ПСАЛМІВ 57

1 На закінчення. Не призведи до тління. Псалом Давида. Спомин.

2 Чи ви дійсно правду говорите? Чи творите ви праведний суд, людські сини?

3 Та ж у серці ви виношуєте беззаконня на землі, ваші руки сплітають несправедливість.

4 Від народження грішники стали чужими, від материнського лона вони заблукали й говорили неправду.

5 Їхня лють схожа на зміїну, наче в глухої гадюки, яка затикає свої вуха

6 і не чує голосу заклинателів, — чаклуна, майстерного в чарах.

7 Бог [обламає] їхні зуби в їхніх пащах! Господь розтрощив ікла левів!

8 Вони зникнуть, як протікаюча вода. Він триматиме натягненим Свій лук, доки вони не ослабнуть.

9 Щезнуть вони, як розтоплений віск. Упав вогонь, і вони не побачили сонця.

10 Він, перш ніж ваше терня виросте в кущ тернини, — мов живих, наче в гніві, — пожере вас.

11 Зрадіє праведний, коли побачить відплату безбожним. Він омиє свої руки в крові грішного.

12 І скаже людина: є таки нагорода для праведного, є таки Бог, що вершить суд на землі над усіма!

МАРКА 1

Проповідь Івана Хрестителя

1 Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого.

2 Як написано в пророка Ісаї: Ось, Я посилаю Мого ангела перед обличчя Твоє, який приготує дорогу Твою [перед Тобою].

3 Голос того, хто кличе в пустелі: Приготуйте дорогу Господню, вирівняйте стежки Його!

4 З’явився Іван Хреститель, хрестячи в пустелі та проповідуючи хрещення для покаяння, для прощення гріхів.

5 І приходили до нього з усієї Юдейської землі та всі мешканці Єрусалима, і, визнаючи свої гріхи, були хрещені ним у річці Йордані.

6 Іван був одягнений в одяг з верблюжої шерсті, мав шкіряний пояс на стегнах своїх і їв сарану та дикий мед.

7 І він проповідував, кажучи: Слідом за мною йде сильніший за мене, Якому я не достойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його взуття.

8 Я хрестив вас водою, а Він буде хрестити вас Духом Святим!

Хрещення Ісуса

9 Сталося, що тими днями прийшов Ісус із Назарета галилейського і був хрещений Іваном у Йордані.

10 І тут же, виходячи з води, Він побачив, що розкрилися небеса і що Дух, як голуб, сходив на Нього;

11 і голос пролунав з неба: Ти — Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав!

Сорок днів у пустелі

12 І відразу Дух веде Його в пустелю.

13 І був Він у пустелі сорок днів, спокушуваний сатаною; і перебував серед звірів, і ангели служили Йому.

Ісус починає проповідувати

14 А після того, як був виданий Іван, Ісус прийшов до Галилеї і проповідував Радісну Звістку [Царства Божого].

15 Він казав: Сповнився час, і наблизилося Царство Боже. Покайтеся і віруйте в Євангеліє!

Покликання перших учнів

16 А коли проходив біля Галилейського моря, то побачив Симона й Андрія, Симонового брата, які закидали невід у море, оскільки були рибалками.

17 Тож сказав їм Ісус: Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей.

18 І негайно, покинувши сіті, вони пішли за Ним.

19 А пройшовши дещо далі, Він побачив Якова Зеведеєвого та його брата Івана, які були в човні та лагодили сіті,

20 і відразу покликав їх. Залишивши свого батька Зеведея в човні з наймитами, вони пішли за Ним.

Перші чудеса в Капернаумі

21 І прийшли вони в Капернаум, і тут же в суботу, увійшовши в синагогу, Він почав навчати.

22 І дивувалися з Його вчення, тому що Він навчав їх як Той, Хто має владу, а не як книжники.

23 І якраз був у їхній синагозі біснуватий чоловік, і він закричав,

24 запитуючи: Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов вигубити нас? Знаю, хто Ти є — Святий Божий!

25 А Ісус погрозив йому, промовивши: Замовкни і вийди з нього!

26 Тоді затряс ним нечистий дух і, закричавши гучним голосом, вийшов з нього.

27 І жахнулися всі, так що запитували одне одного, говорячи: Що це? Нове вчення з владою! Навіть нечистим духам наказує, і вони слухають Його!

