душ

В кімнаті тихо не буває, завжди — мовчазно.

Вікна — раз і два, сумирний краєвид будівль.

Ключ птахів відкрива’ нам небокрай.

Дивлюся — бачу, бачу — знаю, а хто знає — міцно спить.

Без спалахів заграви, без сполоху громохкого баму.

О шістнадцятій дванадцять — на восьмую годинну мого неспання —

Я прямую в душ. Там — ані вікна. Чотири кахлевих загради.

Фшшшшш — потекла вода. Фшшшшш — либонь сирена?

О шістнадцятій тринадцять я немитая сиджу і дивлюся в два вікна,

За якими лишень птахи клекочуть та сирени не хурчать.