БУТТЯ 31

1 Якось почув Яків слова Лаванових синів, які говорили: Яків забрав усе, що належало нашому батькові, і з того, що належало нашому батькові, здобув усю цю славу. 2. І поглянув Яків на Лаванове обличчя: він став не таким до нього, як учора чи три дні тому. 3Господь же промовив до Якова: Повернися на землю свого батька і до свого роду, — Я буду з тобою.

4Тож послав Яків покликати Лію та Рахиль на рівнину, де були отари, 5та й сказав їм: Бачу я обличчя вашого батька, — він не такий до мене, як учора чи три дні тому. Та Бог мого батька був зі мною. 6Ви ж самі знаєте, що всіма своїми силами я працював на вашого батька. 7А ваш батько ошукав мене: змінював мені платню щодо десяти овечок, але Бог не дозволив йому заподіяти мені зло. 8Коли скаже так: Рябі будуть твоєю платнею, — то народжуються всі вівці рябими; коли ж скаже: Білі будуть твоєю платнею, — то народжуються всі вівці білими. 9Тож Бог забрав усю худобу від вашого батька й дав її мені. 10. І сталося, що коли вівці парувалися, то я побачив їх уві сні на власні очі: ось козли й барани строкаті та рябі й крапчасто-рябі стрибали на овець і кіз. 11. І сказав мені Божий ангел уві сні: Якове! Я ж озвався: Що? 12А він сказав: Поглянь своїми очима і подивися на козлів і баранів — строкатих, рябих і крапчасто-рябих, — вони скачуть на овець і кіз. Адже Я побачив те, що тобі чинить Лаван. 13Я є Бог, Який з’явився тобі на Божому місці, — де ти Мені помазав стовпа й дав Мені обітницю в молитві. Отож, сьогодні встань і вийди із цієї землі та повертайся в землю свого народження, — Я буду з тобою.

14У відповідь Рахиль і Лія сказали йому: немає нам більше частки чи спадщини в домі нашого батька. 15Хіба не за чужинок став вважати він нас? Адже продав нас і поглинув, мов страву, наші гроші. 16Усе багатство і слава, що їх забрав Бог у нашого батька, будуть нам і нашим дітям. Тому роби тепер те, що сказав тобі Бог.

17Уставши, Яків посадив своїх жінок та своїх дітей на верблюдів, 18забрав усе своє майно і весь свій посуд, що придбав у Месопотамії, і все, що належало йому, щоб вирушити в Ханаанську землю до свого батька Ісаака. 19Якось Лаван пішов стригти своїх овець, а Рахиль викрала божків свого батька. 20Яків же втаїв від Лавана-сирійця, не сповістив йому, що відходить геть. 21Він утік з усім, що належало йому, перейшов ріку і поспішив до гори Ґалаад.

22А на третій день Лаванові-сирійцеві сповістили, що Яків утік. 23Узявши всіх своїх братів із собою, він гнався слідом за ним сім днів; і наздогнав його на горі Ґалаад. 24Та вночі Бог прийшов уві сні до Лавана-сирійця і сказав йому: Остерігайся, щоби часом не сказав ти Якову чогось злого! 25І наздогнав Лаван Якова. Яків поставив своє шатро на горі, а Лаван розставив своїх братів під горою Ґалаад. 26Чому ти так вчинив? — промовив Лаван до Якова. Чому ти таємно втік та ще й обікрав мене, забрав моїх дочок, мов полонених мечем? 27Якби ти мені дав знати, — я відпустив би тебе з радістю, з музикою, тимпанами й гуслами. 28Невже я не удостоївся поцілувати своїх дітей і дочок? Тепер же нерозумно ти вчинив! 29У цей час у моїх руках влада накоїти тобі лиха, але Бог твого батька вчора сказав мені таке: Остерігайся, щоби часом не сказав ти Якову чогось злого! 30Тому тепер іди, бо палко ти забажав піти до дому свого батька. Але чому ти викрав моїх божків?