28 І враз розійшлася чутка про Нього всюди, по всій Галилейській околиці.

29 Незабаром, залишивши синагогу, Він з Яковом та Іваном прийшов до дому Симона й Андрія.

30 А Симонова теща лежала в гарячці; тож Йому негайно сказали про неї.

31 Він підійшов і, взявши за руку, підвів її — і гарячка залишила її, і вона почала прислуговувати їм.

32 А як звечоріло, коли вже зайшло сонце, поприносили до Нього всіх хворих і біснуватих.

33 І все місто зібралося перед дверима.

34 Тож Він оздоровив багатьох хворих на різні недуги, і вигнав численних бісів, але бісам не давав говорити, бо знали Його, [що Він — Христос].

Ісус проповідує по всій Галилеї

35 А вставши вранці, ще вдосвіта, Він вийшов і попрямував у пустинне місце й там молився.

36 І поспішили за Ним Симон і ті, хто з ним,

37 і знайшли Його, та й кажуть Йому: Усі Тебе шукають!

38 А Він відповів їм: Ходімо в інші місця, до сусідніх сіл [та міст], щоб і там проповідувати, адже на те Я і прийшов.

39 І Він пішов, проповідуючи в їхніх синагогах по всій Галилеї та виганяючи бісів.

Оздоровлення хворого на проказу

40 І приходить до Нього прокажений, благає Його і, упавши на коліна, каже Йому: Якщо хочеш, Ти можеш очистити мене!

41 Змилосердившись, Він простягнув руку, доторкнувся до нього, та й каже йому: Хочу, — стань чистим!

42 І вмить зійшла з нього проказа, і він очистився.

43 Суворо попередивши, відразу відіслав його,

44 наказавши: Дивись же, нікому нічого не кажи, але піди й покажися священикові та принеси за своє очищення те, що велів Мойсей, — їм на свідчення!

45 А той, вийшовши, почав багато розповідати й розголошувати про ту справу, тож більше не міг Він відкрито ввійти в місто, але перебував поза містом, у безлюдних місцях, та до Нього приходили звідусіль.

ЛЕВИТ 24

1 Господь промовив до Мойсея, кажучи:

2 Звели ізраїльським синам, нехай вони візьмуть для тебе чистої, витовченої оливкової олії для освітлення, щоб завжди тримати запаленим світильник

3 ззовні завіси в наметі свідчення. Нехай Аарон та його сини тримають його постійно запаленим від вечора до ранку перед Господом. Це — вічний закон для ваших поколінь.

4 Тримайте запаленими лампади на чистому світильнику перед Господом аж до ранку.

5 Візьміть питльованого борошна і приготуйте з нього дванадцять хлібів — один хліб нехай буде з двох десятих частин ефи.

6 І покладіть їх у дві купи, по шість хлібів в одній купі, на чистому столі перед Господом.

7 На кожну купу покладіть чистого ладану та солі, і нехай вони будуть хлібами, які лежать на спомин перед Господом.

8 Нехай це завжди кладеться суботнього дня перед Господом від ізраїльських синів: це — вічний завіт.

9 Нехай це буде для Аарона та для його синів, і нехай вони їдять їх на святому місці, бо це є святе святих, виділене для нього з пожертвуваного Господу: це — вічний закон.

10 Якось син одної жінки-ізраїльтянки, — а він був сином єгиптянина, — вийшов між ізраїльських синів, і посварилися в таборі той, що від ізраїльтянки, та один чоловік-ізраїльтянин.

11 При цьому син жінки-ізраїльтянки, називаючи Господнє Ім’я, проклинав. Тож його припровадили до Мойсея. Ім’я його матері — Саломіт, дочка Дабрі з племені Дана.

12 І його посадили до в’язниці, щоб судити його згідно з Господньою заповіддю.

13 Тоді Господь промовив до Мойсея, кажучи:

14 Виведи того, хто проклинав, поза табір, і нехай усі, хто це чув, покладуть свої руки на його голову, і нехай уся громада поб’є його камінням.

15 І промов до ізраїльських синів та скажи їм: Кожна людина, яка прокляне Бога, візьме на себе гріх.

16 І хто назве Господнє Ім’я, нехай буде неодмінно вбитий: нехай уся ізраїльська громада поб’є його камінням; чи то захожий, чи то корінний житель, коли він назве Господнє Ім’я, — нехай помре.

