БУТТЯ 29

1Підвівшись на ноги, Яків пішов до краю на схід, до Лавана, сина Ватуїла-сирійця, брата Ревеки, матері Якова й Ісава. 2Він поглянув, — і ось у долині криниця, а там — три отари овець, які відпочивали біля неї, бо з тієї криниці напували стада. А на отворі криниці був великий камінь. 3Збиралися там усі стада. І відкочували камінь від отвору криниці, напували овець і клали камінь на отвір криниці — на своє місце.

4Яків запитав їх: Брати, звідки ви? Вони ж промовили: Ми з Харана. 5Чи знаєте Лавана — Нахорового сина? — запитав їх. Вони ж відповіли: Знаємо. 6А він запитав їх: Чи здоровий? Вони ж сказали: Здоровий. Ось і Рахиль, його дочка, йде з вівцями. 7А Яків сказав: Ще дня багато і не пора збирати худобу; дайте пити вівцям та йдіть пасти. 8Вони ж відповіли: Не можемо, доки не зберуться всі пастухи та не відкотять камінь від отвору криниці — тоді напоїмо овець. 9Ще коли він розмовляв з ними, Рахиль, Лаванова дочка, проходила з вівцями свого батька; вона пасла овець свого батька. 10Сталося ж: як побачив Яків Рахиль, дочку Лавана, брата своєї матері, та овець Лавана, брата своєї матері, — тоді підійшов Яків, відкотив камінь від отвору криниці й напоїв овець Лавана, брата своєї матері. 11Яків поцілував Рахиль і, голосно вигукнувши, заплакав. 12І розповів Рахилі, що він племінник її батька — син Ревеки, а та, побігши, передала ці слова своєму батькові. 13Сталося ж: як почув Лаван ім’я Якова, сина своєї сестри, вибіг йому назустріч, обнявши його, поцілував і ввів його до своєї хати. І той докладно розповів Лаванові про всі ці події. 14А Лаван сказав йому: Ти є з моїх кісток і з мого тіла. І Яків перебував у нього місяць.

15Сказав Лаван Якову: Хіба працюватимеш мені задарма, тому що ти мій родич? Скажи мені, скільки тобі платити. 16У Лавана було дві дочки: ім’я старшої — Лія, ім’я молодшої — Рахиль. 17Лія мала хворі очі, а Рахиль була гарна на вигляд і прекрасна обличчям. 18І Яків покохав Рахиль, тож сказав: Працюватиму в тебе сім років за Рахиль, твою молодшу дочку. 19А Лаван йому сказав: Мені краще віддати її за тебе, ніж дати її за іншого чоловіка. Живи в мене. 20І працював Яків за Рахиль сім років, та вони видалися йому, наче декілька днів, оскільки він її кохав. 21Тоді Яків сказав Лаванові: Дай мою дружину, щоб я до неї ввійшов, адже закінчилися мої дні. 22Тож зібрав Лаван усіх чоловіків місцевості, та й зробив весілля.

23А коли настав вечір, Лаван, узявши свою дочку Лію, ввів її до Якова, і Яків зійшовся з нею. 24Своїй дочці Лії Лаван дав рабиню Зелфу, щоби була їй за служницю. 25Вранці ж виявилося, що то була Лія. Тож Яків сказав Лаванові: Чому ти таке мені вчинив? Хіба не за Рахиль я працював на тебе? Чому ти мене обманув? 26А Лаван відповів: У нашій місцевості так не заведено, щоб віддавати молодшу раніше від старшої. 27Коли ж закінчиться тиждень із нею, то віддам тобі ще й ту — за працю, яку виконуватимеш у мене ще наступних сім років.

28Яків так і зробив. А закінчився тиждень цієї, і Лаван дав йому свою дочку Рахиль за дружину. 29Своїй дочці Рахилі Лаван дав Валу, свою рабиню, щоби була їй за служницю. 30І ввійшов до Рахилі, і покохав Рахиль більше, ніж Лію. І працював у нього ще наступних сім років.

