"Педофіл" Крижановського - головний трилер року?..

"Бля, ну не знаю..." - перше, що спало мені на думку після прочитання "Педофіла". А зараз спробую оформити цей вигук у рецензію. Почнімо з мінусів, а саме з анотації:

Такий опис схожий на чергову макулатуру в дусі Пауло Коельо, яка зовсім не інтригує та не спонукає людину до прочитання. Фактично, всю маркетингову роль виконує лише обкладинка з льодяником та гучна назва. Можна ж було, як мінімум, додати коротеньку фабулу, адже сама по собі вона доволі непогана.

Зверну вашу увагу на останній рядок анотації: "Педофил" - главный триллер года. За версією кого, перепрошую? Видавця? Я не знайшла жодних премій чи нагород стосовно цієї книги чи самого письменника, а також відгуків критиків. Власне все, що є на цю книгу, це рецензії на Якабу та ЛайвЛіб.

Причина цьому доволі проста: книжка написана російською мовою, що просто унеможливлює її подання на будь-яку українську премію. А ще герої в ній - американці, Україною навіть і не пахне. Такий собі мікс, який не вписується в літературний процес жодної з трьох країн. І мала б книга набагато більшу цінність та читацьку авдиторію, якби була написана українською, про українські реалії та була б достатньо вичитаною, але про останній пункт поговоримо трохи нижче.

Сюжет та розкриття психології персонажів

У центрі подій - педофіл, який втрачає пам'ять, стає поліцейським, домогає викрити інших педофілів та звільнити постраждалих дітей; у кінці роману він пригадує всі свої злочини та закінчує життя самогубством.

Фактично, оповідь ведеться від третьої особи, але "операторська камера" автора "прикріплена" саме до постаті педофіла.

Зараз пропоную звернути вашу увагу на те, як зазвичай пишуть триллери із подібними маргінальними героями, такими, що мають певні психічні вади.

"Ганібал", "Колекціонер", "Біллі Мілліган" - камера прикріплена саме до другорядного героя, який веде діалог зі злочинцем. У цьому випадку авторам набагато легше передавати психологію маргінала, адже все йде через призму світобачення такого собі посередника. Це водночас і легше, і набагато якісніше.

Звісно, ви можете сказати "а як же "Лоліта" та "Квіти для Елджернона"?". Так, вони написані від першої особи та у формі щоденника, але при цьому автори зуміли передати психологію персонажів так, що романи до нині є бестселерами.

Неймовірно смішним виявився момент, коли Крижановський зробив посилання на іншу власну книгу, назвавши її бестселлером:

Загалом, психологія героя розкривається на доволі примітивному рівні. Автор намагався викликати двояке ставлення до педофіла: через опис його злочинів, а потім через його олюднення під час роботи поліцейським. Не вийшло :(

Стиль написання

На жаль, тут теж не могу сказати нічого хорошого. Власне, це однозначно краще за Люко Дашвар, бо "Запорожця", що ніяк не заведеться, тут нема, але все одно події рухаються надто швидко. Неодноразово в мене виникало враження, що я читаю чийсь шкільний твір, насамперед через розлогі неоднорідні епітети, які доволі примітивні.

До того ж, автор часто використовує лайку, яка ну зовсім не звучить і вибивається з загального тексту. Ніц не маю проти матюків, але лише тоді, коли вони органічно вплетені в розповідь.

Багато хто писав про те, що сцени сексуального насильства над дітьми викликали в них шок. Цитувати не буду, але нічого подібного я не відчула, просто читала і все собі. Чи то вони реально написані як дешева порнографія, чи то в мене вже пішла профдеформація на фоні фанфіків з рейтингом NC-21, але нічого, що мене б шокувало, там не було.

До речі, стосовно порнографії. За що я не люблю чоловічу прозу, так за брудні описи сексу і об'єктивації жінки в ньому:

а в пана Крижановського ще й проблеми з анатомією, інакше як пояснити наступну цитату:

Підсумуємо

Тепер про плюси. Задумка справді добра, реалізація, як зазвичай, повний відстій. Як часто це буває з письменниками - пливли, пливли і на березі всралися.

Загалом, характер, мотивація та психологія героя не розкрита. Стиль - автор не "виписався", оповідь не є плавною, органічною. Тим, хто звик до реально хорошої літератури, читати буде важко. А от любителям читати по діагоналі у маршрутці - як раз.

На початку ми домовилися, що я не ділю літературу на масову та елітарну, лише на добру та погану. Що можу сказати про "Педофіла"? Не знаю. Скоріш за все, таки хороша, але вивозить її на цей рівень лише задумка автора, яка дійсно привертає увагу до важливої соціальної проблеми, та тема, яка є новою для української літератури.

Хоча ні, я передумала. Книга погана, реальний відстій, а тема педофілії жахливий рівень написання все одно не "вивезе".

На початку хотіла поставити 6/10, після написання рецензії таки 4/10.

Буду рада обговорити з вами "Педофіла" у коментарях. Порадьте добрий український трилер, ну дуже хочу віднайти щось якісне :)

Що прочитати наступним?)