17 Людина, яка поб’є душу людини, так що та помре, — нехай буде неодмінно вбита.

18 А хто поб’є тварину, так що та здохне, — нехай відшкодує душу за душу.

19 І якщо хтось завдасть ближньому тілесного пошкодження, то нехай йому буде вчинено так само, як він учинив йому.

20 Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб — яке пошкодження він завдасть людині, таке нехай буде йому віддано.

21 Хто поб’є людину, так що та помре, — нехай буде неодмінно вбитий.

22 Нехай право буде одне для захожого і для місцевого жителя, бо Я є Господь, ваш Бог.

23 Мойсей сказав ізраїльським синам, і вони вивели того, хто проклинав, поза табір та побили його камінням. Й Ізраїльські сини вчинили так, як Господь звелів Мойсеєві.

ЛЕВИТ 25

1 Господь промовив до Мойсея на Синайській горі, кажучи:

2 Промов до ізраїльських синів та скажи їм: Коли ви ввійдете до землі, яку Я даю вам, то нехай земля, яку Я даю вам, відпочиває свою суботу для Господа.

3 Шість років засівай своє поле і шість років обрізуй свій виноград та збирай його плід.

4 А сьомого року нехай буде субота, відпочинок для землі, субота для Господа. Не засівай свого поля і не обрізуй свого винограду,

5 а те, що на твоєму полі виросте саме, не жни, і грон свого посвячення не збирай. Нехай це буде рік відпочинку для землі.

6 Субота землі буде на їжу тобі, твоєму слузі й твоїй служниці, твоєму наймитові й пожильцеві, який проживає з тобою,

7 твоїй худобі та звірям, що на твоїй землі, — весь її урожай буде на їжу.

8 Відлічи собі сім таких відпочинків років, — сім разів по сім років, — і цих сім тижнів років в тебе будуть сорок дев’ять років.

9 І сьомого місяця, десятого дня місяця розішліть звуком сурми вістку по всій вашій землі, — в день викуплення розішліть сурмою вістку по всій вашій землі.

10 Освятіть цей рік, п’ятдесятий рік, і оголосіть звільнення на землі всім, хто живе на ній; це — рік звільнення, це буде для вас знак: кожний повернеться до своєї власності, кожний з вас повернеться до своєї батьківщини.

11 Це знак звільнення, п’ятдесятий рік; один рік він буде тривати для вас. Не сійте, ані не жніть того, що виросте на землі саме, і не збирайте посвяченого на ній;

12 бо це є знак звільнення, він буде для вас святим. Їстимете її урожай з полів.

13 У рік звільнення, на знак звільнення, кожний повернеться до своєї власності.

14 Коли будеш продавати щось своєму ближньому і коли будеш купувати у свого ближнього, хай жодна людина не пригноблює ближнього.

15 Згідно з кількістю років після року звільнення купуй у ближнього, і згідно з кількістю років урожаїв нехай він продає тобі.

16 Чим більше років, тим більшу він встановить вартість своєї власності, і чим менше років, тим меншу він встановить вартість своєї власності, бо так він продаватиме тобі кількість своїх урожаїв.

17 Хай жодна людина не пригноблює ближнього. Бійся Господа, твого Бога. Я є Господь, ваш Бог.

18 Виконуйте всі Мої постанови та всі Мої присуди, дотримуйтеся і виконуйте їх, — і житимете на землі безпечно;

19 земля даватиме свої плоди, і ви їстимете досхочу і житимете на ній безпечно.

20 І якщо ви казатимете: Що ми їстимемо цього сьомого року, якщо не посіємо і не зберемо свого врожаю? —

21 то Я пошлю вам Своє благословення шостого року, і вона дасть свій урожай на три роки.

22 Ви посієте лиш восьмого року і їстимете старе з врожаю аж до дев’ятого року, — доки не настане її урожай, їстимете старе зі старого врожаю.

23 Хай земля не продається на постійно, адже земля є Моя, бо ви переді Мною є захожими і пожильцями.

24 По всій землі вашої посілості дасте [право на] викуп землі.

25 Якщо твій брат, який живе з тобою, буде бідним і продасть щось зі своєї посілості, то нехай прийде той, хто є його найближчим родичем, і викупить те, що продав його брат.