31У відповідь Яків сказав Лаванові: Я сказав: Щоби часом не забрав ти від мене своїх дочок і все, що в мене є. 32Упізнавай, що є твого в мене, — і забирай. Та він не знайшов у нього нічого. І Яків сказав: У кого тільки знайдеш своїх божків, той не житиме перед нашими братами. Та Яків не знав, що його дружина Рахиль їх викрала. 33Увійшовши в Ліїне житло, Лаван шукав — і не знайшов. Вийшовши з Ліїного житла, шукав і в житлі Якова, і в житлі обох рабинь — і не знайшов. Тож увійшов і до житла Рахилі. 34А Рахиль узяла божків і запхала їх під верблюже сідло, та й сіла на них. 35. І сказала своєму батькові: Не обурюйся, володарю, що не можу встати перед тобою, — бо в мене звичайне жіноче. Тож Лаван обшукав усе житло — і не знайшов божків.

36Лють охопила Якова, і він накинувся на Лавана. І відказуючи Лаванові, Яків запитав: Яка моя провина і який мій гріх, що ти за мною гнався 37і обшукав усі мої речі? Що ж ти знайшов з усіх речей свого дому? Поклади тут, перед своїми братами й моїми братами, — і хай розсудять нас обох! 38Я вже двадцять років з тобою. Твої вівці й твої кози не залишалися без ягнят, і баранів із твоєї отари я не їв; 39розшарпаного звіром я тобі не приносив, а сам відшкодовував вкрадене вдень і вкрадене вночі. 40Бувало зі мною, що вдень мене палила спека, а вночі — мороз; і сон утікав з моїх очей. 41Уже двадцять років я провів у твоєму домі! Я працював на тебе: чотирнадцять років — за двох твоїх дочок, і шість років — за твоїх овець, а ти міняв мою платню щодо десятьох ягниць. 42Якби не був зі мною Бог мого батька Авраама і страх Ісаака, — сьогодні відіслав би ти мене з нічим. Та Бог побачив моє приниження і важку працю моїх рук, — і докорив тобі вчора.

43А Лаван у відповідь сказав Якову: Дочки — мої дочки, і сини — мої сини, і худоба — моя худоба, і все, що ти бачиш, — належить мені та моїм дочкам. Що сьогодні заподію їм чи їхнім дітям, яких вони народили? 44Тому давай тепер складемо заповіт — я і ти; і буде він свідком між мною і тобою. І він сказав йому: Ось немає біля нас нікого, — Бог свідок між мною і тобою. 45Взявши камінь, Яків поставив його як стовп. 46А своїм братам Яків сказав: Назбирайте каміння. Вони зібрали каміння, і зробили насип; і поїли, і попили там на насипі. І сказав йому Лаван: Ця могила сьогодні свідчить між мною і тобою. 47. І назвав її Лаван Могилою свідчення. Яків же її назвав: Могила-свідок. 48Тож сказав Лаван Якову: Ось ця могила і стовп, котрий я встановив між мною і тобою, — свідчить ця могила і свідчить цей стовп. Через це дано їй назву: Могила свідчить 49і Бачення, оскільки сказав: Нехай Бог буде на сторожі між мною і тобою, бо ми розійшлися один з одним. 50Якщо скривдиш моїх дочок, якщо візьмеш інших дружин, крім моїх дочок, — гляди ж, немає між нами нікого. 52. І якщо я не перейду до тебе, то і ти не перейдеш до мене поза цю могилу і за цей стовп, щоби заподіяти зло, — 53. Бог Авраама і Бог Нахора буде нам суддею. І поклявся Яків страхом свого батька Ісаака. 54Яків на горі приніс жертву і покликав своїх братів; і їли, і пили, і заночували на горі.

ІСАЇ 49

1Послухайте Мене, острови, і сприймайте народи! Через довгий проміжок часу настане, — говорить Господь. Від лона моєї матері Він назвав моє ім’я 2і зробив мої уста, наче гострий меч, і сховав мене під покровом Своєї руки, поклав мене, як вибрану стрілу, і охороняє мене у Своєму сагайдаку. 3Він сказав мені: Ти Мій раб, Ізраїлю, і в тобі Я прославлюся! 4. І я сказав: Даремно я трудився та намарно, і на ніщо віддав я свою силу. Через це мій суд перед Господом, і мій труд перед моїм Богом.

5А тепер так говорить Господь, Котрий мене створив з лона Своїм рабом, щоб зібрати Якова й Ізраїля. Зібраний буду і прославлюся перед Господом, і мій Бог буде моєю силою. 6І Він сказав мені: Величним є для тебе називатися Моїм слугою, щоб поставити племена Якова і повернути розпорошених Ізраїля. Ось Я тебе поставив за світло для народів, щоб ти був на спасіння аж до краю землі.

