ПСАЛМІВ 51

1 На закінчення. Повчання Давида,

2 коли ідумеєць Доїк прийшов і приніс вістку Саулові, коли сказав йому: Давид увійшов у дім Авімелеха.

3 Сильний, чому ти цілий день вихваляєшся злобою і беззаконням?

4 Твій язик задумав беззаконня. Ти, наче гостра бритва, вчинив оману.

5 Ти полюбив зло більше, ніж добро, і замість того, щоби говорити правду, ти полюбив несправедливість.

(Музична пауза).

6 Ти полюбив усі згубні слова, улесливий язик.

7 Через це Бог знищить тебе назавжди. Він вирве тебе і позбавить тебе житла та коріння твого в землі живих.

(Музична пауза).

8 А праведні побачать і злякаються; вони насміхатимуться з нього й говоритимуть:

9 Ось чоловік, який не обрав Бога як свого помічника, але понадіявся на своє велике багатство й утвердився у своєму безглузді.

10 Я ж, наче плідне оливкове дерево в домі Бога. Я поклав надію на Боже милосердя навіки й навіки-віків.

11 Я буду славити Тебе повік, тому що Ти так учинив; на Твоє Ім’я буду покладатися, бо це добре перед Твоїми святими.

ДІЇ 23

Павло перед синедріоном

1 Поглянувши на синедріон, Павло сказав: Мужі-брати, я до цього дня служив Богові з усієї доброї совісті!

2 Та первосвященик Ананій наказав своїм прислужникам бити його в уста.

3 Тоді Павло сказав йому: Бог тебе битиме, стіно побілена! Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, а наказуєш, переступаючи Закон, бити мене!

4 А прислужники сказали: Ти докоряєш первосвященикові Божому?

5 Павло ж промовив: Не знав я, брати, що це первосвященик, адже написано, що начальника свого народу не лихословитимеш!

6 Зрозумівши, що одна частина тут — садукеї, а друга — фарисеї, Павло вигукнув у синедріоні: Мужі-брати, я ж фарисей, син фарисеїв! За надію на воскресіння мертвих мене судять!

7 Як тільки він це промовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і збори поділилися.

8 Адже садукеї твердять, що немає ні воскресіння, ні ангела, ні Духа, а фарисеї це визнають.

9 І зчинився великий галас, і деякі книжники, які були з групи фарисеїв, підійнявшись, чинили опір, кажучи: Ми не знаходимо нічого лихого в цій людині. Що ж, як Дух заговорив до нього чи ангел? [Не будемо воювати з Богом!]

10 А як здійнялася велика колотнеча, тисяцький, боячись, щоб вони Павла не роздерли, наказав воїнам увійти, забрати його з-посеред них і відвести до казарми.

Павла відводять у Кесарію

11 А наступної ночі Господь, ставши перед ним, промовив: Кріпися, [Павле]! Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так тобі треба свідчити й у Римі!

12 А коли настав день, [деякі] юдеї, вчинивши змову, дали клятву, запевняючи, що не їстимуть і не питимуть, доки не вб’ють Павла.

13 Було понад сорок тих, які склали цю спільну клятву.

14 Вони, підійшовши до первосвящеників і старших, сказали: Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла.

15 Тож ви тепер із синедріоном скажіть тисяцькому, щоби [завтра] привів його до вас, ніби бажаєте докладніше довідатися про нього. Ми ж, перш ніж він прибуде, готові його вбити.

16 А син сестри Павла, почувши про засідку, прибув і, ввійшовши до казарми, сповістив Павлові.

17 Павло ж, покликавши одного із сотників, сказав: Проведи цього юнака до тисяцького, бо має йому щось сказати.

18 А тоді той, узявши його, привів до тисяцького й сказав: В’язень Павло, покликавши мене, попросив провести до тебе цього юнака, який має щось тобі сказати.

19 Узявши його за руку й відвівши вбік, тисяцький запитав: Що ти маєш мені сповістити?

20 Той розповів: Юдеї змовилися попросити тебе, щоби завтра привів ти Павла до синедріону, ніби бажають вони докладніше випитати його.

21 Ти ж не вір їм, бо на нього чекають у засідці понад сорок чоловік із них, які між собою склали клятву не їсти і не пити, доки не вб’ють його. Тож тепер вони готові й очікують від тебе розпорядження.

