ПСАЛМІВ 55

1 На закінчення. Про народ, віддалений від святині. Псалом Давида — на згадку про те, як його затримали филистимці в Ґеті.

2 Помилуй мене, Господи, бо по мені пройшлася людина, весь день гнітила мене, ворогувала зі мною.

3 Мої вороги весь день нападали на мене з погордою, адже безліч тих, які нападають на мене від світанку.

4 Вдень [не] буду боятися, бо на Тебе покладаю надію.

5 Перед Богом увесь день віддаватиму хвалу своїми словами. На Бога покладаю надію. Не матиму страху, бо що заподіє мені людина?

6 Весь день відчували огиду до моїх слів, усі їхні задуми — на зло мені.

7 Будуть жити поряд і таїти; вони вистежуватимуть мою п’яту, оскільки з нетерпінням чекають на мою душу.

8 У жодному разі Ти не врятуєш їх, у гніві, Боже, зведеш в могилу народи.

9 Я відкрив перед Тобою своє життя, Ти поклав сльози мої перед Собою, — як і є у Твоїй обітниці.

10 Того дня, коли я закличу до Тебе, мої вороги втечуть геть. Ось пізнав я, що Ти — мій Бог.

11 Перед Богом віддаватиму хвалу Слову, у Господі віддаватиму хвалу Слову.

12 На Бога я покладаю надію, тож не буду боятися! Що заподіє мені людина?

13 На мені, о Боже, обітниці прославляти Тебе, які я виконаю.

14 Адже Ти визволив мою душу від смерті, а мої ноги — від спотикання, щоб я у світлі живих був Богові до вподоби.

ДІЇ 27

Павла везуть до Італії

1 Коли вирішили, що ми маємо відплисти до Італії, передали Павла та деяких інших в’язнів сотникові полку кесаря, на ім’я Юлій.

2 Тож сівши на адрамитський корабель, який мав пливти до азійських місць, ми відпливли. З нами був Аристарх, македонець із Солуня.

3 Наступного дня ми причалили в Сидоні. Юлій ставився до Павла по-людськи і дозволив піти до друзів скористатися їхньою турботою.

4 Вирушивши звідти, прибули ми до Кіпру, бо був зустрічний вітер.

5 Коли перепливли килікійське й памфилійське моря, прибули ми до Мири, що в Ликії.

6 І тут сотник, знайшовши олександрійський корабель, який плив до Італії, посадив нас на нього.

7 Повільно пливучи багато днів і ледь допливши до Кніда, бо не дозволяв нам вітер, ми пропливли повз Крит біля Салмони.

8 Ледве минувши його, ми пристали до одного місця, що зветься Добра Пристань, поблизу якого було місто Ласея.

9 Як минуло чимало часу і плавання вже стало небезпечним, бо й піст уже минув, Павло радив,

10 кажучи їм: Мужі, я бачу, що плавання буде небезпечним і з великими втратами — не тільки для вантажу та корабля, а й для наших душ.

11 Та сотник довіряв більше керманичеві й власникові судна, ніж тому, що говорив Павло.

12 Оскільки пристань не була зручною для зимівлі, більшість радила відпливти звідти, щоби при можливості дістатися до Финіки й перезимувати в критській пристані, зверненій до півдня і відкритій для північно-західних вітрів.

13 Тож як повіяв південний вітер, подумали, що досягли бажаного, тому підняли вітрила й попливли повз Крит.

Буря на морі. Порятунок

14 Та незабаром повіяв супротивний рвучкий вітер, який зветься евракилон.

15 Коли підхопило корабель, і він не міг протистояти вітрові, ми здалися, і нас понесло.

16 Підпливши до одного острова, що зветься Клавда, насилу змогли втримати рятувальний човен,

17 якого витягли, і вжили допоміжних засобів, обв’язуючи корабель. Побоюючись, щоб не попасти на мілину Сирту, спустили вітрило; і так нас носило.

18 Наступного дня, як нас сильно кидала буря, ми почали викидати вантаж,

19 а третього дня власноручно повикидали корабельне знаряддя.

20 Тому що багато днів не з’являлися ні сонце, ні зорі, а буря сильно налягала, ми повністю втратили надію на порятунок.

21 Оскільки довго не їли, то Павло, ставши серед них, сказав: О, мужі! Потрібно було слухати мене й не відпливати з Криту, — то ми не зазнали би цього лиха та втрати.

22 Тепер же благаю вас: кріпіться, бо не загине душа жодного з вас, а тільки корабель.

23 Тому що цієї ночі переді мною постав ангел Бога, Якому я належу та Якому служу,

24 і сказав: Не бійся, Павле! Тобі треба стати перед кесарем, і ось подарував тобі Бог усіх, хто пливе з тобою!

25 Тому кріпіться, мужі! Бо я вірю Богові, що станеться так, як мені було сказано.

26 Ми маємо добратися до якогось острова.