26 А якщо в когось не буде родича, та він стане спроможним рукою, і в нього знайдеться достатнє для свого викупу,

27 то нехай він порахує роки, що минули від продажу, віддасть те, що залишатиметься, чоловікові, якому продав був це, і повернеться до своєї посілості.

28 Якщо ж його рука не буде спроможна на достатнє для того, щоб віддати йому, то те, що він продав, аж до шостого року звільнення належатиме тому, хто це купив, а в час звільнення відійде до нього і повернеться в його посілість.

29 А якщо хтось продаватиме житловий дім у місті, оточеному муром, то [право на] його викуп триватиме, доки не виповниться рік часу, — стільки триватиме [право на] його викуп.

30 Якщо ж до того, як виповниться цілий рік, він не буде викуплений, то той дім, що в місті, яке має мур, буде остаточно закріплений за тим, хто його купив, на його майбутні покоління, і в час звільнення не відійде.

31 А доми в поселеннях, в яких немає довкола муру, нехай будуть зараховані до поля землі; вони завжди будуть викупними, і в час звільнення вони відійдуть.

32 А щодо міст левітів, то доми в містах їхньої посілості будуть завжди для левітів викупними.

33 І якщо той, хто викупляє, буде з левітів, то продані ними доми у містах їхньої посілості в час звільнення відійдуть, бо доми в містах левітів — це їхня посілість серед ізраїльських синів.

34 А поля, виділені їхнім містам, не продаватимуться, бо це їхня вічна посілість.

35 Якщо твій брат поруч з тобою буде бідний і обезсиліє в руках, то допоможи йому як захожому чи пожильцеві, і нехай твій брат живе з тобою.

36 Не бери в нього ні відсотків, ні лихви, — а бійся свого Бога; Я — Господь. Тож нехай твій брат живе з тобою.

37 Не давай йому свого срібла під відсотки і не давай йому своїх харчів за лихву.

38 Я — Господь, ваш Бог, що вивів вас з Єгипетської землі, щоб дати вам Ханаанську землю, щоб бути вашим Богом.

39 А якщо твій брат поруч з тобою упокориться і продасться тобі, то хай він не служить тобі рабською службою:

40 нехай він буде для тебе як наймит чи пожилець і нехай працює поруч з тобою до року звільнення.

41 А в час звільнення нехай він відійде, — а з ним і його діти, — та повернеться до своєї рідні, повернеться до батьківської посілості.

42 Адже вони — Мої раби, яких Я вивів з Єгипетської землі, тож хай ніхто з них не продається, як продається раб.

43 Не пригноблюй його важкою працею і бійся Господа, свого Бога.

44 А щодо раба і рабині, які будуть у тебе, — у народів, які довкола тебе, у них можете купувати раба і рабиню.

45 Також у синів поселенців, які будуть у вас, — можете купувати рабів у них або в їхніх родичів, які перебуватимуть у вашому краї, і вони будуть вам на посілість.

46 Розподіліть їх між своїми дітьми після себе, і вони будуть для вас посілістю навіки. А ваших братів, ізраїльських синів, — хай ніхто не пригноблює свого брата важкою працею.

47 Якщо рука захожого чи поселенця, що при тобі, буде спроможна, а твій брат, потрапивши в скруту, продасться захожому чи поселенцю, що при тобі, чи захожому від народження,

48 то після його продажу в нього буде право на викуп: нехай один з його братів викупить його,

49 брат батька чи син батькового брата викупить його, або хтось з його родичів за тілом чи хтось з його племені викупить його. Якщо ж, ставши спроможним рукою, він викуплятиме сам себе,

50 то нехай разом з тим, хто його купив, він порахує час від року, коли він продав себе йому, аж до року звільнення, і ціна його продажу буде як наймита; з року в рік він буде в нього.

51 Якщо в когось залишатиметься більше років, то нехай відповідно до цього він віддасть суму за свій викуп із ціни за свій продаж.

52 Якщо ж до року звільнення залишатиметься небагато років, то нехай він обрахує йому суму відповідно до тих своїх років і віддасть за свій викуп.

53 Нехай він з року в рік буде у нього як наймит. Не пригноблюй його важкою працею перед собою.

54 Якщо ж він не буде викуплений згідно із цим, то нехай відійде в рік звільнення — він та його діти з ним.

55 Бо ізраїльські сини — Мої раби; вони — Мої слуги, яких Я вивів з Єгипетської землі. Я Господь, ваш Бог.