БУТТЯ 27

1Сталося ж, коли Ісаак постарів і зір його ослаб, то покликав він свого старшого сина Ісава, та й сказав йому: Сину мій! А той відповів: Ось я. 2Він же промовив: Ось я зістарівся і не знаю дня моєї смерті. 3Тому візьми тепер свою зброю, сагайдака та лука, і піди на рівнину, і вполюй мені дичини, 4приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені, щоб я попоїв, аби моя душа поблагословила тебе, перш ніж я помру.

5А Ревека почула, що говорив Ісаак своєму синові Ісаву. Тож пішов Ісав на рівнину вполювати дичину для свого батька, 6а Ревека сказала Якову, своєму молодшому синові: Слухай-но, я почула, як твій батько говорив твоєму братові Ісаву, кажучи: 7Принеси мені дичини і приготуй мені страву, щоби, попоївши, поблагословив я тебе перед Господом, перш ніж помру. 8Тому послухай тепер мене, сину, що я тобі наказую. 9Піди до отари, принеси мені звідти двоє молодих та гарних козенят, і я твоєму батькові приготую з них страву, яку він любить. 10Ти занесеш своєму батькові й він попоїсть, — аби поблагословив тебе твій батько, перше ніж помре. 11Та Яків сказав своїй матері Ревеці: Брат мій Ісав — волохатий чоловік, а я — чоловік гладкошкірий. 12Ану ж, обмацає мене мій батько — і буду перед ним як той кепкун! Тож накличу на себе прокляття, а не благословення. 13А мати сказала йому: На мені твоє прокляття, сину; лише послухайся мого голосу та піди й принеси мені.

14Він, пішовши, взяв і приніс матері, а його мати приготувала страву, яку любив його батько. 15Тоді Ревека, взявши гарний одяг свого старшого сина Ісава, котрий був у неї в хаті, одягнула свого молодшого сина Якова; 16козлячими шкурами вона обмотала його руки і гладку його шию, 17дала в руки свого сина Якова страву і хліб, що приготувала, 18і той відніс своєму батькові, та й сказав: Батьку! Він же відізвався: Ось я. Хто ти, дитино? 19А Яків сказав батькові: Я Ісав, твій первенець! Я зробив так, як ти мені сказав; уставай, сядь і їж мою дичину, аби мене поблагословила твоя душа. 20Ісаак же сказав своєму синові: Як це ти так швидко знайшов, сину? Той же відповів: Те, що дав Господь, Бог твій, переді мною. 21Тоді Ісаак сказав Якову: Підійди ближче до мене, сину, і я тебе обмацаю, — чи ти мій син Ісав, чи ні. 22Тож Яків підійшов до свого батька Ісаака, і той обмацав його, та й сказав: Голос — це голос Якова, а руки — руки Ісава. 23І не впізнав його, бо його руки були волохаті, як руки його брата Ісава; і поблагословив його. 24І запитав: Чи ти мій син Ісав? Той відповів: Я. 25Принеси мені й попоїм твоєї дичини, сину, — промовив він, — щоб поблагословила тебе моя душа. І той приніс йому, і він попоїв; і приніс йому вина, і він випив. 26Тоді Ісаак, його батько, сказав йому: Підійди ближче до мене і поцілуй мене, сину. 27Тож наблизившись, він поцілував його, а той понюхав запах його одягу і поблагословив його, та й сказав: Ось запах мого сина — як запах багатого поля, котре Господь поблагословив. 28І нехай дасть тобі Бог від небесної роси, і від багатства землі, і багато пшениці та вина. 29І хай тобі служать народи, і хай поклоняться тобі князі. Будь володарем над своїми братами, і тобі хай поклоняться сини твого батька. Хто проклинає тебе — проклятий; хто тебе благословляє — благословенний.

30І сталося, коли закінчив Ісаак благословляти свого сина Якова, — це сталося, коли відійшов Яків від обличчя свого батька Ісаака, — то прийшов із полювання його брат Ісав. 31Приготував і він їжу та приніс своєму батькові, і сказав батькові: Встань, мій батьку, і їж дичину свого сина, аби мене поблагословила твоя душа. 32І озвався до нього його батько Ісаак: Хто ти? А той відповів: Я твій син-первенець Ісав. 33Ісаака охопив надзвичайно великий жах, і він сказав: Хто ж тоді зловив дичину і приніс мені? І, перш ніж ти прийшов, я з’їв усе і його поблагословив, — тож буде благословенним! 34Сталося ж, коли почув Ісав слова свого батька Ісаака, то закричав дуже гучним і пронизливим голосом, вигукнувши: Поблагослови ж і мене, батьку! 35Та він сказав йому: Твій брат прийшов і обманом забрав твоє благословення. 36А той сказав: Справедливо дано йому ім’я Яків. Адже ось уже вдруге він обманув мене: забрав моє первородство, а тепер забрав і моє благословення. І сказав Ісав своєму батькові: Чи не залишилося і мені благословення, батьку?

37У відповідь Ісаак сказав Ісаву: Якщо я зробив його паном над тобою, а всіх його братів я зробив його слугами і забезпечив його пшеницею і вином, то що для тебе зроблю, сину? 38Та Ісав запитав свого батька: Чи в тебе є одне благословення, батьку? Поблагослови ж і мене, батьку! Коли Ісаак розчулився, Ісав голосно заволав і заплакав. 39А у відповідь Ісаак, його батько, сказав йому: Ось, від багатства землі та від небесної роси згори буде твоє житло. 40Ти житимеш зі свого меча і служитимеш своєму братові. Але буде й так, що колись зламаєш і скинеш його ярмо зі своєї шиї.