27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, як носило нас в Адріатиці, опівночі моряки здогадувалися, що наближаються до якоїсь землі.

28 І закинувши лот, виявили, що було двадцять сажнів; пропливши ще трохи й знову закинувши, з’ясували, що було п’ятнадцять сажнів.

29 А боячись, аби якось не наскочити на скелясті місця, кинули з корми корабля чотири якорі й молилися, аби настав день.

30 Коли ж моряки намагалися втекти з корабля і спустили човен у море, вдаючи, ніби з носа хочуть закинути якорі,

31 Павло сказав сотникові й воїнам: Якщо вони не залишаться на кораблі, ви не зможете врятуватися!

32 Тоді воїни перерізали канати човна й дали йому впасти.

33 А коли почало розвиднятися, Павло благав усіх вживати їжу, кажучи: Сьогодні чотирнадцятий день ви продовжуєте чекати голодними, нічого не ївши.

34 Тому благаю вас вживати їжу, бо це для вашого порятунку. Жодному з вас і волосина з голови не впаде.

35 Сказавши це й узявши хліб, він у всіх на очах віддав хвалу Богові та, переломивши, почав їсти.

36 Тоді всі підбадьорилися і почали вживати їжу.

37 Було нас усіх на кораблі двісті сімдесят шість душ.

38 Наситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи збіжжя в море.

39 А коли настав день, не розпізнали землі та побачили якусь затоку з піщаним берегом, до якої і хотіли, при можливості, причалити кораблем.

40 Піднявши якорі, пустилися в море, водночас послабили канати на стерні й, піднявши мале вітрило, оскільки дув вітер, попрямували до берега.

41 Наскочивши на мілину, корабель застряг; ніс загруз і став нерухомий, а корму розбивало силою хвиль.

42 Воїни радили повбивати в’язнів, щоб ніхто не поплив і не втік.

43 Але сотник, бажаючи врятувати Павла, стримав їх від цього наміру й наказав тим, хто може плавати, першими стрибати й добиратися до берега,

44 а інші — хто на дошках, хто на уламках з корабля. І сталося так, що всі врятувалися на землю.

ЛЕВИТ 20

1. Господь промовив до Мойсея, кажучи:

2. Скажи ізраїльським синам: Якщо хтось з ізраїльських синів чи із захожих, які долучилися до Ізраїля, дасть своїх дітей володареві, нехай буде неодмінно вбитий: нехай народ, що живе на тій землі, поб’є його камінням.

3. Я Сам зверну Своє обличчя проти того чоловіка і вигублю його з-посеред його народу, бо він дав своїх дітей володареві, щоб осквернити Мої святощі й опоганити ім’я тих, хто посвячений Мені.

4. Якщо ж корінні жителі тієї землі таки не зважатимуть своїми очима на того чоловіка, коли він даватиме своїх дітей володареві, та не вб’є його,

5 то Я зверну Своє обличчя проти того чоловіка та його рідні й вигублю з-посеред їхнього народу його та всіх, хто його підтримує, віддаючи їх на розпусту для володаря.

6. Якщо якась душа піде слідом за черевомовцями чи чаклунами, чинячи розпусту слідом за ними, — Я зверну Своє обличчя проти тієї душі й вигублю її з-посеред її народу.

7. Будьте святими, бо Я, Господь, ваш Бог, святий.

8. Дотримуйтесь Моїх заповідей і виконуйте їх. Я — Господь, Який освячує вас.

9. Кожний чоловік, який лихословитиме свого батька чи свою матір, нехай буде неодмінно вбитий; він лихословив свого батька чи свою матір, тож буде винний.

10. Чоловік, який учинить перелюб з дружиною іншого чоловіка, чи який учинить перелюб з дружиною ближнього, — нехай будуть неодмінно вбиті і перелюбник, і перелюбниця.

11. Якщо хтось переспить з дружиною свого батька, то він відкрив сором свого батька, — тож нехай обоє будуть неодмінно вбиті, — вони винні.

12. Якщо хтось переспить зі своєю невісткою, то нехай обоє будуть неодмінно вбиті, бо вони вчинили безбожність, — вони винні.

13. Хто переспить із чоловіком, як із жінкою, — обоє вчинили гидоту, тож нехай будуть неодмінно вбиті, — вони винні.

14. Хто візьме жінку та її матір, — це беззаконня; нехай спалять на вогні і його, і їх, — і хай у вас не буде беззаконня.

15. Хто дасть своє злягання чотириногому, нехай буде неодмінно вбитий; убийте також і чотириногого.

16. Жінка, яка прийде до будь-якої тварини, щоб спаруватися з нею, — убийте і жінку, і тварину; нехай будуть неодмінно вбиті, — вони винні.

17. Хто візьме свою сестру по своєму батькові чи по своїй матері й побачить її сором, а вона побачить його сором, то це ганьба — нехай будуть вигублені перед синами їхнього роду; він відкрив сором своєї сестри — тож вони візьмуть на себе гріх.