22 Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши: Нікому не розповідай, що ти мене повідомив про це.

23 І, покликавши якихось двох сотників, сказав: Приготуйте двісті воїнів, сімдесят кіннотників і двісті стрільців, щоби після третьої години ночі вони вирушили до Кесарії;

24 і приведіть в’ючних тварин, щоби посадити Павла та відпровадити до намісника Фелікса!

25 І написав листа такого змісту:

26 Клавдій Лисій — шановному намісникові Феліксові: вітання!

27 Цього мужа, якого схопили юдеї та хотіли вбити, я врятував, приступивши з воїнами та довідавшись, що він римлянин.

28 Бажаючи дізнатися про причину, у чому його звинувачували, я повів [його] до їхнього синедріону.

29 Я виявив, що його звинувачували в питаннях їхнього Закону і що немає жодної провини, вартої смерті або кайданів.

30 Коли мені стало відомо про лихий задум, який мали [юдеї] проти цього мужа, негайно послав я його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити перед тобою те, що мають проти нього. [Будь здоровий!]

31 Тож воїни, згідно з наказом, взяли Павла, повели вночі до Антипатриди,

32 а наступного дня, залишивши кіннотників, щоб ішли з ним, повернулися до табору.

33 А ті прибули до Кесарії й, давши листа намісникові, поставили перед ним і Павла.

34 Прочитавши листа та запитавши, з якого він краю, і довідавшись, що з Килікії,

35 Фелікс сказав: Вислухаю тебе, коли твої обвинувачі прийдуть! І наказав його стерегти в преторію Ірода.

ЛЕВИТ 12

1 Господь промовив до Мойсея, кажучи:

2 Промов до ізраїльських синів та скажи їм: Жінка, яка завагітніє й народить хлопчика, буде сім днів нечистою — буде нечистою як у дні відлучення її місячних.

3 А восьмого дня нехай обріже його крайню плоть.

4 Відтак нехай перечекає ще тридцять три дні в нечистому крововиділенні; хай не доторкається ні до чого святого і не входить до святині, доки не завершаться дні її очищення.

5 Якщо ж вона народить дівчинку, то буде двічі по сім днів нечистою, як в час місячних; відтак нехай перечекає ще шістдесят шість днів в нечистому крововиділенні.

6 А коли завершаться дні її очищення за сина чи за дочку, нехай вона принесе до священика, до входу в намет свідчення, безвадне однолітнє ягня на всепалення та голубеня або горлицю [на жертву] за гріх.

7 І нехай священик принесе його перед Господом, і звершить за неї викуплення, — і очистить її від її крововиділення. Такий закон про жінку, яка народить хлопчика або дівчинку.

8 Якщо ж її рука не знайде достатнього для ягняти, то нехай вона візьме дві горлиці або двох голубенят: одне — на всепалення, а друге — [на жертву] за гріх. І нехай священик звершить за неї викуплення, — і вона стане чистою.

ЛЕВИТ 13

1 Господь промовив до Мойсея й Аарона, кажучи:

2 Якщо в якоїсь людини на шкірі її тіла буде блискучий рубець чи пляма, і буде ураження проказою на шкірі її тіла, то нехай вона буде приведена до священика Аарона чи до одного з його синів, священиків.

3 Священик огляне ураження на шкірі її тіла, — і якщо волоски на ураженні стали білими, і вигляд того ураження глибший від поверхні шкіри тіла, то це є ураження проказою. Священик вчинить огляд і оголосить її нечистою.

4 А якщо це буде біла блискуча пляма на шкірі тіла, і її вигляд не буде глибший від поверхні шкіри, і її волоски не стали білими волосками, а темні вони, то нехай священик ізолює уражену особу на сім днів.

5 Сьомого дня священик огляне ураження, і ось — якщо ураження залишається перед ним, — не поширилося ураження по шкірі, то священик ще раз ізолює її на сім днів.

6 Сьомого дня священик ще раз огляне її, і ось — якщо ураження тьмяне, не поширилося ураження по шкірі, то священик оголосить її чистою, бо це — просто пляма. І, виправши одяг, вона буде чистою.

7 Якщо ж після того, як священик оглянув її, щоб оголосити її чистою, пляма, змінившись, пошириться по шкірі, то нехай вона покажеться священикові ще раз.