7Так говорить Господь, Який тебе спас, Бог Ізраїля: Святіть того, хто має за ніщо свою душу, знехтуваного народами рабів-володарів. Царі його побачать, і володарі встануть, і поклоняться йому задля Господа. Бо вірним є Святий Ізраїля, і я Тебе вибрав. 8Так говорить Господь: У сприятливий час Я тебе вислухав і в день спасіння до тебе закликав, і Я дав тебе на завіт народам, щоб поставити землю і успадкувати спадок пустелі, 9говорячи тим, хто в кайданах: Вийдіть! — А тим, хто в темряві: Відкрийтеся! І пастимуться на всіх їхніх дорогах, і на всіх стежках — їхнє пасовисько. 10Вони не зголодніють, і не будуть спраглі, і не уразить їх спека та сонце, але Той, Хто їх милує, потішить і поведе їх поміж джерел води. 11. І поставлю всяку гору, як дорогу, і всяку стежку — їм на пасовисько. 12. Ось ці приходять здалека, ці з півночі, а ці з моря, а інші — із землі персів.

13. Зрадійте, небеса! Нехай розвеселиться земля, хай гори прорвуться радісними вигуками, бо Бог помилував Свій народ і потішив упокорених Свого народу! 14А Сіон сказала: Господь мене покинув, і Господь забув про мене! 15Хіба матір забуде свою дитину, щоб не помилувати те, що вийшло з її лона? Якщо ж і жінка це забуде, то Я тебе не забуду! — сказав Господь. 16. Ось на Моїх руках Я накреслив твої стіни, і ти постійно переді Мною. 17. І швидко будеш збудований тими, ким ти був знищений, і ті, хто тебе спустошив, вийдуть з тебе. 18. Здійми довкола свої очі та поглянь на всіх. Ось вони зібралися і прийшли до тебе. Живу Я, — говорить Господь, — бо всіма ними зодягнешся і нарядишся ним, як наречена прикрасою. 19Адже твоє спустошене й розсипане, і те, що впало, тепер тісні будуть задля тих, хто живе, і від тебе віддаляться ті, які тебе пожирали. 20Бо скажуть до твоїх вух твої сини, яких ти втратив: Тісне мені місце, зроби мені місце, щоб я проживав! 21. І ти скажеш у своєму серці: Хто мені цих породив? Я ж бездітна і вдова, а цих хто мені вигодував? Я ж залишилася сама, а ці в мене звідки взялися?

22Так говорить Господь: Ось підійму Свої руки на народи і підійму Свій знак на острови, і нестимуть твоїх синів на грудях, а твоїх дочок візьмуть на плечі, 23і царі будуть тебе годувати, а володарки будуть твоїми няньками. До землі лицем тобі поклоняться і лизатимуть порох твоїх ніг. І пізнаєш, що Я — Господь, і не засоромишся. 24Чи забере хтось здобич у велетня? І якщо хтось візьме неправедно в полон, чи врятується? 25Так говорить Господь: Якщо хтось візьме велетня в полон, то і забере здобич. А хто забере в сильного, — врятується. Я ж судитиму твій суд, і Я визволю твоїх синів. 26А ті, хто тебе гнобить, їстимуть свою плоть і питимуть, як нове вино, свою кров і сп’яніють, і всяке тіло пізнає, що Я — Господь, Який визволив тебе, і Я підіймаю силу Якова.

ПСАЛМІВ 128

1Пісня при підході до храму. Ще з моєї молодості часто воювали зі мною — нехай оповість Ізраїль;

2часто воювали зі мною — ще з моєї молодості, але не здолали мене.

3На моїй спині кували грішники, примножували своє беззаконня.

4Та праведний Господь потрощив шиї грішників.

5Хай осоромляться і втечуть усі ті, які ненавидять Сіон.

6Хай стануть, наче трава на дахах, що засихає ще до того, як її вижнуть,

7котрою жнець не наповнить своєї руки, а в’язальник — свій поділ.

8. І не скажуть перехожі: Благословення Господнє на вас! Ми вас поблагословили Господнім Іменем!