18. Чоловік, який переспить із жінкою, що відсиджується, і відкриє її сором, — відкрив її джерело, а вона відкрила виділення своєї крові, — тож нехай обоє будуть вигублені з-посеред їхнього роду.

19. Не відкривай сорому сестри свого батька й сестри своєї матері, бо такий відкрив родичку, — такі понесуть гріх.

20. Хто переспить зі своєю родичкою, той відкрив сором своєї рідні; такі помруть бездітними.

21. Хто візьме дружину свого брата, — це нечистота, — він відкрив сором свого брата; такі помруть бездітними.

22. Дотримуйтесь усіх Моїх заповідей та Моїх присудів і виконуйте їх, — і ви не обриднете землі, до якої Я вводжу вас, щоб ви на ній жили.

23. Не поводьтеся згідно із законами народів, які Я проганяю з-перед вас, бо вони чинили все це і обридли Мені,

24 тож Я сказав вам: Ви успадкуєте їхню землю, і Я дам її вам у власність, — землю, яка тече молоком та медом. Я — Господь, ваш Бог, який відділив вас від усіх народів.

25. Відділіть чистих тварин від нечистих тварин і чистих птахів від нечистих і не чиніть своїх душ огидними через тварин, птахів та всіх плазуючих на землі, що Я вам відділив як нечисте.

26. Будьте Мені святими, бо Я — святий, Господь, ваш Бог, Який відділив вас від усіх народів, щоб ви були Моїми.

27. Чоловік чи жінка, хто б із них не став черевомовцем чи чаклуном, нехай обоє будуть неодмінно вбиті. Побийте їх камінням, — вони винні.

ЛЕВИТ 21

1. Господь промовив до Мойсея, кажучи: Промов до священиків, синів Аарона, та скажи їм: Хай вони не оскверняються, торкаючись до померлих зі свого народу,

2 хіба що до свого найближчого родича: через батька, матір, синів, дочок, через брата

3 чи через незайману, близьку йому сестру, ще не видану заміж, — йому можна осквернитися тільки через них.

4. Поза цим хай він раптово не оскверняється у своєму народі, щоб не опоганити себе.

5. Не виголюйте собі на голові лисини за мерця; хай вони не обголюють собі вигляду бороди і не вирізують на своїх тілах нарізів.

6. Нехай будуть святими для свого Бога і не опоганюють Ім’я свого Бога, бо вони приносять Господні жертви, дари свого Бога, — тож нехай будуть святими.

7. Хай не беруть собі за жінку розпусниці, опоганеної чи жінки, відпущеної її чоловіком, бо священик є святим для Господа, свого Бога,

8 і він освячуватиме його. Він приносить дари Господа, вашого Бога, нехай буде святим, бо Я, Господь, який освячує їх, — святий.

9. Якщо дочка якогось священика опоганиться, чинячи розпусту, то вона опоганює ім’я свого батька — нехай така буде спалена у вогні.

10. А вищий від своїх братів священик, на голову якого було полито олію помазання, і який був посвячений, щоб одягати ризи, — хай не знімає з голови клобука, не роздирає риз,

11 і не входить до жодної померлої душі; хай не оскверняється ні через свого батька, ні через свою матір.

12. Хай він не виходить зі святих приміщень і не опоганює те, що посвячене його Богові, бо на ньому — свята олія, помазання Боже. Я — Господь.

13. За дружину він може взяти лише дівчину зі свого роду;

14 вдови, відпущеної, опоганеної чи розпусниці — таких хай він не бере, але нехай візьме за дружину тільки дівчину зі свого роду,

15 — і не опоганить своїх нащадків у своєму народі; Я — Господь, Який його освячує.

16. Господь промовив до Мойсея, кажучи:

17. Скажи Ааронові: Жодний чоловік із твого роду у ваших майбутніх поколіннях, якщо у нього буде якась вада, хай не приходить приносити дари своєму Богові.

18. Хай не приходить жодний чоловік, в якого буде якась вада: жодний кульгавий чоловік, чи сліпий, чи зі знівеченим носом, чи з відсіченими вухами,

19 чи чоловік, в якого буде перелом руки або перелом ноги,

20 чи горбатий, чи з більмом або хворими повіками на оці, чи чоловік, в якого буде злоякісна короста чи парші, чи з одним яєчком, —

21 ніхто з нащадків священика Аарона, у кого буде будь-яка вада, хай не наближається, щоб приносити жертви твоєму Богові, бо у нього є вада, — хай він не приходить приносити Божі дари.

22. Божі дари — це святе святих, — і він може їсти зі святого;

23 тільки хай не підходить до завіси й не наближається до жертовника, бо він має ваду. Хай не опоганює святині свого Бога, бо Я є Господь, яких їх освячує.

24. Так Мойсей і промовляв до Аарона та його синів і до всіх синів Ізраїля.