8 Священик огляне її, і ось — якщо пляма поширилася по шкірі, то священик оголосить її нечистою: це є проказа.

9 А якщо в якоїсь людини з’явиться ураження проказою, то нехай вона прийде до священика.

10 Священик учинить огляд, і ось — якщо на шкірі — білий рубець, і він змінив свої волоски на білі, а на рубці — здорова ділянка живого м’яса,

11 то це — задавнена проказа, на шкірі тіла вона. Священик оголосить її нечистою й ізолює її, бо вона нечиста.

12 Якщо ж проказа взагалі розцвіте на шкірі, і покриє проказа всю шкіру ураженої особи від голови до ніг, куди лиш не гляне священик,

13 то священик учинить огляд, і ось — якщо проказа покрила всю шкіру тіла, то нехай священик оголосить уражену особу чистою, бо вона вся стала біла, — вона чиста.

14 А того дня, коли в ній з’явиться живе тіло, вона буде оголошена нечистою.

15 Священик огляне здорове тіло, — і здорове тіло вчинить її нечистою, бо воно є нечисте, це є проказа.

16 Якщо ж здорове тіло відновиться і стане білим, то нехай вона прийде до священика;

17 священик учинить огляд, і ось — якщо ураження стало білим, то нехай священик оголосить уражену особу чистою, — вона чиста.

18 А якщо на чиємусь тілі буде на шкірі нарив, і він загоїться,

19 і на місці нариву буде білий рубець або біліюча чи червоніюча блискуча пляма, то нехай він покажеться священикові.

20 Священик учинить огляд, і ось — якщо її вигляд глибший від поверхні шкіри, а її волоски стали білі, то нехай священик оголосить його нечистим: це є проказа, яка розцвіла в нариві.

21 Якщо ж священик учинить огляд, і ось — у ній немає білих волосків, вона не глибша від поверхні шкіри тіла, і вони тьмяні, то священик ізолює його на сім днів.

22 Якщо ж вона тоді таки пошириться по шкірі, то священик оголосить його нечистим, — це є ураження проказою, що розцвіла в нариві.

23 Якщо ж блискучість залишатиметься у своїх межах і не поширюватиметься, то це просто рубець від нариву, — священик оголосить його чистим.

24 А якщо на чиємусь тілі на його шкірі буде опік від вогню, і буде яскраве, блискуче, біло-червонувате чи чисто-біле загоєння від опіку на його шкірі,

25 то нехай священик огляне його, і ось — якщо білі волоски стали блискучими, а його вигляд — глибший від поверхні шкіри, то це є проказа, яка розцвіла в опіку. Тож священик оголосить його нечистим, бо це є ураження проказою.

26 Якщо ж священик учинить огляд, і ось — на блискучій плямі немає білих волосків, вона не є глибша від поверхні шкіри і вона тьмяна, — то священик ізолює його на сім днів.

27 Сьомого дня священик огляне її, — і якщо вона таки пошириться по шкірі, то священик оголосить його нечистим: це є ураження проказою, яка розцвіла в нариві.

28 Якщо ж блискуча пляма залишається у своїх межах, не поширюється по шкірі, і вона тьмяна, то це є рубець від опіку. Тож священик оголосить його чистим, бо це є слід від опіку.

29 А якщо в чоловіка або жінки з’явиться ураження проказою на голові чи на бороді,

30 то нехай священик огляне те ураження, і ось — якщо його вигляд більш запалий від поверхні шкіри, а волоски на ньому жовтуваті й тонкі, то нехай священик оголосить його нечистим: це є парші, проказа голови чи проказа бороди.

31 А якщо священик огляне ураження паршами, і ось — його вигляд не є більш запалий від поверхні шкіри, і волоски на ньому не є жовтуваті, то нехай священик ізолює ураженого паршами на сім днів.

32 Сьомого дня священик огляне ураження, і ось — якщо парші не поширилися, волоски на них не є жовтуваті, і вигляд паршів не є глибший від поверхні шкіри,

33 то нехай він поголить шкіру, але паршів хай не голить; і священик ізолює хворого на парші ще раз на сім днів.

34 Сьомого дня священик огляне парші, і ось — якщо парші не поширилися по шкірі після того, як її поголено, і вигляд паршів не є глибший від поверхні шкіри, то нехай священик оголосить його чистим, і, виправши одяг, він стане чистим.

