БУТТЯ 16

1Сара, Аврамова дружина, не народжувала йому. Та була в неї рабиня-єгиптянка на ім’я Агар. 2Тож Сара сказала Аврамові: Ось стримав мене Господь, щоб не родити. Тому ввійди до моєї рабині, щоб мати від неї дітей. І Аврам послухав голосу Сари. 3. Аврамова дружина Сара — по десятьох роках проживання Аврама в землі Ханаанській — взяла Агар, свою рабиню-єгиптянку, та віддала її Аврамові, своєму чоловікові, за жінку.

4Він увійшов до Агари, — і вона зачала. І коли вона побачила, що вагітна, то її господиня відчула від неї зневажливе ставлення. 5Тож Сара сказала Аврамові: Я скривджена тобою. Я віддала свою рабиню до твого лона, та вона, відчувши, що завагітніла, почала мене зневажати. Нехай Бог розсудить між мною і тобою. 6Аврам же відповів Сарі: Ось твоя рабиня у твоїх руках. Роби з нею все, що тобі до вподоби. Після цього Сара поводилася з нею суворо — і та втекла з-перед її обличчя.

7Та її знайшов ангел Господа Бога біля джерела води в пустелі, біля джерела на дорозі до Сура. 8. І сказав їй Господній ангел: Агаро, Сарина рабине, звідки йдеш і куди прямуєш? Вона ж відповіла: Я втікаю з-перед обличчя Сари, моєї господині. 9А Господній ангел їй сказав: Повернися до своєї господині й будь покірною в її руках. 10. Сильно розмножу твоє потомство, — промовив до неї Господній ангел, — і не порахувати його — таким численним воно буде. 11. І сказав їй Господній ангел: Ось ти завагітніла й народиш сина, і даси йому ім’я Ізмаїл, бо почув Господь про твоє приниження. 12Він буде людиною-кочовиком. Руки його — на всіх, і руки всіх — на ньому; він житиме перед обличчям усіх своїх братів.

13. І прикликала Агар Ім’я Господа, Який розмовляв із нею: Ти — Бог, Який побачив мене. Оскільки вона сказала: Побачила перед собою Того, Хто з’явився мені. 14. Ось чому і назвала джерело — Джерело, біля якого я бачила. Це між Кадисом і Варадом.

15. І народила Агар Аврамові сина; і Аврам дав ім’я своєму синові, якого народила йому Агар, — Ізмаїл. 16Аврамові ж було вісімдесят шість років, коли Агар народила Аврамові Ізмаїла.

ІСАЇ 34

1Прийдіть, народи, і послухайте, володарі! Нехай почує земля і ті, хто на ній, усесвіт і народ, який у ньому. 2Тому що Господній гнів на всі народи і гнів на їхнє число, щоб їх вигубити і видати їх на різанину. 3. А їхні ранені та мертві будуть викинуті, і підніметься їхній сморід, і гори просякнуть їхньою кров’ю. 4Небо звернеться, як сувій, і всі зорі впадуть, як листя з винограду і як опадає листя зі смоківниці. 5Мій меч на небі оп’янів. Ось зійде на Ідумею — із судом на народ вигублення. 6Господній меч наповнився кров’ю, потовстів від жиру ягнят, від жиру козлів і баранів, бо жертва Господу у Восорі, і велика різанина в Ідумеї. 7Могутні впадуть з ними, барани і бики, і земля сп’яніє від крові й насититься їхнім жиром. 8Адже настав день Господнього суду і рік віддачі суду Сіонові.

9Його долини обернуться на смолу, а його земля — на сірку, і його земля буде горіти, як смола, 10вдень і вночі, і не погасне — на вічний час, і його дим підійматиметься вгору. На покоління вона буде спустошена і на довгий час стане пусткою. 11. І на ній поселяться птахи, їжаки, ібіси та ворони, і покладуть на неї шнурок землеміра пустелі, і онокентаври замешкають на ній. 12Його володарів не буде, бо його царі, його володарі та його вельможі будуть на вигублення. 13. І в їхніх містах і на його укріпленнях виростуть тернисті дерева, і буде поселенням для сирен і житлом для горобців. 14. І демони зустрінуться з онокентаврами, і закричать один до одного. Там спочинуть онокентаври, бо знайшли собі спочинок. 15Там гніздився їжак, і земля впевнено врятувала своїх дітей. Там зустрілися олені й побачили одне одного. 16Числом перейшли, ні один з них не загинув, одне одного не шукали. Бо Господь їм наказав, і Його Дух зібрав їх. 17. І Він кине для них жереб, і Його рука розділить пасовиська. Ви успадкуєте на вічні часи, на покоління поколінь вони отримають на ній спокій.

ПСАЛМІВ 113

1Алилуя. При виході Ізраїля з Єгипту, — дому Якова із чужоземного народу,

2Юдея стала Його святинею, Ізраїль — Його володінням.

3Море побачило і кинулося втікати, Йордан повернувся назад.

4Гори скакали, як барани, а пагорби, — як ягнята.

5Що з тобою, море, що ти втекло? Що з тобою, Йордане, що ти відступив назад?

6Гори, чому ви поскакали, як барани, а ви, пагорби, наче ягнята?

7. Земля затряслася від обличчя Господнього, від обличчя Бога Якова!

8Він перетворив скелю в повноводні озера, нетесаний камінь — у водяні потоки.

9Не нам, Господи, не нам, але Твоєму Імені дай славу — заради милості Твоєї і правди Твоєї.

10Щоб ніколи народи не сказали: Де їхній Бог?

11А наш Бог — на небесах, вгорі! Він здійснив на небі й на землі все, що забажав.

12. Ідоли ж народів — це срібло й золото, витвори людських рук.

13Вони мають уста, та не говорять; мають очі, та не бачать;

14мають вуха, та не чують; мають ніздрі, та не сприймають запаху;

15мають руки, та не можуть доторкнутися; мають ноги, та не ходять і не видають звуку зі свого горла.

16Ті, хто їх виробляє, хай стануть подібними до них, — усі, які на них покладають надію.

17Дім же Ізраїля надіється на Господа! Він — їхній помічник і їхній оборонець.

18Дім Аарона покладає надію на Господа. Він — їхній помічник і їхній оборонець.

19Ті, хто боїться Господа, покладають надію на Господа. Він — їхній помічник і їхній оборонець.

20Господь пам’ятав про нас і поблагословив нас, поблагословив дім Ізраїля, поблагословив дім Аарона.

21Він поблагословив тих, хто боїться Господа, — малих і великих.

22Нехай же Господь намножить вас — вас і ваших дітей!

23Благословенні ви Господом, Який створив небо й землю.

24Небеса небес для Господа, а землю Він дав людським синам.

25Господи, не мертві хвалитимуть Тебе, — не всі ті, які зійшли до аду,

26 але ми, які живемо, будемо прославляти Господа — віднині й довіку!