БУТТЯ 25

1Відтак Авраам взяв собі жінку на ім’я Хетура. 2Вона йому народила Земврана, Єксана, Мадана, Мадіяма, Єсвока і Сове. 3А Єксан породив Савана, Темана і Дедана. Сини ж Дедана були: Раґуїл, Навдеїл, Ассуріїм, Латусіїм і Лоомім. 4Сини ж Мадіяма — Ґефар, Афер, Енох, Авіра і Елраґа. Усі вони були синами Хетури.

5Усі свої маєтки Авраам віддав Ісаакові, своєму синові, 6а синам своїх наложниць ще за свого життя Авраам дав дарунки і відіслав їх від свого сина Ісаака на схід — до східної землі.

7Днів же життя Авраама, які прожив, — сто сімдесят п’ять років. 8Авраам відійшов — помер у добрій старості; у повноті віку, будучи старцем, він приєднався до свого народу. 9Ісаак та Ізмаїл, його сини, поховали його в подвійній печері на полі Ефрона Саарського, хета, що напроти Мамврії, — 10на полі, у печері, яку придбав Авраам у Хетових синів. Там поховали Авраама і його жінку Сарру. 11Сталося ж, що після смерті Авраама поблагословив Бог його сина Ісаака. Й Ісаак поселився біля Криниці видіння.

12Ось родовід Ізмаїла, Авраамового сина, якого народила Авраамові Агар, рабиня Сарри, 13ось імена синів Ізмаїлових за іменами його родів: Навайот, первенець Ізмаїла, і Кидар, Навдеїл, Массам, 14Масма, Ідума, Масси, 15Ходдад, Теман, Єтур, Нафес і Кедма. 16Це — сини Ізмаїла, це їхні імена за місцем їхнього проживання та їхнього поселення. Дванадцять володарів — за своїми народами. 17Сто тридцять сім років — ось вік життя Ізмаїла. І відійшов — помер і приєднався до свого роду. 18Проживав він від Евілата аж до Сура, що є напроти Єгипту, як іти до ассирійців, — поселився напроти всіх своїх братів.

19А ось родовід Ісаака, Авраамового сина: Авраам породив Ісаака. 20Ісаак був сорокалітнім, коли взяв собі за дружину Ревеку, дочку Ватуїла-сирійця з Месопотамії, сестру Лавана-сирійця. 21І молився Ісаак до Господа за Ревеку, свою дружину, бо вона була неплідна. Бог вислухав його, і його дружина Ревека завагітніла. 22Борсалися ж діти в ній. Тож сказала: Якщо так має бути зі мною, навіщо це мені? І пішла запитати в Господа. 23А Господь їй сказав: У твоєму лоні є два народи, і два народи розділяться вже у твоєму лоні; та один народ візьме верх над другим народом: старший буде служити молодшому. 24І настав час їй родити, і ось в її лоні були близнята. 25З’явився син, первенець — рудий, увесь волохатий, наче кожух. Тож дано йому ім’я — Ісав. 26А відтак з’явився його брат, і своєю рукою тримався за п’яту Ісава. І дано йому ім’я — Яків. Ісаакові було шістдесят років, коли їх народила Ревека.

27Хлопці виросли. Ісав був людиною поля: умів полювати. А Яків — людиною нелукавою, він перебував удома. 28Ісаак полюбив Ісава, бо його здобич — це його пожива. Ревека ж любила Якова. 29Якось зварив Яків страву. А Ісав прийшов з поля зовсім знесилений. 30І сказав Ісав до Якова: Дай мені попоїсти цієї червоної страви, бо я заморився. Через це й дано йому прізвисько — Едом. 31А Яків сказав Ісаву: Віддай мені сьогодні своє первородство! 32А Ісав відповів: Ось я вмираю — то навіщо мені те первородство? 33І сказав йому Яків: Поклянися мені сьогодні. І той поклявся йому. Тож продав Ісав первородство Якову. 34А Яків дав Ісавові хліба та страву із сочевиці. Той з’їв і випив, і підвівшись, відійшов. Тож знехтував Ісав первородством.