35 Якщо ж після оголошення його чистим, парші таки поширяться по шкірі,

36 то нехай священик учинить огляд, і ось — якщо парші поширилися по шкірі, то священик уже не дивитиметься за жовтими волосками, бо він нечистий.

37 А якщо парші перед ним залишилися у своїх межах, і на них виросли чорні волоски, то парші пройшли, — він чистий, тож священик оголосить його чистим.

38 А якщо в чоловіка або жінки на шкірі їхнього тіла з’являться блискучі плями з білуватим полиском,

39 то нехай священик учинить огляд, і ось — якщо на шкірі їхнього тіла блискучі плями з білуватим полиском, то це лишай, — він чистий; він розцвів на шкірі його тіла, — він чистий.

40 Якщо в когось облисіє голова, то він просто лисий, — він чистий.

41 І якщо його голова облисіє спереду, то він просто лисий спереду, — він чистий.

42 Якщо ж на його задній лисині чи на його передній лисині з’явиться біло-червонувате ураження, то це є проказа, що розцвіла на його задній лисині чи на його передній лисині.

43 Священик огляне його, і ось — якщо вигляд ураження на його задній лисині чи на його передній лисині — біло-червонуватий, схожий на вигляд прокази на шкірі його тіла,

44 то він — прокажена людина. Священик неодмінно оголосить його нечистим: на його голові — ураження проказою.

45 У прокаженого, в якого є ураження проказою, нехай одяг буде розперезаний, його голова — непокрита, нехай він буде загорнений навколо своїх уст і нехай називається нечистим.

46 Усі дні, доки в нього буде те ураження, будучи нечистим, він буде вважатися нечистим. Він житиме окремо, місце його перебування буде поза табором.

47 А якщо ураження проказою з’явиться на одязі, — на вовняному одязі або на льняному одязі,

48 на повздовжніх або на поперечних нитках, на лляній або на вовняній тканині, на шкірі або на будь-чому, що вироблене зі шкіри, —

49 і на шкірі або на одязі, на повздовжніх або на поперечних нитках тканини, чи на будь-якій речі, виробленій зі шкіри, з’явиться зеленувате або червонувате ураження, то це є ураження проказою, — тож нехай власник покаже його священикові.

50 Священик огляне те ураження й ізолює священик уражену річ на сім днів.

51 Сьомого дня священик огляне ураження, — і якщо ураження пошириться на одязі, на повздовжніх або на поперечних нитках тканини, чи на шкірі, на будь-чому, що в якомусь виробі буде вироблене зі шкіри, то те ураження — тривка проказа, воно нечисте.

52 Нехай він спалить одяг, повздовжні чи поперечні нитки на вовняній чи на лляній тканині, чи на будь-якій шкіряній речі, на якій буде те ураження, бо це є тривка проказа, — нехай буде спалена у вогні.

53 Якщо ж священик учинить огляд, — і ураження не пошириться по одязі, по повздовжніх чи по поперечних нитках тканини, чи по будь-якій шкіряній речі,

54 то нехай священик звелить, і власник випере те, на чому є ураження, і священик ізолює уражену річ на сім днів ще раз.

55 А після того, як його випрано, священик огляне ураження, — і якщо те ураження не змінило вигляду й ураження не поширюється, то воно нечисте — нехай буде спалене у вогні; воно закріпилося на одязі, на повздовжніх чи на поперечних нитках тканини.

56 А якщо священик учинить огляд, — і ураження після того, як його випрано, буде тьмяне, то нехай він вирве його з одягу, зі шкіри чи з повздовжніх чи поперечних ниток тканини.

57 Якщо ж воно з’явиться на одязі, на повздовжніх чи на поперечних нитках тканини, чи на якійсь шкіряній речі знову, то це є проказа, що розквітає. Нехай те, на чому є ураження, буде спалене у вогні.

58 А одяг, повздовжні чи поперечні нитки тканини, чи будь-яка шкіряна річ, які будуть випрані, і ураження з них зникне, — нехай будуть випрані ще раз і будуть чисті.

59 Такий закон про ураження проказою вовняного чи льняного одягу, повздовжніх чи поперечних ниток тканини, чи будь-якої шкіряної речі — для оголошення їх чистими або оголошення їх нечистими.