БУТТЯ 28

1Тож Ісаак, покликавши Якова, поблагословив його і наказав йому, кажучи: Не бери дружини з дочок ханаанських; 2уставай та йди в Месопотамію, до дому Ватуїла, батька твоєї матері, і звідти візьми собі дружину з дочок Лавана, брата твоєї матері. 3А мій Бог поблагословить тебе, зробить тебе великим і розмножить тебе, — і ти станеш громадою народів. 4Нехай Він дасть тобі благословення мого батька Авраама, тобі й твоєму потомству після тебе, щоб успадкувати землю, в якій перебуваєш, котру Бог дав Авраамові. 5І відіслав Ісаак Якова, і той пішов у Месопотамію, до Лавана, сина Ватуїла-сирійця, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.

6Ісав побачив, що Ісаак поблагословив Якова, і той відійшов до сирійської Месопотамії, щоб узяти звідти собі дружину, і коли благословляв його, то повелів, кажучи: Не бери дружини з дочок ханаанських, 7і що Яків послухав свого батька та свою матір і пішов у Месопотамію. 8Тож побачив Ісав, що дочки ханаанські недобрі в очах його батька Ісаака, 9і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв собі за жінку Маелет — дочку Ізмаїла, Авраамового сина, Навайотову сестру, додатково до своїх жінок. 10І вирушив Яків від Криниці клятви, і попрямував до Харана. 11Він знайшов місце і заночував там, бо зайшло сонце. Він узяв з того місця камінь, поклав собі під голову і провів ніч у тій місцевості. 12Він мав сон: ось драбина, що стояла на землі, а її верх сягав аж до неба, і Божі ангели піднімалися й спускалися по ній. 13А Господь став на неї і промовив: Я — Господь, Бог твого батька Авраама, і Бог Ісаака; не бійся: землю, на якій ти спиш, дам її тобі та твоїм нащадкам. 14А твоїх нащадків буде як земного піску; і поширяться на захід, на південь, на північ і на схід; і в тобі, і у твоїх нащадках будуть благословенні всі племена землі. 15Ось Я з тобою — оберігатиму тебе на кожній дорозі, куди лише підеш; і поверну тебе в цю землю, бо Я не залишу тебе, аж доки не виконаю всього, що Я тобі сказав.

16І прокинувся Яків від свого сну, та й сказав: Є Господь на цьому місці, а я й не знав. 17Його охопив страх, і він сказав: Яке страшне це місце! Це ж ніщо інше, як Дім Божий! Це небесні брами! 18Яків устав вранці, узяв камінь, який там поклав був собі під голову, і поставив його як стовп, і полив олією на нього зверху. 19І назвав Яків те місце «Дім Божий»; раніше назва міста була Уламлуз. 20І звернувся Яків у молитві, промовляючи: Якщо Господь Бог буде зі мною і оберігатиме мене на цій дорозі, котрою я йду, і дасть мені хліба їсти та вбрання зодягнутися, 21і здоровим поверне мене до дому мого батька, то Господь буде мені Богом, 22і цей камінь, якого я поставив як стовп, буде мені Божим домом, і з усього, що тільки даси мені, — дам Тобі з того десятину!

ІСАЇ 46

1Упав Вил, Даґон розбитий, їхні різьблення стали для звірів і худоби. Візьміть їх, зв’язаних, як вантаж для струдженого, 2голодного й ослабленого, котрий так само не має сили, які не можуть врятуватися від війни, тож вони були приведені полоненими. 3Послухайте Мене, доме Якова, і весь останок народу Ізраїля, якого носили від материнського лона і наставляли з молодості! 4Аж до старості Я є, і аж доки ви не постарієтеся, Я є! Я на вас чекаю, Я створив, і Я чекаю, Я підніму і спасу вас.

5До кого ви Мене уподібнили? Гляньте, спостерігайте, заблудлі, 6які складаєте золото з гаманця і срібло ставите мірою на вагу, і ви, найнявши золотаря, зробили рукотворних божків і, схилившись, поклонялися їм. 7Його беруть на спину і йдуть. Якщо ж його поставлять, то на своєму місці залишається, не порушиться. І коли хто закричить до нього, він не почує, не врятує його від зла. 8Згадайте це і застогніть, покайтеся, заблудлі, поверніться серцем!

9І згадайте перше, від віку, що Я — Бог, і немає більше нікого, за винятком Мене, 10Хто від початку сповістив останнє, раніше, ніж воно сталося, і разом виконалося. І Я сказав: Кожна Моя рада встоїть, і все, що Я задумав, Я вчиню. 11Я — Той, Хто кличе птаха зі сходу й із землі здалека про те, що задумав, Я сказав і привів, створив і вчинив. 12Послухайте Мене, ви, які погубили серце, котрі далекі від праведності! 13Я наблизив Мою праведність і не забарюся зі спасінням, що в Мене. Я дав спасіння в Сіоні — Ізраїлеві на прославлення.

ПСАЛМІВ 125

1Пісня при підході до храму. Коли Господь повернув полонених Сіону, ми були наче втішені:

2тоді наші уста були сповнені радості, а наш язик — веселості. Тож будуть говорити між народами: Велике вчинив Господь з ними!

3Господь учинив для нас велике, — і ми раділи!

4Поверни, Господи, наших полонених, як потоки на півдні.

5Ті, хто сіє в сльозах, з радістю жатимуть.

6Виходячи, вони йшли та плакали, несучи своє насіння. А повертаючись, вони прийдуть з радістю, несучи свої снопи.