ПСАЛМІВ 56

1 На закінчення. Не призведи до тління. Псалом Давида — на згадку про його втечу від Саула до печери.

2 Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надію покладає душа моя, і в тіні Твоїх крил я матиму надію, доки не минеться беззаконня.

3 Я буду кликати до Бога Всевишнього, до Бога, що вчинив мені добро.

4 Він послав з неба і спас мене, віддав на зневагу тих, які глумилися наді мною.

(Музична пауза).

Бог послав Свою милість і Свою правду

5 й захистив душу мою, що посеред молодих левів. Я засинаю в тривозі; людські сини… їхні зуби — зброя і стріли, а їхній язик — гострий меч.

6 Будь звеличений понад небеса, Боже, і над усією землею нехай буде слава Твоя!

7 Вони приготовили капкан для моїх ніг, пригнітили мою душу. Вони викопали яму переді мною — і впали туди.

(Музична пауза).

8 Готове моє серце, Боже, серце моє готове: буду співати й прославляти.

9 Пробудись, славо моя, пробудіться, псалтирю і гусла! Я встану рано.

10 Прославлятиму Тебе між людьми, Господи, співатиму Тобі між народами,

11 бо аж до неба звеличилася милість Твоя, а правда Твоя — аж до хмар.

12 Будь звеличений понад небеса, Боже, і над усією землею нехай буде слава Твоя.

ДІЇ 28

На острові Мальта. Павло творить чудеса

1 А коли ми врятувалися, то довідалися, що острів зветься Мальта.

2 Тубільці виявили нам надзвичайну людяність; запаливши вогонь, вони приймали нас усіх, тому що був дощ і холод.

3 Коли Павло назбирав купу хмизу й поклав на вогонь, то змія, виповзши через жар, учепилася в його руку.

4 Як тубільці побачили, що змія звисає з його руки, то говорили один одному: Напевно, цей чоловік — убивця, оскільки йому, врятованому від моря, помста не дозволила жити!

5 А він струснув змію у вогонь, не зазнавши жодної шкоди.

6 Вони ж очікували, що він спухне або вмить упаде мертвий. Як того довго очікували і бачили, що нічого злого йому не стається, змінили думку й почали говорити, що він — бог.

7 Навколо того місця були володіння начальника острова на ім’я Публій, який, прийнявши нас, три дні щиро виявляв гостинність.

8 І сталося, що батько Публія лежав хворий на гарячку і дизентерію; Павло, ввійшовши до нього і помолившись, поклав на нього руки й оздоровив його.

9 Коли ж це сталося, то й інші на острові, хто мав недуги, приходили й оздоровлялися.

10 І вони вшанували нас великими почестями, а як ми відпливали, давали нам усе, що було потрібно.

З Мальти до Рима

11 А по трьох місяцях ми відпливли олександрійським кораблем зі знаком Діоскурів, що перезимував на острові.

12 Допливши до Сіракуз, ми пробули там три дні.

13 Відпливши звідти, прибули до Реґії. А як через день повіяв південний вітер, то наступного дня ми прибули до Путеол,

14 де знайшли братів, а вони вмовили нас пробути з ними сім днів. Таким чином, ми підійшли до Рима.

15 А звідти брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч аж до форуму Апія і до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові й підбадьорився.

Дворічне перебування в Римі

16 Коли ж ми прийшли в Рим, [сотник передав в’язнів воєводі], а Павлові дозволено було перебувати окремо зі своїм сторожем, воїном.

17 І сталося, що через три дні Павло скликав знатних юдеїв. Коли вони зійшлися, сказав їм: Мужі-брати, хоч я нічого не зробив проти народу або батьківських звичаїв, мене передали з Єрусалима в’язнем у руки римлян,

18 які, розсудивши мою справу, хотіли відпустити, бо жодної провини, вартої смерті, не було на мені.

19 Та юдеї були проти, тому я змушений був покликатися на кесаря, — не для того, щоб народ мій у чомусь звинуватити.

20 Саме з цієї причини попросив, щоб вас побачити й порозмовляти, бо заради надії Ізраїля закований я в ці кайдани.