41І став ворогувати Ісав з Яковом — через благословення, яким його поблагословив його батько. А про себе Ісав сказав: Хай пройдуть дні жалоби за моїм батьком, і тоді я вб’ю мого брата Якова. 42Та Ревеці передали слова її старшого сина Ісава. Тож вона, пославши, покликала свого молодшого сина Якова, та й сказала йому: Ось твій брат Ісав погрожує вбити тебе. 43Тому тепер, сину, послухай мого голосу: піднявшись, втікай до Месопотамії, до мого брата Лавана, у Харан. 44І поживи з ним деякий час, поки не пройде лють 45і гнів твого брата на тебе, — він забуде те, що ти йому заподіяв! А тоді, пославши, я приведу тебе звідти… Щоби часом за один день не залишилася я без дітей — без вас обох. 46А Ісаакові Ревека сказала: Набридло мені життя через дочок Хетових синів. Якщо візьме Яків дружину з дочок цієї землі, — то навіщо мені жити?

ІСАЇ 45

1Так говорить Господь Бог до Свого помазаника Кира, якого правицю Я зміцнив, щоб слухалися його народи, і розірву силу царів, відкрию перед ним двері, і міста не замкнуться. 2Я піду перед тобою і вирівняю гори, знищу мідні брами і розіб’ю залізні завіси, 3і дам тобі скарби темряви, невидиме сховане тобі відкрию, щоб ти пізнав, що Я — Господь Бог, Який називає твоє ім’я, Бог Ізраїля! 4Через Мого слугу Якова й Ізраїля, Мого вибраного, Я тебе покличу Моїм Іменем і прийму тебе, а ти Мене не пізнав. 5Адже Я — Господь Бог, і немає більше Бога, за винятком Мене, а ти Мене не пізнав, 6щоб пізнали ті, хто зі сходу сонця, і ті, хто із заходу, що немає іншого, крім мене. Я — Господь Бог, і більше немає! 7Я створив світло і зробив темряву, Я чиню мир і творю лихо. Я — Господь Бог, Який чинить це все!

8Нехай зрадіє небо вгорі і хмари хай кроплять справедливість. Нехай земля видасть милосердя, і праведність нехай разом зійде. Я — Господь, Який тебе створив! 9Які прекрасні речі Я зробив, наче з глини гончаря? Хіба не той, хто оре, оратиме землю? Чи скаже глина гончареві: Що чиниш? Адже ти не правильно робиш, невже не маєш рук! 10Хто каже батькові: Чому породжуватимеш? І матері: Чому терпітимеш муки народження? 11Адже так говорить Господь Бог, Святий Ізраїля, Який створив те, що надходить: Запитайте Мене про Моїх синів і про Моїх дочок, і про діла Моїх рук дайте вказівку ви Мені! 12Я створив землю і людину на ній, Я Своєю рукою непохитно встановив небо, Я дав наказ усім зіркам!

13Я підняв його з праведністю, і всі його дороги прямі. Він збудує Моє місто і поверне полонених Мого народу — не за викуп і не за дари, — сказав Господь Саваот.

14Так говорить Господь Саваот: Став безсилим Єгипет, і торгівля ефіопів, і високі мужі-севоїмці перейдуть до тебе і тобі будуть рабами, і за тобою підуть заковані кайданами, і поклоняться тобі та молитимуться в тебе, бо посеред тебе є Бог, і скажуть: Немає Бога, за винятком Тебе! 15Адже Ти є Бог, а ми не знали, що Бог Ізраїля — Спаситель! 16Застидаються і засоромляться всі, хто проти нього, і підуть із соромом. Посвятіть себе Мені, острови!

17Ізраїля спасає Господь вічним спасінням. Не застидаються і не засоромляться вони навіки. 18Так говорить Господь, Який створив небо, цей Бог, Який створив землю, і зробив її, Він її розділив, не на марно зробив її, але щоб заселена була: Я є, і немає більше іншого! 19Я не промовив у прихованому місці, ні в темному місці землі. Я не сказав нащадкам Якова: Марно шукатимете! Я є, Я є Господь, Який промовляє праведність і сповіщає правду.

20Зберіться і прийдіть, порадьтеся разом, ви, які спасаєтеся від народів! Не мають знання ті, хто носить дерево, своє різьблення, і моляться, як до богів, які не спасають. 21Якщо сповістять, хай наблизяться, щоб разом знали, хто явним зробив це від початку. Тоді сповіститься вам, що Я — Бог, і немає іншого, за винятком Мене. Немає Праведного і Спасителя, за винятком Мене. 22Поверніться до Мене і врятуєтеся, ви, що з країв землі! Я є Бог, і немає іншого! 23Клянуся Мною самим: Те, що вийде з Моїх уст, — праведність, Мої слова не повернуться, бо до Мене схилиться всяке коліно, і кожний язик прославлятиме Бога, - кажучи: Праведність і слава прийдуть до Нього, і засоромляться всі, які відлучують себе самих. 25Господом оправдається і в Богові прославиться кожний нащадок синів Ізраїля.

ПСАЛМІВ 124

1Пісня при підході до храму. Ті, хто покладає надію на Господа, — як гора Сіон. Не похитнеться повік Той, що живе в Єрусалимі.

2Гори навколо нього, а Господь — навколо Свого народу — віднині й довіку;

3адже Він не залишить жезла грішників над жеребом праведних, аби праведні не потяглися своїми руками до беззаконня.

4Учини добро, Господи, тим, хто має добре і праведне серце.

5А тих, які хиляться до розбещеності, Господь залишить з тими, котрі чинять беззаконня. Мир для Ізраїля!