде.
Ена: Про що ти?...
Руї: Мізукі тепер не самотні.
Руї: Замість того, щоб непомітно хіхікати, вони стали сміятися по-справжньому.
Руї: А ще... Мізукі сказали мені:
Руї: "Люди, з якими я хочу бути...я їх знайшли."
Ена: ...!
Руї: Мізукі, звичайно ж -
Руї: Теж сподівався на щасливе майбутнє разом із вами.
Ена: ...
Мейко: І Мізукі вже точно не хотіли би такої кінцівки.
Ена: .. ех...
Руї: Не знаю, чи пов'язане це бажання з минулим, чи з теперішнім.
Руї: Я все одно...
Руї: Як друг я... бажаю їм щасливого майбутнього.
Руї: Тому... прагнення Шінономе-сан і її бажання допомогти Мізукі...
Руї: І перш за все, я сподіваюся, що Мізукі не залишили своє бажання.
Ена: А...
Ена: (Ще не все скінчено..)
Ена: (Якщо в мене ще є зв'язки...)
Ена: (То я не дозволю, щоб усе залишилося ось так!)
Ена: (Бо хочу, щоб Мізукі й далі були моїми друзями!)