21 А вони відказали йому: Ми ні листа про тебе не одержали з Юдеї, і жоден із братів, прийшовши, не сповістив і не сказав чогось злого про тебе.

22 Хочемо від тебе почути, що думаєш, бо про цю секту відомо нам, що їй скрізь чинять опір.

23 У призначений день багато хто прийшов до нього в господу. Він від ранку аж до вечора говорив їм, засвідчуючи про Боже Царство, переконував їх про Ісуса із Закону Мойсея і пророків.

24 Та деякі вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.

25 Коли ж не погодилися одні з одними та стали відходити, Павло промовив так: Добре сказав Дух Святий через пророка Ісаю до ваших батьків,

26 проголошуючи: Іди до цього народу і скажи: Слухом почуєте, та не зрозумієте; вдивляючись, будете дивитися, та не побачите.

27 Адже серце цього народу загрубіло, і вухами важко стали сприймати, і свої очі примружили, аби часом не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, — щоб Я оздоровив їх.

28 Тож нехай буде вам відомо, що це Боже спасіння послано до язичників, — і вони почують!

29 [І як він це казав, відійшли юдеї, ведучи між собою велику суперечку].

30 А він цілих два роки перебував на власному утриманні й приймав усіх, хто приходив до нього,

31 проповідуючи Боже Царство і з усією відвагою безборонно навчаючи про Господа Ісуса Христа.

ЛЕВИТ 22

1 Господь промовив до Мойсея, кажучи:

2 Скажи Ааронові та його синам: Хай вони поводяться обережно зі святощами ізраїльських синів, які ті посвячують Мені, щоб вони не опоганили Мого святого Імені. Я — Господь.

3 Скажи їм: Будь-який чоловік з усіх ваших нащадків у ваших майбутніх поколіннях, який наблизиться до святощів, що ізраїльські сини посвятять Господу, а на ньому буде нечистота, — та душа буде вигублена з-перед Мене. Я — Господь, ваш Бог.

4 Жодний чоловік з нащадків священика Аарона, якщо він хворіє проказою або має виділення сімені, хай не їсть святощів, аж доки не очиститься. Той, хто доторкнеться до будь-якої нечистоти померлого, чи чоловік, в якого станеться виверження сімені,

5 чи хтось, хто доторкнеться до будь-якого нечистого плазуючого, який учинить його нечистим, або до якогось чоловіка, через якого він учинить себе нечистим, якою б не була його нечистота, —

6 душа, яка доторкнеться до них, до вечора буде нечистою; хай такий не їсть зі святощів, хіба що помиє своє тіло водою,

7 й коли зайде сонце, стане чистим, і тоді може їсти святощі, бо це його хліб.

8 Хай він не їсть мертвечини та здобичі хижака, щоб не осквернити себе ними. Я — Господь.

9 Нехай дотримуються Моїх заповідей, щоб через них не взяли на себе гріха і не померли через них, якщо вони їх опоганять. Я — Господь Бог, Який освячує їх.

10 Хай святого не їсть жодний сторонній: пожилець священика чи наймит хай не їсть святого.

11 Якщо ж священик придбає якусь душу, купивши її за гроші, то вона може їсти його хліб; і ті, що народилися в його домі, — також можуть їсти його хліб.

12 Якщо дочка якогось священика вийде заміж за стороннього, хай вона не їсть зі святих дарів.

13 А якщо священикова дочка овдовіє чи буде відпущена, і в неї не було дітей, то нехай вона повернеться до батьківського дому як за своєї молодості й нехай їсть хліб свого батька. А жодний сторонній хай його не їсть.

14 А чоловік, який з незнання з’їсть святощі, — нехай додасть до того п’яту частину й віддасть святе священикові.

15 Хай священики не опоганюють святощів ізраїльських синів, які вони підносять Господу,

16 і не наводять на себе беззаконня переступу, коли їстимуть свої святощі, бо Я — Господь, який їх освячує.

17 Господь промовив до Мойсея, кажучи:

18 Промов до Аарона, його синів та всієї ізраїльської громади і скажи їм: Якщо якийсь чоловік з ізраїльських синів чи із синів захожих, які проживають з ними в Ізраїлі, приноситиме свої дари згідно з будь-яким своїм визнанням чи згідно з будь-яким своїм вибором, які звичайно приносять Богові на всепалення, —

19 то прийняті від вас будуть безвадні самці з великої худоби, з овець чи з кіз.