ІСАЇ 43

1І тепер так говорить Господь Бог, Який тебе створив, Якове, Який тебе сформував, Ізраїлю: Не бійся, бо Я тебе викупив! Я дав тобі твоє ім’я, ти Мій! 2І якщо переходитимеш через воду, — Я буду з тобою, і ріки тебе не затоплять. І якщо переходитимеш через вогонь, — не будеш опалений, полум’я тебе не попече. 3Адже Я — Господь, твій Бог, Святий Ізраїля, Котрий спасає тебе. Я зробив твоїм викупом Єгипет, Ефіопію і Соін — замість тебе. 4Відколи ти став цінним переді Мною, ти прославився, і Я тебе полюбив. І дам багато людей за тебе і володарів за твою голову. 5Не бійся, бо Я з тобою! Від сходу приведу твоїх нащадків і зберу тебе із заходу. 6Скажу півночі: Веди! — і півдню: Не забороняй! Приведи Моїх синів із землі здалека і моїх дочок від кінців землі, — 7усіх, хто названий Моїм Іменем! Адже в Моїй славі Я його приготовив і створив, і його вчинив.

8Я вивів сліпий народ: і очі має, та немов сліпі, і ті, хто має вуха, — глухі. 9Усі народи зібралися разом, і зберуться з них володарі. Хто це сповістить? Чи те, що від початку, хто вам сповістить? Хай приведуть їхніх свідків і хай оправдаються, і хай праведно скажуть. 10Ви стали Мені свідками, і Я свідок, — говорить Господь Бог, — і раб, якого Я вибрав, щоб ви дізналися, і повірили, і зрозуміли, що Я є!

Переді Мною не було іншого бога, і після Мене не буде. 11Я — Бог, і немає крім Мене того, Хто спасає! 12Я сповістив, спас і докорив — і не було у вас чужого бога. Ви Мені свідки, і Я свідок, — говорить Господь Бог. 13Ще від початку, і немає того, хто спасає з Моїх рук. Я зроблю, і хто це відверне? 14Так говорить Господь Бог, Котрий рятує вас, Святий Ізраїля: Задля вас Я пошлю до Вавилону і підніму всіх, хто втікає, і халдеї на кораблях будуть заковані в кайдани. 15Я — Господь, ваш Бог, Святий, Хто об’явив Ізраїлеві вашого царя.

16Так говорить Господь, Який дав дорогу в морі та стежку в могутній воді, 17Хто одночасно вивів колісниці, коня і сильний народ: вони заснули і не встануть, згасли, як погашений льон. 18Не згадуйте попереднє і не думайте про давнє! 19Ось Я зроблю нове, те, що тепер сходить, і пізнаєте це. І зроблю в пустелі дорогу і ріки в безводній землі. 20Мене поблагословлять дикі звірі, сирени і пташенята горобців, бо я дав воду в пустелі та ріки в безводній землі, щоб напоїти Мій вибраний рід, 21Мій народ, який Я оберіг, щоб він розповів про Мої милості. 22Тепер Я тебе не покликав, Якове, і не завдав тобі труду, Ізраїлю. 23Не для Мене вівці твого всепалення, ні ти Мене не прославив у твоїх жертвах, ні не перевтомив Я тебе ладаном, 24ні не придбав ти Мені за срібло ладан, ні Я не забажав м’яса твоїх жертв, але у твоїх гріхах і у твоїх неправедностях постав ти!

25Я є, Я є Той, Хто стирає твоє беззаконня — і не згадаю. 26Ти ж згадай, і судитимемося. Говори ти спершу про свої беззаконня, щоб ти оправдався. 27Ваші батьки та їхні володарі першими чинили беззаконня проти Мене, 28і володарі опоганили Мої святині, і Я дав вигубити Якова, — Ізраїля дав на зневагу.

ПСАЛМІВ 122

1Пісня при підході до храму. Я звів свої очі до Тебе, що живеш на небесах!

2Ось, як очі раба звернені на руки своїх панів, а очі рабині — на руки її пані, так наші очі — до Господа, Бога нашого, аж доки не змилосердиться над нами.

3Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо ми надмірно сповнені зневаги,

4переповнена душа наша презирством заможних і зневагою гордих.