31Та Господь побачив, що зненавиджена Лія, і відкрив її лоно. А Рахиль залишалася неплідною. 32Лія завагітніла і народила Якову сина; вона дала йому ім’я — Рувим, кажучи: Бо побачив Господь моє приниження; тепер мене любитиме мій чоловік! 33І знову завагітніла Лія, і народила Якову другого сина, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені й цього; вона дала йому ім’я — Симеон. 34І знову завагітніла, і народила сина, і сказала: Тепер буде мій чоловік зі мною, бо я народила йому трьох синів, тому й дано йому ім’я — Левій. 35І знову завагітніла, народила сина, і сказала: Цього разу ось ще прославлятиму Господа; тому й дала йому ім’я — Юда. І перестала народжувати.

ІСАЇ 47

1Зійди, сядь на землі, дівчино, дочко Вавилону, увійди в темряву, дочко халдеїв, бо більше не будеш називатися тендітною і привабливою. 2Візьми жорна, мели борошно. Відкрий своє покривало, відкрий сивини, відкрий ноги, перейди через ріки. 3Нехай відкриється твій сором, хай стануть явними твої зневаги. Заберу в тебе Свій народ справедливо, і більше не передам людям. 4Сказав Той, Хто тебе визволив, Господь Саваот Його Ім’я, Святий Ізраїля: 5Сядь приголомшена, увійди в темряву, дочко халдеїв, і більше не назвешся силою царства.

6Я розгнівався на Мій народ, а ти опоганила Мій спадок. Я віддав у твої руки, а ти не виказала їм милосердя, ти зробила ярмо старця дуже тяжким. 7І ти сказала: Навіки буду володіти! Ти не зрозуміла цього в серці, і ти не згадала останнє. 8Тепер же послухай це, зніжена, яка впевнено сидиш і говориш у своєму серці: Я є, і немає іншої! Не сидітиму вдовою, і не пізнаю сирітства. 9А тепер раптово на тебе прийдуть обидві ці речі — в один день. Удівство й бездітність раптово спадуть на тебе у твоєму чаклунстві, в особливій силі твоїх ворожбитів, 10в надії на своє зло. Адже ти сказала: Я є, і немає іншої! Пізнай, що знання цього і твоє зіпсуття буде тобі соромом. І ти сказала у своєму серці: Я є, і немає іншої! 11Тож на тебе прийде знищення, і не усвідомлюєш: прірва — і провалишся в неї. І на тебе зійде нещастя, і не зможеш бути чистою. І раптово на тебе прийде знищення, і не усвідомиш.

12Стань тепер зі своїми чарами і своїм великим чаклунством, яких ти навчилася від своєї молодості! Чи зможе вийти на користь? 13Ти втомилася у своїх радах? Хай стануть і врятують тебе астрологи неба! Ті, хто дивиться на зірки, хай тобі сповістять, що має на тебе найти! 14Ось усі, як хмиз, будуть спалені на вогні й не врятують своєї душі від полум’я. Адже ти маєш жарини вогню, щоб сидіти на них. 15Вони будуть тобі поміччю, ти втомилася у своїй непостійності від молодості, кожний сам собою заблукав, тобі ж не буде спасіння.

ПСАЛМІВ 126

1Пісня при підході до храму. Псалом Соломона.

Якщо Господь не збудує дому, — даремно трудилися будівничі. Якщо Господь не стерегтиме місто, — даремно на варті стояв сторож.

2Даремно вам уставати зранку. Ви, що їсте хліб болю, могли би вставати після спочинку, адже Він дає сон Своїм улюбленим.

3Діти — ось Господня спадщина, — винагорода плоду лона.

4Як стріли в руці сильного, так і сини вигнанців.

5Блаженна людина, яка матиме в них сповнення свого бажання. Такі не осоромляться, коли говоритимуть зі своїми ворогами при брамі.