20 Хай вони не приносять Господу нічого, що матиме в собі якусь ваду, бо воно не буде прийняте від вас.

21 Якщо якийсь чоловік приноситиме Господу жертву спасіння з великої худоби чи з овець, чи то склавши обітницю, чи то згідно з вибором, чи то у ваші свята, — нехай воно, щоб бути прийнятним, буде безвадне; хай у ньому не буде жодної вади.

22 Сліпого, чи травмованого, чи з відрізаним язиком, чи з болячками, чи зі злоякісною коростою, чи яке має парші, — таких хай вони не приводять Богові; не давайте з них у [вогняне] приношення на жертовник Господу.

23 Теля чи вівцю з відрізаними вухами чи з відтятим хвостом — заріж таких собі, а у твою обітну [жертву] таке не буде прийняте.

24 Тварин зі сплющеними, розчавленими, відрізаними чи відірваними яєчками — таких не приносьте Господу; не чиніть такого у вашому краї.

25 І з руки чужинця також не приносьте своєму Богові дарів із жодних таких тварин, бо в них є пошкодження, у них є вада, — й такі не будуть від вас прийняті.

26 Господь промовив до Мойсея, кажучи:

27 Як народиться теля, вівця чи козеня, то нехай воно сім днів буде при матері, і лиш від восьмого дня й надалі буде прийняте в дар, як [вогняне] приношення Господу.

28 Не ріж корови чи вівці разом з її малям в один день.

29 Коли будеш приносити в жертву Господу обітну [жертву] радості, то приносьте це так, щоб воно було від вас прийняте.

30 Нехай вона буде спожита того самого дня, не залишайте м’яса до ранку. Я є Господь.

31 Дотримуйтесь Моїх заповідей і виконуйте їх;

32 не опоганюйте святого Імені й нехай Я буду освячений серед ізраїльських синів. Я — Господь, який освячує вас,

33 який вивів вас з Єгипетської землі, щоб бути вам Богом. Я — Господь.

ЛЕВИТ 23

1. Господь промовив до Мойсея, кажучи:

2. Промов до ізраїльських синів та скажи їм: Ось Господні свята, які ви назвете святими зборами. Ось Мої свята.

3. Шість днів можеш займатися справами, а сьомого дня — субота, відпочинок, святі збори для Господа. Не займайся жодною справою, бо це субота для Господа в усіх ваших поселеннях.

4. Ось свята для Господа, святі збори, які ви скликатимете в їхні пори.

5. Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця, між двома вечорами, — Пасха для Господа.

6. А п’ятнадцятого дня цього місяця — свято Опрісноків для Господа; сім днів їжте опрісноки.

7. Першого дня у вас будуть святі збори, — не займайтеся жодною робочою справою.

8. Сім днів приносьте Господу всепалення, а сьомого дня у вас будуть святі збори, — не займайтеся жодною робочою справою.

9. Господь промовив до Мойсея, кажучи:

10. Промов до ізраїльських синів та скажи їм: Коли ввійдете в землю, яку Я даю вам, і пожнете з неї жниво, то принесете сніп-первоплід з вашого жнива до священика;

11 і нехай він піднесе той сніп перед Господом, щоб він був прийнятий від вас; нехай священик піднесе його наступного дня після першого.

12. Того ж дня, коли принесете сніп, принесіть у всепалення Господу однолітнє ягня без вади;

13 його [хлібну] жертву — дві десятих частини ефи питльованого борошна, приготованого на олії, — це жертва Господу, приємні пахощі для Господа; та його жертву виливання — четверту частину гіна вина.

14. Не їжте ні хліба, ні нового прожареного зерна аж до самого цього дня — доки ви не принесете дарів своєму Богові. Це — вічний закон для ваших поколінь в усіх ваших поселеннях.

15. Від наступного дня після суботи, тобто від дня, коли принесете сніп [жертви] покладання, ви відлічіть сім повних тижнів,

16 аж до наступного дня після останнього тижня, — відлічіть п’ятдесят днів і принесіть Господу нову [хлібну] жертву.

