Пояс вірності: правда чи вигадка?
Сучасним історикам епоха Середньовіччя залишила чимало загадок та міфів. Такий середньовічний артефакт як "пояс вірності" часто описується в легендах, про нього розповідають в документальних фільмах і наукових статтях.
Існує безліч легенд про лицарів, які вирушаючи на війну. Спершу вони захищали свій тил, одягнувши на свою кохану пояс цнотливості, а ключ вивозили з собою.
Цей сюжет знайомий нам чи то з анекдотів, то чи з європейських казок. Так ось, сьогодні ми розповімо про тих, хто придумав і хто вірить в цю казку про пояс вірності.
Існує думка, що перші пояси вірності масово стали виготовляти ще в 15 столітті у Флоренції, їхня друга популярна назва звучала як "Флорентійська клітина".
Першим зображенням такого пояса вважають малюнок, що перебував у манускрипті 1405 року, на якому зображено металевий пристрій з замковою щілиною попереду.
На сторінках цього манускрипту був надрукований військовий трактат "Bellifortis". Його автор, Конрад Кайсер, опублікував в ньому схеми різних конструкцій для облоги фортеці та інших бойових механізмів. Також автор виділив цілий розділ в трактаті для ряду фантастичних штучок, таких як плащ-невидимка і пояс цнотливості.
Дослідники вважають, що такі пояси в Італії використовували не ревниві чоловіки, а, радше, самі жінки були ініціаторами носіння цього аксесуара, щоб захистити себе від воїнів-загарбників.
У збірнику новел любовного характеру "Декамерон" Джованні Бокач не було сказано ні слова про це, і лише в енциклопедії "Походження язичницьких богів" Бокач на латині описав пояс як незайманий символ: де Венера знімає його з діви перед вступом в другий шлюб.
Часто такі пояси зображувалися на гравюрах Європи 16 століття, але не варто вважати це серйозним доказом, швидше, вони зображувалися в алегоричному контексті.
Існує кілька малюнків німецького походження, що несуть сатиричний характер, на яких намальована юна дівчина зі старим чоловіком з одного боку, а з іншого зображений молодий принц. На зображенні видно, як дама одну руку тримає в мішечку з золотом старого, а іншою вона передає багатства своєму коханцеві, при цьому ключ від пояса зберігається також у молодого красеня. Пояс зображений тут як абстрактне бачення автора, символ, що несе непряме значення, а не таке що реально існує.
На цьому малюнку всі деталі в точності повторюють попередній сюжет.
На цій гравюрі німецького художника Генріха Вірріха, що жив в 16 столітті, зображена схожа сцена. На ній ми бачимо напівоголену даму у витончених металевих трусиках, а чоловік який збирається в подорож - з ослячими вухами. Ослячими, тому що на задньому плані Ви побачите юнака з ключем у руці, який нетерпляче чекає коли вже стариган поїде.
Дивлячись на ці картини, говорити про правдивість їх сюжету - складно, але тоді навіщо ж їх виставляли у відомих музеях? Британський та паризький музеї, які експонували артефакти середньовіччя, в 1996 році сховали їх у комори, оскільки після ряду досліджень ці експонати визнали підробками 19 століття.
Деякі "автентичні вироби" виявилися не більше ніж бездарно переробленими собачими нашийниками. Експертиза визначила, що багато поясів вірності зроблені в 19 столітті.
Британський музей в каталозі вказав, що дані вироби мали жартівливий характер і використовувалися як предмет фетиша сексуально-стурбованих людей. Пояснюється це тим, що багато людей, які жили в Вікторіанську епоху, були одержимі небезпекою статевих хвороб, адже саме в ті часи юнакам і дівчатам суворо заборонялося мастурбувати. Тоді і були сконструйовані ці пристрої.
Свої потреби жінкам доводилося справляти крізь проріз в поясі, звучить не зовсім «гігієнічно», чи не так? Важкі металеві конструкції незабаром з легкістю могли б натерти шкіру жінок, що привело б до серйозних інфекційних захворювань. Але що ж тоді так переконливо змушує вірити людей в цей міф?
Німецький учений Альбрехт Классен це пояснює тим, що навіть якщо люди говорять про історичний об'єкт, їм все одно цікаво дивитися на нього крізь призму, забарвлену пікантними фарбами любові.
Джерело: https://tut-cikavo.com/kultura/istoriia/446-shcho-take-poyas-virnosti-pravda-chi-vigadka