17. Принесіть з вашого поселення хліби [жертви] покладання — дві хлібини; нехай вони будуть з двох десятих частин ефи питльованого борошна, нехай будуть спечені заквашеними, з перших плодів для Господа.

18. А з хлібами принесіть сім однолітніх ягнят без вади, одне теля з великої худоби та два барани без вади, — вони будуть на всепалення Господу, — а також їхні [хлібні] жертви та їхні жертви виливання — як жертву, як приємні пахощі для Господа.

19. І принесіть з хлібами перших плодів одне козеня із кіз [у жертву] за гріх та двох однолітніх ягнят у жертву спасіння.

20. А священик нехай покладе їх з хлібами перших плодів як [жертву] покладання перед Господом разом з двома ягнятами. Вони будуть святощами для Господа: священикові, який їх приносить, — йому це буде.

21. І назвете цей день зборами, він буде для вас святим: не займайтеся в ньому жодною робочою справою. Це — вічний закон для ваших поколінь в усіх ваших поселеннях.

22. Коли будете жати жниво своєї землі, не докінчуйте, жнучи, останку жнива свого поля і не визбируй того, що з твого жнива попадає на землю. Залиш їх убогому та захожому. Я — Господь, ваш Бог.

23. Господь промовив до Мойсея, кажучи:

24. Промов до ізраїльських синів, кажучи: Сьомого місяця, першого дня місяця, нехай у вас буде відпочинок у пам’ять про сурми, нехай у вас будуть святі збори.

25. Не займайтеся жодною робочою справою і приносьте Господу всепалення.

26. Господь промовив до Мойсея, кажучи:

27. А десятого дня цього ж сьомого місяця — день викуплення: нехай у вас будуть святі збори; смиряйте ваші душі та приносьте Господу всепалення.

28. Не займайтеся самого цього дня жодною справою, бо це для вас — день викуплення, щоб звершити за вас викуплення перед Господом, вашим Богом.

29. Кожна душа, яка не буде смирятися самого цього дня, буде вигублена зі свого народу,

30 і кожна душа, яка займатиметься самого цього дня якоюсь справою, — та душа пропаде зі свого народу.

31. Не займайтеся жодною справою. Це — вічний закон для ваших поколінь в усіх ваших поселеннях.

32. Він буде для вас суботою субот, тож смиряйте ваші душі; від дев’ятого дня місяця, від вечора, аж до наступного вечора святкуйте вашу суботу.

33. Господь промовив до Мойсея, кажучи:

34. Промов до ізраїльських синів, кажучи: П’ятнадцятого дня цього ж сьомого місяця — сім днів свято наметів для Господа.

35. Першого дня — святі збори, — не займайтеся жодною робочою справою.

36. Сім днів будете приносити Господу всепалення. А восьмого дня у вас будуть святі збори, і ви принесете Господу всепалення: це віддання свята, — не займайтеся жодною робочою справою.

37. Ось свята для Господа, які ви назвете святими зборами, щоб приносити Господу [вогняні] приношення, всепалення, їхні [хлібні] жертви та їхні жертви виливання щодня, день у день,

38 крім Господніх субот, крім ваших дарів, крім усіх ваших обітних [жертв] та крім ваших добровільних [жертв], які ви даватимете Господу.

39. П’ятнадцятого дня цього ж сьомого місяця, коли закінчите збирати врожай землі, сім днів святкуватимете Господу: першого дня буде відпочинок і восьмого дня відпочинок.

40. Першого дня візьміть собі гарні плоди дерев, пальмові віття, густолисті галузки дерев, галузки верби та верболозу з потоку, щоб веселитися перед Господом, вашим Богом, сім днів кожного року.

41. Це — вічний закон для ваших поколінь. Святкуйте його сьомого місяця.

42. Сім днів будете жити в наметах; кожний корінний житель в Ізраїлі житиме в наметах,

43. щоб ваші майбутні покоління знали, що Я поселив ізраїльських синів в наметах, коли виводив їх із Єгипетської землі. Я — Господь, ваш Бог.

44. І Мойсей оголосив ізраїльським синам про Господні свята.